Что не так с финансами "Нафтогаза"
Завжди корисно глянути на ситуацію відсторонено. Із стратегічною оцінкою подій. На основі міркувань за межами очевидного, outside the box.
Саме з такої позиції хочу подивитися на складові консолідованого фінансового результату групи "Нафтогазу" за 2019 рік та перспективи на 2020 рік.
Чому я можу про це говорити? З 2016 року і донедавна я працював фінансовим контролером "Нафтогазу".
Для початку наведу деякі цифри, які пояснюють, на чому "Нафтогаз" заробляє.
Левова частка прибутків компанії за 2019 рік пов'язана з неопераційною діяльністю – отриманою компенсацією за судовими позовами від "Газпрому".
Звіт за 2019 рік підтверджує це. Чистий прибуток компанії від основної діяльності – 4,9 млрд грн. Компенсація від "Газпрому" – 68 млрд грн, рекласифікація припиненої діяльності з транзиту газу – 77 млрд грн.
Прогнози експертів. Говорячи про майбутнє "Нафтогазу", експерти наголошують на двох важливих моментах: цінах на газ та успіху трансформації компанії. Третя складова – можливі компенсації "Нафтогазу" за судовими рішеннями, які були ключовими для фінансового результату за 2019 рік.
Мова йде про судові процеси з "Газпромом" щодо експропріації кримських активів, оцінених 5 млрд дол, та про можливу компенсацію "Нафтогазу" гіпотетичних втрат за продаж газу за цінами нижче ринкових у статусі постачальника із спеціальними обов'язками (ПСО).
Відповідно, у звіті "Нафтогазу" відображена примітка щодо можливої компенсації з боку держави за продаж газу в режимі ПСО в розмірі 39,2 млрд грн, АТ "Укргазвидобування" – понад 100 млрд грн. Остання компенсація важлива для "Нафтогазу" не лише з точки зору фінансової стабільності, а і як виправдання негативних результатів операційної діяльності.
"Нафтогаз" зобов'язаний оплатити АТ "Укрнафта" суми за безоплатно відібраний газ, проте безпідставно відмовляється виконувати дані зобов'язання до отримання компенсації за ПСО, чим тисне на державні виконавчі та судові органи щодо ухвалення рішення з компенсації за ПСО на свою користь.
На сторінці 31 фінансового звіту "Нафтогазу" наведена таблиця відхилень цін ПСО від ринкових, у чому НАК вбачає втрати та вимагає компенсації.
Чи законні такі вимоги, вирішать відповідні органи, проте це питання необхідно розглядати і з огляду на ринкові ціни, які були у 2015 році до введення режиму ПСО, та прогнозні ціни на газ у програмі 20/20 і фінансових планах "Нафтогазу".
Фактичні ціни реалізації газу АТ "Укргазвидобування" за 2015 рік становили 1 532 грн з ПДВ за тис куб м. Прогнозні ціни на 2016-2020 роки визначалися у розмірі 137 дол, 123 дол, 113 дол, 115 дол та 139 дол відповідно.
Таким чином, "Нафтогаз", вимагаючи компенсації ПСО, звертається до тимчасової ринкової ситуації пікового росту цін та ігнорує вхідні дані, які використовувалися при ухваленні рішення, одночасно прикриваючи неефективність операційної діяльності з реалізації програми 20/20.
Такі прогнозні ціни визначалися "Нафтогазом" як достатні для прибутковості та надходження коштів для реалізації програми з видобування газу.
Своєю чергою, питання прибутковості "Нафтогазу" хвилює населення в зворотно-пропорційному відношенні. Споживачам потрібні нижчі ціни, які за інших незмінних факторів, натомість, зменшують прибутки компанії.
Низькі ціни також суперечать баченню акціонера "Нафтогазу" – уряду, який однією з цілей для керівника НАК визначив збільшення виплат до бюджету.
Тому бажання досягти енергетичної незалежності, конкурентності та відкритості газового ринку може незмінно супроводжуватися штучним завищенням цін реалізації в регульованому непрозорому ринку, особливо з боку монополіста.
Зазвичай вища ціна реалізації передбачає вищу прибутковість, проте прибутковість не є мірилом фінансової стабільності. Отримані від населення прибутки, як показала практика 2017-2019 років, або витрачаються марно на недбалі інвестиційні проєкти, або вилучаються урядом у вигляді дивідендів.
На думку колишнього головного технолога "Укргазвидобування" Ярослава Сенишина, витрачені на реалізацію програми 20/20 40 млрд грн – це афера. Екскерівник "Укрбургазу" Володимир Соколовський також наголошував на скороченні обсягів буріння у 2019 році, незважаючи на закупівлю обладнання.
Питання операційної ефективності важливе завжди – і в епоху низьких цін на енергоресурси, і в епоху високих. "Нафтогаз" за останні чотири роки побував в обох ситуаціях. При цьому планування інвестиційних витрат здійснювалося з розрахунку ринкової ціни на газ на рівні близько 100-140 дол за тис куб м.
Враховуючи, що результати 2019 року містять значну частку несподіваних надприбутків – так званих windfall profits, низькі ціни також не повинні були стати сюрпризом і при виконанні інвестиційних програм.
Інше питання в тому, що компанія при підготовці до сезону 2019-2020 років імпортувала газ за високими цінами. Якщо ринкові ціни протягом 2020 року не зростуть, то ці закупівлі значно вплинуть на фінансові результати року.
