Чего хотят иностранные инвесторы в "зеленую энергетику"?

Нещодавно Антимонопольний комітет видав французькому енергетичному гіганту Total дозвіл на придбання шести українських сонячних електростанцій. Вихід Total на вітчизняний ринок відновлювальної енергії разом з контрактом між UDP Renewables та катарською державною корпорацією Nebras Power, яку сторони підписали під час візиту Володимира Зеленського до Катару – це два головних "хедлайнери" іноземних інвестицій у зелену енергію 2021 року.

Наразі, компанії все ще готові вкладати гроші у вітчизняні об’єкти альтернативної енергетики: через низку проблем у галузі збільшується інвестиційний ризик, що й своєю чергою зменшує ціну на об’єкти українського сектора відновлюваних джерел енергетики (ВДЕ).

Щоправда, зовсім не варто говорити про передумови нового "зеленого буму" через бажання дешево скупити активи проблемної галузі. Іноземні інвестори сподіваються, що у середньостроковій перспективі українська влада зможе стабілізувати ситуацію у галузі: без рішучих кроків для забезпечення сталого розвитку ВДЕ Україна ніколи не зможе справді зробити сектор інвестиційно привабливим.

Як для українських, так і для іноземних інвесторів детермінантами залишаються не інвест-няні, а передбачуваність дій з боку уряду та здатність виконувати взяті на себе зобов’язання.

У галузі відновлювальної енергетики дійсно визначає проблем: термінові відключення АЕС разом з мільярдними боргами ДП "Гарантований покупець" перед виробниками зеленої енергії продемонстрували, що коли всі ці проблеми накопичуються, вони становлять реальну загрозу для української енергетичної безпеки.

В країні енергетична криза, вугілля не вистачає, регулятор попереджає про аварію. Що відбувається?

Тим не менш, останнє, що може допомогти стабілізувати ситуацію – це необґрунтовані кроки, які йдуть у фарватері політики простих рішень та риторики "найдорожчий зелений тариф у найбіднішій країні Європи". Одним з хибних рішень може стати прийняття акцизу на зелену енергію у розмірі 3,2%.

Крім того, що введення акцизу порушує умови Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом та інвесторами у ВДЕ, зменшуючи рівень інвестиційної привабливості вітчизняної зеленої енергетики. Така законодавча новела призведе до нових позовів у міжнародні суди та арбітражі.

Оскільки Україна порушує взяті на себе зобов’язання українські та іноземні компанії матимуть всі шанси отримати для себе фінансову компенсацію, витрати на яку покриватимуться з державного бюджету.

Зеленський проти "зелених". Влада запроваджує акциз на відновлювану енергетику: що це буде

Ба більше, такі кроки як "зелений акциз" негативно впливають й на українську "енергетичну дипломатію".

З огляду на послаблення санкцій Байдена проти Північного Потоку-2 для України все більшого значення набуває ідея транзиту водню до країн ЄС через вітчизняну газотранспортну систему: Київ був названий державою-партнером у Водневій стратегії Європейського Союзу.

Станом на зараз "воднева енергетика" лише починає набирати популярності на Заході, тому в умовах відсутності всесвітнього "водневого буму" для Києва важливо переконати іноземні компанії інвестувати у вітчизняні водневі об’єкти. Подальші пертурбації у секторі ВДЕ аж ніяк не сприятимуть збільшенню рівня привабливості української зеленої енергетики.

"Зелений тариф" урізали. Що саме змінила Рада і кого це стосується

Річ у тім, що сектор ВДЕ варто розглядати як невіддільну частину всієї енергетичної системи, у тому числі ринку електроенергії. У галузі необхідно проваджувати комплексні зміни.

Серед багатьох необхідних кроків можна виділити наступні:

• Наразі всю енергію від виробників ВДЕ зобов’язаний викуповувати ДП "Гарантований Покупець". Потрібно дозволити виробникам ВДЕ виходити з балансуючої групи ДП та самостійно продавати електроенергію на ринку. "Гарантований покупець" буде оплачувати тільки різницю між сумою контракту та сумою "зеленого тарифу".
• Варто покроково ліквідувати механізм "перехресного субсидування" та надати можливість НАЕК "Енергоатом" реалізовувати всю вироблену електроенергію за ринковими цінами, що дозволить уникнути збитків у державної компанії.
• Варто реформувати сегменти РДН (Ринок на добу наперед) та ВДР (Внутрішньодобовий ринок) ринку електроенергії: слід ліквідувати цінові обмеження та посилити боротьбу з демпінгом та спекуляціями – введення "чорного списку" Міненерго є лише темпоральним заходом.
• Впровадити систему "зелених аукціонів" для нових об’єктів. Хоча вже був прийнятий профільний закон, термін реалізації "пілотного аукціону" прострочений вже більше ніж на рік. Дана модель сприятиме розвитку ринкової конкуренції та дозволить знизити фінансове навантаження на ринок.
• Розвиток систем накопичення енергії (energy storage). Через відсутність достатніх маневруючих та акумулюючих потужностей зеленої енергетики з’явився термін "зелено-вугільний парадокс": даний дефіцит зумовлював збільшення виробництва з вугільних теплостанцій. Для розв'язання цієї проблеми та подальшого розвитку об’єктів ВДЕ необхідно прийняти спеціалізований закон. Уваги також заслуговує пропозиція зробити побудову системи накопичення енергії обов’язкової при введенні в експлуатацію об’єктів ВДЕ.

Як українські, так і іноземні інвестори зацікавлені у прогнозованих діях держави та постійному діалогу з органами державної влади.

Безперечно через строкатий склад компанії у секторі ВДЕ неможливо підлаштуватись під інтереси кожного – потрібно ж забезпечити рівні "правила гри" та провадити системну довгострокову політику.