Закопать коммунизм в землю

Перейменування вулиць позбавило Україну радянських вивісок. Створення ринку землі позбавить її радянської суті

Вже другий день отримую захопливі коментарі з приводу мого виступу з парламентської трибуни. Перекрикуючи опозиціонерів, я назвав супротивників земельної реформи нащадками Сталіна і Берії.

Зізнаюся, я сам від себе не очікував такої гарячої промови. Я – людина діла, і зазвичай не люблю говорити гаслами.

Але накипіло.

Століття тому Ленін і Сталін скоїли жахливі злочини проти нашого народу саме для того, щоб відібрати в українців землю. Шість мільйонів селян загинули. Решта – залишилися безправними. І працювали на землі, яка їм не належала.

Думаєте, це безправ’я залишилося в минулому? Де там! 18% власників паїв навіть не можуть назвати ціну, яку вони щорічно отримують за свою землю від орендарів.

Понад  20% кажуть, що отримують від 1 до 2 тис. грн на рік. Вдумайтеся: місячна оренда 2 гектарів родючої української землі коштує, як пара філіжанок кави! Це – знущання.

Ми знесли пам'ятники Леніну, перейменували площі Дзержинського, замінили герб УРСР на Верховній Раді – і правильно зробили!

Але коли під тризубом ховається "совок", вивіска не має значення. Це все одно що прикрити бинтом гнійну рану – людина від цього не одужає.

У нашому випадку рана під бинтом гниє аж 18 років – саме стільки минуло від моменту запровадження мораторію на продаж сільськогосподарських угідь.

В 2001 році держава позбавила людей базового права вільно розпоряджатися своєю приватною власністю. Це пряме порушення Конституції. Уявіть, що сьогодні вам заборонили купувати та продавати машину або квартиру. Земля – та ж сама історія.

За 18 років мораторію у жебрацтві вмерло майже мільйон людей. Вони могли жити, отримуючи справедливий дохід зі своєї землі. Але вони вмерли. Без грошей. В холодних хатах.

Я радий, що моє рідне місто тепер називається Дніпро, а не Дніпропетровськ. Мені хочеться, щоб він був центром Січеславської області. Але чому на січеславських землях мають жити безправні раби, як за часів товариша Петровського?

Усі держави навколо України запровадили ринок землі. Всі! Навіть путінська Росія. Нарешті й ми ухвалили політичне рішення про повернення землі українському народові.

Я наголошую: саме політичне рішення. Саме так треба трактувати перше читання законопроекту у Верховній Раді.

Зафіксовано сам факт: ми надаємо право українцям вільно розпоряджатися своєю законною власністю. Ми обираємо вільну незалежну Україну, а не УРСР.

Технологічна карта – це вже друге читання. Всі суперечливі моменти будуть враховані, як і обіцяв президент Володимир  Зеленський. Зокрема й питання продажу землі іноземцям.

Чесно кажучи, це питання не таке однозначне. Не треба бути економістом, щоб зрозуміти: власники паїв отримають справжню ціну тільки тоді, коли на ринку буде вільна конкуренція.

За підрахунками уряду, в разі вільної конкуренції гектар української сільськогосподарської землі може коштувати близько 2200 доларів. Якщо ж іноземці не будуть допущені на ринок – то лише 1500 доларів.

З іншого боку, ми маємо захистити українських фермерів. Дати їм можливість купити ту землю, яку вони вже обробляють. Або докупити ще.

Також ми маємо врахувати інтереси 6,7 млн власників паїв. Все це – предмет роботи між двома читаннями. 

Наші опоненти кажуть, що скасувати мораторій на продаж землі можна лише після референдуму.

Хочу запитати їх: а коли розділяли паї, був референдум? Ні! А коли вводили мораторій – був? Ні! Так чому він має бути зараз?

Дивно виглядає й аргумент, що таке важливе рішення не можна ухвалювати поспіхом. Мовляв, потрібен час подумати. Друзі, ви думаєте вже 18 років! Вам не вистачило?

Я знаю, хто і чому виступає проти вільного ринку землі. Ті, хто має великий корупційний інтерес у збереженні нинішнього тіньового обігу сільськогосподарських угідь. Бо мораторій не означає, що земля не продається і не купується.

Не буває нічийної власності – це ми знаємо ще на прикладі СРСР. Пам’ятаєте: "Всё вокруг колхозное, всё вокруг моё". Або: "Тащи с завода каждый гвоздь, ты здесь хозяин, а не гость". 

Зараз так само. Певні бізнесмени обробляють державну землю, яку отримали в оренду за безцінь. Або приватну, власники якої отримують, знову ж таки, копійки.

Досить! Ми віддамо українцям те, що належить їм по праву. І остаточно закопаємо в землю комуністичне минуле.