Налоговая реформа. Попытка №3

Після призначення нового уряду активізувалися розмови про податкову реформу.

Створена чергова робоча група, прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що у вересні проект змін буде напрацьований.

Це вже третя спроба за три останні роки провести податкову реформу.

Виникає питання: що потрібно, аби на відміну від попередніх вона стала успішною для України?

Передусім — процедура.

У 2014 та у 2015 роках уряд Арсенія Яценюка вносив остаточні законопроекти на розгляд парламенту в грудні, менш ніж за місяць до нового року.

Це порушення законодавства. Щоби зміни у податковому законодавстві набули чинності з 1 січня, їх потрібно вносити до 1 липня. Тоді і бюджет на наступний рік буде реальним, а не "зі стелі".

Дотримання цієї норми дозволяє підприємствам підготуватися, підкоригувати свої плани. Натомість у 2014 році багато компаній дізналися про підвищення податків за три дні до того, як почали діяти нові правила, а ми весь 2015 рік виправляли помилки, прийняті вночі. Помилки, за кожною з яких — живі люди.

Західних інвесторів ця ситуація збиває з пантелику. Вони звикли, що влада дотримується законів, а не порушує їх, прикриваючись гаслами та економічною доцільністю. Українські ж інвестори, хоч і навчені попереднім досвідом, не мають достатньо активів, щоб витримувати таку політику.

Проводячи податкову реформу, слід пам'ятати, що порушення процедури порушує права підприємців, вбиває довіру, яка є основою будь-яких реформ.

До 1 липня якісної реформи уряд і парламент не забезпечать, тому у 2016 році платників не варто обтяжувати новаціями. Слід почистити законодавство від негативних для економічного розвитку норм, забезпечити прозоре адміністрування, електронні сервіси, провести реформу фіскальної служби.

Тепер щодо основного — змісту податкової реформи. Є кілька ключових принципів, на яких повинна базуватися реформа.

По-перше — збереження спрощеної системи оподаткування.

В Україні більше 1 млн платників єдиного податку. Це люди, які створюють робочі місця, утримують свої родини і продовжують працювати в непростий час за відсутності дешевих і доступних кредитів, при свавіллі чиновників.

Вони сплачують податок: у 2014 році — 7,4 млрд грн, у 2015 році — 10,9 млрд грн, у 2016 році, переконана, буде ще більше, адже зросла ставка для третьої групи.

Враховуючи нинішній стан економіки, будь-яка спроба демонтувати спрощену систему приведе до того, що багатьом "спрощенцям" доведеться припинити діяльність. Ми отримаємо хвилю безробіття і дірку в бюджеті замість начебто збільшення надходжень, про що часто говорять урядовці.

По-друге — спрощення адміністрування, ставка на електронні сервіси.

Україна посідає 106-те місце в світі у рейтингу Doing Business за легкістю сплати податків. В середньому на тяганину з податками підприємці в Україні витрачають 350 годин на рік, це удвічі більше, ніж в розвинутих країнах.

Одночасно за останній час у світі зафіксовано 50 реформ, спрямованих на створення чи покращення онлайн-інструментів для бізнесу.

Електронні кабінети платників податків чудово працюють не тільки на Заході, а й на Сході. Цивілізований світ давно зробив ставку на цифрові технології, і якщо ми не хочемо пасти задніх, потрібно все переводити в онлайн. Реально, а не так, як з "автоматичним відшкодуванням ПДВ".

Дані, які передаються фіскалам, треба захистити. Недопустимо, щоб ДФС втрачала сотні тисяч електронних документів і терабайти цінної інформації.

По-третє — провести реорганізацію податкової системи, але не так, як недавно, коли кількість податків зменшили, а адміністрування — ускладнили.

Бізнес роками чекає зменшення кількості платників екологічного податку в різних групах, Це не тільки спростить адміністрування тисячам підприємств, а й збільшить надходження через можливість ефективнішого контролю.

Податок на землю і податок на нерухомість слід об'єднати в один. До речі, податок з транспортних засобів, той, що на розкіш, теж не працює.

По-четверте — при переведенні фіскальної служби на сервісне обслуговування платників необхідно забезпечити співпрацю фіскалів з місцевими органами влади. Зараз податківці працюють на Київ, а не на громадян та їх громади.

По-п'яте — ліквідація податкової міліції та корупційних бар'єрів.

Існування податкової міліції нічим не виправдане. Суми, які вона приносить в бюджет, дорівнюють витратам на її утримання, а ось тиск на платників — величезний. Часто дії податкової міліції нагадують терор, мета якого — власне збагачення. Потрібно позбутися цього анахронізму і рухатися вперед.

Очевидно, що Україна потребує податкової реформи. Її проведення сприятиме розвитку економіки, створенню робочих місць, поверненню в Україну громадян, які вимушені працювати за кордоном. Проте справжня реформа, яка дасть поштовх економіці і створить стимули для розвитку, можлива лише за низки умов.

Головна з них — забезпечення результату, а не процесу. Україна витратила два роки на імітацію, через що втрачає сильних і самостійних людей, які є основою майбутнього. Потрібно робити реформу для тих, хто сьогодні працює і платить податки в Україні, та для тих, хто почне це робити після проведення реформи.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.