Внутренний офшор

Законопроект про трансфертне ціноутворення, з одного боку, - це шлях до детінізації економіки та підвищення рівня її конкурентоспроможності.

З іншого боку, слід об'єктивно оцінювати обґрунтованість цього рішення за сучасного стану справ. За висновком провідних експертів "тіньовий" сектор української економіки становить 40-55%. Це дуже багато. Деякі європейські країни, що знаходяться на межі банкрутства, мають суттєво менший показник.

Зрозуміло, що бізнес йде туди, де вигідніше. Сьогодні імпорт більш рентабельний, ніж експорт, в тому числі завдяки можливості використання в ланцюгу продажу імпортованого товару суб'єктів, що мають податкові переваги.

Тобто в Україні не вирішене питання "внутрішнього офшору", за допомогою якого можна іншими засобами оптимізувати податки.

Ми вже звикли, що, постачаючи продукцію до ЄС, завжди маємо змогу попередньо обчислити усі видатки в країні покупця і розрахувати ціну кінцевого споживача. А що буде в протилежному напрямку просування товарів?

Якщо в повному обсязі виконувати положення "трансфертного" закону щодо аналізу ринкових та звичайних цін, тоді Міністерству доходів і зборів слід мати розгалужену систему установ для експертизи. Це можливо з урахуванням розумного співвідношення витрат до наповнення бюджету.

Запропоновані законопроектом алгоритми визначення ринкових цін об'єктивні, але тільки на папері. Дійсність завжди відрізняється від декларацій. Ми досі не в змозі об'єктивно визначати митну вартість, поставити бар'єр на шляху контрабанди, перебороти суспільне уявлення щодо доцільності "внутрішнього офшору".

До алгоритмів слід додати можливість перевірки (верифікації) експортно-імпортних документів, зменшивши навантаження на інші складові економічного аналізу. В цьому напрямку відповідну допомогу могла б надати Торгово-промислова палата, що має більше 90 угод з іноземними торгово-промисловими палатами.

Постає ще одне питання: чому б поступово не втілювати справедливі умови податкового навантаження на бізнес?

Фото УП

Можливо, на першому етапі достатньо обмежитися використанням методу перегляду податків, виходячи з розподілу прибутків у ланцюгу поставки з урахуванням особливостей податкового навантаження в різних країнах та фактичних витрат, як це здійснюється в ЄС?

Існує й питання довіри до контролюючих органів, використання цих органів в конкурентній боротьбі на внутрішньому ринку. Слід звернути увагу, що виробник завжди намагається купувати сировину та комплектуючі за найнижчими цінами, а у випадку коригування бази оподаткування може втратити конкурентоспроможність.

Загалом мінімізація податкових платежів - здорове явище. В усьому світі воно використовується для реалізації пріоритетних завдань в економіці.

На жаль, ми не маємо сучасної концепції зовнішньоекономічної діяльності. Ми боремося з накопиченням прибутку за межами країни замість того, щоб створювати відповідні сприятливі умови в Україні.

У всякому разі - це варіант для концепції.