Как обуздать крестьянина

Центр соціальних експертиз Інститут соціології НАНУ провів опитування селян з приводу їх ставлення до ринку землі та стосунків орендарів з орендодавцями.

Він також спробував з'ясувати, з якими юридичними проблемами стикаються землевласники та сільгоспвиробники.

За словами Олександра Гончарука з Центру соціальних експертиз, було опитано 5 164 респондентів у 13 областях.

Вже кілька років поспіль з'ясування громадської думки відбувається за єдиною методикою, коли окремо вивчають думку власників земельних паїв, керівників сільгосппідприємств та голів і депутатів місцевих рад.

Якщо дивитися на цифри у розвитку, то три останні роки не принесли в селянське середовище довіри до земельної реформи. Противників запровадження вільного обігу землі не меншає, а частка тих, хто виступає проти продажу землі, в усіх фокус-групах варіюється від 56% до 58%.

Втім, Гончарук таки зумів знайти "позитивну динаміку" в одному з прошарків. Представляючи результати опитування, він наголосив: найприхильніше до продажу землі ставляться люди з вищою освітою та молодь. Проте серед власників паїв таких людей мало, тож навряд чи це можна вважати досягненням.

Не може похвалитися успіхами в реформі земельних відносин і влада. Навпаки, під час опитування з'ясувалися зовсім прикрі речі. Приміром, 10% розпайованих земель взагалі не обробляються. Якщо зважити, що в обороті перебуває 42 млн га земель, то резерви в українського АПК неабиякі.

Навряд чи втішить урядовців і те, що 59,3% оренди сплачується натурою. Готівці віддають перевагу 27,3% опитаних. Решта орендарів платять послугами.

Водночас нормативну оцінку своєї землі знають лише 9,9% селян, і ще п'ята частина щось чула про розмір середньої орендної плати за оренду.

Можна лише уявити, який розмір орендної плати при таких показниках обізнаності записано в договорах оренди землі. Мабуть, саме тому 50,3% селян здають свої наділи в оренду на термін до п'яти років. 35,5% наважилися на термін до десяти років, а у 14,2% власників паї якимось чином забрали на термін до 50 років.

Найбільше селянам за оренду землі платять на Полтавщині. Проте найкращі чорноземи там виснажують соняшник та кукурудза, тож загалом втіхи мало.

З усіх цих цифр робилися вкрай несподівані висновки. Для прикладу, Гончарук переконаний, що чим далі відкладатиметься продаж землі, тим більше в суспільстві зростатиме недовіра до земельної реформи. Тобто людям, доки не оговтались і всього не дізналися, краще кидатися у вир, а там - буде, як буде.

Однак під час круглого столу, який проводив Клуб ринкових реформ, були й такі авторитети, які куди обережніше висловлювалися з цього приводу. Мовляв, до запровадження ринку землі варто щось змінити в селянських настроях.

Приміром, Марина Зарецька, яка представляє фірму "АгроІнвест", зосередилася на тому, з яких джерел черпають селяни інформацію. Вийшла ось яка картина.

Майже 80% пайовиків дізнаються про всі земельні новації з телевізора, проте вірять "ящику" не більше 20% землевласників. Багато людей вірить радіо, але проводового залишилося лише 1,9 млн радіоточок. Ще чотири роки тому їх було удвічі більше, але під час "оптимізації" "брехунці" у селах масово повідрізали.

Фото ЕП

Вірять люди й сільським головам, проте вони мають відповіді не на всі питання.

На це у Вадима Іваченка з Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад є аргументи. За його словами, голови сіл не можуть виступати агітаторами за реформу, яка не дає відповіді на питання про робочі місця, відрахування до місцевих бюджетів, утримання соціальної сфери.

Сьогодні селяни бояться залишитися без наділів, а голови - без сільрад. На їх думку, реформа не вирішує жодного економічного питання сільської громади.

Отож, зробили висновок Зарецька та Гончарук, залишається впливати друкованим словом. Але й тут біда - не всім газетам довіряють. До того ж чимало видань, які люди шанують, не підтримують земельну реформу.

Є в селян довіра і до інтернету, проте доступ до нього мають лише 20% власників.

З чого уся ця веремія? Проект закону про обіг землі включено до національного плану дій на 2013 рік. Землю як останній ресурс не терпиться пустити в обіг, щоб врятувати бюджет і ще трохи протягнути без позичок МВФ та Світового банку.

До речі, експерт із Земельної спілки України Станіслав Горбатович переконаний, що затівати продаж землі заради того, щоб її купували українці, недоречно. Справжню цікаву ціну за наші чорноземи можуть дати лише іноземці.

У підсумку маємо нагальну державну потребу якось загнуздати селян, аби кількість тих, хто хоче торгувати землею, досягла хоча б половини сільського населення плюс один голос. І державні гарантії від уряду перед Китаєм отримають, врешті-решт, конкретне наповнення для розрахунків за узяті мільярди.