Один день единства

Отже, для отримання коштів, які є єдиною умовою порятунку України від дефолту та неминучого у такому випадку соціально-економічного краху, Верховна Рада має проявити мужність та відповідальність.

І проголосувати, врешті решт, закони про вільний обіг сільськогосподарської землі та неможливість повернення націоналізованих банків колишнім власникам. 

Як відомо, ліки – не шоколад. Але вибір дуже простий – померти з солодким присмаком на губах або скористатися порадою кваліфікованого лікаря та з‘їсти неприємну, але корисну пігулку. 

Народні депутати мають визначити для себе, хто вони – боягузливі діти або навіть гірше – божевільні батьки, які відмовляють власній дитині у вакцинації, наражаючи на смертельну небезпеку від хвороб, що давно подолані у цивілізованому світі?

Або дійсно помірковані та мудрі представники народу, який обрав їх не для того, аби всім подобатись.

Але для того, щоби вони ухвалювали державницькі рішення на користь майбутнього України і кожного українця.

З одного боку в нас МВФ, який вимагає двох законів. 

З іншого – олігархічні угруповання, які вимагають все й одразу. Які хочуть зробити президента і владу слабкою і диктувати свої умови. 

МВФ не зацікавлений у фінансовому  та економічному крахові України. 

На кону допомога МВФ: чи вдасться Раді ухвалити "антиколомойський" закон

Він хоче свої гроші назад? Так, хоче. Чи заробляє він на Україні? Так, заробляє. Але він заробляє зрозумілий відсоток. Найменший і найвигідніший для нас у цілому світі. 

Олігархи, які гальмують сьогодні ухвалення цих законів, не хочуть зрозумілого і мінімального відсотка.

Вони хочуть миттєвої вигоди. Бажають повністю панувати над ключовими галузями економіки, залишивши українцям якісь маленькі ніші – працювати кур’єром або робити дрібні ремонти.

Бажають контролювати все – від нафти й газу до державного бюджету. 

Що ми оберемо? 

Чи нам так сподобалося панування олігархів та їхніх представників у владі за 28 років? Чи дозволимо ми олігархам зробити державу слабкою? Чи для того народ обирав нову Раду і нову владу, щоб вона так само, як і всі інші, поклала краіну до ніг олігархічних груп?

МВФ вже відкритим текстом робить нам пропозицію. Дуже зрозумілу, чітку, ділову. Так, ми в скрутній ситуації. І змушені звертатися по допомогу. Будь-яка допомога має ціну.

У випадку з вимогами МВФ ціна може бути зрозумілою і порівняно невеликою. Відсоток найнижчий у світі, а вимоги по законопроектах – взагалі дуже мінімальні.

Більше того – в поточній ситуації вони можуть бути корисними і державі, і людям. Яка буде ціна, якщо ми відмовимо МВФ і погодимося на умови олігархів.

Зауважте: вони навіть нічого не обіцяють. Не обіцяють розкрити кишені й наповнити державний бюджет так, як це належить по справедливості й за законом!

Нам просто пропонують: відмовтеся від пропозицій МВФ і... та ні, просто відмовтеся.

Хай це призведе до дефолту, до зубожіння більшості українців. Олігархічні капітали буде надійно захищено. А українцям залишаться міфи олігархічної пропаганди – про банки і про землю. 

Щодо банків

Банки треба поставити під контроль і нагляд держави. Особливо це актуально під час кризи. Світ зробив висновки з кризи 2008 року.

Тоді рятували банки за рахунок середнього класу, малого та середнього бізнесу.

В тому числі – рятували банки інвестиційні. Багато хто втратив роботу, статки тощо. А банкіри як почувалися добре, так і почуваються.

Цього разу ми бачимо, що держави рятуватимуть передусім економіку, реальний сектор, виробництво й торгівлю, а не банки.

Невже ми хочемо наступати на граблі 2008 року? Треба контролювати банки і не дозволити власникам (у тому числі колишнім) розхитувати ситуацію.

Бо буде повторення 2014 року. Коли курс злітав, люди втрачали гроші й життєво необхідні кошти, а банкіри відбулися легким переляком. 

Щодо землі 

Той багатостраждальний законопроект, який обговорюється в Раді, має на меті лише одне – дати пересічним людям, пайовикам, можливість продати свої мікроскопічні паї та мати в цей скрутний час гроші – або отримати нормальну ціну оренди.

Ні про які інші землі у цьому законі не йдеться! Державну землю ніхто не розпродає, стверджувати таке – це маніпуляція.

Можливість продавати державну землю регулюється іншими законами, які лише пройшли перше читання (2194, 2195). В цій ситуації ми можемо відкласти це питання.

Але людям, пайовикам, треба терміново дати право розпоряджатися землею.

Бо в кризі кожному можуть знадобитися ліквідні активи. Тим більше, що іноземцям землю все одно не продадуть без референдуму.

Що зможе зробити уряд, якщо не прийде допомога з цивілізованого світу, якому нічого від нас не треба – ні наших територій, ні нашої суверенності – нічого, крім того, аби ми жили по-людськи та були надійними партнерами і добрими сусідами?

Так, можна "розпотрошити" ліквідність, а простими словами – майно  державних банків, та віддати його забезцінь тим самим олігархам. 

Але й цих ресурсів вистачить на декілька місяців. І що потім? Куди йти владі за грошима після того, як пропозиція Заходу буде відкинуто?

З боку путінських посіпак ми вже почули пропозицію звертатись по допомогу до Москви. 

Але щоб хто не думав чи не казав про Президента Володимира Зеленського, він не буде нічого просити від ворогів України.

Та й сам він, одноосібним рішенням, зараз не може врятувати країну. 

Саме тому нам потрібна коаліція національної єдності. Тільки з приводу цих двох законів. Тільки на один день.

Думай-те...