Будущее электроэнергетики: когда закончится олигархическая угольная эпоха?

Монополізація, масштабні корупційні схеми, екологічна криза та криза енергетичної безпеки — такий невтішний стан галузі, яка має ключове значення для розвитку економіки України та її життєдіяльності.

Чи вдасться Україні поміж поступовим занепадом старої атомної та вугільної енергетики розбудувати нову "розумну" енергетику на основі відновлюваних джерел енергії та цифрових технологій?

У спадок від СРСР Україна отримала централізований електроенергетичний комплекс з домінуванням великих ядерних та вугільних електростанцій.

Більшість ТЕС побудовані у 1950-1960 роках, АЕС — у 1970-1980 роках. Зараз більшість енергоблоків ТЕС працюють далеко поза своїм проектним ресурсом і мають одні з найнижчих техніко-економічних та екологічних показників у світі.

Виробництво електроенергії у 1990 році майже вдвічі перевищувало поточний рівень — тоді було вироблено 296 млрд кВт-год порівняно з 159 млрд кВт-год у 2018 році. Головна причина падіння — деіндустріалізація та різке зниження споживання електроенергії промисловістю.

У 1990 роках в галузі виникли масштабні корупційні схеми і почалася непрозора приватизація, наслідки якої визначають стан електроенергетичного сектору.

Битва за ринок

Зараз понад 80% електроенергії в Україні виробляють дві компанії — державна НАЕК "Енергоатом" та ДТЕК Ріната Ахметова, яка також видобуває 85% енергетичного вугілля в країні. Між двома компаніями-гігантами триває протистояння навколо розподілу коштів електроенергетичного ринку.

У грудні Антимонопольний комітет закрив справу проти ДТЕК, але майже одночасно з цим "Енергоатом" подав нову заяву в АМКУ з вимогою змусити НКРЕКП скасувати формулу "Роттердам+".На думку "Енергоатома", ця схема призвела до перерозподілу коштів оптового ринку електроенергії на користь ТЕС.

На користь ДТЕК також зіграла ухвалена в травні постанова Кабміну, за якою в умовах впровадження нової моделі ринку електроенергії "Енергоатом", ПрАТ "Укргідроенерго", НЕК "Укренерго" та оператори розподільчих мереж будуть субсидіювати низькі тарифи на електроенергію для населення.

ДТЕК таких фінансових обов'язків не матиме і в умовах нового ринку, якщо він буде запроваджений, зможе вільно встановлювати ціну для своїх споживачів.

Критичний стан безпеки

Крім ризиків, пов'язаних із запуском ринку в умовах домінування одного приватного гравця (ДТЕК), та можливого неконтрольованого росту цін на електроенергію для споживачів, великою та хронічною загрозою безпеці енергопостачання є залежність від імпорту палива з Росії.

Від початку війни з РФ суттєві кроки були зроблені у сфері постачань газу та ядерного палива, але з постачанням вугілля все інакше. У 2017 році з Росії було імпортовано вугілля на 1,552 млрд дол, у 2018 році — на 1,822 млрд дол. Більше того,частка постачання вугілля з РФ зросла з 57% у 2017 році до 70% у 2018 році.

Отже, попри риторику про прагнення до енергетичної незалежності, за уряду Гройсмана в електроенергетиці відбувався протилежний процес: паливна залежність від постачань з території країни-агресора лише зростала.

Без запобіжних заходів та компенсаторів на рівні всієї енергосистеми зупинка поставок вугілля з Росії може загрожувати дефіцитом палива в осінньо-зимовий період та віяловими відключеннями споживачів.

Що відбувається у світі

Інвестиції та фінанси в електроенергетиці переходять від викопного палива та великої централізованої інфраструктури до розподілених енергетичних ресурсів — відновлюваних джерел і систем накопичення та зберігання енергії. У світі, де вирує кліматична криза, вирок вугільній енергетиці вже винесено самою економікою.

За останній рік вартість будівництва відновлюваних джерел енергії впала до рівнів, коли нові ВЕС та СЕС виграють конкуренцію за ціною кіловат-години у вугільних електростанцій. Це підтвердили Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики, аналітичні фірми Lazarus та Bloomberg New Energy Finance.

У світі середня вартість електроенергії від нових ВЕС та СЕС у 2018 році становила 50 дол і 57 дол за МВт-годвідповідно, що нижче, ніж операційні витрати на виробництво електроенергії на багатьох вугільних ТЕС, зокрема українських.

Вартість систем накопичення електроенергії на основі літій-іонних акумуляторів за рік знизилася на 35%, що дозволяє їм конкурувати з "піковими" газовими ТЕС.

"Пекельна" ціна

Низька ефективність, високий питомий рівень споживання палива та його роздута ціна за формулою "Роттердам+", застаріле обладнання та необхідність частого ремонту збільшують операційні витрати для ТЕС.

Це призвело до того, що Україна у 2018 році мала найвищу вартість електроенергії від теплової генерації у світі — 70 дол за МВт-год. Навіть у ЄС, де діють високі податки на СО2 та жорсткі вимоги до систем очищення димових газів від токсичних речовин, вартість виробництва 1 МВт була на 10 дол нижча.

Через застарілі або відсутні технології очищення димових газів токсичні викиди пилу, діоксиду сірки та оксидів азоту в Україні надзвичайно високі. Це коштує жителям уражених територій навколо ТЕС кількох років життя та збільшує смертність від хронічних недуг дихальних шляхів та серцево-судинної системи.

Пов'язані збитки для економіки від втрати працездатності людей та передчасної смертності в Україні не обраховуються, але, за оцінкою міжнародних експертів, мова йде про мільярди євро на рік. Так, в дослідженні 2011 року щорічні збитки від забруднення повітря в Україні оцінювалися 2,6 млрд дол або 4% ВВП країни.

Націоналізувати не можна закрити

У рамках договору з ЄС про Енергетичне співтовариствоУкраїна зобов'язалася за 10-15 років привести рівні викидів токсичних речовин в атмосферу від вугільних ТЕС у відповідність до європейських нормабо закрити такі установки.

Згідно з національним планом скорочення викидів від великих установокзі спалювання, до 2028 року необхідно в десятки разів скоротити викиди зольного пилу та двоокису сірки і щонайпізніше до 2033 року — оксидів азоту.

Очевидно, що, підписуючи договір про Енергетичне співтовариство, уряд Азарова-Януковича звабився перспективами експорту електроенергії у ЄС, але не оцінив екологічні вимоги, які треба виконувати для отримання доступу до ринку ЄС.

Тепер єдиним реальним шляхом виконання вимог Енергетичного співтовариства є поступове закриття вугільних електростанцій, більшість з яких відпрацювала понад 50 років. Через застаріле обладнання і високі питомі витрати палива наші ТЕС продукують на 20-25% вищі викиди CO2 на кВт-год, ніж у країнах ЄС.

Сухий залишок

Нова державна політика в електроенергетиці повинна бути спрямована на загальну демонополізацію галузі та планову відмову від використання вугілля на користь ВДЕ та нових потужностей балансування з урахуванням соціальних аспектів такого енергетичного переходу.

Необхідно стимулювати інвестиції, створити умови для розвитку розподільчих мереж, підвищувати надійність та ефективність їх роботи, зокрема шляхом впровадження інформаційних технологій та систем управління попитом.