Нужен ли Украине конкурентный рынок тепловой энергии
Протягом останнього року тема цін на газ і тарифів на опалення перебуває в центрі уваги суспільства.
Однак всі публічні дискусії точаться навколо двох питань: справедливості тарифів і системи субсидій, а тема монополії на ринку теплової енергії (ТЕ) замовчується.
Чи не єдина стаття з цього приводу — "Чорні діри ЖКГ. Як здихатися монополістів і зупинити тарифи".
Отже, що насправді відбувається у вітчизняних системах централізованого теплопостачання (ЦТ)?
Внаслідок монопольного становища підприємств ТКЕ в секторі ЦТ та недосконалого законодавства існують такі проблемні питання.
1. Відсутність передумов для конкуренції у сфері теплопостачання.
2. Відсутність стимулів для підвищення ефективності виробництва ТЕ.
3. Існування бар'єрів для доступу до тепломереж незалежних виробників ТЕ.
4. Відсутність або недостатність інвестицій як наслідок недосконалості чинних механізмів утворення тарифів.
Вихід: розвинені європейські країни вже створили конкурентний ринок ТЕ, решта країн ЄС рухаються в цьому напрямку.
|
Модель "єдиного покупця" |
Модель "відкритих тепломереж" |
|
Швеція, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Німеччина, Данія, Норвегія, Угорщина, Хорватія, Нідерланди, Великобританія, Італія, Польща (переважно). |
Польща: Кілька крупних міст протягом кількох останніх років. Нова версія закону "Про енергетику", яка дозволяє прямий продаж ТЕ споживачу, прийнята у 2013-2014 роках. |
Нагадаємо, що "Ефективним центральним теплопостачанням та охолодженням" згідно з директивою 2012/27 EU "Про енергоефективність" вважається "система центрального теплопостачання або охолодження, що використовує мінімум 50% відновлюваної енергії, 50% скидного тепла, 75% тепла від когенерації або 50% комбінації такої енергії та тепла".
Якщо звернути увагу на досвід європейських країн, то у них протягом останніх 20 років у виробництві теплової енергії стабільно зростає частка відновлюваних джерел, переважно біопалива — трісок, соломи, пелетів, брикетів.
В середньому по Євросоюзу ця частка перевищує 23%. В окремих країнах даний показник значно вищий: в Норвегії — 70%, у Швеції — 65%, в Литві — 61%, у Данії — 47%, в Австрії — 41%, у Фінляндії — 37%, в Латвії — 28%.
Для України така практика не нова. Виробники тепла з відновлюваних джерел працюють у промисловості, комерційних та бюджетних установах, причому за нижчими тарифами, ніж виробники ТЕ з газу. А ось в ЖКГ їх не пускають.
Необхідна реформа системи ЦТ з метою створення конкурентного ринку ТЕ. Необхідну законодавчу базу можна розробити протягом 2016 року, а підзаконні акти — в першій половині 2017 року. Робоча група з цих питань при Держенергоефективності працює з лютого 2016 року.
Група консультантів за підтримки проекту МЕРП USAID з серпня 2016 року працює над концепцією такого ринку. Нижче — основні положення даної концепції.
Проект моделі конкурентного ринку ТЕ в Україні
1. Конкурентний ринок ТЕ створюється за моделлю "єдиного покупця". Це аналог моделі "оптового ринку", яка діє на ринку електроенергії України.
2. За основу прийнято литовську модель конкурентного ринку ТЕ.
3. Щомісячні відбуваються аукціони серед виробників ТЕ. При цьому ціна ТЕ на аукціоні не повинна перевищувати граничну ціну основного виробника.
4. Тариф на ТЕ для кінцевих споживачів в результаті конкуренції виробників не може бути вищим, ніж за умови відсутності такої конкуренції.
5. Прозорий механізм і недискримінаційні правила приєднання незалежних виробників до тепломереж.
6. Фінансовий анбандлінг ТКЕ.
