Кто и зачем дискредитирует "Нафтогаз" на рынке розничной поставки газа

Нещодавно на "Економічній правді" вийшла колонка "Хто на ринку головний: клієнт чи постачальник газу?", яку написав директор ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ГПК) Максим Рабинович.

Публікація стосується запуску ринку газу для населення з 1 липня, коли клієнти зможуть самостійно обирати постачальника газу.

Водночас ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України", яка входить в групу НАК "Нафтогаз України", була створена саме для продажу природного газу населенню.

Вважаю за потрібне відреагувати на текст очільника ГПК, оскільки, на мою думку, це спроба прикрити бездіяльність і безрезультатність ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за останній рік роботи підприємства.

Я працював в 2018-2019 роках на посаді заступника директора ГПК. Мені було відомо про амбітні плани керівництва "Нафтогазу" та засновника ГПК – ДК "Газ України" про створення альтернативи багаторічній "зацементованій" системі продажу газу для населення.

В Україні монопольними постачальниками газу для побутових споживачів, тобто населення, є підприємства Регіональної газової компанії олігарха Дмитра Фірташа та афілійовані з нею структури.

Протягом останніх двох років РГК Фірташа активно розбудовувала свою структуру: в 2018 році загальна кількість центрів обслуговування клієнтів компанії зросла до 62, а в 2019 році було відкрито ще 38. Таким чином, на кінець 2019 року цей монополіст з продажу газу населенню уже управляв сотнею ЦОКів.

Паралельно з відкриттям ЦОК для живого зв'язку з клієнтами, РГК розвивала онлайн сервіси, створювала діджитал продукти та відпрацьовувала дії, які унеможливлювали конкуренцію на ринку.

Єдиним, хто міг завадити РГК зацементувати свою монополію на ринку поставки газу населенню був НАК "Нафтогаз України".

Свого часу я відчув, з чим стикаються звичайні люди, які виявили бажання змінити постачальника газу.

На початку 2019 року у Кропивницькому "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" відкрила контакт-центр для обслуговування клієнтів з усієї України.

В Кіровоградській області та в Кропивницькому ГПК мала близько 250 тисяч приватних клієнтів, а з інших областей України було всього — 87.

Переважна частина з цих 87 клієнтів були працівниками групи "Нафтогаз", яких ми попросили свідомо пройти процедуру зміни постачальника, щоб зрозуміти силу протидії РГК та афілійованих з нею облгазів, та знайти спосіб боротьби з ними.

У нас на руках були яскраві факти свавілля облгазів, керівництво яких прямо чи опосередковано створювало перешкоди в переході та заміні постачальника газу.

Саме тому керівництво ДК "Газ України", яке координувало роботу ГПК, активно вело переговори з НКРЕКП щодо спрощення процедури переходу та зміни постачальника газу, що мало перейти у вирішальну фазу наприкінці 2018 року.

Паралельно з цим було прийнято рішення керівництва НАК про вихід в рітейл для постачання газу населенню.

Таким чином, ГПК була визначена керівництвом "Нафтогазу" як компанія, що повинна була зруйнувати багаторічну монополію РГК і створити прецедент для виходу інших професійних операторів на ринок постачання газу населенню, малому та середньому бізнесу.

За кілька місяців було відкрито шість філій ГПК – Донецька, Луганська, Криворізька, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська філії, не рахуючи філію в Кропивницькому та існуючий там центр обслуговування клієнтів.

Реконструкція ЦОК та відкриття нового центру обслуговування клієнтів в Кривому Розі стали переломним моментом в діяльності ГПК.

Активність директора філії та його команди в Кривому Розі, а також заінтересованість мешканців міста, створювали передумови для початку роботи з населенням напряму.

Відповідно, ми розраховували, що НКРЕКП буде змушена спростити процедури зміни постачальника природного газу для населення.

Це були мої очікування на початку весни 2019 року. Після цього почались дива...

Ще до призначення в НАК "Нафтогаз України" на посаду директора дивізіону інтегрованого газу Андрія Фаворова ГПК почала отримувати усні, а після призначення і письмові розпорядження, деякі заднім числом, які унеможливлювали розвиток компанії.

Продаж газу малому та середньому бізнесу став практично неможливим. Всі угоди та ціни з клієнтами потрібно було погоджувати з Фаворовим напряму. Натомість ціни за якими потрібно було продавати газ, що надавались директорам філій ГПК, були неконкурентними.

Весною 2019 року заступником Фаворова було призначено Максима Рабиновича, який згодом очолив ГПК та повністю згорнув програму виходу компанії в рітейл.

Рабинович демонстрував ідеї "успішних реформ" у вигляді "діджиталізації", але не врахував менталітет середнього та старшого покоління людей.

Після цього я припинив роботу в цій компанії.

Працюючи в системі "Нафтогазу", у мене було щире бажання показати, що в особі однієї із створених нами компаній можна демонополізувати роздрібний ринок газу та створити нормальні умови продажу газу, що забезпечать реальні потреби громадян.

Тепер, оцінюючи пройдений період і успіхи РГК Дмитра Фірташа та повертаючись до колонки Максима Рабиновича, хочеться поставити нинішньому керівництву ГПК низку питань:

- Скільки приватних споживачів газу є клієнтами ГПК на даний момент (без Кропивницького та області)?

- Скільки газу ГПК продала приватним споживачам у період другої половини 2019 року порівняно з першою половиною зазначеного року (без Кропивницького та області)?

- Скільки було витрачено грошей із статутного фонду ГПК на створення сайту та ноу-хау діджиталізації?

- Скільки було витрачено коштів на так звані консультаційні навчання персоналу та аналіз ринку?

- Яку зарплату отримував очільник ГПК?

- Чи є керівник компанії клієнтом компанії, яку очолює?

Виходить, що ГПК просто подарувало основному конкуренту-монополісту ще один рік "передишки" та можливість підготувати умови до "складніших часів".