Как россия адаптируется к нефтяным санкциям
Росія є головним постачальником викопних енергоносіїв до Євросоюзу. Частка рф в європейському імпорті газу роками перевищувала 40%, і лише з кінця минулого року вона почала дещо знижуватися.
Значення російської нафти менше — приблизно 25%. А ось для росії ринок ЄС є ключовим — туди йде більше половини її нафтового експорту.
За даними Євростату, минулого року Євросоюз імпортував з росії сирої нафти та нафтопродуктів на 71 мільярд євро, а газу — на 18 мільярдів.
Саме тому європейське рішення відіграє колосальну роль у дієвості економічного тиску на росію. Однак у ЄС майже місяць не могли домовитися про ембарго на російську нафту, яке є центральним елементом шостого пакета санкцій.
Чим довше Євросоюз затягував із запровадженням нафтового ембарго, тим більше росія мала часу для пошуку нових покупців.
Лише в кінці травня на позачерговому саміті лідерам країн Євросоюзу вдалося досягти компромісу. Під санкції потрапила нафта, яка транспортується морем.
ЄС поки дозволив імпорт російської нафти трубопроводом "Дружба". Його північна гілка йде до Польщі та Німеччини. Однак ці країни в односторонньому порядку зобов'язалися відмовитися від нафти з рф.
Південна гілка "Дружби" транспортує нафту до Угорщини, Словаччини та Чехії. Саме Угорщина була проти запровадження повного ембарго щодо рф. ЄС також поступово відмовлятиметься від російської нафти — за 6 місяців для сирої нафти та 8 місяців для інших нафтопродуктів.
Обсяги експорту російської нафти
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну споживання роснафти зменшують чимало країн і компаній. Так, заборону на її імпорт ввели ще Австралія, Канада, США, Японія, Британія і Швейцарія.
Два найбільших у світі нафтотрейдерів Vitol і Trafigura поступово зменшують закупівлі у "роснафти". Тому країна-агресорка готова продавати свої енергоносії за дуже низькими цінами.
Усе більше російської нафти експортують до Азії, зокрема до Індії та Китаю. Цього року країни Азії вперше обігнали Європу за обсягами ресурсу, що закуповується у рф.
Переважно росія експортує нафту морським шляхом. У квітні та травні росія збувала морем по 3-4 млн барелів сирої нафти в день.
Найбільше йде через порти Балтійського моря – понад 40%. Більше 20% припадає на порти Тихого океану, ще 15% — Чорного моря.
За даними моніторингової групи редакції BlackSeaNews та "Інституту Чорноморських стратегічних досліджень", лише в квітні загальний обсяг російської нафти та нафтопродуктів, що був експортований з російських портів Чорного та Азовського морів, становив понад 10,9 млн тонн.
У порти Чорного та Азовського морів зайшли 182 судна. 142 танкери (78%) відправилися звідти до країн НАТО та ЄС. Порти Туреччини прийняли 56 кораблів (31% від загальної кількості), на другому місці – Греція, 42 (23%).
Серед судновласників цих танкерів абсолютний лідер – Греція, її компаніям належать 69 суден (37,9%). Ще 64 (35%) – російські.
Індія та Китай – найбільші покупці російської нафти
Із 2017 року КНР залишається найбільшим покупцем російської нафти, на якого припадає понад 31% від загального експорту. Із початком війни росії проти України, постачання нафти до Китаю почало зростати.
Так, у травні морський імпорт російської нафти до КНР сягав 1,1 млн барелів на добу. Для порівняння, у першому кварталі 2022 він становив 750 тис. барелів, а в 2021 році – 800 тис. барелів.
Додатково Китай отримує приблизно 800 тис. барелів російської нафти на добу по трубопроводах за урядовими угодами.
Державні китайські компанії Sinopec і Zhenhua планують збільшувати обсяги закупівлі нафти марки ESPO. Один зі шляхів перевезення цього сорту — трубопровід Східний Сибір — Тихий океан до порту Козьміно, звідти танкерами до Китаю.