Однак не виключено, що для пристойного фінансового результату у 2020 році буде застосований креативний облік із списанням щодо собівартості продукції.
Трансформація групи "Нафтогаз" – другий фактор, який називають рушійним для успіху держкомпанії. НАК активно пропагує трансформацію, суть якої полягає у створенні дивізіонів (ст. 197 річного звіту "Нафтогазу" за 2019 рік).
"У 2018 році група розпочала процес організаційної трансформації в ефективну інтегровану національну нафтогазову компанію.
Операційна модель передбачає, що існуючі в групі напрямки діяльності було об'єднано в дивізіони, допоміжні та корпоративні функції.
Дивізіони об'єднують основні напрямки діяльності і сфокусовані на досягненні фінансових та операційних цілей. Допоміжні та корпоративні функції мають на меті підтримку діяльності дивізіонів з метою максимізації вартості групи".
Що тут варте уваги? Так, дивізіони можуть бути інструментом для збільшення операційної ефективності, проте це не самоціль. Як саме максимізувати додану вартість, а також як юридично грамотно реалізувати управління в матричній – дивізіонній – структурі, поки що невідомо. Що ми маємо зараз?
"Нафтогаз" складається із самодостатніх операційних одиниць: АТ "Укртранснафта", АТ "Укрспецтрансгаз", АТ "Укртрансгаз", яке управляє підземними сховищами, та АТ "Укргазвидобування" як все ще найбільша компанія в Україні за видобутком природного газу.
НАК "Нафтогаз України" як окрема юридична особа закуповує газ в "Укргазвидобування" в повному обсязі та за кордоном для покриття нестачі ресурсу і реалізовує його населенню та кільком юридичним особам. Також НАК має низку створених дочірніх підприємств і ТОВ, більшість з яких збиткові.
Отже, завдяки якій саме трансформації "Нафтогаз" може розраховувати на прибутковість? Очевидно, завдяки збільшенню видобутку та оптимізації собівартості природного газу АТ "Укргазвидобування".
Пошук рішень постійно ведеться в площині схвалення нових стратегій зростання видобутку, хоча уряд у цілях для голови правління НАК окреслив збільшення підтверджених резервів, а не збільшення видобутку.
Наприкінці – про саму трансформацію, хоча ця тема заслуговує детального розкриття. У жодному нормативному документі "Нафтогазу" не визначені чіткі цілі трансформації, які можна буде виміряти, та шляхи реалізації.
Більше того, у липні 2020 року "Нафтогаз" видав глосарій термінів з визначеннями основних нових понять, зокрема, "адвокація", "дивізіон", "корпоративна функція", проте "трансформація" там не визначається.
Вільний ринок газу
Яким ще чином "Нафтогаз України" як окрема юридична особа, абстрагуючись від "Укргазвидобування", може покращити свої фінансові результати?
Зважаючи на відсутність видобутку, окрім проєктів у Єгипті через дочірні підприємства, вагомим може бути завоювання частки роздрібного та промислового сегментів споживання газу та його прибуткова реалізація. Саме цим завданням НАК відводить провідну роль у реформуванні ринку газу.
Щоб реалізувати ці завдання, компанія створила відокремлені юридичні особи для роботи у різних сегментах ринку. Проте результати їх діяльності незначні: лише 2% споживачів отримують газ від державної монополії. Звичайно, перехід до відкритого ринку відкрив нові можливості і для конкурентів.
Проте приватні трейдери не вважають, що вони працюють у рівних умовах з "Нафтогазом". Причина – у відсутності можливості вільного придбання газу, який видобуває "Укргазвидобування", для цілей продажу населенню.
Така вимога беззаперечна, що ставить під великий сумнів необхідність існування групи "Нафтогаз" у нинішньому вигляді, де НАК "Нафтогаз України" монопольно відбирає всі обсяги видобутого природного газу "Укргазвидобуванням" за визначеною правлінням компанії ціною.
Структура групи суперечить концепції вільного ринку. "Укргазвидобування" повинне мати можливість продавати газ будь-яким контрагентам. Це створить умови для визначення ринкових цін та максимізує прибутковість компанії.
Під гаслами створення вільного ринку та ролі "Нафтогазу" як маркет-мейкера (забезпечення ліквідності ринку) НАК "Нафтогаз України" прагне зберегти монопольний доступ до газу АТ "Укргазвидобування", одноосібно маніпулювати цінами та монополізувати продаж газу населенню на заміну облгазам.
Яке майбутнє "Нафтогазу"
Операційна модель "Нафтогазу" потребує зміни для забезпечення роботи вільного ринку і максимізації результатів діяльності компаній групи "Нафтогаз". Одне з поставлених урядом завдань голові правління – підготовка до ІРО.
Керівництво "Нафтогазу" зазначало, що експерти пропонували провести ІРО АТ "Укргазвидобування" як більш зрозумілого активу, а не загалом "Нафтогазу".
З цією думкою важко не погодитися, проте "Нафтогаз" має власне бачення корисності окремих активів та групи загалом. Однак з огляду на роль і джерела доходів НАК "Нафтогаз України", її збиткових дочірніх компаній, діяльність яких фінансується внесками до статутних фондів, виникає гостре питання про доцільність існування "Нафтогазу" як групи та її сателітних компаній.
На жаль, влада досі не створила механізм ефективного управління державними підприємствами. За невеликим винятком, наглядові ради не здатні вирішувати критичні питання діяльності державних компаній.