"Измены" не ищите - газа хватит

Країни Євросоюзу та Україна вже кілька місяців перебувають у активній фазі енергетичної кризи. 

Головна причина, на мій погляд, полягає в тому, що світовий лідер споживання енергоресурсів – Китай не був готовий до різкого відновлення виробництва після пандемії. 

Це спричинило різке зростання споживання електроенергії промисловістю. 

Як ми знаємо, джерелом для виробництва електроенергії є природний газ та вугілля. Розігрівання економіки Китаю після пандемії викликало зростання попиту на обидва ресурси. 

У результаті останні півроку ми спостерігаємо історичне зростання цін на ці джерела. Вугілля подорожчало з травня по жовтень 2021 року майже в 4 рази — з $61 до $237 за т. Побито рекорд 10 років. Газ зріс у ціні більш ніж у 4 рази – з 26,38 до 116,39 EUR MW/h.

Крім того, Європейський Союз опинився в "заручниках" трубопровідного газу, оскільки останні три місяці всі обсяги зрідженого газу (LNG) зі США та Близького Сходу продаються до Азії з премією до європейських котирувань у $100. 

Китай не хоче допустити зупинки промпідприємств та охолодження набраного темпу зростання економіки.

Це не дозволяє країнам ЄС докупити обсяги газу, яких бракує, під опалювальний сезон. Російський Газпром "тисне" на споживачів у Євросоюзі низьким прокачуванням газу "українською трубою" та іншими трубопроводами, щоб добитися якнайшвидшої сертифікації "Північного потоку-2". 

До цих факторів додаються низькі запаси газу в підземних сховищах у ЄС після холодної зими 2020-2021 та довершують картинку енергетичного колапсу. Ціни перегріті, посіяна паніка.

Вихід завжди є

Проте, українцям не варто піддаватися загальній енергоістерії, що розпалюється у ЗМІ. За моєю інформацією, дефіциту газу на території України немає. 

Є інше тривожне очікування — через зростання цін на газ його споживання промисловістю може знизитися. За нашими підрахунками — на 10-15%. 

Якщо говорити про запаси вугілля, то вони справді перебувають на недостатньому рівні для стабільного проходження осінньо-зимового періоду (ОЗП). Дефіцит електроенергії у балансі енергосистеми становить 10-15%, що досить критично.

Незважаючи на критичний рівень запасів вугілля, незавантажені роботою ТЕС та ТЕЦ, наявність природного газу дозволить забезпечити стабільну роботу енергосистеми у пікові періоди навантажень. 

Впевнений, що саме газ допоможе нам вистояти у складній ситуації. Також не варто забувати про джерела відновлюваної енергії, які противники критикували, як могли, останні 3-6 років. А це "плюс" до енергобалансу України понад 6 ГВт електроенергії, вітрогенерації, зокрема. 

І не забуваймо про те, що основним джерелом електроенергії в Україні залишаються атомні енергоблоки. Сьогодні вони здатні у достатньому обсязі покривати потреби енергосистеми. 

У листопаді 12 з 15 атомних енергоблоків працюватимуть, а в 1 кварталі 2022 року очікується запуск усіх потужностей.

Хто постраждав?

Найнеприємніше у всій історії з енергокризою – подорожчання енергоресурсів. Варто хвилюватися з приводу того, наскільки готова наша промисловість та економіка загалом тримати цей удар. 

Адже найуразливіші вже відреагували на ситуацію, що склалася: Одеський припортовий завод, для якого газ основна сировина – зупинився. 

Нікопольський завод феросплавів – один із найбільших споживачів електроенергії в країні, призупинив роботу кількох печей та урізав виробництво практично вдвічі. Галузь виробництва цукру абсолютно збиткова за нинішньої кон'юнктури.

Яких котирувань чекати?

За нашими розрахунками вартість газу для промисловості в листопаді перебуватиме в межах 25-32 тис. грн за 1 куб м з ПДВ. Електроенергія може подорожчати до 4,5 грн за 1 кВт з усіма додатковими тарифами та ПДВ.

Що можна було б зробити для запобігання кризі в майбутньому?

Україна має абсолютно всі можливі енергоресурси для самозабезпечення: запаси природного газу, вугілля та потенціал для розвитку відновлюваних джерел енергії. 

Не варто зациклюватися на якомусь одному з них – кожен із цих напрямків потребує якнайшвидшої підтримки та розвитку. Нарощування видобутку газу комерційними та державними компаніями стабілізує ціни всередині країни. 

Адже собівартість одного видобутого куба в Україні коливається в межах $100-150. А це в 10 разів дешевше за нинішні кризові пропозиції на газових хабах Євросоюзу. 

Також потрібно нарощувати видобуток нафти, підтримувати вуглевидобуток, без якого ми не обійдемося найближчі 10-15 років. Необхідно й надалі розвивати напрямок "зеленої" енергії: вітру, води та сонця.

Дуже позитивно впливають на вартість електроенергії перші аукціони, на яких ресурс закуповується постачальниками у державної генерації на квартал, півріччя. Це дає ринку та його учасникам прогнозованість, знижує ризики втрат.

Вважаю важливим перенести досвід роботи ринку електроенергії на ринок природного газу – йому не вистачає довгострокових контрактів між постачальниками та видобувачами, державними та комерційними.

Промисловість і населення могли б також закуповувати газ "у довгу": на квартал, півріччя, рік і не турбуватися щомісяця, коли на ринках виникають сплески цін або ось такі несподівані спровоковані цінові гойдалки, як цього сезону. 

І постачальники, і споживачі можуть зафіксувати ціни на тривалий період без втручання держави. Це підстрахує від цінових перекосів найуразливіші галузі та людей.