Не копируйте чужие истории успеха – пишите свою

Я не люблю й дуже рідко читаю біографії успішних бізнесменів. Якщо людина сама пише про свою історію успіху, швидше за все опускає деякі непривабливі факти — усвідомлено чи ні. 

Якщо пише професійний біограф, шансів розібратися ще менше: сторонній спостерігач підходить до розповіді про чуже життя зі своєю логікою й дасть читачам свою версію. 

Виходить, до справжньої історії дістатися неможливо. Неможливо відобразити всю сукупність факторів, завдяки яким успіх стався. 

Цей текст я пишу, щоб розчарувати. Тобто буквально зняти чари книг та розповідей про "успішний успіх". Бізнесменові важливо мріяти масштабно, але тримати контакт із реальністю — і вміти відкинути зайву казковість зі свого шляху.

Успіх — це унікальна суміш

Нещодавно в Каліфорнії я бачив чудову рекламу. На борді були фотографії засновників відомих компаній Hewlett-Packard, Apple, Google. На фото вони збирали в гаражах свої перші комп’ютери та серверні стійки. 

Напис говорив: "Ці компанії-мільярдери з Кремнієвої долини починалися в гаражах. Якщо хочете досягти успіху, вам потрібний гараж. Ми готові збудувати його для вас". 

Багато людей намагаються купити такий гараж (читай скопіювати підхід успішних підприємців). Але для того, щоб створити клон HP, Apple або Google, потрібно точно відтворити ситуацію, в якій ці проєкти запускалися та розвивалися. 

Успіх — це завжди сукупність життєвих обставин фаундерів, їхніх думок, переживань та побоювань, реконструювати які неможливо. Додайте сюди вплив десятків і сотень фахівців, які беруть участь у проєкті на різних стадіях. Виходить дика суміш людей та умов — і завжди унікальна.

One hit wonder

Цікаво, що більшість людей, які досягли успіху, не можуть його повторити. У шоу-бізнесі для таких вигадали спеціальний термін — one hit wonder, артист, який вистрілив з одним хітом і не зміг написати більше нічого видатного. 

У бізнесі таке теж трапляється часто. Людина ловить першу хвилю і починає роздавати "корисні" поради та писати повчальні біографії. 

Єдина річ, яка мені подобається в історіях успіху — коли автор ділиться фактами та статистикою. Чисті цифри та аналітика провокують мозок читача працювати, на відміну від банальних фраз про терпіння та працю. 

На жаль, це рідкісний випадок. Більшість читачів вірить у чарівну формулу, здатну миттєво перетворити гаражний проєкт на єдинорога. 

Автори книг про успіх або знають про це, або несвідомо відіграють сценарій і згодовують читачам історії Попелюшки. Більшість усе одно не захоче розбиратися в нудній статистиці. Читачеві потрібні емоції — і саме їх йому й продають. 

Успіху без болю не буває

Люди, які справді створили успішний бізнес, часто пам'ятають, що їхній шлях складався не тільки з рожевих метеликів. 

Наприклад, коли наші перші бізнеси почали зростати, це було круто, але й боляче! Нам раптом знадобилися юристи, фінансисти, фахівці по роботі з персоналом, творці проєктної документації, все нові й нові інженери... 

Усім їм потрібно було платити, і в певний момент прибуток замість очікуваного збільшення різко впав. 

Уявіть: ви робите все для досягнення успіху і начебто робите правильно, але натомість отримуєте додаткові витрати. Таку ціну доводиться платити за команду, технології та процеси, які дозволять працювати з більшими замовленнями. 

Ми намагалися більше заробляти, щоб утримувати штат співробітників, що зростає, а паралельно запускали нові проєкти. Через роки ми маємо обов'язкову для міжнародного холдингу інфраструктуру. 

Хтось назве це успіхом. Але це результат багаторічних, рутинних та іноді неприємних зусиль з масштабування бізнесу. 

Доводиться винаходити велосипед

Зараз продукти компаній TECHIIA працюють у всьому світі — від Лос-Анджелеса до Токіо. Але у 2000-х ми працювали лише в Україні і, якщо можна так сказати, перевинаходили велосипед. 

Пам'ятаю, як 2000 року на першому курсі університету працював системним адміністратором. Я отримував $180 на місяць і вирішив вивчитися на програміста ERP-системи 1С: тоді такі гроші вони отримували за кілька днів. 

Незабаром після закінчення курсів та перших замовлень у мене виникла ідея розподілити зусилля. Навколо було багато програмістів, які шукали підробіток. Взяти кілька замовлень на $200, віддати двом іншим хлопцям за $120 — так можна заощадити час та ще й заробити. 

Сьогодні принцип аутсорсингу є основою роботи багатьох компаній. А тоді його треба було вигадувати самому. Чи вплинув цей досвід на моє становлення як бізнесмена? Безперечно. Але я гадки не маю, як відтворити цю низку подій та умов. 

Змішуйте інгредієнти самі

Якби я писав книгу про успіх, мені довелося б розповісти, як я впав з дерева в дитячому садку, зачитувався Лермонтовим, дивився Черепашок-ніндзя та отримав м'ячем по голові, коли ми з однокласниками грали у футбол. 

І я навряд чи охопив би всі хаотичні причинно-наслідкові зв'язки. Цього не повторить ніхто й ніколи, як неможливо прожити чуже життя.

Тому ні в мене, ні в когось іншого немає і не може бути рецепту. У нас усіх є лише інгредієнти, а внаслідок їх змішування у кожного вийде своя страва. 

Цією алхімією підприємці і займаються. Іноді страва виходить смачною. А іноді перетворюється на вугілля або вибухає — і доводиться лікувати опіки. 

Але якщо людина не готова до такого повороту подій, якщо не хоче продовжувати пробувати після того, як чергове "куховарство" вийшло паршивим, успіху їй точно не бачити.