<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0" xmlns:yandex="news.yandex.ru">
<channel>
<image>
<url>http://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif</url>
<title>Економічна правда</title>
<link>http://www.epravda.com.ua</link>
</image>
<title>Економічна правда</title>
<link>http://www.epravda.com.ua</link>
<description/>

<item>
<title>Сервіс по-українські проти сервісу по-японські</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/486b7e3b05916/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Дмитро Бондар)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/1d21c-img-2096.jpg" type="image/jpeg" length="14037"/>

<pubDate>Wed, 02 Jul 2008 16:10:19 +0300</pubDate>
<description>Безперечно, існує колосальна різниця між нашими культурами. Те, що для українця/росіянина гарний сервіс, для японця жах та хамство. Але чи не дуже часто ми списуємо наші негаразди на культурні специфічності?</description>
<fulltext>Дія перша. Десь і колись в УкраїніВідділення одного з найбільших українських банків в самому центрі столиці. Автор, людина високого достатку, прийшов аби покласти гроші на депозит. Сума чимала.Завітав до банку з самого ранку, аби уникнути черг. Підхожу до першого вільного менеджера та голосно і ясно висловлюю готовність покласти гроші на депозит. Окрім того пана, до якого звертаюся, вільні ще двоє менеджерів.На мене не звертають уваги. Згодом один з трьох працівників кидає в мій бік: &amp;quot;чекайте черги, спочатку інших , потім Вас&amp;quot;. Ну гаразд, не пощастило, чекаю.Пройшло 15 хвилин, менеджери займалися хто чим хоче, тільки не обслуговуванням клієнтів. Нарешті достоявся, отримав платіжку, йду до каси, де стоїть черга з чотирьох осіб.Голосно, проте дуже увічливо, прошу (мене підтримує решта клієнтів) відкрити ще одну касу. Адже, по-перше, в черзі назбиралося чимало людей, по-друге, у деяких з них великі суми готівки, що потребує більшого часу на обслуговування. По-третє, це небезпечно у всіх на очах &amp;quot;оперувати&amp;quot; такими сумами грошей.Нічого не відбувається!Раптово з&amp;#39;являється голова відділення. Просимо і її відкрити касу, на що отримуємо відповідь щось на зразок: &amp;quot;всі зайняті, а я, взагалі-то, працюю і такими дрібницями займатися не можу!&amp;quot;.Після коротенької розмови я змушений попередити панночку, що особисто знайомий з головою правління банку, тож готовий зателефонувати йому з мобільного і &amp;quot;доповісти обстановку&amp;quot;, як от розказати про якість обслуговування в одному з відділень його банку.У відповідь отримую &amp;quot;обнадійливе&amp;quot;: &amp;quot;давай дзвони, вперед!&amp;quot;. Так голова відділення перейшла зі мною на &amp;quot;ти&amp;quot;.Дзвоню, прошу поставити на місце тутешню начальницю. Голова правління банку дає мені номер телефону (!) свого заступника, той - гарний прочухан панночці завідуючій відділенням.Чи я задоволений? Навряд чи. Скоріш, розгніваний.Директорка відділення у шоці від перебігу подій та отриманого прочухана. Зрештою, &amp;quot;факт обслуговування&amp;quot; відбувся, але якою ціною?!Витрачено 50 хвилин мого особистого і дуже цінного для мене часу. Чи звернуся я до того банку іншим разом? Питання риторичне.Дія друга. Десь колись в Японії.Токіо. Середина дня. Відділення одного із найбільших державних банків Японії. Автор, перебуваючи в Японії, замислив обміняти долари на японську валюту.З самого порогу офісу банку мене дуже голосно і доброзичливо вітає японець, вимовляючи: &amp;quot;раді Вам. Дякуємо що прийшли!&amp;quot;.Прошу поміняти 2000 доларів на японські ієни. Десятисекундна пауза, після чого дуже приємна жіночка відповідає голосом (таким, наче вона завинила мені мільйон), що, нажаль, вони не мають можливості обміняти таку суму, тому що я не є клієнтом банку. Клієнтом банку може стати лише резидент країни.Прошу поради. Ще протягом 20 секунд відбувається нарада, на яку сходяться чи не п&amp;#39;ятеро серед яких, поміж іншим, заступник голови відділення.По закінченні наради, згаданий заступник підходить до мене, просить вибачення, ще раз повторює чому так відбулося і пропонує рішення: через дорогу знаходиться відділення іншого банку (напевно, їхнього конкурента), там допоможуть.Японець береться супроводжувати мене. Він особисто переводить мене через дорогу і заводить до банку (нагадую, йдеться про заступника голови відділення, яке, як я потім дізнався, налічує 100 осіб працівників!) пояснює ситуацію, допомагає обміняти гроші.Розкланюється, дякує і запрошує до себе іншим разом, якщо його банк зможе бути мені корисним. Я в щоці! Я поважаю цю країну, я люблю її, я хочу тут жити. Вся операція тривала декілька хвилин. Натомість обидва банки отримали суперлояльного клієнта. Настрій прекрасний!Зрозуміло, я не претендую на всебічній аналіз якості банківських послуг ні в Японії, ні в Україні. Це лишень власні спостереження на предмет як у нас, і як у них.Безперечно, існує колосальна різниця між нашими культурами. Те, що для українця/росіянина гарний сервіс, для японця жах та хамство. Але чи не дуже часто ми списуємо наші негаразди на культурні специфічності?Проблема сервісу в України має, як мінімум, три складові:По-перше, держава не контролює якість послуг. Натомість на державному рівні має бути побудована система перевірки не тільки якості товару (свіжий, не свіжий), а й якості обслуговування.Повинна існувати система рейтингових оцінок установ.Думаю, що якщо хоча б один раз був проведений та підготовлений звіт, який потім був би розповсюджений через ЗМІ, через бізнесові організації, посольства, тощо, це б принаймні вплинуло на усвідомлення даної проблеми.Імідж країни більше залежить від таких от &amp;quot;дрібничок&amp;quot;, ніж від кількості готелів. Цікаво, чи зміниться щось у цій царині до Євро-2012.І ще одне. Банки перевіряють на дотримання різного роду фінансових показників, та зовсім не перевіряють на предмет &amp;quot;сервісних показників&amp;quot;. Залюбки почитав би скільки грошей (доходу, податків) втрачає держава від такого роду проблем з обслуговування.По-друге, компанії &amp;quot;закриватимуть очі&amp;quot; на неякісний сервіс до того моменту, поки це не матиме наслідків в графі &amp;quot;прибуток&amp;quot;.Як тільки клієнти раптово почнуть забирати гроші, або просто обходити стороною горе-установу, директор відділення автоматично отримає &amp;quot;по шапці&amp;quot;.Натомість поки що у більшості керівників не має розуміння/бажання усвідомити, що сервіс - це така ж складова бізнесу, як і ціна послуг, реклама, тощо.Хай мені хоч двадцять раз товктимуть з телеекрану, що банк &amp;quot;надійний&amp;quot; чи має найбільшу капіталізацію. Якщо, мене не поважають там, то я ніколи туди не піду, незважаючи на розрекламовані досягнення того банку.В Японії конкуренція така висока, що установи конкурують на рівні &amp;quot;відчуття від обслуговування&amp;quot; клієнтів.Там діє розвинута мережа асоціацій, консалтингових компаній, які спеціалізуються на підвищенні привабливості/доходності компанії за рахунок покращення сервісу, відточування процесів обслуговування.Українські компанії займаються оптимізацією процесів виробництва та підвищенням ККД ресурсів. Аналіз та покращення рівня обслуговування, напевно, ще не на часі.