За даними аналітичної компанії Vortexa Ltd, у травні 20 з 21 нафтових вантажів з порту Козьміно прямували саме до Китаю. Sinopec, Zhenhua і Livna також нарощують поставки нафти з російських портів Балтійського моря.
Звідси вони транспортують нафту марки Urals. Зокрема в травні Livna завантажила щонайменше два вантажі Urals з балтійських портів для доставки до Китаю.
Zhenhua купувала частину російської нафти через швейцарську Paramount Energy, компанію, яка спеціалізується на продажі нафти російських і казахстанських виробників.
Вихід західних трейдерів, які не хочуть постачати російську нафту, стимулював прихід до бізнесу нового гравця з Китаю — Shandong Port International Trade Group.
Цього трейдера підтримує уряд КНР. Також Китай планує поповнити свої стратегічні нафтові запаси дешевою нафтою з росії.
Згідно з даними Kpler, надходження російської нафти в Індію в травні становили 740 тис. барелів на добу. У квітні це було 284 тис. барелів на добу, роком раніше — 34 тис. барелів.
Індія має намір подвоїти імпорт російської нафти, скориставшись істотними знижками, які пропонує компанія "роснефть". У квітні росія пропонувала Індії механізм подвійних платежів: за російську нафту — в доларах або євро, за решту товарів — у рупіях і рублях.
Останні мали б проводити через систему передачі фінансових повідомлень (SPFS) — російську альтернативну SWIFT. Індія ж намагається отримати більші знижки на російську нафту і хоче купувати її за ціною, нижчою за $70 за барель.
Представники індійської сторони на переговорах із москвою зазначили, що таким чином Індія хоче компенсувати додаткові витрати, пов'язані з купівлею нафти з росії на тлі загострення геополітичної ситуації та зростання санкційного тиску.
Нові угоди, якщо вони будуть укладені, передбачатимуть додаткові обсяги поставок до тих, які вже купує Індія в рф за іншими угодами.
Як повідомляє Bloomberg, державні та приватні нафтопереробні підприємства країни придбали понад 40 мільйонів барелів російської нафти з моменту вторгнення в Україну наприкінці лютого. Це на 20% більше, ніж експорт з росії в Індію за весь 2021 рік.
Нова логістика та схеми експорту російської нафти
Санкції змушують росію не тільки шукати нові ринки збуту та шляхи транспортування нафти, але й механізми обходу санкцій.
Торгівля російською нафтою наразі здебільшого залишається законною, оскільки ембарго ЄС на купівлю нафти з рф, що поставляється морем, почне діяти лише з 2023 року.
Проте банківські та інші фінансові санкції значно ускладнюють торговельні операції з російськими енергетичними ресурсами вже зараз.
Більшість танкерних операторів, зареєстрованих на біржі, призупинила перевезення російської нафти через високі потенційні ризики, натомість їхнє місце заповнили незалежні європейські судновласники.
Переважно російську нафту зараз перевозять приватними танкерами з Греції. Щоб обійти санкції та ускладнити відстеження подальшого маршруту ресурсу, трейдери перевантажують нафту у морі з корабля на корабель (STS).
Також перевізники вдаються до незвичних схем логістики переміщення вантажів – шукають нові місця перевантаження нафти.
Зазвичай це роблять у захищених водах, де ризики розливу нафти значно менші: поблизу порту Скау в Данії, у західній частині Середземного моря неподалік іспанського північноафриканського міста Сеута, у Північному морі поблизу Роттердама.
Однак нещодавно зафіксували перший випадок перевантаження російської нафти у відкритому морі. 26-27 травня танкер Zhen 1 (під прапором Палау) перевантажив партію нафти на великотоннажний танкер Lauren II (під прапором Панами) у водах за 300 миль на захід від острова Мадейра (Атлантичний океан).
Як пише Bloomberg, тепер танкер Zhen 1 повернувся до Балтійського моря, де має завантажити наступну партію нафти у порту Приморськ, що заплановано на середину червня. Танкер Lauren II дрейфує посеред Атлантики, можливо, очікуючи передачі іншого вантажу.
