Кто виноват в "молочном заговоре" и какие могут быть последствия

З початку року молочна галузь розривається від публічних звинувачень виробників та переробників. 

В останній день січня, комітет ВРУ з економічної політики був вимушений провести робочу нараду щодо ситуації на ринках молока.

У Верховній Раді досить оперативно відреагували на тривожні сигнали, що надходили як з публічної площини, так і безпосередньо від гравців ринку. 

Якщо узагальнити ситуацію, три основні ланки – виробники, переробні підприємства та рітейлери – відчувають нестачу маржі та мають численні претензії одне до одного.

Така ситуація склалася у значній мірі через зростання цін на газ. Більшість переробних підприємств використовують газ як сировину безпосередньо. 

У виробників молока газ може складати близько 30% собівартості опосередковано через грубі корми та мінеральні добрива.

Претензії виробників, які перейшли у публічну площину, у першу чергу стосуються тиску переробних підприємств щодо зменшення закупівельної ціни. Переробні підприємства звинувачують рітейлерів у жорсткій відмові збільшувати ціни та так званих недобросовісних практиках.

Рітейлери ж резонно зауважують, що вони обмежені ринковими цінами, а також не хочуть бути об'єктом антипатії з боку споживачів. 

Свій інтерес має і уряд, який не хоче допускати різких стрибків цін, що можуть призвести до соціальної напруги в і так непрості часи.

Поки що єдине, на чому сходяться усі учасники ринку – це необхідність боротьби з тіньовим сегментом. 

Проте лишається відкритим питання, чи буде хтось реально інвестувати час і ресурси в цю важку боротьбу, а не просто покладатися на державні органи.

Також важливою є стратегічна позиція міністерства економіки, що пропонує заходи для збільшення інвестицій в модернізацію підприємств як виробничої, так і переробної ланки. 

Потрібно сподіватися, що уряд і учасники ринку будуть достатньо активними, щоб домогтися вигідних умов фінансування на ці цілі.

Що вважати змовою переробних підприємств?

Деякі асоціації заявляють, що 29-30 грудня щонайменше 17 переробних підприємств розіслали своїм постачальникам листи подібного змісту про зниження закупівельних цін в односторонньому порядку.

На перший погляд, може здатися, що проблеми немає, адже ціни були знижені, а не підвищені. Проте, антимонопольне законодавство захищає як покупців, так і продавців від зловживання домінуючим становищем та від змов контрагентів. 

Тобто, якщо покупці змовилися, щоб знизити ціни, це таке саме порушення, як і змова продавців із підвищенням цін.

Питання у тому, що вважається змовою – цьому присвячені окремі книги, а антимонопольні органи західних країн часто проводять багаторічні розслідування, щоб встановити наявність чи відсутність змови. 

Проте варто розуміти, що нетипово синхронна схожа поведінка суб'єктів господарювання на нетранспарентному ринку (де ціну не можна побачити онлайн чи на ціннику) є червоною ганчіркою для будь-якого антимонопольного органу.

Тому якщо наведені факти підтвердяться, то можна сказати, що переробні підприємства ходять по лезу ножа. А розслідування Антимонопольного комітету — це зовсім не те, що наразі потрібно галузі.

Хто винен і що робити?

На жаль, ситуація в галузі дуже подібна до політичної ситуації на українських землях, що повторювалася не раз. 

Перед лицем спільної загрози – у даному випадку, занепаду галузі – усі сваряться та звинувачують одне одного. Такий шлях є однозначно деструктивним та ні до чого хорошого не приведе.

По-перше, і виробникам, і переробним підприємствам потрібні якнайсприятливіші умови державної підтримки. Перш за все, це стосується модернізації обладнання та зменшення залежності від газу. Саме на цьому потрібно сконцентруватися усім учасникам ринку.

По-друге, переробним підприємствам з виробниками варто розвивати тісніші партнерські зв'язки, аж до вертикальної інтеграції. За такого підходу, навряд чи у когось буде бажання "віджимати" маржу у свого довгострокового партнера, а переговорна позиція буде сильнішою.

По-третє, виробникам слід залучатися до складних переговорів переробних підприємств із торговельними мережами. Це стосується зокрема різноманітних законопроєктів про торгівлю харчовими продуктами, що наразі розглядаються в Верховній Раді.

Узагалі, питання молочної галузі це питання виживання тваринництва та розвитку села в Україні. Тому це має бути питання на порядку денному не лише безпосередніх гравців ринку, а й більш широкого загалу.