По-третє, вітчизняні компанії потребують нашої уваги! Саме так! Як часто ви відстоювали свої інтереси в разі неякісного обслуговування?Скільки разів ви &amp;quot;створили&amp;quot; банку, магазину, чи просто сервісній компанії клопоту, щоб вони почали Вас помічати? Чи не боїмося ми захищати свої права? Чи не боліємо комплексами &amp;quot;родом з СРСР&amp;quot;, де було &amp;quot;купуй, а то і цього не буде&amp;quot;?Раджу кожному провести експеримент: не мовчіть, у разі незадовільного обслуговування - створюйте кривдникам проблеми!Може с першого разу не допоможе, може спершу просто згаєте час! Але, повірте, будь-хто чи будь-що: працівник, компанія, підприємець чи підприємство мають інстинкт самозбереження.Нас почнуть поважати та обслуговувати на достойному рівні тоді, коли переваги від можливості поводитися нахабно &amp;quot;програватимуть&amp;quot; проблемам, які слідуватимуть за нахабством. Тобто, кожен з нас має зробити власний вклад у вирішення цієї проблеми.Зрештою, повертаючись до моєї оповіді, скажу: голову того злощасного столичного відділення банку змінили. Сервіс трохи покращився. Тепер там, в залежності від суми, пропонують клієнтам різні віконця кас, щоб уникнути черги та незручностей.Звісно, це лише початок. Проблем там вистачає. В цьому, до речі, полягає суть японського підходу в менеджменті під назвою &amp;quot;Кайзен&amp;quot; - поступове покращення.Дмитро Бондар, керівник компанії FastForward, для УП</fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/486b7e3b05916/</guid>
</item>

<item>
<title>Час прибирати інформаційне сміття</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/4864c60adce30/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Артем Захарченко, ЕП)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/8ea18-trash.jpg" type="image/jpeg" length="11344"/>

<pubDate>Fri, 27 Jun 2008 13:50:50 +0300</pubDate>
<description>Коли комп'ютер критично перевантажений, часто рекомендують перевстановити операційну систему. Але перевстановити Інтернет - це може бути, хіба що, гарним сюжетом для фантастичного оповідання.</description>
<fulltext>До появи Мережі інформаційне сміття зосереджувалося в голові героїв, які &amp;quot;занадто багато знали&amp;quot;. Тепер воно з кожним днем накопичується в пам&amp;#39;яті вашого комп&amp;#39;ютера, терабайтами осідає в Інтернеті.Домогосподарки щодня смітять на форумах ввічливими або грубими неінформативними фразами. Вони примудряються вставити&amp;nbsp;в порожню розмову саме ваші пошукові слова, і, відповідно, саме їх замість потрібної сторінки знаходить Google.Старі, давно не оновлювані сайти. Просто погано зроблені ресурси з пропащим рейтингом. А ще потрібна інформація буває в недоступному форматі - це також сміття.Біля вашого офісу риються в баках бородаті дядьки у рваних светрах. Загалом, в Інтернеті відбувається те саме, але за вашої участі.Інтернет-суботникЛюди і машини смітять одночасно. Далеко не всі тимчасові файли автоматично витираються з комп&amp;#39;ютера, а користувачі взагалі не думають прибрати за собою. Вони не уявляють, що їхній старий сайт може комусь зашкодити.Якщо у більшості непотрібних сторінок, розміщених на звичайному платному хостингу, за півроку-рік закінчується передплачений термін, і вони перестають завантажуватися. Однак багато IT-компаній безкоштовно розміщують некомерційні сайти, і їхню смерть відстежити складніше.Загалом, якщо послухати представників провайдерів, виходить, що сміття цілком контролюється. Так, адміністратор сайту http://ho.com.ua, що надає безкоштовний хостинг, Наталя Власенко розповіла: &amp;quot;Кожні 3 місяці користувачеві приходить нагадування про те, що в нього є сайт на нашому хостингу, і пропозиція продовжити дію хостингу натисканням на посилання. Якщо користувач цього не робить, сайт автоматично видаляється. У такий спосіб видаляється більшість сайтів, що стали непотрібними&amp;quot;.До речі, мертві комерційні сайти також зустрічаються часто. Певно, вони були розміщені колись&amp;nbsp;за знайомством, а потім були забуті. Але навіть після припинення хостингу сторінки ще тривалий час залишаються в кеш-пам&amp;#39;яті пошукових систем. Наскільки довго їх усе ще можна знайти і прочитати не беруться точно оцінити навіть адміністратори.Програми сайтів-пошуковців час від часу &amp;quot;обходять&amp;quot; збережені адреси, і &amp;quot;якщо пошуковий робот не знайшов сторінку (помилка 404), то він ще двічі звернеться до неї під час наступних обходів, і якщо її не буде, то вона видаляється з пошукового індексу&amp;quot;, - роз&amp;#39;яснив директор з розвитку бізнесу інтернет-агентства Mi[6] Олексій Танчик. Однак, за його словами, обхід сайтів не має часової періодичності.Коли комп&amp;#39;ютер критично перевантажений, часто рекомендують перевстановити операційну систему. Але перевстановити Інтернет - це може бути, хіба що, гарним сюжетом для фантастичного оповідання.Методів дієво &amp;quot;поприбирати&amp;quot; в Мережі немає. Тому громадяни-користувачі, різні творчі особистості, замість Інтернет-суботників влаштовують цілі сміттєві перформанси. На зразок сайту&amp;nbsp;із сміттєвими кошиками, у який можна спустити будь-яку візуальну, знакову або текстову інформацію.Інформаційні потоки замість архівівУ наші дні мережу все частіше уявляють як магістраль, центральними смугами якої мчить найактуальніша інформація, а все непотрібне й безглузде залишається на узбіччі. Загалом, цінність спілкування виявилася вище за цінність унікальної інформації.Прийшов час безтурботного засмічення, якому не опираються навіть адміністратори. Та смітіть скільки завгодно, аби&amp;nbsp; ваше сміття читали тисячі людей! У блог-культурі цитування і крос-розміщення текстів це взагалі є ознакою ввічливості й уваги.Тим часом пошукові сервери склеюють у пакети дедалі більшу кількість однакових сторінок, щоб видавати їх при пошуку одним результатом. Але ідеальний визначник схожих текстів технічно складний, тому що оточення тексту також на нього впливає. Тому однакових сторінок у пошуку все рівно більше&amp;nbsp;й більше.Такий самий безлад&amp;nbsp;й у поштових серверах. Останнім часом майже всі вони роздули розмір скриньок до такої міри, що чистити вхідні листи вже немає сенсу.Олексій Танчик відзначає, що вартість одного гігабайту постійно зменшується, тому для компаній нескладно забезпечити споживачів безрозмірною поштою.Тим більше, що, за його словами, звичайні користувачі, як правило, не встигають заповнювати скриньки, розмір яких також зростає. У середньому в скриньках на сервері і.ua зберігається по 100-150 Мб листів.Інтернет зовсім не схожий на бібліотеку. Це у ХХ столітті могли мріяти про глобальне вмістище всієї інформації людства, де кожна книга мала б&amp;nbsp;своє унікальне місце.Зараз працює формула &amp;quot;Більша частина інформації - сміття для більшої частини людей&amp;quot;. І часто в розряд сміття потрапляє саме унікальна інформація, що не дістала достатньої уваги і не була перерозміщена.Отож перспективи зменшення інформаційного сміття&amp;nbsp;майже немає. Зате можна сподіватися, що шкоди буде від нього дедалі менше. Додатковий софт дозволятиме нам його не помічати.</fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/4864c60adce30/</guid>
