Реформа энергетики: системная бессистемность

style="text-align: left;">Круглий стіл, організований Кабінетом міністрів 25 лютого 2016 року, обіцяв стати Днем споживача електроенергії.

Оновлений відповідно до вимог Третього енергопакета законопроект "Про ринок електричної енергії" повинен був отримати позитивну оцінку уряду перед направленням до Верховної Ради.

Ім'ям споживача

Цій події передували майже рік кропіткої роботи провідних спеціалістів з робочої групи Міненерговугілля за участю досвідчених консультантів секретаріату Енергетичного співтовариства, кілька місяців бурхливих публічних обговорень з представниками галузі, громадськими організаціями та депутатами.

Не всі сторони були задоволені результатом. Дехто розглядав законопроект як механізм збереження "статус-кво" на одному з найбільших ринків країни, але вже у новій європейській обгортці.

Крім зазначених публічних подій, в біографії законопроекту була і непублічна частина. Міністерство енергетики двічі направляло його до Кабміну і двічі отримувало назад з проханням "узгодити з Радою ОРЕ", яка представляє винятково позицію монопольних гравців ринку.

Проте, кінець кінцем, після втручання європейців, яким набридло вперте нерозуміння українськими енергомонополіями основної ідеї впровадження Третього енергопакета - створення "ринку для споживача", законопроект таки потрапив у Кабмін, де окремі сили готувалися дати "останній бій".

На цьому тлі працівники Кабміну вирішили поспіхом включити в програму "електроенергетичного" засідання ще один законопроект - "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення порядку приєднання до електричних мереж", підготовлений Мінрегіонбудом.

Основним обґрунтуванням термінового впровадження цього законопроекту було виконання плану уряду в частині підвищення України в рейтингу Doing Business за показниками приєднання до електромереж.

Нікого не зацікавив факт підготовки енергетичного законопроекту непрофільним міністерством, не цікавили якість та прозорість процесу. Текст законопроекту не публікувався до моменту реєстрації у Верховній Раді.

Саме це і зіграло злий жарт з реформаторами "за планом": прем'єр-міністр та весь Кабінет міністрів на одному засіданні розглянули та підтримали… два взаємовиключні законопроекти.

Потайки від споживача

Основне гасло законопроекту №4310 Мінрегіонбуду - врегулювання питань землевідведення і визначення термінів процедур підключення. Для цього документ передбачає внесення змін у три закони, у тому числі "Про електроенергетику".

Однак автори не були знайомі з процесом розробки в Міненерговугілля законопроекту №4196 "Про ринок електричної енергії". Разом з впровадженням норм Третього енергопакета він скасовує закон "Про електроенергетику".

Крім цього казусу, через нерозуміння авторами з Мінрегіонбуду структури "ринкового" закону №4196 та підзаконних актів, що зазвичай регулюють процедури підключення, в проект №4310 внесли багато зайвих процедурних моментів.

За європейською практикою, вони повинні описуватися в окремих кодексах мереж та відповідних типових договорах про приєднання, що наразі розробляються в рамках "Плану-графіка впровадження нової моделі ринку електричної енергії" та будуть затверджуватися профільною регуляторною комісією.

До речі, спеціалісти регуляторної комісії НКРЕКП надали в Мінрегіонбуд понад три десятки зауважень до законопроекту №4310, але вони не були враховані.

Найбільше спеціалістів, що займаються даною проблематикою понад два десятки років, вразила пропозиція про введення комплексного стандартного приєднання з нереальною для стандартизації величиною потужності 5 МВт. Наразі, після реєстрації законопроекту, дана цифра з тексту законопроекту зникла.

Разом з тим, за спробами суттєво завищити ліміт і кардинально спростити обчислення вартості підключення треба пильнувати надалі - такий підхід може призвести до чергового розбалансування моделі фінансування і вибіркового підходу енергокомпаній до реалізації підключень.

Законопроект знову передбачає недієві норми щодо фінансування підключень коштом інших споживачів. Окремі зауваження стосувалися термінів підключень. Пропонується встановити максимальний термін для стандартних приєднань - 135 робочих днів з визначенням штрафних санкцій для власників мереж.

