Муравьиный шаг в Европу

Поки громадяни та опозиція блокують центр Києва, а парламентська більшість намагається знешкодити їх за допомогою "диктаторських законів", купка народних депутатів з різних фракцій зробила реальний крок до цивілізованого суспільства.

На жаль, "розмір" цього кроку поки що не більший, ніж у мурашки, проте за підтримки решти влади він може стати справді великим.

Минулого тижня комітет з економічної політики одноголосно погодив зміни до закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо відкритості відомостей Державного реєстру прав.

Автори проекту пропонують зробити те, що досі здавалося неможливим: відкрити для всіх бажаючих Державний реєстр речових прав.

Передбачається, що інформацію про право власності на будь-яку будівлю чи земельну ділянку може отримати будь-яка фізична чи юридична особа.

Витяг з реєстру міститиме опис об'єкта, відомості про зареєстровані на нього права, обтяження, іпотеку, зареєстровані заяви на державну реєстрацію права і дані про перехід права власності на об'єкт.

Тобто у витягу буде вся історія об'єкта: коли і хто набував на нього право власності. Хочеться сподіватися, що на практиці документ буде містити інформацію не тільки про останній перехід права власності, а й про всі попередні.

Доступ до інформації про ідентифікаційний номер власника, серію та номер його паспорта, деталі обтяження та іпотеки буде обмежено.

Який же зиск отримають українці від такого закону, і чим він наближає нас до цивілізації та Європи?

По-перше, люди, які купують нерухомість на вторинному ринку, дізнаються її історію і захистять себе від несумлінних продавців.

Вони уникнути сюрпризів, які можуть чекати на них у вигляді віндикаційних позовів. За їх допомогою попередні власники нерухомості можуть повернути собі майно, яке у них колись було відібране незаконним шляхом.

Зараз перед укладанням угоди купівлі-продажу важко дізнатися, чи всі попередні власники набули або передали це майно законним шляхом. Відтак, ніхто з покупців не застрахований від того, що в будь-який момент можуть з'явитися попередні ошукані власники і заявити  про свої права.

По-друге, відкритість реєстру значно ускладнить "роботу" шахраїв і зменшить рівень корумпованості чиновників, що мають доступ до реєстру. Неможливо вимагати хабара за те, що можна дістати законним і легким шляхом. Стає безглуздим створення скандалів із захоплення реєстру.

Черги у Державній реєстраційній службі. Фото ukurier.gov.ua

Якщо ж шахраям і вдасться вкрасти квартиру, то ошуканий власник зможе легко дізнатися, хто це зробив. Сьогодні постраждалі не мають змоги швидко та просто дізнатися ім'я нового "власника" їх нерухомості, оскільки довідку з реєстру їм як тепер вже стороннім особам не видадуть.

Поки потерпілі звертаються до суду, прокуратури та решти інстанцій, шахраї встигають кілька разів перепродати квартиру і заплутати сліди.

По-третє, за такого закону чиновники та депутати не зможуть більше приховувати свої статки та публікувати "декларації жебраків". За відкритого реєстру це безглуздо, адже будь-хто може перевірити дані, надіславши запит.

Як працюють відкриті реєстри в інших країнах, можна побачити на прикладі російського депутата Володимира Пєхтіна з партії "Единая Россия".

Йому довелося повернути депутатський мандат через скандал навколо дорогої нерухомості в США, яка належала йому та його сину відповідно до офіційних реєстрів нерухомості різних штатів, але не була зазначена у відповідних податкових деклараціях у Росії.

Більшу частину відомостей, через які Пєхтіну довелося піти з Держдуми, було взято з офіційних електронних порталів американської влади з вільним доступом.

Після ухвалення подібних законів Україна наблизиться до Європи значно швидше, ніж шляхом підписання міжнародних угод чи збиранням майданів.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.