</item>

<item>
<title>Два виступи - п'ять помилок</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/484684c03d028/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Сергій Старицький)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/d2256-starickiy1.jpg" type="image/jpeg" length="10757"/>

<pubDate>Wed, 04 Jun 2008 15:04:16 +0300</pubDate>
<description>Минулої п'ятниці Президент України спільно із Радою національної безпеки та оборони знову ставили завдання, оцінювали і повчали уряд в сфері економічної політики. Правда, як з'ясував автор, повчаючи, керівники держави самі зробили кілька цікавих помилок.</description>
<fulltext>Той, хто вміє - той робить, хто не вміє - повчає. Джордж Бернард Шоу, англійський драматург.Хоча ст.116 Конституції України досить чітко встановлює, що економічна політика - це парафія уряду, чиновники з Секретаріату і РНБОУ не втомлюються робити заяви щодо стану вітчизняної економіки.&amp;nbsp;Цього разу головних інформаційних приводів було два. По-перше&amp;nbsp;- прогнозовані показники інфляції за травень 2008 р. По-друге&amp;nbsp;- справа Vanco.За&amp;nbsp;тими даними, які є зараз у Міністерства фінансів, інфляція в травні має скласти близько 1%. Причому, як клявся в кулуарах міністр Пинзеник, є великі шанси, що вона буде навіть нижчою за 1%.Помилка №1. Вочевидь, маючи аналогічну інформацію, Секретаріат Президента поспішив розкритикувати цей показник. &amp;quot;Травень - це традиційний місяць, в якому спостерігається дефляція. Але в цьому році дефляції вже не буде. Буде інфляція близько 1%. Хотів би всіх застерегти: це жовта картка на те, що дії, які вживаються владою протягом 5 місяців, є неефективними&amp;quot;, - заявив Президент.Передусім, шановний Вікторе Андрійовичу, звідки Ви взяли інформацію, що травень є &amp;laquo;традиційно дефляційним&amp;raquo; місяцем? Принаймні, дані Державного комітету статистики свідчать про інше: за весь час української незалежності лише один раз у травні спостерігалася дефляція -&amp;nbsp;2002 року.&amp;nbsp;1998 і&amp;nbsp;2003 рр. інфляція була на рівні 0%.&amp;nbsp;Протягом всіх інших років спостерігалося зростання цін.&amp;nbsp;&amp;nbsp;До речі,&amp;nbsp;2000 року, за прем&amp;#39;єрства Віктора Ющенко, інфляція в травні взагалі становила 2,1%. Порівняно із цим показником нинішній прогноз інфляції на травень виглядає досить непогано.Безумовно, можна говорити про те, що частково гальмування інфляції спричинене сезонними тенденціями. Це правда. У той же час, слід взяти до уваги, що, починаючи з вересня 2007 р., місячний рівень інфляції нижче 2% не знижувався. Отже&amp;nbsp;у травні 2008 р. Україна матиме найнижчу інфляцію за останні 9 місяців і втричі нижчу, ніж у квітні.Більш того, хоча останній рік інфляція в Україні дійсно була однією з найвищих в Європі і значно випереджала аналогічні показники в Росії і Білорусі (тут Президент правий), але в травні українська інфляція, очевидно, буде менша за&amp;nbsp;російську (за даними Росстату, там інфляція за 1-26 травня склала 1,2%).Президент також зазначив, що крім роздрібної інфляції є оптова, &amp;laquo;яка доганятиме нас через три місяці&amp;raquo;. Хоча по суті Президент в цьому аспекті правий (за 4 місяці індекс споживчих цін зріс на 13,1%, цін виробників - на 19,8%, тобто розрив є, і він дійсно може дещо пришвидшити ріст споживчих цін восени), утім, на користь боротьбі з інфляцією подібні негативні прогнози не йдуть. Це навпаки нагнітає інфляційні очікування населення і бізнесу (за прогнозами, цього року&amp;nbsp;вони можуть додати в загальну &amp;laquo;скарбничку&amp;raquo; інфляції близько 2 додаткових відсоткових пункти).До того ж, за 4 місяці минулого року індекс цін виробників зростав взагалі в 5,6 разів швидше, ніж індекс споживчих цін. Але тоді Президент чомусь не звертав уваги на цю проблему, і вона заявила про себе вже в червні 2007 р. (тоді місячне зростання індексу споживчих цін склало 2,2%).Помилка №2. Але парад помилок цим не закінчився. Президент продовжив: &amp;quot;Мене не може не турбувати зниження економічного росту: квартал за кварталом, місяць за місяцем ми маємо тенденцію, яка говорить, що в кожній сфері треба робити комплексну реакцію&amp;quot;.Це, м&amp;#39;яко кажучи, теж не відповідає дійсності. З початку цього року ріст ВВП хоч і поступово, але прискорюється.Зростання ВВП (до відповідного періоду минулого року), у порівняних цінах:Період Січень 2008Січень-лютий 2008Січень- березень 2008Січень-квітень 2008Зростання ВВП+4,9%+5,8%+6%+6,2%Джерело: Держкомстат&amp;nbsp;За І квартал 2008 зафіксовано рекордний за останні 2 роки приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України - 3,4 млрд. доларів.У промисловому зростанні є певні коливання, але порівняно з початком року прогрес є також очевидним.Промислове зростання (до відповідного періоду минулого року):Період Січень 2008Січень-лютий 2008Січень- березень 2008Січень-квітень 2008Промислове зростання+5,7%+8,8%+7,8%+8%Джерело: ДержкомстатПомилка №3. &amp;quot;Я можу констатувати: антиінфляційного курсу в Україні не сформовано, а те, що називається &amp;quot;заходи по боротьбі з інфляцією&amp;quot;, відсутнє навіть формально&amp;quot;, - заявив Президент України.Відштовхуючись від слова &amp;laquo;формально&amp;raquo; - документ щодо заходів по боротьбі з інфляцією (причому офіційно затверджений урядом) безумовно є. І називається він План антиінфляційних заходів на 2008 р., який підготували спеціалісти Кабінету Міністрів України і Національного банку України ще наприкінці лютого 2008 р. Нехай і не всі, але частина передбачених заходів здійснюється. Наприклад, уряд активно використовував можливості Державного резерву - це дозволило в квітні загальмувати зростання цін на цукор (+6% у березні, +3,3% у квітні). Якщо б голова Секретаріату Балога не &amp;laquo;відволікав&amp;raquo; своїми &amp;laquo;телефонними дзвінками&amp;raquo; голову Держкомрезерву Поживанова, то, можливо, цей же механізм дозволив би покращити ситуацію і на ринку м&amp;#39;яса.Інший приклад - використання експортно-імпортних важелів. Можна сперечатися з тим, як вплинуло обмеження експорту олії на галузь, але в плані зниження цін це дало свій результат: після півсторічного стрімкого зростання ціни на олію в квітні дещо знизилися і зараз залишаються стабільними (правда, тиждень тому відповідні постанови уряду щодо обмеження експорту олії призупинено Президентом). Депутати від більшості намагалися запровадити імпортні квоти на м&amp;#39;ясо аби покрити попит на внутрішньому ринку (250 тис. тонн на рік - це приблизно 9% від виробництва м&amp;#39;яса українськими виробниками в 2007 р.). Не вистачило 1 голосу (не голосували, зокрема, О.Білозір і І.Плющ). Особливо &amp;laquo;уміляєт&amp;raquo; критика цього законопроекту з боку регіоналів - мовляв, це б ударило по вітчизняному виробнику. &amp;laquo;Регіонам&amp;raquo; варто, по-перше, згадати, скільки в Україну йшло &amp;laquo;пільгового&amp;raquo; м&amp;#39;яса через Донецькі ВЕЗи і ТПР в 2005-2007 рр. (до речі, останнє рішення Конституційного суду де-факто легалізувало цю практику). І Президент чомусь теж не дуже сильно звертав увагу на цю проблему. І по-друге, згадати, що за минулий рік урядування В.