Несколько слов в пользу патентного сбора для обменников

У Японії існує думка: компанія, яка працює без прибутку, вчиняє злочин перед суспільством.

Бо це означає, що зусилля людей, задіяних у такій фірмі, витрачаються даремно, хоча повинні приносити користь суспільству.

В Україні ситуація інша. Нерідко великі державні підприємства роками працюють собі у збиток, і це не вважається злочином.

Невеликі компанії також бувають хронічно неприбутковим і, відповідно, не сплачують податки до бюджету.

Безумовно, збитки бізнесу в умовах економічної кризи і девальвації національної валюти мають зрозумілі пояснення. Однак не варто забувати, що нерідко ця збитковість штучна, спрямована на мінімізацію бази для оподаткування.

Боротися з ухиленням від сплати податків потрібно, і цим повинні займатися відповідні уповноважені органи. Проте одночасно з боротьбою необхідно створювати умови для виходу бізнесу з тіні.

Упевнений, що найбільше в роботі "по-білому" зацікавлені самі бізнесмени. Діяльність у "чорному" або "сірому" секторах створює чимало проблем для бізнесу: постійні ризики притягнення до відповідальності, проблеми із залученням фінансування, конкуренцією, плануванням та розвитком.

Для легалізації бізнесу потрібні певні умови, і завдання держави — їх створювати.

Наведу приклад. Після того як у грудні 2016 року парламент скасував 2-відсотковий збір до Пенсійного фонду при купівлі валюти фізичними особами, у більшості фінансових компаній, які здійснюють обмін валют, значно зросли легальні, відображені у звітності, обсяги операцій.

Скасування збору збільшило обсяги обмінних операцій у 4,6 разу лише за місяць.

Якщо порівняти дані за березень 2017 року з груднем 2016 року, то показники зросли більш ніж у 15 разів: з 9,5 млн до 144,6 млн купленої валюти у доларовому еквіваленті. При цьому ми розуміємо, що зросли не стільки реальні обсяги операцій, скільки їх "легальна" частина.

Також ми відзначали зростання обсягів операцій з купівлі-продажу валюти після того, як у квітні 2017 року Нацбанк підняв планку мінімального продажу валюти населенню з 12 тис грн на день до 150 тис грн на день в еквіваленті.

Якщо за березень 2017 року небанківські фінансові установи придбали 144,6 млн дол, то за квітень — уже 184,4 млн дол, а за травень — 250,2 млн дол. Тобто після скасування двох обмежень на офіційному готівковому валютному ринку разюче змінилися показники і фінансова структура легального валюто-обмінного ринку.

Це однозначно #перемога, але не всі проблеми вирішено. Наприклад, за 2016 рік низка великих гравців показала прибуток у розмірі всього 400-500 грн з кожного пункту обміну валюти. У деяких компаній ще гірше — зафіксований збиток. При цьому всі розуміють, що діяльність з обміну валют має високу прибутковість.

Виникає запитання: чому так відбувається? Очевидно, заявлена маржа (різниця між курсом купівлі і продажу валюти) у деяких обмінних пунктах мізерна: 1-2 коп.

Ці компанії зацікавлені показувати мінімальну маржу, тому що платять податок від розміру прибутку, який являє собою заробіток на різниці між проданою і купленою валютою. Зауважу, що маржу встановлюють самі фінансові компанії, тому їх явне "небажання заробляти" на обміні валюти викликає питання у регулятора.

Щоб вирішити цю проблему, необхідно замінити податок на прибуток щодо валюто-обмінних операцій патентним збором — фіксованою ставкою з одного пункту обміну. Так ми усунемо ще одну передумову для приховування реальних масштабів бізнесу, адже розмір податку не буде залежати від обсягу операцій.

Увести патентний збір Нацбанк не уповноважений — для цього потрібні зміни до Податкового кодексу. Національний банк готує і планує найближчим часом направити уповноваженим державним органам свої пропозиції з цього питання.

Головний аргумент на користь введення фіксованого патентного збору — ця новація повинна збільшити офіційний обсяг ринку валютно-обмінних операцій та підвищити надходження до бюджету. Для самих компаній це ще один аргумент на користь роботи у правовому полі, що приведе до зростання конкуренції у секторі.

Планомірно усуваючи перешкоди для роботи у легальному полі, НБУ підсилює контроль за діяльністю фінансових компаній, яким видає валютні ліцензії. Так, у 2016 році фінансові компанії були зобов'язані розкривати структуру власності у тому обсязі, у якому це роблять банки. Підвищилися й вимоги до капіталу.

Для мереж з кількістю до 100 пунктів обміну валюти мінімальний розмір капіталу з 2016 року становив 20 млн грн. Приріст кількості обмінних пунктів на кожні 50 одиниць вимагає збільшення капіталу на 5 млн грн.

Зазначу, що посилення вимог не налякало гравців ринку. Наприклад, у 2016 році НБУ видав 17 ліцензій на обмін валют, тоді як у 2015 році — 11. Зараз на ринку працює 29 компаній, що мають ліцензії на обмін валют (крім банків).

Загальна кількість пунктів обміну валют зросла з 2 048 у січні 2016 року до 3 223 у червні 2017 року. Це свідчить про те, що працювати на прозорому, конкурентоспроможному ринку із зрозумілими правилами гри прагне більшість компаній, які займаються валютно-обмінними операціями.

Національний банк продовжує удосконалювати умови роботи цього ринку. По-перше, ми плануємо оновити вимоги до фінансового стану небанківських фінансових компаній. По-друге, будемо перевіряти ділову репутацію керівників і власників істотної участі у таких компаніях.

Також у планах — визначення наслідків істотних порушень порядку та умов валютно-обмінних операцій. Наприклад, останній випадок, коли була відкликана генеральна ліцензія на здійснення валютно-обмінних операцій через виявлені в ході перевірок порушення, стався у квітні 2014 року, перед цим — у 2012 році.

Видаючи все більше ліцензій на обмін валют, ми маємо намір пильно стежити за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства. У злісних порушників ліцензії будуть відкликатися, а їхні керівники та власники втратять бездоганну репутацію і не зможуть отримати нові ліцензії або погодження у Національному банку.

Завдання держави — усунути непотрібні бар'єри, зберігши при цьому належний контроль за ринком готівкового обміну валют, а також підвищити конкуренцію учасників цього ринку в рамках законодавства. Переконаний, що від конкурентного середовища виграють усі, а головне — споживачі фінансових послуг.