Что не так с выходом российского брата OLX из России

Широкомасштабна російська військова агресія проти України призвела до початку масового відтоку з Росії іноземного бізнесу, який адекватно сприйняв запровадження антиросійських санкцій.

Однією з компаній, яка вирішила відхреститися від Росії став нідерландський холдинг Prosus, що входить до складу південноафриканського медіагіганту Naspers і володіє найбільшими платформами інтернет-оголошень в Росії (Avito) та в Україні (OLX).

Наприкінці березня акціонери Prosus заявили про початок поділу компанії на дві незалежні організації з тим, щоб Avito продовжила працювати як незалежна російська організація, керована місцевим менеджментом.

Трохи згодом, у травні, після завершення операційного поділу компанії у Prosus повідомили про намір остаточно покинути російський ринок, у зв’язку з чим оголосили про пошук покупця платформи Avito.

Утім, з демаршем Prosus з Росії та продажем Avito не все так добре, як може здатися на перший погляд. І проблема навіть не в тому, що анонсований ще чотири місяці тому продаж Avito досі так і не відбувся.

Річ у тому, що попри привабливість Avito для потенційного покупця в довоєнних умовах, ізоляція російського ринку після 24 лютого призвела до того, що одна з найбільш прибуткових російських ІТ-компаній стала абсолютно нецікавою для західних інвесторів. 

Якщо до початку "спецоперації" Bloomberg оцінював Avito в $6 млрд, то вже в червні більшість аналітиків схилялася до оцінки, наближеної до $1-1,5 млрд.

В таких умовах найбільш вірогідним кандидатом на роль покупця Avito численні джерела називали групу ВКонтакте, що обґрунтовувалось зацікавленістю останньої в придбанні великого класифайду та спорідненістю компаній, адже 25% акцій VK Company Ltd належить саме нідерландському Prosus. 

Зрештою, оприлюднений лист аудиторської компанії "Б1" (російський підрозділ Ernst & Young) підтвердив, що Prosus дійсно веде переговори саме з ВКонтакте, а фінансувати угоду буде Сбєрбанк.

Варто зауважити, що Avito є платформою з щомісячною понад 90-мільйонною аудиторією, якій за допомогою сервісу електронних оголошень може транслюватися певний інформаційний контент. 

Наприклад, заклики до підтримки війни, приниження окремих національних або етнічних груп, вихваляння існуючого політичного режиму, пропозиції участі в кібер-тероризмі, заперечування історичних фактів тощо. 

Тобто Avito, перебуваючи під контролем певних осіб, може використовуватись як пропагандистський інструмент для формування тієї чи іншої громадської думки.

Ще з початку весни Avito звинувачували у розміщенні численних оголошень про вербування солдат в російську армію та приватні військові компанії для участі у війні на території України. 

Виходячи з повідомлень деяких російських ЗМІ, які були досить оперативно видалені за чиєюсь ініціативою, суд Амстердаму навіть визнав Prosus пособником геноциду в Україні через те, що компанія не запобігла поширенню мови ворожнечі на підконтрольному їй сервісі оголошень.

Крім цього, з технічної точки зору Avito являє собою електронну базу даних, яка містить номери телефонів, електронні адреси, реквізити банківських карток, персональне листування та інші персональні дані десятків або навіть сотен мільйонів користувачів платформи. 

Цілком очевидно, що доступ до таких даних створює можливість використовувати їх у тому числі в протиправних цілях: шахрайство, шантаж, залякування тощо. Тому захист цих даних від несанкціонованого доступу та від потрапляння їх у руки осіб, що мають протиправні наміри, є важливим завданням власника платформи.

У цьому контексті слід розуміти, що ВКонтакте на сьогодні де-факто контролюється Кремлем. Тобто у разі переходу Avito під контроль цієї структури путінський режим отримає не лише дієвий інструмент пропаганди і формування військових підрозділів, а й велетенську базу персональних даних користувачів цієї електронної платформи, яка напевно стане "в пригоді" в світлі оголошеної мобілізації та боротьби злочинного режиму з дисидентами.

З урахуванням таких перспектив намір Prosus вийти з російського ринку шляхом продажу Avito прокремлівському ВКонтакте уявляється вже не "жестом доброї волі" на підтримку європейських цінностей, а скоріше прагненням отримати бодай-які фінансові вигоди, закривши очі на жахливі порушення прав людини, до яких такий продаж призведе.

Власність зобов’язує і покладає на власника обов’язок зробити все можливе для того, щоб така власність не завдавала шкоди іншим. А тому Prosus, визначаючи умови функціонування платформи оголошень Avito, зокрема шляхом впровадження інформаційної політики та контролю за її дотриманням, та оцінюючи наслідки переходу компанії під контроль ВКонтакте чи іншої російської структури, безсумнівно повинен вжити всіх можливих заходів для того, щоб функціонування платформи не завдавало шкоди іншим та не призводило до порушення прав людини.

Але якщо Prosus готовий проігнорувати покладені на нього обов’язки, то напевно питання продажу Avito має стати предметом контролю відповідних європейських інституцій, адже Prosus є європейською компанією та функціонування Avito стосується не лише жителів Росії, а й осіб, що мають резидентський статус в багатьох країнах ЄС.

Передусім це стосується Європейської ради та національних комісій із захисту даних, на яких покладено нагляд за дотриманням законодавства у сфері захисту персональних даних, зокрема Регламенту ЄС 2016/679 (GDPR). 

Адже розкриття персональних даних користувачів Avito у разі його продажу провладній російській структурі загрожує непоправними наслідками та істотним посиленням цифрової диктатури в Росії.

Ці ж обставини в поєднанні з очевидним впливом пропагандистського контенту на основоположні права людини зумовлює необхідність втручання з боку Комісара Ради Європи з прав людини та регіональних комісарів європейських держав.

Окрім того, з урахуванням запровадженого санкційного режиму легальний продаж Avito будь-якій російській компанії на теперішній час вбачається неможливим. 

Втім оприлюднена схема ймовірної угоди між Prosus і ВКонтакте демонструє достатньо складну структуру транзакцій, що дозволяє формально обійти існуючі заборони і обмеження завдяки відмиванню російських коштів через люксембурзький банк. 

Напевно, подібні операції мали б попасти під прискіпливий контроль Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) та Інтерполу.

За останні пів року Україна довела міжнародному співтовариству, що агресора можна зупинити, але лише спільними зусиллями. І докладати такі зусилля має кожна європейська держава, яка не хоче, щоб за кілька місяців чи років нога російського окупанта ступила на її землю. 

Спроможність Кремля реалізовувати свої загарбницькі плани залежить від можливості утримувати власне населення в периметрі спотвореної інформаційної матриці, яка діаметрально змінює самі поняття добра і зла. 

А також від можливості сіяти зерно своєї "моралі" у європейському суспільстві. Будь-якими доступними засобами. Особливо на побутовому рівні. Наприклад такому, як платформа приватних оголошень.

Тож, сподіваюся, що компетентні європейські органи перестануть сприймати продаж Avito як суто приватно-бізнесову історію, оскільки приватного і бізнесового в цій історії лишилось не більше, ніж правди в гучних заявах російських політиків.