"Подарок" для облгазов: как государство теряет полмиллиарда ежегодно
З 1 жовтня 2015 року в Україні набув чинності закон "Про ринок природного газу".
Стаття 37 цього закону забороняє приватним операторам газорозподільних мереж (облгазам) безоплатно використовувати державні газорозподільні системи (ГРС), що перебувають у них на балансі, та які деякі оператори чомусь називають "власними".
Здавалось, скільки часу вже минуло з того часу, утім ця норма сьогодні фактично не виконується.
По-перше, Кабмін лише 21 лютого 2017 року спромігся прийняти постанову №95, яка зобов'язує облгази щорічно сплачувати до державного бюджету 10% від залишкової вартості таких ГРС.
По-друге, згадана постанова належним чином все одно не виконується.
Причину цього потрібно шукати в Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка не включила облгазам до тарифу плату за експлуатацію державних ГРС.
Як це регулятор пояснює? Мовляв, в проєкті бюджету на поточний рік не було відповідної статті доходів. Таким чином НКРЕКП ігнорує постанову Кабміну та відповідну бюджетну класифікацію Мінфіну.
Будемо сподіватись, що НАБУ, яке досліджує це питання в рамках відкритого кримінального провадження, встановить справжніх винуватців невиконання урядової постанови.
Утім це ще не все. Йшов також інший паралельний процес.
Верховна Рада в жовтні 2019 року ухвалила новий Закон "Про оренду державного та комунального майна", який набув чинності з 1 лютого 2020 року.
Цей закон регулює особливості передачі в оренду державних ГРС та мереж "Нафтогазу".
Однак цей закон так само не працював до недавнього часу, оскільки Кабмін не ухвалював постанову, що визначає процедуру передачі в оренду відповідного майна.
Уряд Олексія Гончарука напередодні своєї відставки таки ухвалив відповідну постанову, проте прем'єр чомусь "не встиг" її підписати.
Довгий час згаданий документ з незрозумілих причин не вносився для переголосування новим урядом. Але на початку червня постанову "Про порядок передачі в оренду державного та комунального майна" таки ухвалили.
Скільки втрачає держава
Порядок в ухваленій постанові передбачає, що орендарі такого майна будуть платити щороку до 12% від вартості ГРС (з розрахунку 1% від вартості на місяць), а це немалі кошти, які чомусь досі не отримує бюджет.
Щоб зрозуміти, яким може бути ефект, подивимось на вартість державних ГРС.
Як видно з наведеної діаграми, загальна балансова вартість державних ГРС становить 4,46 млрд грн, вартість ГРС "Нафтогазу" – 0,35 млрд грн.
Отже, навіть при застосуванні стартової ставки орендної плати в 12% держава за рік може отримати близько 577 млн гривень на рік, у тому числі 41,5 млн гривень за мережі НАК "Нафтогаз".
Показовим є також аналіз співвідношення держмайна і майна "Нафтогазу", що перебуває на балансі облгазів.
Чи не заплатить у підсумку за все споживач
Що ми тепер маємо? НКРЕКП наприкінці 2019 року затвердила облгазам нові тарифи на послуги розподілу природного газу, але з незрозумілих причин регулятор не включив до тарифу плату за користування державними ГРС, як це передбачено ухваленою ще 2017 року постановою Кабміну № 95.
Через це бюджет не отримує не понад пів мільярда щорічно.
За моєю інформацією, так сталось через те, що відповідні кошти не були заплановані в дохідній частині бюджету на 2020 рік, а також через те, що включення плати за використання державних ГРС до тарифу буцімто суттєво позначиться на ціні газу для населення.
Утім наведений нижче аналіз впливу на тариф додаткової складової за користування майном державних ГРС та НАК "Нафтогаз України" повністю спростовує таку аргументацію.
Куди зникають державні мережі
Незабаром на порядку денному може з'явитись інше питання – як зберегти державні ГРС, що перебувають на балансі облгазів.
Профільне міністерство разом з операторами ГРМ забезпечує щорічну інвентаризацію державного майна.
За моєю інформацією, у 2019 році Міненерго прийняло матеріали інвентаризації за даними грудня 2918 року у 30 операторів ГРМ з 37.
Тривогу викликає незрозуміла тенденція до зменшення кількості об’єктів державної власності, що перебувають на балансі облгазів, а також велика кількість таких об’єктів із заниженою, а то і нульовою вартістю.
Для прикладу інформація про деяких операторів ГРС:
Як виявилось, Міненерго було змушене навіть повернути деяким облгазам для доопрацювання матеріали інвентаризації. Причина така сама – значне зменшення кількості державного майна у наданих матеріалах.
Деякі облгази взагалі ставлять під сумнів питання, що майно, яке перебуває на їх балансі, є державною власністю.
Тобто, скільки у держави об'єктів газорозподільних систем, в якому вони стані, ніхто і уявлення немає.
Саме тому наразі Міненерго ініціює створення "Міжвідомчої робочої групи з перевірки експлуатації газорозподільних систем". Ця група до кінця 2020 року повинна перевірити стан державних ГРС та ефективність використання.
Проте група буде створена лише тоді, коли відповідне рішення ухвалить Кабмін. А в уряді з цим наразі не поспішають.
Замість висновку
Все це потребує відповідного невідкладного реагування не тільки НКРЕКП або профільного міністерства чи Держаудитслужби, але і відповідних правоохоронних органів держави.
ГРС є стратегічно важливим державним майном, яке до того ж не підлягає приватизації. Тому з боку держави повинен бути належний контроль за його збереженням та ефективним використанням.
Так само вкрай важливо зберегти фахівців, які мають багаторічний досвід роботи у цій сфері.