Януковича поголів&amp;#39;я великої рогатої худоби скоротилося на 0,7 млн. голів (на 11%), а свиней - на 1,03 млн. голів (на 13%).Помилка №4. Помилки глави держави у своєму виступі доповнила секретар РНБОУ Раїса Богатирьова, яка дорікнула уряду, що &amp;laquo;недостатньо зрозуміла монетарна позиція щодо утиску грошової маси за відсутності активної валютної політики все більше посилює негативні процеси в економіці і загрожує фактично стагфляцією&amp;raquo;.Дійсно, скорочення грошової маси може гальмувати економічне зростання. Але, по-перше, як свідчать офіційні дані Нацбанку, за січень-квітень 2008 р. монетарна база зросла на 2,2% (для порівняння, за 4 місяці 2007 р. - на 2,5%), грошова маса - на 8,5% (8,2%), готівка поза банками - на 4,5% (4,3%). Причому протягом квітня спостерігалося зростання і грошової маси, і інших монетарних агрегатів. Тобто про утиск грошової маси мова йти не може.По-друге, незрозуміло, що мала на увазі Богатирьова під словами &amp;laquo;за відсутності активної валютної політики&amp;raquo;. За експертними дослідженнями, укріплення гривні на 20 коп. (з 5,05 до 4,85 грн. за долар) може загальмувати річні темпи інфляції на 1-1,5%. За словами голови НБУ В. Стельмаха - навіть на 3%. НБУ наприкінці минулого тижня активно діяв на міжбанку, викуповуючи зайвий долар. Більш того, курс гривні хоч і з &amp;laquo;великим скрипом&amp;raquo;, але поступово стає більш гнучким (на момент заяви він, наприклад, складав вже 4,852 грн. за долар).По-третє, за валютну, грошово-кредитну політику відповідальний не уряд, а Нацбанк (ст. 99 Конституції, Закон &amp;laquo;Про Національний банк України&amp;raquo;).По-четверте, про стагфляцію мова йти не може, тому що: А) економічне зростання дещо прискорюється, Б) рівень безробіття залишається стабільним і навіть потроху зменшується. А саме зниження економічного росту і суттєве зростання безробіття на фоні високої інфляції є класичними складовими стагфляції.Помилка №5. Остання помилка у цьому переліку полягала вже не у заявах, а в державних рішеннях посадових осіб щодо Vanco.Минулої п&amp;#39;ятниці Секретар РНБОУ Р. Богатирьова заявила, що&amp;nbsp; міжвідомча робоча група, яка була створена указом Президента №463 від 20 травня, перевірила законність проведення 2006 р. конкурсу з відбору інвестора для розробки Прикерченської ділянки, а також підписання угоди про розподіл прибутку із Vanco Prykerchenska, і не знайшла порушень українського законодавства. Хто очолював цю робочу групу? Сама ж Богатирьова.Можна по-різному оцінювати скандал навколо видобутку нафти на чорноморському шельфі, шукати винних по обидві сторони барикад. Але зверніть увагу: Президент України призначає головою робочої групи з цього питання людину, яка політично близька (і не приховує цього) до Рината Ахметова. І при цьому Президента не сильно бентежить той, факт, що Ахметов через СКМ є власником Донбаської паливно-енергетичної компанії, яка безпосередньо бере участь у проекті Vanco. Це дозволяє з самого початку сумніватися в об&amp;#39;єктивності рішення цієї групи.Причому ці сумніви лише посилює інформація про склад Міжвідомчої робочої групи: генпрокурор Олександр Медведько (який ще до того зупинив рішення Мінприроди про ліквідацію ліцензії офшорної &amp;laquo;доньки&amp;raquo; Vanco), заступник Богатирьової Борис Соболєв (до речі, довгий час працював радником мера Києва Черновецького). Потрапило в цю комісію навіть &amp;laquo;око&amp;raquo; Президента в уряді - міністр оборони Юрій Єхануров (дійсно, це питання дуже пов&amp;#39;язане з компетенцією його міністерства...). Тобто, враховуючи склад цієї групи, вона могла навіть взагалі не збиратися, її вердикт був очевидним з самого початку.Найгірше у цій ситуації те, що Президент, який вдається до таких рішень, не розуміє, що своїми ж руками підриває авторитет і легітимність органу, який він очолює. Органу, який, до речі, має конституційний статус. Ну а щодо помилок - то це вже питання до професійності української влади.</fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/484684c03d028/</guid>
</item>

<item>
<title>Private banking по-українські</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/483e98fe1fba1/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Наталія Котенева)</author>
<category>Колонки</category>

<pubDate>Thu, 29 May 2008 14:52:30 +0300</pubDate>
<description>Кількість фінансово освічених V.I.P.-клієнтів в Україні щоденно зростає. Ще швидше зростають їх прибутки. Саме тому українські банки почали впровадження послуги Private Banking, а відтак -  навчають у Швейцарії своїх співробітників тонкій справі управління великим приватним капіталом.</description>
<fulltext>Раз в стране бродят какие-тоденежные знаки, то должны же бытьлюди, у которых их много!(Остап Бендер) Кількість фінансово освічених V.I.P.-клієнтів в Україні щоденно зростає. Ще швидше зростають їх прибутки. Саме тому українські банки почали впровадження послуги Private Banking, а відтак - &amp;nbsp;навчають у Швейцарії своїх співробітників тонкій справі управління великим приватним капіталом. Ми поговоримо про реальні для молодого українського ринку речі, не беручи до уваги альтернативні інвестиції у живопис, антикваріат, винні колекції тощо.Хто такий персональний банкір, і навіщо він Вам потрібен?У персонального банкіра є лише один шанс справити гарне враження на V.I.P.-клієнтів. Класичне банківське обслуговування давно перестало їх цікавити - для них слід шукати інші фінансові інструменти. Сучасні V.I.P.-клієнти чудово розуміються на депозитних внесках, уміють рахувати всі витрати при кредитуванні й завжди (цілком справедливо) вимагають до себе особливої уваги.Погодьтесь, якщо до банку Ви приходите з великими грошима, Ви маєте право на індивідуальне обслуговування. А воно полягає не тільки у &amp;laquo;філіжанці кави&amp;raquo; та привітній усмішці клієнт-менеджера. Мова йде про ряд складних фінансових операцій, які вимагають від банкіра високого професіоналізму та готовності виконувати найрізноманітніші доручення клієнта. Можливо, у Вас виникло питання: навіщо мені, топ-менеджеру, який чудово розуміється на тонкощах фінансового світу, потрібен персональний банкір? Ви чудово знаєте, до якого банку Вам ліпше віднести депозит, під який відсоток і на який термін. Ніхто краще за Вас не знає Ваших вимог до фінансового обслуговування. Але Ваш персональний банкір всі зусилля спрямовує на те, аби рівень послуг перевершив Ваші сподівання. Доки Ви зайняті основним бізнесом, Ваш банкір відповідатиме за найбільш вигідне для Вас примноження Вашого капіталу, подбає про Ваші щоденні особисті та сімейні розрахунки, вирішить для Вас безліч термінових, важких або простих, фінансових завдань. Ваш персональний банкір економить для Вас час та гроші.&amp;laquo;Командовать парадом буду я!&amp;raquo; (Остап Бендер)Отже, що Ви можете й маєте отримувати від Вашого персонального банкіра?Перше і, напевно, найцінніше - це своєчасні кваліфіковані рекомендації й поради.