"Укрзализныця" против иностранных инвесторов

Іноземні інвестиції повинні бути ключовим рушієм зростання, модернізації та інтеграції української економіки. 

Однак, потік інвестицій зараз рухається у зворотній бік, а інвестори йдуть з України. 

За даними Національного банку України, у 2020 році було зафіксовано відтік іноземних інвестицій з України в обсязі 868 млн доларів. 

Це був найбільший річний відтік іноземних інвестицій за останні 20 років. Тенденція продовжилась і в першому кварталі 2021 року, коли чистий відтік інвестицій з України перевищив 300 млн доларів. 

Примітно, що цей негативний тренд стосується не лише портфельних інвесторів, але й довгострокових вкладень прямих іноземних інвесторів. Чому це відбувається? 

Звичайно, можна списувати всі проблеми на пандемію, але опитування показують, що найбільшими проблемами для інвесторів все ще залишаються українська судова система, відсутність верховенства права та непередбачуваність рішень уряду. 

Капіталу недостатньо, а його вартість занадто висока, оскільки інвестори стикаються з постійною непередбачуваністю державної політики та судової системи країни. 

Нещодавні події навколо "Нафтогазу", що викликали серйозні занепокоєння міжнародних партнерів України щодо долі реформи корпоративного управління у державному секторі, є лише одним з останніх прикладів непередбачуваності уряду. 

Як один з найбільших західних інвесторів в Україну, ми значно зацікавлені у тому, щоб бачити стабільну та успішну Україну, яка буде привабливою як для інвесторів, так і для громадян. 

Ми добре усвідомлюємо виклики, з якими стикається Україна, і намагалися зіграти свою роль у сприянні її розвитку. 

Коли в період Майдану інші інвестори покидали країну, ми залишилися і збільшили свої інвестиції, вірячи в дух і рішучість українців перетворити важкі виклики на можливість трансформувати країну. 

Ми зіграли ключову роль у сприянні необхідним реструктуризаціям боргів, які допомогли забезпечити швидке відновлення та повернення капіталу на українські ринки в постмайданний період. 

Водночас ми також безпосередньо зіткнулися з багатьма проблемами, що непокоять іноземних інвесторів. Наш недавній досвід роботи з "Укрзалізницею" демонструє ризики, притаманні проблемному процесу реформ в Україні. 

20 квітня 2021 року Верховний Суд України поставив крапку у кількарічній суперечці щодо несплачених боргів "Укрзалізниці" (УЗ). Державна компанія була зобов'язана виплатити VR Global Partners, L.P. (VRGP) борг у повному обсязі. 

VRGP придбала ці борги у 2019 році у первісного кредитора, "Промінвестбанку", на відкритому та прозорому конкурсі. В конкурсі також брали участь дві інші сторони: провідний український комерційний банк та американський інвестиційний фонд. 

Сам процес конкурсу та мінімальна стартова ціна були затверджені НБУ. Конкуренція була потужною, а ціна, яку заплатила VRGP, була значно вище мінімальної. 

Вигравши конкурс, VRGP зробив кілька спроб домовитись про консенсусну реструктуризацію боргів з УЗ. Пропозиції VRGP передавались у листах до менеджменту та наглядової ради, а також під час особистих зустрічей та телефонних дзвінків. 

Пропозиції VRGP передбачали знижки та подовжені терміни погашення й були значно більш щедрими, ніж ті, що УЗ отримувала від інших кредиторів при реструктуризації боргу після Революції Гідності. 

VRGP також добровільно призупинила судовий процес, розпочатий "Промінвестбанком", на знак прояву доброї волі до УЗ. 

Однак УЗ не змогла змістовно взаємодіяти з VRGP, в багатьох випадках навіть не відповідаючи на листи компанії. Не маючи партнера для ведення переговорів, у VRGP не залишилось іншого вибору, крім як продовжити стягнення боргу в судовому порядку. 

Незважаючи на те, що УЗ використовувала всі засоби для затягування проваджень та користувалася всіма апеляційними інстанціями, попри відсутність правових підстав для цього, кінцевим результатом стало повне підтвердження прав та вимог VRGP як кредитора. 

Після рішення Верховного Суду від 20 квітня і у строгій відповідності до закону, Державна виконавча служба відкрила виконавче провадження проти УЗ та заарештувала на її банківських рахунках суми, що відповідали обсягу боргу УЗ перед VRGP. 

На цьому справа повинна була би закінчитися. Однак VRGP стало відомо, що Печерський районний виніс неопубліковану постанову від 9 березня 2021 року, яка передбачає заборону стягувати кошти з рахунків УЗ для задоволення будь-яких вимог VRGP. 

Провадження у Печерському суді проходило без будь-якого повідомлення VRGP. Аномальна ситуація, при якій суд першої інстанції фактично скасовує або визнає недійсним рішення Верховного Суду є явним і кричущим зловживанням судовою владою. 

Те, що така спроба виставити на посміховисько судову систему України може бути ініційована її найбільшим державним підприємством, є ще одним свідченням провалу корпоративного управління, що стримує інвестиції в країну. 

Підстави рішення у Печерському районному важко збагнути. УЗ стверджує, що продаж її боргів VRGP був недійсним, оскільки VRGP не має ліцензії в Україні для здійснення факторингової діяльності. 

Насправді процес продажу був схвалений НБУ, сама транзакція була продажем кредиту, що чітко відрізняється від юридичного визначення факторингової операції, а VRGP у будь-якому разі згідно зі статутом дозволено займатися факторинговими операціями. 

Важливо зазначити, що нещодавнє рішення Верховного Суду повністю підтримує позицію VRGP у цьому відношенні. Нездатність менеджменту та наглядової ради УЗ вирішити цю ситуацію у комерційно обґрунтований спосіб призвела до значних збитків для акціонера — української держави. 

Цих збитків можна було уникнути, якби компанія конструктивно співпрацювала з VRGP, щоб вирішити питання боргу. 

Те, що компанія зараз намагається використовувати необґрунтовані провадження у Печерському районному суді для прикриття своєї бездіяльності, є недоречним, таким, що ще більше затьмарює її репутацію та погіршує інвестиційний клімат в Україні й зрештою лише збільшить суму боргів УЗ, на які щодня нараховуються відсотки та штрафи. 

Одним з основоположних принципів належного корпоративного управління є вимога, згідно з якою наглядові ради компаній, як приватних так і державних, мають фідуціарний обов'язок перед акціонером вживати заходів, що відповідають інтересам компанії. 

Очевидно, що відмова УЗ взаємодіяти з VR задля вирішення проблеми заборгованості, не відповідає такому обов'язку. На жаль, такі ситуації демонструють, що реформі корпоративного управління в Україні ще потрібно пройти довгий шлях. 

Правила гри у корпоративному управлінні повинні бути чіткими та передбачуваними. Якщо уряд не вживе серйозних заходів щодо приведення корпоративного управління на державних підприємствах у відповідність з найкращими міжнародними стандартами, ситуація з прямими іноземними інвестиціями в Україну, швидше за все, покращиться не скоро.