Газовая игла: до ломки еще далеко

Серед небагатьох козирів Партії регіонів напередодні президентських виборів було не лише питання мови, а й питання газу.

Віктор Янукович заявляв, що ініціюватиме перемовини з Росією про можливість перегляду газових угод.

Частково віра в "проросійськість" ПР та можливість вести діалог з Москвою після дипломатичних ескапад проти Віктора Ющенка і були фактором, який схиляли на бік Януковича терези виборів.

Окрім можливості знизити ціну, тоді ще майбутній президент говорив про необхідність гарантій щодо обсягів транзиту та необхідність нарощування власного видобутку газу.

Виступаючи у Маріуполі на меткомбінаті "Азовсталь" Янукович запевнив робітників, що "Україна в змозі самостійно замістити дорогий російський газ вугіллям та збільшуючи обсяги видобутку власного газу".

Незабаром цим обіцянкам виповниться три роки. Погляньмо на сухі цифри.

Особливо цікавим виглядає твердження віце-прем'єра Бориса Колеснікова, тодішнього заступника голови ПР, який заявив: "Віктор Федорович за рахунок модернізації має збільшити до 200 млрд кубометрів транспортування російського газу. Тим самим він удвічі збільшить доходну частину бюджету".

Щоправда, сам Янукович таких заяв не робив і в своїх оцінках дотримувався цифри 100 млрд куб м. Хоча, як бачимо з жовтневих даних, 2012 року навіть цього показника буде складно досягнути.

Можливо, саме тому Микола Азаров публічно зрікся власної проросійськості, заявивши, що цей ярлик на них повісили супротивники.

Не краща ситуація і з видобутком газу. Динаміка позитивна, але це зовсім не схоже на обіцяне перед виборами. А за три роки вже мали б бути результати.

Тим більше, що тоді нинішній голова Міненерговугілля підраховував мільярди кубометрів, які Україна видобуватиме у Росії після створення СП "Нафтогазу" з "Газпромом". Він оцінював такі гіпотетичні можливості 30 мільярдами кубометрів.

Більше року минуло з початку президентства Януковича до підписання угоди про спільний видобуток вуглеводнів між компаніями "Укргазвидобування" та Shell. Минув ще рік до початку розвідки за цією угодою.

Відбулися і конкурси на розробку площ з нетрадиційними родовищами газу. Можливо, лише під кінець 2012 року між переможцями та державою (?) будуть укладені відповідні угоди. Виходить, для розподілу родовищ знадобилося три роки, а до реального видобутку там ще далеко.

Не набагато краще з диверсифікацією постачань газу в Україну.

Гучний проект LNG-терміналу хоч і має ТЕО, але поки відсутні навіть рамкові угоди про постачання палива. А гучний початок будівництва стосується лише частини "Укртрансгазу" - труби, яка буде підведена до його розташування.

Фото УП

Про будівництво ж самого терміналу поки не йдеться, бо нема проекту. Тому оптимістичні заяви про початок перевалки у 2014 році можуть не справдитися.

Є певні досягнення на реверсному фронті. Йдеться про можливість постачань газу з Європи в Україну. В можливості реалізації цього проекту довго сумнівалися, але він таки став реальністю. На думку експерта Володимира Саприкіна, заявлені 5 млрд кубометрів газу стали для ринку України суттєвим досягненням.

Хоча інший експерт, Олександр Нарбут, сумнівається, що на ринку Європи знайдеться такий вільний обсяг палива, який можна було б продати Україні.

Існує ще одна панацея від російського газу - енергозбереження. Про неї говорять усі: від екологів, які ладні блокувати видобуток нетрадиційного газу, до Азарова. За його словами, енергозбереження в країні вирує. Воно, мовляв, стало пріоритетом бюджету-2012, і фінансування триватиме аж до 2014 року.

За даними Держагентства з енергоефективності та енергозбереження з 2010 року до кінця першого півріччя 2012 року було зекономлено 4,4 млрд куб м газу.

Державною програмою з енергоефективності на 2010-2015 роки щорічна економія оцінюється 1,7-2 мільйонами тонн умовного палива на рік. Вона також передбачає будівництво вітроелектростанцій потужністю 1,14 ГВт, сонячних електростанцій - 255 МВт, малих ГЕС - 16,5 МВт, установок на твердому біопаливі - 158,6 МВт.

На думку Нарбута, програма енергоефективності та енергозбереження написана дуже "пунктирно". Прогрес досягнуто хіба що в заміні газу електроенергією при транзиті газу, що дозволяє економити 300-500 млн куб м газу на рік, каже він.

Здобутки ж промисловості у переобладнанні виробництва теж є, але, на думку Саприкіна, в цьому нема заслуги уряду.

Однак відомі випадки, коли споживачі газу мають великі проблеми, коли хочуть перевести опалення на інші види ресурсів. Особливо коли йдеться про відмову від газу. Наприклад, при переведенні опалення офісного чи торгового центру половину вартості проекту становить "дозвільна документація".

Якщо ж "Нафтогаз" не хоче втрачати споживача, то на котел опалення рекомендують отримати дозвіл на викиди в атмосферу. Таким чином, розмови про необхідність зменшення споживання і заохочення до цього споживачів є фікцією.

Втім, справжнє ставлення Азарова до проблеми розкрите у його словах про те, що низькі ціни на газ від РФ потрібні для проведення програми енергозбереження.

Симптоматичним виглядає його здивування тим, що росіяни "змушують нас нести колосальні витрати на розвідку і видобуток власних родовищ і перехід на енергозберігаючі технології". На його думку, процес можна було б зсунути у часі.

Якщо глянути на рівні споживання газу, оприлюднені "Нафтогазом", зростання макроекономічних показників досягалося за рахунок більшого його споживання.

Іншими словами, споживання газу з 2009 року невпинно зростало. А вся риторика про економічні чудеса лише укріплювала залежність України від російського газу, що продовжує купуватися за "злочинними і кабальними" угодами.

Очевидно, що нинішня влада фактично провалила просування за всіма енергетичними напрямками. З розпуском нинішнього уряду можна буде почати цей процес знову. Можливо, навіть киваючи на попередників.

Фото на головній: УП