Одне з питань, які Вас, безперечно, сьогодні турбують, - як зберегти заощадження від інфляції та зменшити валютні ризики. Ви принесли свій капітал у банк. Що може (і повинен) рекомендувати Вам персональний банкір? Враховуючи високі показники інфляції в країні та падіння американського долара на світових ринках, Ваш банкір, задля мінімізації валютних ризиків, може порекомендувати &amp;nbsp;Вам сформувати &amp;laquo;валютний кошик&amp;raquo; для збереження капіталу: 35-40% - в гривні, 35-40% - в євро і 20-30% - в доларах.Окрім цього, чудовою альтернативою депозитам є внески в банківському золоті. Така благородна інвестиція застрахує Ваші заощадження від інфляції. Протягом останніх 20-ти років світова ціна на золото зросла майже в 10 разів! Неодмінно розпитайте про це свого банкіра! Пам&amp;#39;ятайте, що купуючи більше золота, Ви платите менше за кожен грам.&amp;laquo;Золото та срібло за своєю природою - не гроші, але гроші за своєю природою - золото та срібло.&amp;raquo; (Карл Маркс)Якщо ж Ви готові ризикувати, Ваш персональний банкір може запропонувати Вам інвестувати частину Вашого вільного капіталу в акції або сертифікати інвестиційного фонду. До речі, цей вид інвестування на сьогодні є найприбутковішим. Але поставтеся до нього якнайпильніше. Разом з Вашим персональним банкіром обирайте фонд відповідно до показників його роботи, компанії, що ним управляє, та ... Вашого ставлення до ризику. Найімовірніше, Ваш банк уже працює з компанією з управління активами і може запропонувати Вам цікаві проекти.Один із найпопулярніших видів інвестування - нерухомість. Фонди фінансування будівництва створюються і управляються банком саме для того, аби допомогти Вам її придбати. Ваш персональний банкір може запропонувати вам на вибір декілька об&amp;#39;єктів, що будуються, для &amp;nbsp;можливості інвестування в найбільш привабливий.Спілкуючись із одним швейцарським банкіром, я поцікавилася, що банку коштує найдорожче в сфері управління великим приватним капіталом. Відповідь була простою: &amp;laquo;Погані поради та рекомендації наших персональних банкірів&amp;raquo;.Щиро Вам раджу: міняйте персонального банкіра, якщо 100% Ваших капіталів зосереджено в одній валюті, в одному продукті і Вас непокоїть думка про інфляцію.Друге, не менш цінне, - забезпечення прийняття, реалізації, моніторингу та корекції рішень.&amp;laquo;Я бы взял частями. Но мне нужно сразу!&amp;raquo; (Остап Бендер)Вам пощастило з вашим персональним банкіром, якщо ваша співпраця з ним має таку послідовність:1. Все починається з обговорення та з&amp;#39;ясування Ваших потреб.2. Після цього персональний банкір може запропонувати Вам можливі фінансові та інвестиційні рішення, які відповідають Вашим індивідуальним потребам. Неодмінно уточніть, на які результати Ви можете очікувати від реалізації цих рішень.3. Професійний банкір не залишить Вас сам-на-сам зі складним вибором і обов&amp;#39;язково допоможе обрати найбільш прийнятне рішення.4. Банкір виконує проект і постійно інформує Вас про фінансові результати. За необхідності, він рекомендує внести в нього зміни.Дуже важливо! Професійний персональний банкір вміє прогнозувати. Він слідкує за ринком, курсами, ставками - і часто може попередити Ваші ризики.Третє, комфортне. Вирішення поточних фінансових питань сім&amp;#39;ї.&amp;laquo;Имейте в виду, уважаемый Шура, даром я Вас питать не намерен. За каждый витамин, который я Вам скормлю, я потребую от Вас множества мелких услуг.&amp;raquo; (Остап Бендер)Класичний Family Office у нашій країні існує в цілком новому, незвичному вигляді. Швейцарці дуже здивувались би, дізнавшись, як можна реструктурувати управління справами сім&amp;#39;ї. Проте, в новаціях нашого ринку в цій частині нема нічого поганого. Враховуючи нюанси законодавства і структуру капіталу, українські банки просто не можуть запропонувати Вам класичний Family Office. У нас це - &amp;laquo;безліч дрібних послуг&amp;raquo; для клієнтів сервісу Private Banking, вирішення яких бере на себе Ваш персональний банкір, звільняючи Вас від думок та рухів, пов&amp;#39;язаних із щомісячними платежами. Класичний Family Office українського Private Banking може включати:&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp; а) здійснення поточних платежів за утримання дому, квартири, прислуги;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp; б) платежі за спортклуби, дитячі садки, школи тощо;в) контроль за наявністю коштів на поточних рахунках членів сім&amp;#39;ї та своєчасне поповнення;г) здійснення щомісячних платежів з виконання зобов&amp;#39;язань по договорах (кредитних, страхових тощо);д) бронювання готелів, авіаквитків, автомобілів;е) інформаційна підтримка (курси валют, дорогоцінних металів, фондові індекси тощо).Це далеко не повний перелік пропозицій у рамках &amp;laquo;безлічі дрібних послуг&amp;raquo;.Враховуючи Ваші потреби та спосіб життя, Ваш банкір неодмінно запропонує Вам пакет багатовалютних кредитних карт з першокласними додатковими пільгами.Немає зручніше платіжної карти при розрахунках у торговій мережі або в подорожі за кордон! Але тільки у разі, якщо Вам забезпечено кредитну лінію, цілодобову підтримку, моніторинг операцій та стопроцентну реакцію на Ваші звернення щодо підвищення добових лімітів і ввімкнення/вимкнення перевірки кодів безпеки. Переконайтесь, що коли Ви опинитесь сам-на-сам із закордонним банкоматом, за повної відсутності готівкових коштів, - Ваш персональний банкір допоможе Вам вирішити будь-які питання.І наостанку - реальний факт:&amp;laquo;У банку Pictet немає ліфтів. Вони настільки ж недоречні тут, як і сірі сталеві меблі, комп&amp;#39;ютери або принтери, які дзижчать. Відвідувач спускається сходами униз. Як і в Vontobel, він проходить не в &amp;laquo;офіс&amp;raquo;, а в кімнату для прийомів, з неї декілька дверей ведуть у кабінети. Обстановка Pictet дещо недбала - &amp;nbsp;це спільна риса для багатьох женевських банків. Ледь потерті меблі, вицвілі портрети на стінах - між тим, потрапивши сюди, дуже швидко розумієш, що подібну зневагу до розкошу можуть собі дозволити лише дуже багаті люди. &amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp; Pictet, Bordier і Lombard зберігають ознаки, які втрачає банківський світ, - чарівність, індивідуальний діловий стиль, неприйняття безособовості...&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp; На свої гроші Pictet міг би устаткувати найкращими IBM не одну контору. Відсутність комп&amp;#39;ютерів - ознака вірності традиціям, які так цінуються клієнтами &amp;nbsp;Pictet.&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp; Документи тут пишуться від руки. Мертві значки, надруковані на аркуші, викликали б негативну реакцію клієнта. Форма ділових паперів також залежить від бажань відвідувача: якщо французька леді забажає, аби кореспонденцію з нею вели гусячим пером, синіми чорнилами на червоному тлі, Pictet виконає її прохання.&amp;raquo; (1960 р., Т.Р.Ференбах, нотатки.)</fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/483e98fe1fba1/</guid>
</item>

<item>
<title>Тютюновий законопроект - аргументи від опонентів</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/483bd4cbc0ab9/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Сергій Старицький)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/d2256-starickiy1.jpg" type="image/jpeg" length="10757"/>

