Цена российских пряников

Після перемоги майдану вся увага прикута до Республіки АРК. В ній відбуваються речі, які більше нагадують події в Києві, але з протилежною мотивацією.

Зараз існує багато версій і гіпотез з приводу того, чому так відбувається. Звісно, без "допомоги" братнього народу на обійшлося. Я думаю, зараз ні в кого щодо цього немає сумнівів.

Зараз є кілька пояснень тих подій, що відбуваються. Глянемо на ті аспекти, що пов’язані за найдорожчим для РФ – енергетикою.

Версія раз – дискредитація України як транзитера.

При всіх бойових діях, які відбувалися в Києві, в Європі було тепло, не згасали котли, тиск в трубі був нормальний. Можливо, зараз уряд подарує росіянам можливість погаласувати, але поки що все було гаразд.

Версія два – пропаганда дорожчої версії Південного потоку, яка має пройти морем далеко за межами того ж Криму.

Погляньте на цих невгамовних українців! Вони навіть свої області та регіони не можуть контролювати. Як їм ще давати трубу, на якій висітиме добра частина Європи і великі хаби?

Версія три – відчуження Криму дасть РФ можливість оспорювати належність Україні шельфових проектів. В тому числі тих, що належать іноземцям та Рінату Ахметову.

Протести біля будівлі парламенту Криму. Фото topwar.ru

Втім, у росіян проблеми із власним видобутком. Напевне, пріоритет матимуть внутрішньо російські родовища, а все інше заморозити до кращих часів.

Мені важко судити про внутрішньополітичні розклади в АРК, але усім бажаючим "єднання братніх народів", "дружніх протекторатів" варто подивитися на досвід невизнаних частин Грузії. Насамперед, задатися питанням, як живеться тим, хто знаходиться під прихистком росіян вже багато років.

Мова йде про Абхазію. Як відомо, кілька років тому російські війська просто окупували її , вирвавши з території Грузії на підставі немов би волевиявлення самих мешканців республіки.

По-перше, всі більш-менш значущі пости-"кормушки" в Абхазії контролюють росіяни. Тому звільняючись від впливу України, з якою ще можна варити воду і відстоювати своїх людей, "автономісти" ризикують залишитися ні з чим.

По-друге, для того, щоб виїхати з території невизнаної республіки, треба довести необхідність такого кроку. Тобто, комусь треба померти за межами АРК, або знаходитись у вкрай важкому стані в самому АРК.

По-третє, не можна казати, що населення Абхазії отримало шалений дощ інвестицій у власну туристичну інфраструктуру. Навпаки, зараз йдеться про те, що всі більш-менш нормальні об’єкти вже знаходяться у власності росіян.

Така ж сама ситуація відбулася і з привабливими земельними ділянками на узбережжі. Якщо у вас ще залишилися питання, то невизнана Абхазія зараз скоріше приваблива як заповідник совдепу, аніж просунутий курорт. І все на що можуть розраховувати такі сірі зони російського контролю – це туристи, які можуть подорожувати лише територією РФ.

По-четверте, в Грузії розповсюджена послуга нелегального ввезення з боку Абхазії людей, яким потрібна медична допомога. Таким чином вчиняють насамперед наркомани, які чомусь їдуть лікуватись в Тбілісі замість Москви. До речі, чому вони не можуть лікуватися в себе?

Розруха в Абхазії. Фото fresher.ru

По-п’яте, чому анексовані в Грузії території досі не отримали пряничків, на які вони розраховували, коли переходили на сторону пітьми? Тому що інвестувати в такі території це ризиковано. Навіть для росіян.

Вони хоч і розглядають Абхазію як свої володіння, втім не можуть бути впевнені в тому, що так триватиме вічно. До того ж, невизнані ніким території – погана реклама, це не надійно. Тому ніхто не буде будувати в цих місцинах жодних важливих об’єктів, чи робити стратегічні інвестиції.

Тому найкраще, що чекатиме Крим після переходу під Росію, - це торгівля землею, перепродаж санаторіїв, обслуговування російського флоту і невиїзних російських туристів.

Чи хочуть кримчани такої долі?

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.