Восстановление украинских городов: откуда брать деньги
Сучасна Україна зазнала найстрашніших від часів Другої світової війни руйнувань.
Бойові дії з агресоркою росією ще йдуть, тому поки неможливо точно визначити вартість відбудови країни.
Втім, вже зараз збитки оцінюють у мільярди доларів.
Де брати гроші?
Для відбудови повоєнної України планують отримувати фінансування з різних джерел. Зараз країна почала оперативне відновлення за рахунок держбюджету та за підтримки партнерів.
Для цього наразі створюють різні фонди. Зокрема, Фонд для відновлення майна та інфраструктури.
Пріоритетне джерело доходів – російські репарації, а також заморожені валютні резерви держави-терористки та її олігархів. Загальний обсяг активів останніх становить не менше 1 трлн дол., але "вибити" ці кошти – це складний процес.
Крім того, розглядають отримання грантів, пільгових позик та залучення приватних інвестицій. Наприклад, Україна вже отримала 3 млрд дол. грантової допомоги від Цільового фонду Світового банку та Агентства США з міжнародного розвитку.
Зокрема, $1,7 млрд спрямують на те, щоб покрити витрати державного бюджету на оплату медичних послуг.
Для збору коштів влада хоче використовувати і онлайн-платформу United24 (U24), де кошти розділяють за трьома напрямками: оборона і розмінування, гуманітарна і медична допомога, а також відбудова України.
Майданчик вже працює: до глобальної ініціативи долучилися мешканці майже 90 країн. Від свого старту платформа зібрала понад 147 млн дол. внесків благодійників (станом на 26 липня).
Зокрема, майже 900 тис. дол. — на відбудову. Наразі кошти саме на відбудову ще накопичують, бо їх, на жаль, недостатньо для початку відновлення тої чи іншої громади, зазначають на платформі U24.
Деякі країни та міста вже взялися допомагати відбудовувати понищену російськими терористами інфраструктуру. Хтось взяв шефство над містом, хтось — над регіоном, хтось — над окремою галуззю.
На тій же конференції в Лугано презентували карту відновлення міст, а представники понад 40 країн і близько 20 міжнародних організацій схвалили Декларацію і пообіцяли підтримувати Україну.
Наприклад, Франція, включно з її державними та місцевими органами влади, зосередить зусилля на допомозі Чернігівщині. Чорткову вдалося зав’яати нове партнерство з містом Безьє, яке всіляко допомагає українському партнеру.
Далекий Тайвань вже зголосився надати близько 4 млн дол. для відновлення українських міст: половина грошей піде на відновлення Харкова, по 500 тис. — для Чернігова, Миколаєва, Сум і Запоріжжя.
За ці гроші будуть відбудовувати школи та критичну інфраструктуру. Крім того, від міжнародних партнерів кошти для відбудови вже отримали дві компанії "Укренерго" і "Укрзалізниця".
До слова, саме "УЗ" власним коштом буде відновлювати вщент розбитий вокзал і вокзальну площу в Тростянці.
Один з планів відновлення України — регіональний. Він передбачає, що країни-партнери, міста-побратими, або іноземні корпорації спрямовують кошти до конкретного міста чи регіону.
Громади безпосередньо комунікують з іноземними колегами. Асоціація міст України та Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи підписали Декларацію про співпрацю у відновленні країни.
Наприклад, Малага та Плотськ готові допомогти Житомиру, Вільнюс – Бородянці, Бонн – Ірпеню, Бергамо – Бучі, Нью-Йорк, Бостон, Нюрнберг – Харкову.
Данія погодилася допомагати з відновленням Миколаєва. Данський парламент вже заявив про пакет допомоги у розмірі 13,5 млн євро.
Зокрема, гроші спрямують на підготовку міста до зими. Естонія офіційно вирішила власним коштом відновити дитячий садочок в Овручі Житомирської області.
Які механізми розподілу коштів?
Поки що немає єдиного бачення, як координувати допомогу та роботу фондів. Його у перспективі напрацьовуватиме Україна спільно з міжнародними партнерами.
Втім, прем'єр Денис Шмигаль каже, що координаційний центр буде розташований у Києві, а контролюватиме виконання плану президент і лідери держав-партнерів.
Для України ж важливо забезпечити прозорість використання коштів, адже не варто пояснювати, що будь-які корупційні намагання дорого коштуватимуть країні, яка з одного боку показує незламність, а з іншого – благає світ про допомогу.
Наразі іноземну допомогу можуть переказувати в Україну за допомогою кількох механізмів. Зокрема, це можуть бути вже запущені спецфонди. Так, отримувачем Фонду відновлення майна та зруйнованої інфраструктури є Мінінфраструктури.
Звідти гроші будуть направляти за цільовим призначенням. Крім того, іноземні уряди можуть напряму сплачували гроші за виконання тих чи інших робіт підрядникам.
Гроші можуть також надходити в місцеві бюджети. За словами мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа, через міжнародні фонди фінансування має бути місцевому самоврядуванню, але при цьому важливим елементом має стати наглядова рада.
У квітні уряд напряму направив перший мільярд гривень з резервного фонду на відбудову чотирьох областей: 400 млн грн для Київщини, по 250 млн грн — Чернігівщині та Сумщині, а 100 млн грн для Житомирщини.
Розпорядником фінансів стали військово-цивільні адміністрації в кожній області. За ці гроші розбирають завали, ремонтують дороги і комунікації, замінюють вікна і двері.
Мери і самі наголошують на важливій ролі громад у процесі відбудови. Наприклад, у Хмельницькому вже напрацьовують концепцію "Нова Країна, новий Хмельницький".
Міський голова Олександр Симчишин каже, що вона частково передбачатиме зміну стратегії розвитку. За його словами, розподіл міжнародної допомоги має відбуватися за участі місцевого самоврядування.
Він вважає, що місцева влада повинна опікуватися місцевою інфраструктурою, місцевими економічними програмами, цивільним захистом. Окремо — спеціальні фонди відбудови. Наприклад, грантового фінансування на конкретні цілі: енергоефективність, екологія (сміттєпереробка) тощо.
Відбудова країни буде окремим випробуванням у цій страшній війні з російськими терористичними військами. У ньому можуть бути змагання між централізацією та децентралізацію, а це не дасть ефективного результату.
З огляду на те, що всі одностайно говорять про те, що маємо відбудувати країну кращою, ніж була до нападу росії, то мова не лише про нові будинки, школи чи лікарні.
Радше про нові механізми – прозорі та ефективні – залучення та витрачання коштів, якісні підходи до відбудови замість "хто дасть гроші, той проєкт і втілимо", про довгострокові рішення, а не швидкі, які доведеться ще неодноразово виправляти (за гроші) та згуртованість усіх гілок влади задля майбутнього українців, які платять таку високу ціну за свободу і право на гідне життя.