<pubDate>Tue, 27 May 2008 12:30:51 +0300</pubDate>
<description>Відсоткове мінімальне податкове навантаження невигідне для бюджету України тим, що воно найбільше підвищує ціну саме на дорогу продукцію. Воно вигідне лише виробникам дешевої тютюнової продукції та імпортерам дешевої сировини в Україну (тютюн для кальянів, самокруток).</description>
<fulltext>Реакція на статтю В.Рябошлика &amp;laquo;Тютюновий законопроект - опоненти без аргументів&amp;raquo;.Насправді аргументи в опонентів законопроекту №2272 є. І їх викладено не тільки в моїй попередній статті, але зокрема і в реакції на законопроект з боку Міністерства фінансів України. Як заявив на круглому столі Європейської бізнес-асоціації 21 квітня 2008 р. заступник міністра фінансів Денис Фудашкін, офіційна реакція Мінфіну є негативною. Причому негативний висновок Мінфін обґрунтовує в т.ч. тими аргументами, які я вже зазначав.Повторювати їх я не бачу сенсу, аналогічно не бачу сенсу коментувати нападки п. Рябошлика на мою адресу - це питання особистого рівня культури людини. Але, на мій погляд, є необхідність зупинитися на найосновнішому. Законопроект №2272, ставлячи за мету зменшити доступність сигарет, пропонує запровадити мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання не у фіксованій (як зараз) ставці, а у відсотковій. Такий крок є помилковий по своїй суті. Справа в тому, що після прийняття законопроекту, як свідчать розрахунки, мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання для сигарет ціною менше 4 грн. за пачку перестає взагалі діяти.До речі, в статті Рябошлика було багато діаграм, але не було розрахунків, на яких ці діаграми будуються. У свою чергу, кілька розрахунків на підтримку своєї думки хочу таки продемонструвати. Лише два доволі прості приклади (за системою, яка запропонована в законопроекті №2272):Ціна пачки сигарет з ПДВ і акцизом більше 4 грн. Наприклад, 4,5 грн.Загальна сума акцизу (без урахування мінімального податкового зобов&amp;#39;язання) = фіксована частина (50 грн. за 1000 шт. - це на пачці 1 грн.) + 10% від максимальної роздрібної ціни (45 копійок) = 1,45 грн. Мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання = 4,5 грн. Х 35% = 1,575 грн.З пачки платиться 1,575 грн. акцизу. Мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання діє.Тепер приклад ціни пачки сигарет з ПДВ і акцизом менше 4 грн. Наприклад, 3,5 грн.Загальна сума акцизу (без урахування мінімального податкового зобов&amp;#39;язання) = фіксована частина (50 грн. за 1000 шт. - це на пачці 1 грн.) + 10% від максимальної роздрібної ціни (35 копійок) = 1,35 грн. Мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання = 3,5 грн. Х 35% = 1,225 грн.З пачки платиться 1,35 грн. акцизу. Мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання не діє.Тобто в принципі пан Рябошлик може в законопроект №2272 відверто записати, що для дешевих сигарет (менше 4 грн. - а це до 85% українського ринку) мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання взагалі не потрібно. Таким чином, практику Європейського Союзу, який використовує мінімальне податкове навантаження як основний механізм для боротьби із доступністю сигарет, автори законопроекту зводять нанівець.До речі про приклад Євросоюзу. Там діє фіксована ставка мінімального податкового навантаження - 64 євро (п.1 ст.2 Директиви Ради 92/79/ЄЕС). Так, там є ще вимога 57% від роздрібної ціни, на яку люблять посилатися прибічники законопроекту, не звертаючи увагу, що відсоток береться від &amp;laquo;тієї цінової категорії, яка користується найбільшим попитом&amp;raquo; (т.зв. МРРС). Отже де-факто, це не відсотковий, а фіксований поріг.Зрештою, 57% є навіть не податковою ставкою, а критерієм, що застосовується для контролю відповідності рівня податкового навантаження у 27 країнах ЄС, де ставки доволі різні. І до речі, немало країн цього критерію не дотримуються. Так, у Швеції цей показник складає 52%, у Данії 53%. У Литви, де діє перехідний період, взагалі лише 41%.Відсоткове мінімальне податкове навантаження невигідне для бюджету України тим, що воно найбільше підвищує ціну саме на дорогу продукцію. Але, по-перше, ринок дорогої продукції в Україні дуже незначний (сегмент із ціною близько 7 грн. зараз займає не більше 5% ринку), відповідно, значних додаткових надходжень до бюджету він не створить. По-друге, тут завжди є ризик, що споживач може переметнутися на більш дешеву продукцію. Тобто знов таки підвищення додаткових доходів бюджету під питанням. І, по-третє, прибічники законопроекту часто посилаються на те, що у росіян податкове навантаження і ціни на сигарети значно вищі, ніж в Україні. Але це є правдою, тільки якщо порівнювати дешеві українські і російські сигарети. По дорогих сигаретах акцизне навантаження фактично рівне.До того ж таке нерівномірне підвищення податкового тиску не узгоджується із позицією Всесвітньої організації охорони здоров&amp;#39;я, яка зокрема у своєму останньому (лютий 2008 р.) звіті доволі чітко заявляє про те, що всі тютюнові вироби мають оподатковуватися рівномірно і без преференцій.Відсоткове мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання, яке пропонують автори законопроекту, ще більше розширює різницю в цінах між дорогими і дешевими сигаретами. Порівняйте: в Німеччині найдешевші сигарети коштують 3,64 євро, найдорожчі - 4,71 євро. Різниця - 29%. В Україні зараз найдешевші сигарети коштують приблизно 1,2 грн., найдорожчі - близько 7 грн. Отже різниця в 5,8 грн. і в 5,8 раз. А автори законопроекту планують цю різницю збільшити аж до 9 грн. (2 грн. - найдешевші, 11 - найдорожчі). Навіщо це робити? - Чим ширшим є ціновий вибір на тютюнові вироби - тим вдаліше курець зможе до нього пристосуватися - тим менше українців кидатимуть палити.Я не сперечаюся: діюче мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання (18 грн. на 1000 сигарет) дуже низьке. Його можна і треба суттєво підвищувати. Але саме в жорсткій сумі, щоб це правило було однаковим для усіх. Таким чином менш вигідно буде виробляти саме дешеві сигарети і паління буде менш доступним - саме таку ціль декларують автори законопроекту. Саме такий підхід узгоджується і з ст.6 Рамкової конвенції ВООЗ по боротьбі із тютюном.Відсоткове мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання вигідне лише виробникам дешевої тютюнової продукції, імпортерам дешевої сировини в Україну (тютюн для кальянів, самокруток). До речі, про підвищення акцизних ставок на цю дійсно дешеву продукцію ніхто чомусь не згадує. Можливо, саме інтереси виробників такої продукції і захищає пан Рябошлик?</fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/483bd4cbc0ab9/</guid>
</item>

<item>
<title>Тютюновий законопроект: опоненти без аргументів</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/480dfc3b8f61c/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Володимир Рябошлик, для ЕП)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/3c4fc-ryaboshlyk-75.jpg" type="image/jpeg" length="6800"/>

<pubDate>Tue, 22 Apr 2008 17:54:51 +0300</pubDate>
