Дорого, но необходимо: почему брать в долг под 10% годовых для Украины — это хорошо

Учора український Мінфін зміг запозичити на зовнішніх ринках 2 млрд доларів, розмістивши десятирічні євробонди під 9,75% та п’ятирічні – під 9%.

Частина коштів (1,275 млрд) піде до державного бюджету, частина – на погашення раніше взятого короткострокового займу. Позика досить дорога, але практично безальтернативна.

Після 4-х років у програмі МВФ Україна запозичує кошти дорожче, ніж навіть уряд Миколи Азарова, при цьому країна платить іноземним інвесторам майже 10% у валюті, тоді як українці по депозитам можуть отримати в середньому 3-4% річних.

Проте Мінфін цілком можна зрозуміти. За 2 місяці до кінця року з запланованих зовнішніх запозичень на 91 млрд грн Україна до вчорашнього дня змогла залучити лише 17 млрд, оскільки своєчасно не виконувала умови, поставлені міжнародними партнерами, що були необхідні для залучення дешевих кредитів.

У результаті над урядом нависла загроза секвестру бюджету. Домовленість з МВФ по новій програмі передбачає лише фінансування на поповнення золотовалютних резервів, тому для того, щоб закрити прогалину в бюджеті, потрібно було виходити на зовнішні ринки.

Головним питанням у цій ситуації була не ціна, а взагалі наявність коштів на ринках. З початку року на ринках зросла дохідність американських облігацій (боргових зобов'язань США), що призвело до перетоку інвестицій з більш ризикованих активів.

Проблеми в Аргентині і Туреччині відбили бажання інвесторів давати гроші країнам, що розвиваються, на минулорічних умовах. Ці події стали ключовими факторами того, що вартість євробондів України падала.

При цьому для інвесторів важливою є співпраця України з МВФ. Якби Україна змогла отримати транш на початку цього року, як це і планувалось, Мінфін міг би вийти на ринки з пропозицією бондів по минулорічним цінам, до того як почалась криза на ринках. Але через провал програми EFF українські платники податків переплатять сотні мільйонів доларів.

В обмін на такі переплати українці в короткостроковій перспективі отримають валютну стабільність. Ще два місяці тому країна мала повну невизначеність щодо того, як пережити пікові виплати по зовнішньому боргу наступних років, які ще супроводжуватимуся виборами.

Після оголошення про нову програму з МВФ потенційні проблеми платіжного балансу не виглядають такими страшними, особливо за умови постійно зростаючої кількості грошових переказів від трудових мігрантів.

Другим безперечним позитивом є те, що уряд у цій ситуації не вдався до старої улюбленої практики з друкування грошей, що неминуче призвело б до ще більшої інфляції.

Починаючи з 2013 року, Україна вдруге самостійно вийшла на ринки запозичень. Минулого року Мінфін отримав 3 млрд доларів на 15 років під 7,3%, що виглядало досить хорошим результатом.

Президент Петро Порошенко назвав таке розміщення євробондів яскравим свідченням того, що весь світ сьогодні грошима голосує за віру в Україну і за ефективність наших реформ.

Цьогорічний випуск подібними переможними реляціями вже не супроводжується. Україна запозичила гроші на суттєво коротший термін і за суттєво вищою ставкою.  

Тепер замість переможних фанфар як від президента, так і від прем’єр-міністра звучать звинувачення попередників у тому, що вони "набрались кредитів".

Але на жаль, ні президент, ні прем’єр не пояснюють, чому після 144 реформ, після найбільшої за всю історію України програми з МВФ розміром у 40 млрд доларів, Україна опинилась у такій ситуації, коли золотовалютні резерви країни менші, ніж залишив Янукович після втечі, а Україна в очах інвесторів є африканською країною на території Європи і продовжує їхати по рейках ресурсної економіки.