Дороги спасет децентрализация
Врятувати катастрофічний стан автомобільних доріг допоможуть децентралізація відповідальності та бюджетного фінансування.
Щоб відновити знищену дорожню мережу України, необхідні глибокі реформи системи її утримання.
Зокрема, слід віддати управління дорогами місцевого значення місцевим громадам і гарантувати справедливий розподіл бюджетних коштів.
Українське дорожнє провалля спонукало до перших законодавчих ініціатив.
Цьогорічна весна продемонструвала, що стан автомобільних доріг впевнено змагається за першість загроз економічній безпеці України. Точніше, їх практична відсутність за винятком ключових магістралей.
Урядовці Азарова можуть скільки завгодно рапортувати про підтримку курсу національної валюти та боротьбу за економію російського газу.
Але набагато більше дестабілізують життя пересічного українця неможливість довезти товар в магазини чи вчасно дістатися роботи.
За даними страхових організацій, збитки економіки лише від спричинених бездоріжжям аварій сягають 50 млрд грн. Втрати власників авто внаслідок прискореного зносу та перевитрат пального більші на порядок.
У відповідь на справедливе обурення громадян уряд розробив такий собі "темник" з набором псевдоаргументів, які начебто повинні переконати українців, що дорожній апокаліпсис - вина не влади, а нормальний стан речей.
Зокрема, в надії, що проковтнемо, нам намагаються втовкмачити таке.
1. У бюджеті недостатньо грошей на дороги. Звичайно, недостатньо! Грошей ніколи не буде достатньо, якщо їх безсовісно красти.
2. Ремонт дорогий, бо дорожники застосовують затратні сучасні технології, а також дотримуються усіх драконівських вимог законодавства. Про які затратні матеріали може йти мова? Про які сучасні технології?
Коли чиновники Мінтрансу чи "Укравтодору" востаннє їздили трасою Київ-Одеса? На ремонт цієї дороги, за деякими оцінками, було витрачено більше 5 млрд грн. Гарантували, що дорога триматиметься роками, а насправді? Пройшло усього кілька літ, а на її ремонт знову потрібні мільярди.
3. В Україні аномальний сніжно-дощовий клімат, який систематично знищує результати попереднього сучасного дуже дорого ремонту доріг з використанням "затратних сучасних технологій". Тут коментарі, як кажуть, зайві.
Представники режиму з такою логікою зайшли далеко. Вони вимагають 50 млрд грн щороку лише на повернення доріг до "нормального стану" - без капітального будівництва. Це приблизно 13% цьогорічного держбюджету.
Поточний жахливий стан доріг України 2012 року коштував 10,14 млрд грн, і це без урахування витрат місцевих бюджетів.
Фото facebook.com/max.quattro |
В теорії, за даними Мінінфраструктури, реконструкція одного кілометра автодороги першої категорії коштує в Україні 5,6 млн дол або 45,4 млн грн. На практиці, як відомо з результатів незалежних тендерних розслідувань, - ще більше.
Наводиться кілька гарних, але економічно нереальних виправдань такій космічній дорожнечі. Як-от недостатність потужностей щебеневих кар'єрів. Тих, які останніми роками піддаються чи не щоденним рейдерським атакам.
Інше виправдання - припинення виробництва бітуму на вітчизняних НПЗ, які зупинилися після завезення провладними фірмами контрабандного пального.
Однак в дискусію про собівартість ремонту по-азарівському втягуватися не варто. Журналісти давно викрили систему розподілу бюджетних витрат у цій сфері між фірмочками, що опосередковано належать чиновникам і провладним політикам.
За даними розслідування "Forbes-Україна", найбільші тендери на будівництво і ремонт доріг 2012 року вигравали 12 підприємств, більшість з яких фіктивні. Сумарні замовлення - від 10 млн грн до 3,5 млрд грн на кожну. Якщо йдеться про "ремонт" найважливіших доріг, то у конкурентів цих "Рогів і копит" нема шансів.
З ціноутворенням на таких тендерних закупівлях повинні розбиратися правоохоронні органи. Вони й розбираються: щодо більшості з цих фірм відкриті кримінальні провадження або отримані висновки перевірок про порушення.
Однак реальні бенефіціари дорожніх підрядників, як свідчить моніторинг, роками отримують замість відповідальності нові бюджетні потоки. Міняються інколи лише підставні підрядники. Вочевидь, самого лише "наведення порядку" для порятунку дорожньої галузі недостатньо. Назріли негайні інфраструктурні зміни.
Управління автодорогами загального користування - за межами населених пунктів - в Україні здійснює "Укравтодор" - державне агенство, підпорядковане Міністерству інфраструктури.
Ця гіпертрофована держструктура є головним розпорядником бюджетних коштів та замовником робіт на дорогах загального користування через мережу обласних "Служб автомобільних доріг".
За підрахунками експертів, лише з 2011 року через "Укравтодор" пройшло щонайменше 49 млрд грн, з них 23 млрд грн акцизів на бензин та інших зборів з громадян і бізнесу. У цій сумі враховані бюджетні витрати і позики. 63% коштів, виділених "Укравтодору" з держбюджету-2012, пішли на обслуговування боргів.
Фото rbc.ua |
Можна наводити чимало прикладів управлінської неадекватності "Укравтодору". Починаючи від того, що тендери на ремонт доріг районного значення зачасти виграють місцеві держпідприємства, засновані своїм же замовником - агентством "Укравтодор" через державну корпорацію "Українські автомобільні дороги".
