ТЭС без денег, но с углем

Рекордні ціни на вугілля та природний газ, які оновлюють десятирічні максимуми, призвели до суттєвого зростання вартості електроенергії в Україні. 

Так, ціна на електроенергію на ринку "на добу наперед" в Об’єднаній енергетичній системі України у січні 2022 у денні години досягала верхнього рівня затвердженого Price Cap у розмірі 4000 грн/МВт*год.

Через зависоку вартість електроенергії призупиняють свою роботу виробництва, які мають значну частку електрики у собівартості продукції. 

Під загрозою опинились послуги, що надаються місцевими громадами, а саме: зовнішнє освітлення міст, пасажирські перевезення електротранспортом, централізоване водопостачання, послуги з освіти та охорони здоров'я.

Структура електрогенерації в Україні така, що навіть, якщо, як зараз, працюють всі 15 енергоблоків АЕС, для балансування добових пікових навантажень необхідна робота станцій, які можуть оперативно запускати-зупиняти блоки. 

Такими, зокрема, є ТЕС (їхня частка у покритті навантаження у січні склала 30,9%) та ТЕЦ (7,5%).

Однак маємо ситуацію, що на складах ГК ТЕС фактичні запаси вугілля на сьогодні складають лише 61% від гарантованих, а запас газу у ПСГ на 46,5% менший ніж торік. 

Але ліквідувати дефіцит сировини виробники енергії не можуть через брак коштів. Тому й почастішали зупинки на "ремонт" блоків теплових станцій. 

Як розуміємо, потрібен інший вихід, ніж зупинка електрогенерації. Потрібен механізм, який зможе допомогти виживанню енергогалузі, а разом з нею – й всім учасникам енергоринку.

Одним з таких механізмів є толінг, який дозволяє розв’язати питання із закупівлею сировини та стабілізувати роботу ТЕС та ТЕЦ. 

Старий-новий механізм

Толінг (у широкому сенсі – виробництво продукції з давальницької сировини) відомий у світі з минулого століття. Головною його відмінністю є те, що власник сировини лишається власником й виробленого з неї товару, який потім реалізує. 

За таким принципом вироблялась продукція у багатьох країнах світу – від США до країн Латинської Америки й Африки, від Європи до Азії. Передусім толінг застосовувався у сфері агропромислового комплексу, металургії, нафтохімічній та легкій промисловості, енергетиці.

У цьому процесі виграють обидві сторони: замовник гарантовано отримує зі своєї сировини продукцію, з використанням спеціальних технологій та обладнання, якими на цей момент не володіє. Для нього толінг у цьому випадку є економічно вигіднішим. 

Переробник отримує завантаження своїх виробничих потужностей та забезпечення роботою персоналу при дефіциті фінансових засобів для самостійної закупівлі сировини чи/та відсутності кредитів.

У сучасній Україні механізм толінгу донедавна використовувався при виробництві бензину, авіакеросину, дизпалива з давальницької нафти, аміаку й карбаміду – з давальницького природного газу.

Толінг на ринку електроенергії

Чи може бути задіяно модель толінгу на українському ринку електроенергії? Це питання ми почали вивчати ще наприкінці 2019 року, як тільки запустився новий ринок. 

Разом з колегами звернулись із запитом до Регулятора ринку – Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). 

Суть питання була в тому, чи можлива в Україні модель взаємовідносин, коли власник енергоресурсу (вугілля чи газу) передає його на переробку до ТЕС або ТЕЦ, ті переробляють це вугілля чи газ, і готовий продукт – саме електроенергію – передають власнику енергоресурсу (замовнику). 

Таким чином набуваючи переваг від взаємодії сторін й уникаючи подвійного оформлення договірних відносин.

Різниця у чому? Якщо я просто постачаю виробнику сировину, у мене два договори купівлі-продажу: перший – я продав газ/вугілля на станцію, станція потім, як виробник, продала мені електроенергію (за іншим договором).

Схема толінгу, яка працює на Заході, передбачає один договір: я віддав енергоресурс – одержав електроенергію. У чому його перевага? 

У захисті власника енергоресурсу: він не боїться, що його обдурять, спалять газ чи вугілля, а електроенергію йому ніхто не поставить.

Що не заборонено, то – не можна?

Закон України "Про ринок електричної енергії" не забороняє виробництво електричної енергії з ресурсів, які належать не виробнику. Хоча й прямо не містить пункту про виробництво електроенергії на замовлення.

Юристи з міжнародним досвідом, що практикують у сфері енергетики, висловлюють експертну думку, що толінг, як вид виробництва електроенергії, підпадає під концепцію договору підряду. 

І ним же є можливість врегулювати, що право власності на вироблену електричну енергію має належати замовнику. 

Проте у відповіді, що ми отримали від НКРЕКП, було констатовано, що у межах чинного закону та нормативно-правових актів це неможливо. І що законодавством не передбачено здійснення купівлі-продажу електричної енергії за договором підряду.

Отже, якщо механізм толінгу при виробництві електроенергії вправно себе зарекомендував на Заході, і чинний Цивільний кодекс України вбачає можливість його застосування, тому варто внести відповідні зміни до Закону України "Про ринок електричної енергії", детально прописавши права та обов’язки сторін.

Для українського виробника електроенергії, що потерпає сьогодні від дефіциту фінансів на закупівлю енергосировини, це було б розв'язанням проблеми. 

Він міг би отримати енергоресурс від його власника без оплати, переробити його й передати вироблену електроенергію власнику енергоресурсу, при цьому забезпечивши роботу станції та заробіток генерації, не відволікаючи гроші на закупівлю палива. 

Це б сприяло накопиченню підприємствами власних оборотних коштів, зниженню соціальної напруги в регіонах, сталій роботі та підвищенню конкурентоспроможності учасників ринку електроенергії.