<description>Після скандального зниження акцизів на сигарети при поспішному прийнятті бюджету за три дні до нового 2008 року, робиться спроба не допустити виправлення цієї волаючої помилки, а може і злочину. Сергій Старицький енергійно нав'язує хибні висновки щодо законопроекту 2272 народного депутата України Валерія Сушкевича, сподіваючись, що читачі все приймуть на віру. </description>
<fulltext>Щодо статті Сергія Старицького &amp;quot;Реформування тютюнового акцизу: правильна мета, але хибні засоби&amp;quot;.Цитата: &amp;quot;заплановане підвищення акцизу на тютюнові вироби призведе до того, що податкове навантаження (а відповідно й ціни) в Україні стане значно вищим, ніж у РФ, Білорусі, Молдові&amp;quot;. &amp;nbsp;Коментар. Поки що маємо протилежну картину - ціни в Україні не значно вищі, а нижчі, ніж у РФ, у Білорусі&amp;nbsp;й у Молдові. Тому одним із завдань законопроекту 2272 є не випередження, а вирівнювання цін, насамперед із Росією, див. Діаграму 1. На жаль, зміст законопроекту перекручено, і читачам нав&amp;#39;язується помилкова думка: перевищимо акцизи - перевищимо ціни. Тут не слід забувати, що ціна сигарет&amp;nbsp;охоплює не тільки те, що належить державі (податки), а&amp;nbsp;й те, що належить бізнесу&amp;nbsp;(виробникам і торгівлі). У різних країнах всі ці частки є різними, тому, перш ніж квапитися з висновками щодо цін, не завадить поглянути не тільки на податкову, а&amp;nbsp;й на бізнесову складову повної роздрібної ціни сигарет.У Росії бізнесова складова є вищою майже у півтора разу, через вищі зарплати та інші фактори, див. третій стовпчик Діаграми 2. Отже, для того, щоб наблизитися до цін Росії, нові акцизи&amp;nbsp;в Україні повинні покрити відставання не тільки податкової, а також і бізнесової частини, яка залишається незмінною. З порівняння першого і останнього стовпчиків Діаграми 2 наочно видно, чому ціна зростає набагато менше акцизів,&amp;nbsp;тож підвищення акцизів утричі підвищує ціну аж ніяк не у 3 рази, а лише на 40%. Зростання цін на 40% запропоновано не випадково. В Україні допущено різке підвищення доступності тютюну, і за останні 5 років відставання цін від росту зарплати перевищило три (!) рази. Отже, утримання доступності хоча б на незмінному рівні потребує значно більшого подорожчання, ніж на 40%. Проте поки наші кордони не на замку, ми не можемо надто перевищувати ціни сусідів, щоб не заохочувати контрабанди. Таким чином, законопроект 2272 містить дуже м&amp;#39;які пропозиції щодо акцизного оподаткування порівняно з тим, чого вимагає внутрішня економічна ситуація.&amp;nbsp; Законопроект також кладе край неподобствам, які довели до прямого скорочення акцизів на дорогі сигарети у Бюджеті-2008, прийнятому наприкінці минулого року. Оподаткування пачки &amp;quot;Парламенту&amp;quot; послабили на 23 копійки, натомість оподаткування &amp;quot;Прими&amp;quot; посилили на 5 копійок. Виходить, що звільнили від податків багатих, і переклали їх на бідних. Тому важливою метою проекту є негайне виправлення цієї неприпустимої помилки. Проте дехто навіть у такому м&amp;#39;якому заході побачив загрозу своїм інтересам. На брехливій тезі &amp;quot;у скільки разів піднімемо акцизи - у стільки ж разів піднімуться і ціни&amp;quot;, на ототожненні різкого підняття акцизів із начебто таким же різким підняттям цін тримається ціла піраміда не менш брехливих висновків. Оскільки&amp;nbsp;ціни в Україні начебто перевищать Росію, то це &amp;quot;проб&amp;#39;є в кордоні України новий контрабандний пролом&amp;quot;, сайт УНІАН від 16.04.08.Мало&amp;nbsp;того, від того, що Україна підніме ціни, &amp;quot;в Європу транзитом через Україну хлине російська (білоруська, молдовська) контрабанда&amp;quot;. Тут маємо той випадок, про який&amp;nbsp;мовлять - сам не знає, що сказав. Проте наш &amp;quot;експерт&amp;quot; на цій нісенітниці не зупиняється і розвиває її далі: &amp;quot;Євросоюз у відповідь може посилити митний і прикордонний режим із Україною. В результаті програють українські експортери через затримку продукції на кордонах із ЄС. Ухвалення цього законопроекту може навіть загальмувати процес створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом&amp;quot;. Остапа понесло... Хіба-що тільки атомною війною не погрожують Україні за те, що вона наважується стягувати податки не тільки з бідних.&amp;nbsp;Із&amp;nbsp;тієї ж хибної передумови:&amp;nbsp;які акцизи - такі ціни, випливають і батьківські поради п. Старицького: &amp;quot;збільшення акцизу має залежати від ставок&amp;nbsp;у сусідніх країнах (передусім у Росії). До вказаних цифр варто наближатися, але не&amp;nbsp;слід їх&amp;nbsp;значно перевищувати&amp;quot;.Другий стовпчик Діаграми 2 показує, що можуть дати ставки Росії, прикладені до бізнесової складової України, яка, як уже підкреслювалось, є значно меншою від російської, - це дає підвищення середньої ціни аж на 20 копійок замість 1 гривні 20 копійок. Тобто підсовують рішення, яке збільшить середню ціну лише на 8% - удвічі менше інфляції. Саме тут корінь усієї нездорової метушні навколо законопроекту 2272 - утримати тривалий процес відносного здешевлення сигарет, не допустити бодай незначного перелому.Те ж саме - не допустити запропонованого підвищення цін і зменшення доступності - мають на меті спроби звинуватити законопроект у відході від євроінтеграції. З двох варіантів мінімального акцизного податку: як відсоток від ціни (це пропонується законопроектом) чи як фіксована сума -&amp;nbsp;тільки фіксовану суму намагаються представити найправильнішим способом опинитися&amp;nbsp;в Європі. Але ж європейська вимога, щоб мінімальний акцизний податок установлювався у вигляді фіксованої суми, сформульована не абстрактно, а вельми конкретно: не менше 1,28 євро на пачку, а це 10 грн 20 коп -&amp;nbsp;для України цифра космічна. Таким чином, пропонувати стовідсоткове дотримання тютюнових директив ЄС сьогодні не може ніхто, і нам залишається лише визначитися: за яким із варіантів нам зараз найкраще&amp;nbsp;йти в напрямку&amp;nbsp;ЄС.Законопроект 2272 пропонує, щоб до Європи наближалися фактичні ціни України. Сьогодні ціна, наприклад &amp;quot;Марлборо&amp;quot;, відстає від такої країни ЄС, як Польща, у 3,5 разу, і це призвело не до гіпотетичної, а&amp;nbsp;справжньої масової контрабанди&amp;nbsp;з України 30-ти мільярдів штук сигарет за рік, що викликає не гіпотетичне, а&amp;nbsp;реальне занепокоєння в ЄС. Саме контрабандою пояснюється подвоєння виробництва сигарет в Україні, оскільки подвоєння споживання&amp;nbsp;не відбулося.Перевага мінімального акцизного податку у відносному вигляді, 35% від повної роздрібної ціни, полягає у тому, що ціни на дорогі сигарети зростуть&amp;nbsp;настільки,&amp;nbsp;наскільки&amp;nbsp;ціна. Зокрема, &amp;quot;Марлборо&amp;quot; подорожчає на 2 гривні, з 5-ти до 7 гривень, а &amp;quot;Парламент&amp;quot; - на 3 гривні, із 7-ми до 10 гривень, Діаграма 3. &amp;nbsp;Тут&amp;nbsp;справді відбувається наближення до європейських цін, зокрема, зменшиться розрив із Польщею з 3,5 разу&amp;nbsp;до 2,5, і відповідно - навар від контрабанди.Такий конкретний крок до розв&amp;#39;язання проблеми Європа, безумовно, вітатиме.