Чем грозит государственное регулирование цен на природный газ

Енергетична криза накрила всі країни Європи, і, безумовно, є одним з головних викликів в Україні. 

Швидке відновлення економік у 2021 році спричинило різке збільшення попиту на скраплений природний газ (СПГ) в країнах Азії, а стрімкий процес декарбонізації економік європейських країн та різке скорочення видобутку вугілля стало тригером для рекордного росту цін на природний газ. 

Більше того, маніпуляції з поставками газу зі сторони РФ для пришвидшення запуску "Північного потоку-2" ще більше розганяють волатильність цін.

Кожна країна Європи відчуває на собі негативні наслідки цін на енергоносії, тільки реакція і дії Урядів країн різні: Ірландія запропонувала 30% податкову знижку на тепло та електроенергію для населення, Польща знижує ставку ПДВ на продовольчі товари та добрива до 0%, на природний газ з 23% до 8% (з 01.02 до 0%), Чехія скасувала ПДВ з тарифів на газ та електроенергію. 

Також низка країн розробили програми з державного субсидіювання для вразливих верств населення. 

Україна не пішла по європейському шляху зниження податкового навантаження та обрала курс на державне регулювання цін на часткову реалізацію природного газу приватного видобутку з фіксованою націнкою не більше 24% для виробників соціально значущих товарів з січня по квітень 2022 року.

Які наслідки?

В першу чергу, це прямий вплив на зменшення видобутку газу в країні.

З 2017 по 2021 рік приватний сектор демонструє позитивну динаміку видобутку на відміну від державного. Для збільшення видобутку необхідні багатомільйонні інвестиції в розробку родовищ та буріння. 

Важливо не забувати цінову кон’юнктуру на газ 2020 року, коли у газовидобувних компаній було одне завдання – вижити, і якраз завдяки 2021 року у компаній з’явилася можливість інвестувати в капіталоємні програми буріння. 

Обрані Урядом неринкові механізми не зможуть захистити населення під час кризи, а несуть загрозу скорочення власного видобутку та посилення імпортозалежності країни.

Більше того, є високий ризик зловживання "соціальним" газом, так як не існує чіткого механізму контролю за цільовим використання газу. 

Сам по собі принцип реалізації на біржі полягає в постійному піднятті ціни за лот, у випадку з "соціальним" газом необхідно укладати прямі контракти між видобувниками та трейдерами за затвердженим списком кінцевих споживачів Комітетом з нагляду. 

Що потрібно для проходження кризового періоду?

1. Зниження податкового навантаження

У першу чергу, це зниження ПДВ з 20% на 10% на енергоносії та на соціально значущі товари, а ще краще введення 0% ставки. 

Це дозволить знизити ціну реалізації для населення, забезпечить прибутковість виробників та можливість сплати податків до державного бюджету.

2. Зниження рентної плати

В Україні найвище рентне оподаткування за користування надрами в Європі. Введену рентну ставку 12% та 6% для свердловин (до 5 тис метрів та більше 5 тис метрів глибиною) пробурених з 2018 року необхідно продовжити до 2030 року, а також поширити її дію на всі нафтові та газоносні свердловини. 

Важливо сформувати політику державної підтримки українських видобувників для збільшення промислового видобутку газу, а не придушувати податками задля короткострокового ефекту. 

3. Державне субсидіювання

Адресне державне субсидіювання вразливих верств населення та виробників "соціальних" товарів дасть більш позитивний ефект для проходження кризи, на відміну від штучного втручання в ринкову економіку країни.

Енергетична безпека є однією з основ національної безпеки України. Необхідно намагатися скоротити різницю між внутрішнім споживанням та власним видобутком. 

Завдання не просте, але реальне: за рахунок державних програм з енергоефективності та створення сприятливих умов для українських газовидобувних компаній.

У довгостроковій перспективі це дозволить посилити енергетичну незалежність через надходження інвестицій в галузь країни та знівелює вплив геополітичних маніпуляцій навколо імпорту енергоресурсів.