Порівняння запропонованої моделі ринку ТЕ з нинішньою практикою
|
Нинішня модель |
Пропонована модель |
|
|
1 |
Виробник може продавати ТЕ і оператору, і кінцевому споживачу. |
Виробник може продавати ТЕ тільки оператору — модель "єдиного покупця". |
|
2 |
Тариф на виробництво ТЕ основним виробникам та операторам встановлюють НКРЕКП або органи місцевого самоврядування. |
Граничний тариф на виробництво ТЕ основним виробникам та операторам встановлюють НКРЕКП або органи місцевого самоврядування. |
|
3 |
Тариф на виробництво ТЕ незалежним виробникам (НВ) з ВДЕ встановлює НКРЕКП. |
Тариф на виробництво ТЕ нерегульованим НВ встановлюється як результат їх участі в аукціонах. |
|
Граничний тариф на виробництво ТЕ регульованим НВ встановлює НКРЕКП. |
||
|
4 |
Оператор чи НВ не можуть відступати від встановленого тарифу. |
Всі виробники можуть відступати від встановленого граничного тарифу в бік зменшення. |
|
5 |
Тарифи на виробництво ТЕ оператором чи НВ встановлюється, як правило, на опалювальний сезон. |
Тарифи на виробництво ТЕ оператором чи НВ є результатом аукціонів і можуть змінюватися щомісяця. |
|
6 |
Аукціонів на закупівлю ТЕ не існує. |
Оператори за наявності одного чи більше НВ зобов'язані проводити щомісячні аукціони на закупівлю ТЕ. При цьому ціна ТЕ на аукціоні не може перевищувати граничну ціну оператора. |
|
7 |
Правила підключення НВ до теплових мереж "нелояльні" до НВ і допускають висунення необґрунтованих вимог з боку оператора. Підзаконні механізми прописані не повною мірою. |
Буде запроваджений прозорий механізм приєднання НВ до тепломереж і створені недискримінаційні правила. |
|
8 |
Вимога встановлення окремих тарифів за видами діяльності (виробництво, транспортування, постачання) існує на рівні постанови НКРЕКП, проте запроваджена тільки для 51 підприємства. |
Вимога встановлення окремих тарифів за видами діяльності (виробництво, транспортування, постачання) буде встановлена на рівні закону для всіх підприємств. |
|
9 |
Вимога фінансового анбандлінгу — ведення фінансового обліку за окремими видами діяльності — існує на рівні постанови НКРЕКП, проте майже не виконується. |
Вимога фінансового анбандлінгу — ведення фінансового обліку за окремими видами діяльності — буде встановлена на рівні закону і стосуватиметься усіх підприємств. |
Очікувані результати впровадження конкурентного ринку тепла такі.
1. Поступове зниження тарифів на теплову енергію для кінцевих споживачів.
2. Створення конкуренції в секторі централізованого теплопостачання.
3. Підвищення ефективності виробництва ТЕ для операторів та НВ.
4. Впровадження концепції відкритих теплових мереж на основі недискримінаційних умов підключення незалежних виробників.
5. Зростання приватних інвестицій в секторі ЦТ.
6. Оновлення інфраструктури ЦТ.
7. Зростання заміщення природного газу біомасою та іншими альтернативними джерелами енергії в секторі ЦТ.
8. Підвищення попиту на біопаливо та інші альтернативні джерела енергії.
9. Створення робочих місць в секторі виробництва і заготівлі біопалива та виробництва відповідного біоенергетичного обладнання.
Вважаємо, що без демонополізації та створення рівних правил на ринку ТЕ ми ніколи не зупинимо зростання тарифів і не підвищимо рівень послуг ЦТ. Настав час від багаторічного популізму у цій галузі перейти до реальної роботи.
Співавтори тексту:
Олександр Домбровський, народний депутат, в. о. голови комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки
Діана Корсакайте, керівник проекту "Муніципальна енергетична реформа", USAID
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України
Іван Надеїн, голова Комітету енергетичної незалежності України
Володимир Майстришин, голова наглядової ради Біоенергетичної асоціації України