Однак власники мереж не можуть відповідати за земельні питання, і проект не вирішує цю проблему. Відповідні показники країн, представлених у Doing Business, перевірені і працюють, а не просто задекларовані в законодавстві. Тому для залучення інвесторів в Україну потрібні спрощення саме в земельних питаннях.

Чого хоче споживач

Доля законопроекту №4310 очевидна: приймати його безглуздо з огляду на те, з якою завзятістю депутати комітету з ПЕК взялися за законопроект №4196.

Це саме той комплексний документ, який містить базові принципи приєднання електроустановок до мереж та передбачає розробку кодексів мереж, що визначають порядок приєднання та вирішують відповідні технічні питання.

Ринковий законопроект №4196, крім питань прозорості та рівності прав усіх учасників, приділяє суттєву увагу споживачеві, надаючи йому право обирати постачальника. Саме за такими принципами мусить будуватися нова концепція приєднання споживачів до електромереж.

Експерти РПР виділили три основні принципи створення нової концепції приєднання: прозорість, збалансованість та прогнозованість.

Прозорість. Необхідно передбачити прозору процедуру із зрозумілим алгоритмом дій споживача та енергокомпанії на кожному етапі приєднання. Корупція є результатом обмеженого доступу до ресурсів, в тому числі інформаційних.

Потрібно, щоб споживач розумів, що він отримає в результаті проходження всіх етапів, та коли і скільки він повинен за це заплатити. А також - скільки триватиме цей процес. Обчислення плати за приєднання мусить визначатися за методологією, яка унеможливлює маніпуляції.

Процес надання технічної інформації про завантаженість мереж та обсяги погоджених технічних умов повинен бути відділений від процесу обчислень для конкретного замовника.

Власники мереж повинні відповідати за підтримання в актуальному стані технічних даних. Оціночні розрахунки повинні виконуватися або повністю автоматизовано, або із залученням спеціалізованих компаній, не пов'язаних з мережами.

Збалансованість. Йдеться про збалансованість забезпечення інтересів споживача і власника мережі.

З одного боку, слід забезпечити технічну достатність мереж і достатність обсягів фінансування підключень. З іншого - треба дати споживачеві ширші можливості у виборі варіантів підключення, як це передбачає нова модель енергоринку в частині вибору тарифних пакетів на електроенергію, які пропонує постачальник.

Доцільно передбачити гнучкі механізми формування ціни приєднань. Звісно, приєднання споживача-інвестора буде довшим і дорожчим у перевантажених районах і швидким та недорогим або взагалі з "нульовою" ставкою у разі приєднання в недовантажені вузли мережі.

Прикладом таких мереж можуть слугувати промислові енергорайони, побудовані за радянських часів, які не використовують всі свої виробничі потужності. Інший приклад - підключення споживачів з нетиповим нічним графіком споживання: зарядних станцій електромобілів або виробництв, що працюють вночі.

Новий підхід повинен надати споживачеві право платити тільки за потужність, яка йому потрібна в конкретний період доби, мати вибір - отримати резерв потужності, який він планує використати згодом за додаткову плату, чи замовляти рівно стільки, скільки він споживатиме без урахування перспективних планів.

Такий підхід дозволить мінімізувати загальні витрати споживачів на енергетичну інфраструктуру, створить умови для ефективного її використання та зменшення втрат електроенергії, які в підсумку оплачує споживач.

Прогнозованість. Нова концепція повинна визначити чіткі прийнятні для всіх сторін терміни для кожного етапу приєднання. Споживач мусить отримати послугу максимально швидко, в той же час ці терміни не повинні бути нереальними для мережевих компаній. Інакше на популістських гаслах "ми зробимо швидше" буде законодавчо створено штучний дефіцит важливого для обох сторін ресурсу - часу.

Наведена концепція неідеальна, але вона базується на принципах, прийнятних та зрозумілих для всіх учасників процесу.

Для подальшої їх імплементації потрібні спільні зусилля практиків та провідних фахівців-енергетиків, які розуміють вплив галузі на стан економіки, політиків, готових описувати в законопроекті реальні вимоги замість популістських декларацій, та громадян, що прагнуть стати свідомими споживачами.

Юлія Усенко, Олександр Карпенко, Андрій Зінченко, експерти групи з реформи енергетики РПР

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.