Санкции против Китая и судьба 4G в Украине

Санкции против Китая и судьба 4G в Украине

Что делать с антикитайскими санкциями в сфере телекоммуникаций и придется ли сворачивать планы развития скоростного мобильного интернета? (укр)
Четверг, 3 июня 2021, 14:09
эксперт рынка телекоммуникаций, рабочая группа по вопросам безопасности и доверия в цифровой среде

Починаючи з 2017 року, уряд США розгорнув масштабну кампанію, метою якої, за словами урядовців, є протидія шпигунській та інший підривній діяльності. 

У сфері телекомунікацій були послідовно введені ряд федеральних нормативних актів, які передбачають повну заборону на використання обладнання з Китаю. 

Апофеозом цієї політики стала ініціатива "Чиста мережа" (Clean Network), оприлюднена в серпні 2020 року. 

Її зміст можна висловити двома словами — "нічого китайського". Ініціатива проголошує негайну, безумовну і повну відмову від будь-яких телекомунікаційних продуктів та послуг з Китаю. Здавалося б, до чого тут Україна?

Реклама:

Але США є стратегічним партнером України у багатьох сферах, а Китай — основним постачальником телекомунікаційного обладнання до України.

Китайський вимір українського телекому

Питання про участь в антикитайських санкціях в сфері телекомунікацій має для України конкретний характер. На сьогодні приблизно три чверті зі 104 тис. базових станцій "великої трійки" операторів мобільного зв'язку — китайського виробництва. 

Співставною є і частка китайського обладнання в мережах фіксованого зв'язку. Приєднання до Clean Network, тобто негайна й безумовна заборона на обладнання та послуги з КНР, матиме для українського телекому наслідки, які можна охарактеризувати як близькі до катастрофічних.

По-перше, доведеться забути про ключове завдання найближчих років — розгортання 4G-мереж із загальнонаціональним покриттям в діапазоні 900 МГц. 

Якщо прийняти витрати на заміну однієї базової станції хоча б в 25 тис. доларів (це вельми оптимістичні цифри), виходить майже 2 млрд доларів. 

Для порівняння виручка "великої трійки" в 2020 році склала приблизно 1,67 млрд. доларів, капітальні інвестиції — близько 500 млн.

По-друге, оператори не зможуть перекласти настільки колосальні і непередбачені витрати на абонентів. Доходи українських домогосподарств не дозволяють підвищувати витрати більш ніж на 15-20% в рік, причому в гривні. 

Різке зростання боргового навантаження операторів призведе до згортання програм технологічного розвитку мереж. Попри нестримне бажання держави нав'язати операторам 5G-ліцензії вже цього року, розбудова відповідних мереж буде відкладена на кілька років.

По-третє, всередині операторських компаній з високою ймовірністю отримає карт-бланш від акціонерів та частина менеджменту, що відстоює використання різного роду токсичних бізнес-практик.

Нарешті, по-четверте, два або три роки, які оператори здійснюватимуть заміну китайського обладнання, їхні мережі буде лихоманити. 

Весь цей час українські абоненти будуть змушені знов терпіти деградацію якості зв'язку, перебої з її доступністю і тому подібні проблеми.

В цілому ринок мобільного зв'язку України буде відкинутий на кілька років назад. При цьому жодна значуща проблема щодо захисту від кіберзагроз не буде вирішена. 

Доказом цього є все нові і нові успішні атаки на інфраструктуру, бізнес і органи влади в самих США. "Китайський фактор" не є ані єдиним, ані навіть ключовим для стійкості національної інфраструктури. 

Власне кажучи, усвідомлення цього факту стало рушійною силою опору антикитайським санкціям всередині ЄС і НАТО. 

Чи є варіанти?

Наприкінці грудня 2020 року заступник держсекретаря Кіт Креч провів телефонні переговори з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем. Інформація про переговори стала сенсацією, оскільки сторони дали один одному низку значущих обіцянок. 

Денис Шмигаль заявив про приєднання України до ініціативи Clean Network і демонтаж китайського обладнання в держустановах, включно із МЗС. 

У свою чергу Кіт Креч заявив про можливість фінансування Сполученими Штатами заміни такого обладнання в мережах українських операторів. 

Дуже швидко з'ясувалося, що відкривати шампанське не тільки рано, але взагалі нема чого. 

Спочатку МЗС спростовувало інформацію про відмову від обладнання з КНР. Потім було викрито відсутність будь-яких офіційних підтверджень тези про можливість фінансування Штатами українських компаній. 

Нарешті, набули розголосу аналогічні історії, що мали місце в інших країнах. Як з'ясувалося, Держдеп відносив до учасників Clean Network будь-якого, хто не заявляв про свою категоричну незгоду. 

При цьому обіцянки фінансування, що їх щедро роздавали емісари з Вашингтону, були звичайною імпровізацією.

Україною має кілька варіантів реагування на кризу навколо Huawei та інших технологічних компаній з КНР. На відміну від Вашингтону, Європейський Союз пропонує грунтувати позицію щодо китайських виробників на принципово іншому наборі питань.

Зокрема, яким чином можливо забезпечити стійкість національної інфраструктури в разі ескалації американо-китайського конфлікту? Які витрати тягнуть за собою ті чи інші кроки? Які сценарії можливі і як вони співвідносяться між собою? 

Інституційно європейські підходи до протидії кіберзагрозам оформлені у вигляді кількох документів, ключовим з яких є "Cybersecurity of 5G networks: EU Toolbox of risk mitigating measures". 

Він радикально відрізняється від Clean Network тим, що охоплює всі без винятку ризики, пов'язані з телекомунікаціями. Наріжним принципом європейського підходу заявлена ​​опора на факти.

Історія з "Мотор Січ" наочно демонструє, що перипетії американо-китайського суперництва найбезпосереднішим чином впливають на внутрішньоукраїнський порядок денний. 

На додачу до тяжкої військово-політичної кризи, обумовленої проєвропейським і євроатлантичним вибором, Україна ризикує опинитися між молотом і ковадлом ще одного геополітичного конфлікту.

Україні необхідно якнайшвидше виконати своє домашнє завдання. В першу чергу конче потрібна відкрита професійна дискусія з цих питань та публічний аналіз альтернатив. 

Ціна питання, наявні стратегії, можливі ризики та загрози мають бути названі і окреслені. На щастя, Україні не потрібно вигадувати ще одного ровера. Здається, достатньо імплементувати європейський підхід до цього питання.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: