Земельная реформа: десять правильных шагов

Президентські та парламентські вибори перенесли Україну в нову політичну реальність, де цілком можливим стає здійснення багатьох назрілих реформ, насамперед, земельної.

Тривалий час її поступ стримувався, адже будь-які законодавчі ініціативи, спрямовані на лібералізацію земельних відносин, реальну земельну децентралізацію або спрощення регуляторних процедур, найчастіше "розбивалися" через неможливість зібрати необхідну кількість голосів у парламенті для результативних голосувань.

Сьогодні, за наявності політичної волі керівництва країни, ця проблема має відійти у минуле.

Також не слід думати, що вся земельна реформа зводиться лише до питання ринку сільськогосподарських земель.

Адже будь-який новий інвестиційний проект у промисловості, будівництві, видобутку корисних копалин та багатьох інших сферах починається саме із одержання земельних ділянок або зміни їх призначення.

Проте земельні відносини в Україні завжди були надмірно зарегульовані, а недосконале та колізійне земельне законодавство створює широкі можливості для корупції.

Тому забезпечення безперешкодного доступу до земельних ресурсів для підприємців та громадян із мінімумом бюрократичних бар’єрів та без корупції – сьогодні слід вважати одним із найбільш пріоритетних завдань економічної політики для нової влади.

Його вирішення дасть потужний поштовх зростанню економіки вже у найближчі роки.

Що ж потрібно зробити для того, аби земельні відносини перетворилися із джерела проблем у джерело можливостей?

Пропоную десять кроків для нового політичного керівництва країни, які точно не будуть помилковими:

Крок 1. Запровадити із 2020 року регульований ринок земель сільськогосподарського призначення із наданням права придбавати земельні ділянки громадянам України, фермерським господарствам та сільськогосподарським підприємствам, встановивши граничні площі земель у власності або користуванні однієї особи або групи пов’язаних осіб, а також визначити порядок проведення електронних земельних торгів.

Крок 2. Впровадити державну програму надання часткових кредитних гарантій для придбання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що зараз використовуються фермерськими господарствами та малими сільськогосподарськими підприємствами на правах користування.

Крок 3. Трансформувати Державний земельний кадастр у Державний кадастр нерухомості та забезпечити його повну інтероперабельність із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Забезпечити подолання рейдерства у земельній сфері шляхом реалізації державної програми внесення до Державного кадастру нерухомості відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, а також встановити порядок масового виправлення помилок у кадастрі.

Забезпечити використання у кадастровій та реєстраційній діяльності технології розподілених баз даних (блокчейн).

Почати розбудову національної інфраструктури просторових даних шляхом забезпечення відкритості та інтероперабельності відомостей галузевих та відомчих кадастрів.

Крок 4. Здійснити справжню децентралізацію управління землями, передавши за законом у комунальну власність громад державні землі за межами населених пунктів (крім земель оборони та земель державних підприємств, установ та організацій).

А також надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо внесення відомостей до Державного кадастру нерухомості і здійснення контролю за використанням та охороною земель.

Крок 5. Здійснити приватизацію державних сільськогосподарських підприємств виключно з попереднім внесенням земельних ділянок, які належать цим підприємствам, до їх статутного капіталу.

Забезпечити справедливий розподіл частини земель цих підприємств між їх працівниками, пенсіонерами з їх числа та працівниками соціальної сфери села.

Крок 6. Викорінити головні джерела масової корупції у земельних відносинах шляхом скасування безоплатної приватизації земельних ділянок (крім земельних ділянок, які були передані в користування громадян до 2002 року, та надання земельних ділянок учасникам антитерористичної операції).

Запровадити сплату особами, заінтересованими у зміні цільового призначення земельних ділянок, частини від зростання ринкової вартості цих ділянок до місцевого бюджету.

Стандартизувати вимоги до документації із землеустрою.

Крок 7. Запровадити замість нормативної грошової оцінки земель масову оцінку нерухомості, яка б розраховувалась в автоматизованому порядку і ґрунтувалась на цінах, які склались на ринку (у тому числі на ринку оренди). Забезпечити її використання для справляння податків на майно, передачі у користування (у т.ч. оренду) державних та комунальних земель.

Крок 8. Створити сучасну Державну службу геопросторових даних, позбавлену повноважень із розпорядження землями та контрольно-наглядових функцій, основною метою якої буде забезпечення ведення та наповнення Державного кадастру нерухомості, містобудівного кадастру, координація діяльності зі створення національної інфраструктури геопросторових даних та її топографо-геодезичного забезпечення.

Надати цій службі повноваження щодо проведення масової інвентаризації земель з метою наповнення кадастрів достовірними відомостями про земельні ділянки, інші об’єкти нерухомості, обмеження у землекористуванні, інженерні мережі, а також вимоги планувальної документації.

Ліквідувати Держгеокадастр та його територіальні органи.

Крок 9. Запровадити згідно кращого європейського досвіду законодавство про консолідацію земель та комплексне проведення землеустрою, що має комплексно усувати недоліки у межах, угіддях та розміщенні земельних ділянок одночасно на певній території, виділення земель для суспільних потреб, розвитку інфраструктури, екологічної мережі та охорони водних об’єктів.

Забезпечити системну дерегуляцію землеустрою, оцінки земель, топографо-геодезичної діяльності.

Крок 10. Ухвалити нову редакцію Земельного кодексу України з метою впорядкування розпорошеного земельного законодавства та подальшого розвитку земельних відносин на чітко визначених правових засадах, завершення земельної реформи, забезпечення охорони земель як основного національного багатства, а також адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Деякі із запропонованих кроків можна реалізувати за декілька місяців, а деякі потребуватимуть кількох років, проте всі вони потребуватимуть рішучості та безкомпромісності від політичного керівництва країни.

Винагородою стане кращий інвестиційний клімат в країні та економічне зростання.