Умение заговаривать реформы

В українському політикумі є національний вид змагань. Називається він – "заговори реформу".

Депутати та урядовці конкурують між собою у вправності та регулярно влаштовують перегони, хто краще зможе зняти земельну реформу з політичного порядку денного, просто заговоривши.

Традиційна жертва цих "перегонів" - створення в Україні повноцінного ринку землі сільськогосподарського призначення.

Рік за роком впровадження земельної реформи "заговорюється" усіма відповідальними за неї.

І так вже професійно "заговорили", що зараз дуже важко зрозуміти на чийому полі знаходиться м’яч щодо реформи – на стороні уряду чи все ж таки в руках аграрного комітету Верховної Ради.

Очевидно, що в цьому питанні позиції мають бути узгодженні між президентом, урядом і парламентом.

Та чи зможуть вони знайти порозуміння, чи дадуть аграрному сектору новий потужний стимул для розвитку, якого вимагає український бізнес? Наразі це є абсолютно не ясно.

Ясно лише, що цього ринку потребують всі. Передусім уряд, адже від цього залежить продовження співпраці з МВФ (земельна реформа є однією з довготривалих вимог Фонду) та забезпечення економічної стабільності й відсутність нової хвилі девальвації.

Агропідприємства - від великих аграрних холдингів до невеликих фермерських господарств так само чекають реформи, адже лише запровадження ринку землі дасть гарантію прав на землю, а відтак - і можливість здійснювати довгострокові інвестиційні проекти (наприклад, у системи зрошення), збільшуючи прибутковість власного бізнесу.

Зрештою від цього виграють місцеві громади, які зможуть отримувати більше коштів на розвиток сільських територій.

Земельна реформа – політичний детектив, який триває вже понад 20 років.

Як і численні "попередники", президент Петро Порошенко і прем’єр-міністр Володимир Гройсман неодноразово наголошували на важливості запровадження в Україні ринку землі, а керівництво МінАПК у складі діючого Кабміну амбіційно обіцяло подати законопроект щодо земельної реформи до Парламенту ще навесні минулого року.

Пройшло більше року, але земельного законопроекту Кабміну так ніхто й не побачив. Уряд "заговорив" цю тему і далі розмов справа не пішла.

З початку 2018 року ініціативу на себе в питанні земельної реформи спробував перебрати парламентський комітет.

У березні 2018 при ньому було створено робочу групу, завдання якої - розробити проект реформи, за яку б проголосували народні депутати.

10 липня робоча група розглянула питання щодо передумов для відкриття ринку землі, строків відкриття та можливого "дизайну реформи": категорії земель, які можуть продаватися, категорії осіб, які мають переважне право на придбання і продаж, особливості передання в оренду тощо.

За результатом засідання робочої групи було вирішено розробити відповідний законопроект щодо запровадження земельного ринку.

Але жодних строків встановлено не було. А там, де немає строків і відповідальних - на результат розраховувати не доводиться. Саме так і "заговорюються" ключові питання серед українських політиків.

Чи є ця ситуація прийнятною? Тут згадується анекдот про мавпу, яка не знала до кого їй пристати – "розумних" чи "красивих".

Українській владі теж вже слід визначитися: вона з "розумними" чи з "красивими". Чи хоче вона розвивати агросектор й стимулювати процес росту українських сільських територій, чи хоче "змінювати країну", не змінюючи нічого. 

Наразі "політичний Київ" говорить про те, що до президентських та парламентських виборів ніхто не збирається приймати закон про вільний обіг земель сільськогосподарського призначення тому, що електорат сприйме це рішення скоріше негативно.

Це значить, що політична відповідальність за земельні питання перекладається на новий парламент і новий уряд, а це в кращому випадку не раніше початку 2020 року. Ну і звісно далеко не факт, що нове керівництво держави буде налаштоване дійсно реформувати країну.

Тобто наступні три роки, а можливо і більше українських власників землі позбавлять можливості вільно і легально розпоряджатися своєю власністю, а натомість кількість нелегальних транзакцій суттєво зросте, від чого втратить у першу чергу держава.

Та все-таки хочеться вірити, що здоровий глузд переможе і українська влада вирішить, що вона з "розумними" і ще цього року прийме відповідний закон про обіг земель сільськогосподарського призначень, який порушує права людини, як нещодавно вирішив Європейський суд з прав людини і дасть можливість розвиватися українському агробізнесу дійсно на прозорих та ринкових засадах.