Почему не нужно бояться реформировать товарные рынки

Сьогодні слово "реформи", мабуть, одне із найбільш вживаних у політичних, економічних та й соціальних новинах. У кожної реформи, особливо на етапі планування, є як прихильники так і її противники.

Це є природнім, оскільки по-перше, антикорупційні зміни комусь ламають багаторічні схеми та грошові потоки, в той час як для інших створюються прозорі та чесні умови ведення бізнесу чи просто функціонування організації.

По-друге, велика частина суспільства просто боїться будь-яких змін, бо тоді й змінювати потрібно внутрішні процеси організації, або ж особисті.

Ось й отримуємо, що на етапі планування та впровадження будь-якої реформи є завжди її противники. Саме тому деякі ідеї надзвичайно важливих змін вмирають на перших своїх кроках.

Так, дійсно, не всі реформи виявились корисними чи просто ефективними. Деякі з них відверто шкодили як суспільству так й економіці країни.

Але ж для нашої країни, де більшу частину незалежності розвивались саме корупційні механізми та схеми, реформи є єдиним можливим шляхом подальшого розвитку держави. 

Ми вже спостерігали гарні приклади впровадження реформ з державних закупівель, продажу індивідуально визначених активів через електронні майданчики Прозорро.Продажі, а також реалізацію ресурсів таких як паливо, електроенергія, необроблена деревина через товарні біржі. 

Однією ж з останніх реформ, яка була впроваджена вже під час воєнного стану, є зміни на ринку пиломатеріалів.

Тривалий проміжок часу державні лісові господарства України займаються не лише збереженням, відновленням лісів, заготівлею кругляку, а також деревообробною діяльністю.

Реалізовували свою ж продукцію держпідприємства за майже нерегламентованими процедурами. Тобто, кожен лісгосп мав можливість самостійно визначати правила реалізації, суб'єктивно вибирати покупців деревини кругляку та пиломатеріалів. 

А найголовніше, що ціна на зазначену продукцію формувалася не за ринковими принципами, а знову ж таки суб'єктивно. Тобто чесність та ефективність реалізації залежала виключно від бажання працівників лісгоспу, а це завжди несло ризики проявів корупції та нанесенню збитків державі.

Крім того, приватні деревообробники, дуже часто звинувачували своїх державних конкурентів у нерівності можливостей та демпінгуванні на ринку пиломатеріалів, оскільки приватний деревообробник, має інший допуск до сировини та не може тривалий час функціонувати у збиток, в той час коли державні підприємства таке нерідко практикували. Тобто через наявність фактів демпінгу ринок стає розбалансованим, від чого в результаті страждають покупці, продавці, й галузь в цілому.

І якщо на ринку необробленої деревини тривалий час проводились різні експерименти, в результаті яких визначили найефективнішим механізмом продажу — торги на ліцензованих товарних біржах, то на необхідність реформи ринку пиломатеріалів майже всю незалежність України ніхто не звертав уваги. 

У травні 2022 року керівництво Державного агентства лісових ресурсів України оголосило про переведення продажу пиломатеріалів всіх державних лісових господарств на біржові торги, що себе зарекомендували протягом останнього року. 

Звичайно, такий перехід багато кому перекривав багаторічні можливості незаконного збагачення, тому й цю реформу, ще до її початку, також намагалися розкритикувати псевдо-експерти й критики.

Але все ж таки більшість учасників ринку позитивно відгукувалась про цей довгоочікуваний крок Юрія Болоховця, оскільки розуміли його необхідність, адже державний ринок пиломатеріалів почне функціонувати на ринкових принципах прозорості й рівності учасників.

Вибір керівника ДАЛРУ також легко пояснюється:

по-перше, пиломатеріали мають всі ознаки біржового товару;

по-друге, в травні вже був майже річний позитивний досвід продажу необробленої деревини на ліцензованих товарних біржах;

по-третє, ліцензовані товарні біржі мають регулятора, який затверджений на законодавчому рівні й контролює діяльність цих бірж;

по-четверте, біржі вже мають відповідні структурні підрозділи, мережу регіональних агентів, які забезпечують якісне обслуговування як покупців так і продавців;

по-п'яте, одне з головних відмінностей товарних бірж від інших систем продажу, це наявність систему моніторингу за виконанням контрактів, яка забезпечує чесну поведінку всіх сторін процесу реалізації;

по-шосте, пиломатеріали державних лісгоспів можуть придбати вже не лише вітчизняні підприємства, а й нерезиденти України, а використання світового біржового досвіду в цій сфері лише підштовхує наших іноземних контрагентів до співпраці.

Як показала практика, вже понад 75 таких підприємств з США, Естонії, Польщі, Туреччини, Румунії, Німеччини та інших країн, активно беруть участь у відповідних торгах.

Сьогодні, завдяки модулю аналітики біржі ми вже можемо спостерігати за результатами перших місяців реформи.

Станом на 21.09, тобто за перші чотири місяці, на біржі було укладено більше 1330 угод, реалізовано понад 204 тис м.куб. пиломатеріалів державного виробництва, на загальну суму понад 1 млрд грн. В торгах брало участь понад 520 підприємств, 65% з яких хоч раз перемагало. 

Кумулятивна динаміка доходу лісгоспів, які реалізовують пиломатеріали через біржу за місяцями на графіку виглядає наступним чином:

Зазначене вище свідчить про те, що біржовий ринок пиломатеріалів вже є конкурентним, доступним та цікавим для вітчизняних та іноземних підприємств, державні лісові господарства вже отримують додаткові надходження, а отже реформа вже діє та приносить свої плоди.

Потрібно не боятися впроваджувати реформи, а особливо в сфері реалізації державних ресурсів та активів.

Адже використання передового світового досвіду з додаванням національних нововведень та особливостей це не лише про збільшення доходів держави, а ще й про інвестиційну привабливість України.