Как защитить права работающих женщин

Більшість сучасних жінок успішно поєднують роботу та домашні обов'язки.

Недавнє дослідження виявило, що українські жінки виконують удвічі більше домашніх справ, ніж чоловіки.

При цьому працюють жінки найчастіше на рівні з чоловіками.

Хоча принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків закріплений в Конституції, законах та Кодексі законів про працю, нерівність між працюючими жінками та чоловіками все ж існує.

Підтверджують це дані Держстату. Відповідно до них, різниця в оплаті праці чоловіків та жінок в Україні перевищує 22%, а відсоток працюючих жінок у 2018 році нижчий, ніж працюючих чоловіків віком 15-70 років (53% і 62%, відповідно).

Для подолання цієї нерівності, перш за все, необхідно знати, які права та гарантії передбачає для працюючих жінок законодавство України.

Згідно з українським законодавством, жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні та кар'єрному зростанні.

Три кроки до жіночого лідерства в Україні

В оголошеннях про вакансії компаніям заборонено пропонувати роботу лише жінкам або чоловікам (за винятком роботи, яку можуть виконувати лише особи певної статі), а також надавати перевагу тільки чоловіками або тільки жінкам.

Відмова в найманні на роботу або переведенні на вищу посаду з гендерних мотивів незаконна і може бути оскаржена у суді, особливо якщо жінці такою відмовою завдано моральної чи матеріальної шкоди. Певним категоріям жінок надається додатковий захист вже на етапі пошуку та початку роботи.

Закон забороняє відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і зниженні їм зарплати через вагітність або наявність дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю. Також такі жінки можуть починати працювати без випробувального терміну.

Законодавство гарантує такі права та пільги для працюючих жінок.

По-перше, жінки з дітьми віком до чотирнадцяти років або дітьми з інвалідністю мають право працювати менше встановленої норми робочого часу і мати неповний робочий день або тиждень.

По-друге, жінки не можуть працювати на важких роботах і роботах з шкідливими умовами праці (законодавством затверджений список таких робіт), а вагітні жінки та жінки з дітьми до трьох років мають право на переведення на легшу роботу, якщо вони мають відповідний медичний висновок.

По-третє, вагітні жінки та жінки з дітьми віком до трьох років не повинні працювати вночі, виконувати роботи поза своїм робочим часом та їздити у відрядження, а жінок з дітьми віком до чотирнадцяти років або дітьми з інвалідністю можна залучати до надурочних робіт чи направляти у відрядження тільки за їх згодою.

Держава піклується про працюючу жінку, якщо вона вагітна та очікує на пологи. Так, жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 днів до пологів і 56 (у певних випадках 70) днів після пологів.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, яка зараховується до стажу роботи жінки. Під час такої відпустки вона може працювати неповний робочий час або вдома.

Також жінці, яка працює і має двох чи більше дітей віком до п'ятнадцяти років (або дитину з інвалідністю), або яка всиновила дитину, є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства або одинокою матір'ю, надається додаткова щорічна оплачувана відпустка тривалістю десять днів до обов'язкових 24 днів щорічної відпустки.

Крім того, компанії не мають права з власної ініціативи звільняти вагітних жінок та жінок з дітьми до трьох років (або до шести років, якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів з дітьми до 14 років (або з дітьми з інвалідністю). Коли компанія припиняє існування, вона повинна знайти їм роботу.

Ще одним кроком для захисту прав жінок може стати наказ "Про затвердження методичних рекомендацій щодо включення до колективних договорів та угод положень, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків у трудових відносинах", проєкт якого оприлюднений для обговорення на сайті Мінсоцполітики.

Рекомендації були розроблені, зокрема, з метою виконання заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. Україна, ратифікувавши конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, зобов'язана забезпечити дотримання її положень з урахуванням зауважень комітету.

Крім того, рекомендації покликані забезпечити реалізацію "Стратегії подолання бідності" та "Національної стратегії у сфері прав людини".

Рекомендації містять роз'яснення для компаній щодо умов, за яких відбуваються порушення прав жінок, прояви гендерної дискримінації у трудових відносинах, включаючи нерівний доступ до оплачуваної праці та різних професій, сексизм на робочому місці, нерівність в оплаті праці, неоднакові умови праці.

Для уникнення випадків гендерної дискримінації на робочому місці рекомендації пропонують компаніям включити у свої колективні договори такі основні положення щодо рівних прав та можливостей чоловіків і жінок.

Перше — про дотримання принципу гендерного паритету в представництві компанії, щоб забезпечити присутність жінок на рівнях ухвалення рішень.

Друге — про захист материнства та батьківства, поєднання професійного та сімейного життя, зокрема шляхом скорочення робочого часу без зменшення оплати праці для вагітних жінок, гнучкого регулювання графіків робіт для працівників із сімейними обов'язками.

Третє — щодо протидії сексизму, у тому числі сексуальним домаганням.

Рекомендації також радять проводити в компаніях гендерний аудит і призначити відповідального за дотримання рівності та недискримінації за ознакою статі.

Сподіваємося, що рекомендації будуть схвалені, і завдяки їм компанії в Україні зможуть свідомо створювати сприятливі умови праці для жінок та долати нинішню нерівність, зокрема в оплаті праці та кар'єрному зростанні.