Общественный транспорт: вид сбоку

Чернівецькі тролейбуси назвали найзручнішими в Україні.

У них є спеціальний коридор для кондуктора, завдяки якому він може ходити по салону, не заважаючи пасажирам.

Також у кожному тролейбусі на піднесеному місці біля огородженого коридору є м'який стілець, сидячи на якому, кондуктор може бачити весь салон.

У нових моделях тролейбусів меткі працівники транспортного депо демонтували одне з крісел в салоні, поряд з яким постійно сидить кондуктор. Так, мовляв, було створено простір для маневрів.

Не можу погодитися з таким комфортом. Тролейбусний парк "оновлюється" частково, бракує кваліфікованих водіїв, на 200% амортизовані електромережі, відсутня культура спілкування кондукторів з пасажирами.

Усе це, а також неохайний вигляд працівників та недотримання ними санітарних норм не сприяють комфортному переведенню пасажирів.

"Зайчики, котики, снігурочки, передаємо за проїзд". І тут же на зауваження пасажира, що кондуктор не передав квиток, звучить: "Я не передала квиток? Зараз б’ю пику, тому хто це сказав. Я та дурна кондукторка, що квитки в пазуху кидає".

Чоловіки-кондуктори дещо стриманіші: "Передаємо за проїзд, бо зараз буду називати всіх по фамілії" або ж погрозливо: "Я двічі не повторюю". На зауваження пасажирів про брудні сидіння в тролейбусі, відповідають: "На чому будемо їхати, поли тролейбус буде в хімчистці? Ви ж самі їх забруднили".

Часто при великій кількості бажаючих їхати зібрати кошти за проїзд допомагають самі пасажири. Подібні скупчення спостерігаються після 20 години, коли пасажири очікують тролейбуса по 50 хвилин. На претензії пасажирів у відповідь звучить: "Нема чого шастати в цю пору. Сиділи би вдома!".

Різні ситуації змушують людей їхати в різні години на різних видах транспорту. Ось водій маршрутки збирає кошти за проїзд, дає здачу, видає квиток, курить і розмовляє по мобільному телефону. А потім кричить, що ще двоє не заплатили.

Фото bagnet.org

А щоб водієві було зручно зібрати кошти, кожен пасажир мусить через гроші поширити свої мікроби серед оточуючих.

І не дай Боже, хтось відмовиться передати гроші! Його тут же звинуватять у всіх земних і неземних гріхах.

Сьогодні, коли послуги оплачуються готівкою із рук в руки, неможливо проконтролювати використання готівкових потоків.

Буває, пасажири відмовляються від квитків, кондуктори беруть за проїзд гривню і не дають квиток.

Продаються "ліві" талони, придбані по 10 грн за 100 штук у працівника поліграфічної фірми.

Після 20 години платити слід водієві, про що сповіщають оголошення в салоні тролейбуса. При цьому не кожен водій видає квитки.

Створення умов для роботи кондукторів - це минуле. Потрібно не створювати умови кондукторам, а переходити на безготівкові розрахунки.

Тоді можна буде говорити про збільшення коштів на оновлення громадського транспорту.

Квитки для разових поїздок повинні продаватися у спеціальних місцях із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій - РРО. Причому в РРО можна закласти диференційовану ціну квитка.

Коли пасажир купує один-десять квитків - квиток коштує 1,25 грн, 10-15 - 1,2 грн, 15-30 - 1,1 грн, 30 і більше - 1 грн. Колір квитків можна змінювати щомісячно. Міські мешканці, споживачі послуг і наповнювачі міського бюджету, при застосуванні цієї схеми зможуть зекономити певну суму коштів.

Для тих, хто постійно користується послугами громадського транспорту, слід передбачити пластикові проїзні абонементи. Пластикові проїзні зчитуються через термінал, встановлений в салоні біля водія. Тоді пасажири заходитимуть винятково через передні двері, і водій буде здійснювати візуальний контроль.

Для зручності можна зробити річні і квартальні проїзні. Також як варіант можна запровадити єдиний проїзний пластиковий абонемент на всі види транспорту. Він мусить бути найдешевшим, бо пасажири будуть платити за проїзд авансом.

Для пільгових категорій пільгу варто закласти в пластиковий проїзний абонемент. Кошти від продажу квитків і абонементів будуть акумулюватися на розрахунковому рахунку транспортного підприємства, тож грошовий потік лише зросте.

Потрібно змінювати методи реформування транспортної сфери, а не створювати умови окремим працівникам. Транспорт повинен бути для людей, а не навпаки.