Судно такого розміру здатне вмістити до трьох партій, які зазвичай перевозять танкери класу Zhen 1. Це робить їх набагато більш економічним варіантом для перевезення нафти на дуже великі відстані.
За даними аналітичної компанії Vortexa, в кінці травня в морі перебували приблизно 62 млн барелів нафти Urals.
Компанія Windward говорить, що все частіше танкери з російською нафтою і нафтопродуктами зникають з радарів. Їхня тіньова активність зросла на 600%.
Вимикати системи, що передають сигнал про місцезнаходження танкера, можна лише з міркувань безпеки. Однак гендиректор Windward Амі Даніель вважає, що російські судна ховають інформацію, щоб обійти санкції.
Іншим способом уникнути обмеження на продаж російської нафти є так зване змішування. Тобто трейдер продає барель, у якому певний відсоток нафти вироблено у росії, а решта поставляються з інших джерел.
Такий вантаж технічно немає російського походження. Іншим варіантом змішування є маніпуляції з приналежністю нафти саме російським виробникам.
У росії є трубопроводи, які постачають не тільки російську, а й казахську нафту. Наприклад, Каспійський трубопровідний консорціум (КТК) транспортує нафту переважно з великих родовищ західного Казахстану і росії.
Нафту постачають до морського терміналу новоросійськ, де завантажують на танкери для відправки на світові ринки. За експертними оцінками обсяги російської нафти, що транспортують через КТК, сягає 20%.
Відокремити російську нафту від казахської неможливо – на виході з трубопроводу для завантаження танкерів утворюється нафтова суміш CPC Blend. КТК – міжнародний нафтотранспортний проєкт за участю росії, Казахстану, а також провідних світових компаній.
рф через компанії PJSC "Transneft" Trustee та CPC Company безпосередньо контролює 31% КТК, а через компанию LUKOIL INTERNATIONAL GmbH – ще 12,5%.
Що буде далі
Єдності щодо того, як нафтове ембарго від ЄС вплине на подальший розвиток нафтової торгівлі росії, у прогнозах економістів та аналітиків немає. Одні вважають, що ця заборона сильно вдарить по економіці рф, інші — що наслідки поки будуть незначними, зокрема через світове зростання цін на нафту.
Фахівці країн ЄС щодо цього не дуже оптимістичні. Зокрема Рольф Ланґгаммер, експерт з торгівлі німецького Інституту світової економіки, говорить що швидкої зміни політики росії у війні проти України через радикальні західні санкції, ймовірно, не буде.
А стан держбюджету рф та структурні особливості російської економіки створюють умови для тривалого існування, заснованої на самодостатності військової економіки.
Директор брюссельського аналітичного центру Bruegel Ґунтрам Вольф вважає, що ембарго знизить нафтові доходи рф лише в далекому майбутньому.
Економіст звертає увагу на те, що сама дискусія про нафтове ембарго та піврічний перехідний період призвели до того, що деякі імпортери закупили нафту про запас, що додатково підвищує світові ціни, які дуже ймовірно, продовжуватимуть зростати.
На думку Віталія Шапрана — економіста, консультанта Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, — лише ціна в $30-40 за барель матиме значний вплив на економіку країни-агресора.
Натомість Євген Дубогриз, асоційований експерт CASE Україна зазначив, що втрати росії від європейського ембарго можуть сягати $12-15 млрд на рік. Це приблизно 5% доходів федерального бюджету.
Загалом, це багато — десь половина річних видатків росії на поліцію, росгвардію та суди. Оптимістичні для нас прогнози поділяє російський експерт з енергетичних питань, партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін.
Він прогнозує, що нафтові доходи впадуть щонайменше на 20% через ембарго Євросоюзу.
У будь-якому випадку, зупинятися на запроваджених санкціях не варто. Потрібно продовжувати закривати лазівки в санкціях і стимулювати азійські країни також запроваджувати обмеження на енергоносії рф.