Скрытые угрозы: как Украине не потерять лидерство на мировом аграрном рынке

Аграрний ринок недарма називають гарантом економічної незалежності України.

Ця галузь стала справжнім драйвером вітчизняної економіки. Так, якщо на початку 2000-х років увесь український агропродовольчий експорт не перевищував 2 млрд доларів, то сьогодні АПК є справжнім лідером за обсягами експорту – надходження від реалізованої за кордон продукції зросли у дев’ятеро (!) до 18,8 млрд доларів.

Більш того, агропромислові компанії забезпечують надходження до України майже 40% загальної валютної виручки.

Думаю, більшість помітила, що за останні декілька місяців курс гривні по відношенню до долара лише укріплювався.

Частково це пов’язано з реалізацією Україною на зовнішньому ринку рекордного врожаю, вирощеного торік.

Справа в тому, що саме експортна виручка формує пропозицію валюти на внутрішньому ринку, а чим вона більша, тим дешевше долар і, відповідно, нижче ціни на імпортні товари та менша інфляція.

Тиша, працюють гроші

Щоденно аграрний експорт приносить в країну понад $51,5 млн. І це також позитивно впливає на купівельну спроможність українців.

Куди йдуть ці кошти? Вони стимулюють українську економіку.  Зароблене агровиробники витрачають на закупівлю насіння, добрив, засобів захисту рослин, палива, техніки та запчастин. А ще за рахунок них сплачуються податки, зарплати та фінансуються інвестиційні проекти.

Мережа торговельних центрів "Епіцентр" завдяки розвитку свого  аграрного напрямку не лише диверсифікує основний бізнес, а й отримує можливість розраховуватися з іноземними постачальниками на вигідніших умовах.

Приховані загрози

Україна лишається однією з небагатьох країн світу, які ще мають можливість збільшувати виробництво сільгоспкультур, нарощувати експортний потенціал та забезпечувати глобальні потреби у аграрній продукції.

Проте, щоб й надалі допомагати укріпленню національної економіки, необхідно розібратися з прихованими загрозами для АПК України.

Нехтування ними здатне у будь-який момент боляче вдарити по гаманцю кожного українця.

Ми, як виробники, здатні контролювати принаймні кілька ключових факторів. Перш за все, це валовий збір та якість вирощеного зерна.

Для цього треба чітко дотримуватися агрономічної технології та строків проведення сільськогосподарських робіт.

Від того, яким чином аграрії розподілятимуть площі між різними культурами напередодні сівби та скільки "центнерів на гектар" закладатимуть у плани показників врожайності, залежить дуже багато.

По-друге, це собівартість продукції. Задля підвищення ефективності аграрного виробництва та якості майбутнього врожаю в компаніях використовують сучасні технології та вводять нові елементи із догляду за посівами озимини та ярих.

Ми ретельно аналізуємо, яким чином на собівартість вирощуваної продукції впливають різні складові.

За допомогою комплексного підходу намагаємося їх оптимізувати, щоб в результаті здешевити собівартість продукції та збільшити прибуток із кожного оброблюваного гектару.

Корегуючи сівозміну, агровиробники дивляться у бік більш рентабельних культур та сортів. Наприклад, в посівах більшості українських підприємств частка високоолеїнового соняшнику досі оцінюється на рівні 5%. У Франції таке насіння в загальній структурі посівів соняшнику складає 63-65%.

Зважаючи на існуючий ринковий попит на високоолеїнове насіння серед підприємств кондитерської та фармацевтичної промисловості, які готові сплачувати виробникам додаткову премію, цієї весни ми вирішили суттєво змінити структуру посівів соняшнику на користь високоолеїнових мононасичених гібридів.

У 2019 році вони складатимуть 62% від загальної площі під соняшником.

І хоча ми не експортуємо це насіння, воно використовуються в продуктах з доданою вартістю, які також реалізуються за кордон.

Працюємо на перспективу

Звичайно, на коливання котирувань на міжнародних біржах на сировинні товари, зокрема, й на зернові, нашим виробникам вплинути досить складно.

Тому цінова кон’юнктура на світовому ринку для української економіки сьогодні є одним з найсуттєвіших ризиків.

Що ж буде завтра? Розвиток власної інфраструктури завдяки підприємствам, що працюють на зерновому ринку, та будівництво нових промислових елеваторних комплексів, може змінити роками усталені правила.

Збільшення обсягів потужностей для промислового зберігання зерна та його якісної доробки поступово нівелюватиме високу залежність вітчизняних аграріїв від сезонного обвалу світових цін. І позитивно впливатиме на подальший рівень валютних надходжень в Україну.

Ураховуючи, що кожен експортний долар приносить зростання ВВП до 3 доларів, сприяє збільшенню виробництва внутрішнього продукту,  зростанню суміжних АПК галузей та робочих місць, агровиробникам саме час скористатися своїми досягненнями, щоб у майбутньому мати можливість ще більше примножувати результати своєї праці.