Не клади все деньги в один карман

Напруга й пристрасті навколо протекціоністських заходів США не вщухають кілька тижнів. Можливі дзеркальні дії інших важковаговиків на глобальних торговельних ринках вчергове наштовхують мене на думку про географію українського експорту.

Історично так склалося, що торгівля України достатньо диверсифікована. Ми торгуємо майже усією номенклатурою товарів з усіма торговими юрисдикціями (так, це ті "223 країни", з яких "експерти" у Facebook сміялися).

Проте інколи ми потрапляємо в пастку економічної залежності від тієї чи іншої країни. "Розлучення з Росією" має навчити нас простої речі: ніколи не клади всі гроші в одну кишеню.

Надмірна залежність від одного зовнішнього ринку робить економіку негнучкою. Всі знають, що внаслідок торговельної агресії РФ український експорт переорієнтувався на Європейський Союз.

У січні частка товарів, які Україна поставила до ЄС, сягнула 45,8%.

ЄС став нашим основним торговельним партнером, але помилково думати, що запуск поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі - єдина, або кінцева мета торговельної політики України.

Будьмо реалістами - ми ніколи не будемо постачати 90% товарів в ЄС. Навіть Швейцарія, яка з усіх боків оточена ЄС і частково інтегрована в "єдиний ринок", має частку експорту до Євросоюзу лише 48%.

Саме тому як міністр економічного розвитку і торгівлі, я ставлю для себе завдання: Україна повинна бути глобальним гравцем у сфері світової торгівлі, який має міцні стосунки, побудовані на довірі та взаємній підтримці. Звільнення Канади та Мексики від мит на сталь - приклад такого партнерства з боку США.

Хто ж має стати для України такими партнерами? В першу чергу, окрім Європейського Союзу, нас мають цікавити такі ринки: Індія, Китай, Бразилія, Азербайджан, Бангладеш, країни Арабського світу.

Це країни, яким потрібні не тільки сировинні ресурси, але й українські літаки, промислове обладнання, продукція оборонно-промислового комплексу та ін. Наприклад, Індія купує українські турбогенератори для своїх АЕС, Азербайджан - двигуни для вертольотів.

Очевидно, що торгівля з країнами Б(Р)ІКС, Північної Африки та арабськими країнами має величезний нерозкритий потенціал.

Тому президент, уряд і співробітники Мінекономрозвитку мають широку географію закордонних візитів: минулого року - візити до Китаю, Катару, до Кувейту – минулого тижня, в квітні - торгова місія в Нігерію та Гану під головуванням торгового представника Наталії Микольської.

Може здатися, що ці "урядові гастролі" ні до чого не приводять. Але зазвичай саме завдяки офіційним візитам ухвалюються проекти співпраці, укладаються двосторонні угоди, відбувається знайомство з бізнес-асоціаціями тощо.

Офіційні візити дають змогу заявити про Україну як цікавого партнера на традиційних та екзотичних ринках і завоювати увагу державних та приватних інвесторів.

Особливо це стосується країн східної культури, де існує особливий інтерес та повага до посадових осіб.  

Я неодноразово помічав, що знайомство з представниками уряду для бізнесменів в таких культурах - це потужний сигнал і запрошення до партнерства.

Під час офіційних візитів ми також обговорюємо глобальні проекти, як наприклад з міністром економіки Азербайджану: його країна є не тільки важливим торговельним партнером на Кавказі для нас, але і незамінний хаб для виходу українських товарів на ринки азійських країн.

Транзитний потенціал Азербайджану в умовах транзитної агресії РФ важко переоцінити.

Презентації країни за кордоном - це безумовний плюс, але ніколи не потрібно забувати, що експорт здійснює не уряд, а українські компанії. Тому я наполягаю на створені так званої екосистеми підтримки українського експортера.

Експортна стратегія, майбутні Експортно-кредитне агентство та Інституція з підтримки експорту  -  це три кити, на яких триматиметься підтримка українського експортера з боку уряду.

Команда Мінекономрозвитку рішуче налаштована покращити закон про експортно-кредитне агентство (ЕКА), щоб розширити номенклатуру українських товарів, які можуть претендувати на підтримку ЕКА.

Ідея підтримки експорту товарів з високою доданою вартістю тісно переплітається з нашими зусиллями підтримки промисловості: звільнення від оподаткування комплектуючих для авіабудування, часткова компенсація вартості української сільгосптехніки з державного бюджету, підтримка виробництва українського комунального транспорту і таке інше.

Тисячу років тому Київ стояв на перетині основних торгових шляхів - "з варяг у греки". Саме це стало передумовою розквіту міста та Київської Русі в цілому.

Ці історичні уроки важливі для нас. Участь в новітніх торговельних шляхах - новому "Шовковому шляху", балтійсько-чорноморських транспортних комунікаціях та русі товарів - значно підвищують наші шанси стати важливими торговельним партнером для світу.

Мультивекторність заважає політиці, але допомагає торгівлі. Нам потрібні хороші торговельні відносини з усіма ключовими партнерами.

Надважлива для нас Угода про асоціацію з ЄС не є єдиною і кінцевою метою в торгівлі. І ніколи не була альтернативою для торгівлі з іншими. Цей наратив нам насаджувала Росія.

Навпаки – Угода про асоціацію з ЄС дає нам додаткові можливості в розбудові відносин з іншими державами. Як приклад наше партнерство з ЄС допомогло нам завершити переговори про вільну торгівлю з Канадою, є важливим фактором в переговорах про вільну торгівлю з Туреччиною та Ізраїлем.

Визнання відповідності нашої продукції вимогам ЄС є дуже гарною рекламою нашої продукції у всіх цивілізованих країнах. Це дозволяє не лише продавати продукцію, але й інтегруватися до світових ланцюгів виробництва.

Глобалізація світових економічних процесів значно посилила кооперацію країн у високотехнологічних промислових процесах, авіа-, космічному та важкому машинобудуванні.

Але врешті-решт виграє від цього людина. Отож, вперед, до перемог!