Фискальный чек и инвестиции. В чем связь?

Недавно представники науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз "Тест" оприлюднили результати дослідження, як інтернет-магазини порушують законодавство і правила торгівлі.

Дані вражають: 13 з 20 перевірених топових інтернет-магазинів електроніки під час розрахунку не видали покупцю фіскальний чек, один з них відмовився повернути товар протягом встановленого законодавством терміну.

Залишмо за рамками грубе порушення прав споживачів, які внаслідок цього втрачають право на гарантійне обслуговування придбаного товару, і спробуймо відповісти на питання: що від цього втрачає українська економіка?

По-перше, деякі інтернет-магазини навіть не приховують, що товар на момент звернення лежить на складі у Польщі або іншій країні і буде доставлений покупцю лише через чотири-десять днів, при цьому обов'язковим є внесення передоплати.

Такий товар коштує суттєво менше, ніж в інших інтернет-магазинах, і часто навіть менше, ніж у сусідніх країнах. Як це виходить? Відповідь — митні "човники". Товар купується на складі у Польщі, на нього отримується Tax Free, тобто покупець при перетині польського кордону повертає собі сплачений у країні придбання ПДВ.

Далі товар як ручна поклажа перевозиться на митну територію України і якщо його вартість нижче 500 євро, а вага менше 50 кг, згідно із статтею 374 Митного кодексу України з нього не сплачується жодних податків і митних платежів. Після цього за ціною, суттєво нижчою, ніж легальний імпорт, товар продається покупцю.

По-друге, щоб мінімізувати ризики і зняти з себе відповідальність за неякісний товар, інтернет-магазини часто оформлюють документи від фізособи-підприємця, який працює за спрощеною системою оподаткування. Коли той наторговує на дозволену законодавством суму, його замінюють на іншого.

Як наслідок, через певний час споживач не може знайти, хто йому продав товар і, відповідно, не може захисти свої права.

Більшість скаже, що все добре — українці купують товар дешевше, але безкоштовний сир є лише в мишоловці. Насправді українці розплачуються за цю дешевизну відсутністю інвестицій, втратою робочих місць, негативним сальдо платіжного балансу та, як наслідок, падінням національної економіки.

Уявімо ситуацію: якійсь міжнародний інвестор вирішив розглянути варіанти розміщення заводу з виробництва електроніки в новому для себе регіоні.

Одним з варіантів він розглядає Україну. Для оцінки інвестиційної привабливості він аналізує міжнародні рейтинги, вартість будівництва, платоспроможний попит, вартість ресурсів і розуміє, що в цілому Україна його задовольняє.

Однак він вирішує також дослідити український ринок електроніки — як і за якою ціною ці товари потрапляють до споживача — і виявляє неприємні для нашої країни нюанси. Зокрема, значна частина електроніки надходить в Україну за нелегальними схемами без сплати жодних податків і митних платежів.

Таким чином при однаковій собівартості виробництва електроніки в Україні та в інших країнах імпортна продукція завдяки несплаті ПДВ на імпорт є мінімум на 20% дешевшою, ніж продукція, яка буде виробляться в Україні.

Міжнародний інвестор робить логічний висновок, що конкурувати за таких умов буде неможливо. Він вирішує відмовитися від інвестицій у будівництво заводу в Україні, будує підприємство в сусідній країні, а в Україну ввозить готову продукцію.

Проста істина: поки імпорт буде мати безумовні цінові переваги над українськими товарами, економічного зростання у нас не буде ніколи. Що робити? Відповідь проста: створити чесну конкуренцію і для імпорту, і для українського товару.

Для цього треба реформувати митницю, але зазначена схема напівлегальна, тому чесну конкуренцію слід встановити на всьому ланцюжку доставки товарів.

Перший крок — чітка ідентифікація продавця на сайті і під час оформлення документів на отриманий товар. Вони повинні збігатися.

Для цього споживач повинен мати можливість отримати повну інформацію про всі реквізити продавця із зазначенням його назви, коду ЄДРПОУ, контактів, фактичної адреси, місця розташування торговельних точок і сервісних центрів.

Другий крок — зацікавленість покупця в отримані фіскального чека, зокрема, через процедуру кеш-бек. Вона передбачає винагороду покупцю в розмірі витрачених коштів у випадку неотримання чека чи отримання несправжнього чека.

Третій крок — лібералізація ринку фіскальних апаратів і створення можливості реєструвати розрахункову операцію за допомогою смартфона. Це вирішить багато труднощів при готівковому продажу товарів через інтернет-магазини.

Четвертий крок — запровадження заходів з унеможливлення перевезення товарів у комерційних обсягах без сплати жодних податків і мита.

Як варіант варто законодавчо встановити обмеження в розмірі 500 і 1000 євро не на одну поїздку, а на місяць. Це не вплине на громадян, які подорожують іншими країнами, зате обмежить масове комерційне ввезення товарів в Україну.

Це не вичерпаний перелік кроків, які потрібно реалізувати, але без них не буде чесної конкуренції, не буде інвестицій в Україну і не буде нових робочих місць.