Почему мы платим за транспортировку газа, если газопровод строили родители

Є кілька міфів, віра в які призведе до того, що українці залишаться без газу в домівках уже за кілька наступних років.

Міф перший: тарифи на доставку газу мусять бути незмінними або їх треба зменшувати.

Щоб зрозуміти хибність цього твердження, достатньо простої арифметики.

Тариф на розподіл розраховують так: витрати газорозподільної компанії впродовж газового року ділять на обсяг її роботи, тобто обсяг розподілу (доставки) газу до споживачів упродовж того ж газового року.

Структура витрат оператора ГРМ майже незмінна в натуральному вимірі, однак їх сума змінюється відповідно до цін на них. Майже половина витрат спрямовується на "сировину", тобто на технологічний газ, необхідний для підтримки робочого тиску в газовій мережі.

"Вінницягаз" та інші оператори купують газ так само, як будь-яке промислове підприємство – на ринку. До речі, у січні 2021 року ринкові ціни на газ зросли до 9 грн за кубометр, а це майже в чотири рази більше, ніж влітку 2020 року.

Проте в тарифі ціна технологічного газу зафіксована на рівні 5,85 грн за кубометр. При такому тарифі та цінах неможливо нормально розподіляти газ.

Щорічний обсяг технологічного газу, як і інших витрат у натуральних одиницях, майже незмінний. Витрати операторів у кубометрах газу, тоннах пального та кілометрах труб – це константа, на яку майже не впливає обсяг розподілу газу.

Іншими словами, наш працівник має з'явитися на газорегулюючий пункт три рази на тиждень незалежно від того, який обсяг газу проходить через цей пункт, тому що цей пункт завжди перебуває під тиском.

А яка ситуація із знаменником тарифу – з обсягом розподілу газу?

За останні шість років обсяг газу, який розподіляє "Вінницягаз", зменшився вдвічі. Така тенденція по всій країні. Тож якщо ми навіть не будемо враховувати зростання цін та зарплат за ці шість років, то лише через скорочення обсягів розподілу тариф необхідно збільшити вдвічі.

Якщо не враховувати подорожчання технологічного газу в чотири рази, то забезпечити робочий тиск неможливо. Якщо не враховувати зростання зарплати, працівники перейдуть на іншу роботу, що і відбувається.

Усе це необхідно враховувати в тарифах на розподіл – в іншому випадку треба повертатися до опалення вугіллям або дровами.

А в разі, якщо ми бажаємо зупинити зростання тарифів, необхідно зменшити потужність газорозподільної мережі до актуального рівня.

Мережа, побудована в радянську епоху, розрахована на розподіл 120 млрд куб м, а зараз споживання газу в Україні становить 30 млрд куб м. Тому необхідний редизайн системи, який дозволить скоротити витрати на її обслуговування.

Міф другий: заклики "поверніть нам газогони, які будували наші батьки, і ми не будемо платити за трубу".

Тариф на розподіл – це не плата за "трубу". Це оплата витрат на доставку газу та обслуговування "труби", щоб доставка була стабільною та безпечною.

Якщо громада села поверне собі "трубу", то звідки там з'явиться газ? Газ надходить з газогонів середнього тиску, з газової системи, роботу якої забезпечують сотні ГРС, тисячі газорегулюючих пунктів, станції електрохімзахисту, нарешті – аварійна служба 104, що працює цілодобово.

Мережа – це цілісний механізм. Він перестає працювати без найменшої ланки. Забрати окремий газогін – це як забрати колесо з авто. Платити все одно доведеться, якщо газогін потрібний для отримання газу, а не як металобрухт.

Плата зросте, адже трубу доведеться обслуговувати самостійно, не кажучи про службу 104. У дрібних операторів тариф вищий, адже немає ефекту масштабу.

Міф третій: конкуренція серед операторів ГРМ зменшить тарифи.

Газорозподільні компанії – це природні монополії. У Великобританії, де дуже прискіпливо ставляться до конкуренції, лише чотири оператори ГРМ.

Якщо в Україні замість 40 операторів ГРМ з'явиться 140, то конкуренція для окремого клієнта не з'явиться, а ось хаос – так.

Міф четвертий: оператори ГРМ перешкоджають споживачам міняти постачальників.

В основі міфу – теорія змови. Її роздмухують постачальники, які в боротьбі за клієнта обрали тактику дискредитації конкурентів і збурення суспільства. В умовах платформи добового балансування, на якій працює газовий ринок України, перешкодити споживачеві змінити постачальника неможливо. Це факт.

А те, що в якогось споживача візит працівників оператора ГРМ, які прийшли провести планову повірку лічильника або зняти контрольні покази лічильника, збігся з наміром змінити постачальника, то тут причин може бути багато.

У тому числі – намагання споживача уникнути фіксації показань з метою віднести більшу частину споживання на ті місяці, коли ціна на газ була нижчою.