Налоговая реформа по-американски

Україна потребує кардинальної реформи в економіці.

Тимчасом уряд Арсенія Яценюка пропонує інший рецепт: "затягнути пояси" вчителям і лікарям, які ніколи їх і не ослаблювали, та збільшити податки.

Така політика не дозволить вийти з кризи, бо не запустить розвиток економіки. Запускає економіку лише бізнес і лише разом з платоспроможним населенням.

Якщо у населення не буде грошей, щоб купувати товари, бізнес залишиться без прибутку, і економіка зупиниться.

Якщо бізнес не матиме мінімальної рентабельності через колосальні податки, буде те саме.

Влада повинна "затягувати пояси" не широким верствам населення, які формують попит на товари широкого вжитку, а придивитися до олігархів, які володіють значними фінансовими ресурсами, але не надто їх витрачають.

Також потрібно звернути увагу на податки, які навантажують собівартість українських товарів і зменшують їх конкурентоздатність. Сьогодні це всі податки, крім податку на прибуток. В чому має бути логіка?

Економіка розвивається тільки тоді, коли підприємець товар продав. Якщо він його ще не продав, то ні він сам, ні держава не знають, наскільки цей товар затребуваний на ринку, і підприємець - талановитий менеджер чи просто бовдур.

Тільки ринок, тобто споживач, дає оцінку бізнес-ідеї підприємця. Після продажу продукції бізнесмен одержує гроші і реінвестує їх у виробництво. Так робить кожен успішний бізнес, і економіка розвивається. Питається: для чого цьому заважати?

Заважають же просто: обкладають податком ще не проданий товар. "Ага, хочеш щось виробити, зареєстрував фірму - плати в бюджет", - каже чиновник.

Ще доходу від бізнесу нема, але податок уже заплатив. Кожен податок навантажує собівартість ще не виробленої продукції, зменшує конкурентоздатність виробника і купівельну спроможність споживача, бо ціна на товар росте на суму податку.

ПДВ - 20%. ПДФО - від 15%. Єдиний соцвнесок - 36,76-49,7%, умови, які уряд Яценюка прописав для переходу до ставки 16,4%, нереальні. До цього переліку можна додати акциз на нафту і нафтопродукти. Він закладається у кожен товар, бо у структурі собівартості кожного товару є витрати на перевезення.

Про що свідчить досвід США або Японії, податкову реформу якої робили свого часу саме американці? У їх податкових системах завжди переважали прямі податки, і ніякі казки про welfare state і забезпечення нужденних через перерозподіл з бюджету не були там популярні.

Лише приватна ініціатива, дух підприємництва і прямі податки. Заробив - плати, не заробив - не чекай грошей з бюджету, створюй бізнес. У нас має бути так само.

Для початку слід ліквідувати ПДВ. Цей податок задумувався як засіб захисту від "перегрівання" економіки. Ціни за рахунок ПДВ виростають, населення менше споживає, економіка охолоджується. При цьому люди кладуть гроші в банк, який дає ті ж гроші бізнесу, але вже під відсотки.

Фото kmu.gov.ua

Нам же треба економіку запустити, а для цього потрібно стимулювати споживання. Мова повинна йти не про зниження чи диференціацію ставок, а про скасування податку як недоцільного. США і Японія без ПДВ живуть і не скаржаться.

Далі потрібно ліквідувати соцвнесок і виплачувати пенсії не з Пенсійного фонду, а з бюджету. Де-факто це відбувається давно, тому що Пенсійний фонд хронічно з бюджету дотується. Просто потрібно легалізувати це. Грузія зробила так само.

Єдиний соцвнесок - це тягар на фонді оплати праці. Ніхто при здоровому глузді ніколи не буде його платити. Не потрібно ганятися з палками за роботодавцями. Просто розрубайте цей гордіїв вузол, звільніть фонд оплати праці, знизьте собівартість, і бізнес буде платити в рази більше податку на прибуток.

Як же бути з тими, хто працює і хоче отримувати пенсії в старості? Для них -наступне. Слід зробити податковими агентами з податку на доходи фізичних осіб самих найманих працівників, а не роботодавців. Це теж практика США.

Хай починають відчувати себе реальними платниками податків, виробляють культуру сплати податків і вчаться контролювати владу за їх витрачанням.

Разом з тим, бізнес звільниться від необхідності закладати цю суму у собівартість, це вже будуть проблеми працівників. Безумовно, останні шукатимуть роботу із зарплатою, враховуючи розмір податку, але на собівартість продукції це буде впливати лише опосередковано.

Для тих, хто захоче отримувати державну пенсію у старості, ставка ПДФО зросте на розмір єдиного соцвнеску, але лише добровільно.

Хто не розраховує на пенсію від держави через 50 років, від державної пенсії за віком офіційно відмовляється і платить лише ПДФО - 15%. Держава звільняється від обов'язку платити цій людину пенсію за віком у майбутньому. Виграють усі.

Чи багато українців розраховують, що кошти, які вони платять державі, через 50 років повернуться їм у вигляді пенсій? Може, доцільніше покласти їх на депозит або вкласти у поліс страхування життя? На Заході це одна з альтернатив.

Кожен, хто розраховує на себе, а не на державу, від такої пенсії відмовиться. У таких людей збережуться вільні кошти, які не вкраде чиновник з Пенсійного фонду. Ці люди інвестують їх у бізнес або куплять собі куртку чи черевики.

Акциз на нафту і нафтопродукти теж треба ліквідувати. Не через інтереси Єремеєва чи Коломойського - завтра замість них буде хтось інший. Через те, що акциз закладений у ціну всіх товарів, вироблених в Україні. Логіки в цьому нема.

Що залишиться? Залишиться податок на прибуток, ставку якого уряд через Верховну раду може підняти хоч до 90%. Навіть якщо ставка буде 90%, а вона буде менша, то є шанс, що цей прибуток принаймні у бізнесу буде. Бо при діючій системі добре, коли підприємці хоча б виходять на самоокупність.

Київ, Податковий майдан, 2010 рік

Звичайно, тут постає питання адміністрування, бо на папері багато підприємств збиткові. Тому треба посилити відповідальність за незаконну "оптимізацію" і ухилення від сплати податків. До того ж, ця реформа мусить робитися лише паралельно з реформою адміністрування і боротьбою з корупцією, зокрема у ДФС.

Україна потребує реального запуску бізнесу. Саме він, а не МВФ, повинен давати гроші в бюджет. Для цього потрібні реальні реформи. Ми прямуємо в Європу, але автору більше подобаються США з їх духом підприємництва, де бізнес не просто платить податки, а ділиться частиною свого успіху з державою.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.