В Україні склалася унікальна ситуація, коли "Укравтодор" сам отримує кошти, сам ними розпоряджається, сам замовляє, сам будує, сам приймає роботи і сам себе контролює. Це просто ідеальна можливість для розкрадання грошей.
Все відбувається за такою схемою. "Укравтодор" є 100-відсотковим засновником ДАК "Автомобільні дороги України". Головні завдання ДАК - виконання робіт з будівництва, ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, мостів та інших споруд доріг державного і місцевого значення.
"Укравтодор" має свої структури на місцях - "облавтодори" і "райавтодори". Їх функція - ремонтувати, реконструювати та утримувати дороги місцевого значення. Однак більшість цих структур працюють усього один-два дні на тиждень і не мають жодних фінансових ресурсів для ремонту доріг.
Якщо уважно проаналізувати структуру цих двох підприємств, то можна помітити: усі підрозділи "Укравтодору" зареєстровані за одними і тими ж адресами, що й структурні підрозділи ДАК "Автомобільні дороги України".
Тобто можна стверджувати, що "Укравтодор" як центральний орган виконавчої влади та головний розпорядник коштів і ДАК "Автомобільні дороги України" є одним цілим, які спільними зусиллями "дерибанять" народні гроші.
При цьому третину з них безсоромно крадуть, третина йде на зарплату працівникам і утримання офісів, а ще третина - на шалено дорогі "ямкові ремонти" окремих ділянок доріг, по яких найчастіше їздять члени уряду і члени "сім'ї".
Найважливіша проблема: за даними журналістських розслідувань, "Укравтодор" неформально більше семи років контролюється кланом однієї людини.
Майнові зв'язки цієї людини з переможцями тендерів на роботи та керівниками й екс-керівниками обласних "Служб автомобільних доріг" очевидні. Щонайменше дві із згаданих 12 фірм топ-підрядників-2012 пов'язані з цим екс-чиновником. За даними преси, за два роки вони заробили 500 млн грн.
Ще одна проблема - відсутність чіткого розподілу видатків на бюджетне фінансування утримання доріг місцевого значення.
Фото ostro.org |
Законодавством на такі цілі передбачена лише субвенція з держбюджету місцевим бюджетам. Тому з "комунальними" дорогами ситуація дещо краща, адже органи місцевого самоврядування як розпорядники коштів нижчого рівня можуть самі визначати відповідальних виконавців робіт і контролювати їх якість.
Тимчасом ситуація з ремонтом доріг місцевого і державного значення плачевна, адже всі кошти спочатку збираються в один "котлован", а потім централізовано розподіляються між тими чи іншими дорогами.
Саме тому до ділянки дороги, наприклад, Жидачів-Калуш, упродовж останніх років нікому нема діла. І саме тому на місцевому рівні депутати й громада не мають шансів проконтролювати розподіл коштів і якість робіт в системі "автодоріг". З цим заледве вибірково справляються журналісти та громадські активісти.
Природно, що ідея реформувати галузь дорожнього господарства назріла давно. Для вирішення описаних проблем я вніс до парламенту два законопроекти, які зроблять відповідальність влади за дороги персональною і гарантованою.
Перший проект, № 2515а, про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення функціонування мережі автомобільних доріг, пропонує таке.
1. Винести за межі управління "Укравтодору" дороги місцевого значення - між населеними пунктами. Замість призначених з Києва керівників служб автомобільних доріг управляти ними будуть місцеві державні адміністрації.
Це не лише сприятиме розумній децентралізації. Голови місцевих адміністрацій нестимуть персональну відповідальність за стан доріг.
2. Встановити вимогу про обрання підрядника на тендері.
3. Передбачити п'ятирічний гарантійний термін для будь-якої збудованої або відремонтованої дороги.
Інший законопроект, 2514а, про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо удосконалення функціонування мережі автомобільних доріг, уточнює норми про фінансування доріг місцевого значення з бюджету.
Проект передбачає існування субвенції обласним та районним бюджетам на ремонт доріг загального користування місцевого значення у вигляді 35% надходжень від окремих податків, визначених статтею 29 Бюджетного кодексу.
Також буде передбачено обов'язок уряду прописати чітку формулу розрахунку дорожньої субвенції. Її складовими будуть, насамперед, кількість населення та протяжність дорожньої мережі місцевого значення.
Фото timer.od.ua |
Зрозуміло, що для посилення контролю за станом доріг з боку місцевих громад було б виправдано передати дороги загального користування місцевого значення у власність місцевому самоврядуванню.
Однак це неможливо, бо суперечить статті 142 Конституції. Комунальна власність передбачена лише для громад сіл, селищ та міст, але не районів чи областей.
Днями чиновники відзвітували, що схожий законопроект розроблений у стінах Міністерства інфраструктури.
Хоча він також передбачає елементи децентралізації управління дорогами, незмінними залишаються ключові можливості для зловживань: непрозора процедура фінансування та відсутність гарантій на виконані роботи.
Натомість урядовці пропонують створити в рамках системи управління дорогами додаткові державні органи. Збільшення видатків на чиновницький апарат абсолютно неприпустиме з огляду на катастрофічні економічні умови та додаткові можливості для корупційних зловживань.