&amp;nbsp;Опоненти ж наполягають на сумнівній суміші з європейського принципу фіксованої ставки для мінімального акцизного податку і українського рівня цієї ставки. Саме у такій каламутній воді у грудні проштовхнули послаблення оподаткування дорогих сигарет, коли українська ставка дорівнювала 36 копійок. Послаблення оподаткування цинічно оголосили інтеграцією. І тепер, навіть за ставки у 1 грн 36 коп., відбулося би значно менше підвищення цін дорогих сигарет, ніж за проектом 2272, див. Діаграму 4.Із&amp;nbsp;Діаграми 4 наочно видно, чому опоненти так прагнуть інтегрувати Україну тільки через фіксований мінімум - щоб мінімізувати подорожчання дорогих сигарет. Отже, гучний лемент: &amp;quot;не ламайте системи!&amp;quot;, насправді означає: &amp;quot;не заважайте утримувати низькі ціни на сигарети і високий навар на контрабанду&amp;quot;.Навряд чи для Європи такий варіант був би кращим.Дешеві сигарети подорожчають сильніше, ніж дорогі. На жаль, і це положення законопроекту 2272 теж перекручено.&amp;nbsp; Цитата: &amp;quot;в жодному разі не варто переходити на відсотковий мінімум, бо це призведе якраз до збільшення доступності сигарет. Оскільки для найдешевших марок сигарет мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання, розраховане у відсотках, буде занадто низьким&amp;quot;. Коментар. Мінімальний акцизний податок тому так і називається, що сигарети не можна оподатковувати нижче від нього, проте ніщо не заважає оподатковувати вище (за сумою специфічної&amp;nbsp;та адвалерної складової). Нагадаємо, див. Діаграму 2, що у кожному конкретному випадку фактичний податок визначається як більша з двох величин:&amp;nbsp; (1) сума специфічної&amp;nbsp;та адвалерної складової; (2) мінімальний акцизний податок. Мінімальний акциз, визначений як відсоток від ціни, є і фактичним тільки для дорогих сигарет, а для дешевих сигарет фактичним стає не мінімальний, а основний (специфічний плюс адвалерний) акциз. Отже, законопроект 2272 спрацьовує таким чином, що всі сигарети&amp;nbsp;за ціною за пачку 3 гривні і нижче подорожчають приблизно на 1 гривню, і&amp;nbsp;в нас нарешті зникнуть сигарети, дешевші гривні, див. Діаграму 3. Пан Старицький плутає мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання по дешевих сигаретах з фактичним, і заплутує й читача коли говорить, що низьке мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання по дешевих сигаретах збільшить їх доступність. Ще одна цитата: &amp;quot;із європейським законодавством не узгоджується вимога сплачувати адвалорну (відсоткову) частку акцизу, відштовхуючись від повної ціни сигарет (тобто включно із ПДВ і акцизом). Це спроба нараховувати податок на податок, яка суперечить не тільки європейським принципам, але і здоровому економічному глузду&amp;quot;. Коментар. Тут ще одна явна невідповідність дійсності. Достатньо погортати не тільки європейське законодавство, щоб переконатися, що адвалерна складова акцизу визначається саме відносно повної кінцевої ціни, яку платить споживач.&amp;nbsp;Стосовно &amp;quot;податку на податок&amp;quot;, то це загальноприйнята практика, у тому числі&amp;nbsp;й європейська. &amp;quot;Податком на податок&amp;quot; є не тільки адвалерний акциз, а і ПДВ,&amp;nbsp;й імпортне мито. І це видається безглуздим тільки у фантазії автора.Остання цитата: &amp;quot;законопроект №2272 напряму суперечить ст.27 Бюджетного кодексу України&amp;quot;. Коментар. Злочинне послаблення обкладання багатих за рахунок бідних набуло чинності вже через три дні після того, як це протягнули через закон про Бюджет-2008. Ні виробники &amp;quot;Марлборо&amp;quot;, ні виробники &amp;quot;Парламенту&amp;quot; мітингувати під стінами&amp;nbsp;Верховної Ради&amp;nbsp;проти порушення Бюджетного кодексу тоді не побігли, а сиділи тихо. Тепер вони дуже хотіли би тішитися тим &amp;quot;новорічним подарунком&amp;quot; якомога довше. Законом про бюджет ця волаюча помилка допущена - зміною до закону про бюджет&amp;nbsp;її і&amp;nbsp;виправлять. У грудні минулого року ми докотилися до прямого скорочення акцизів на дорогі сигарети при тому, що сигарети і без того доступні, як ніколи. За останні п&amp;#39;ять років, за зростання зарплати майже вчетверо, ціни на сигарети зросли лише на 20%. Найнижчі ціни серед сусідніх країн - в Україні. Залякування контрабандою В УКРАЇНУ доведено до абсурду, навіть спроби вирівняти ціни з сусідами оголошуються посібництвом контрабанді. У той же час, небачене заниження цін в Україні забезпечило не гіпотетичний, а&amp;nbsp;реальний розгул контрабанди З УКРАЇНИ. Те, що суспільство і народні депутати нарешті взялися за викорінення цих неподобств, можна тільки вітати. Законопроект забезпечує цілком конкретний результат: підняття приблизно на 1 гривню всіх цін на сигарети, дешевші 3-х гривень, і пропорційне подорожчання дорогих сигарет, яке сягатиме 3-х гривень. Пачка за 1 гривню стане коштувати 2 гривні; за 3 - 4; за 5 - 7; за 7 - 10. У відносному вимірі найбільше подорожчають дешеві сигарети.Це вирівняє ціни з Росією, скоротить відставання від зростання зарплат, знизить доступність сигарет, наблизить фактичні ціни до європейських.Для досягнення такого помірного, на 40%, підвищення цін необхідно підняти сумарний акциз утричі. Сильніше зростання акцизу, ніж цін, є загальною закономірністю, яка, між іншим, відкриває вигоди і для бюджету.&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp; Щодо вакханалії брехні навколо законопроекту Сушкевича за номером 2272, то це лише доводить корисність його негайного прийняття. </fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/480dfc3b8f61c/</guid>
</item>

<item>
<title>Горілчана рівноправність</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/480c582dc3f41/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Марія Дмитрієва, для ЕП)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/e2bce-75.jpg" type="image/jpeg" length="15281"/>

<pubDate>Mon, 21 Apr 2008 12:02:37 +0300</pubDate>
<description>Матеріал, який узагалі спонукав мене написати цю роздратовану діатрибу, - "Жіноча горілка, або Як "зачепити" дівчину?" - містить силу-силенну неприємних прикладів. Я просто не хочу, щоби будь-хто вирішував за мене, чого я хочу, чого я прагну і на що я маю витрачати свої кревні гроші. А ще більше не хочу, щоб мене - і решту жіноцтва України - вважали за розумово обмежених шопоголіків.</description>
<fulltext>Відтоді, як світовий жіночий рух допоміг мільйонам жінок&amp;nbsp;здобути не тільки права на освіту, роботу, власне майно, свободу пересування і свободу вибору способу життя, але й можливості цими правами користуватися (на жаль, ці можливості далеко не такі повні і далеко не такі поширені, як багатьом здається), минуло насправді не так багато часу. Однак основне досягнення фемінізму, висловлене через гасло &amp;quot;Жінки мають право вибору&amp;quot;, світовий капіталізм устиг привласнити і перекрутити собі на користь. У 1980-х, коли друга хвиля фемінізму дещо збавила оберти, багато жінок, свідомих власної феміністської позиції, а чи й просто таких, що співчували цій справі, все ще почувалися не дуже готовими повністю відмовитися від моделей жіночної поведінки, на яких вони виховувалися. Саме тоді з&amp;#39;явився так званий фемінізм із губною помадою: жінки хотіли лишатися привабливими, а коли привабливість визначається тим, скільки грошей ти витрачаєш на догляд за собою, тебе дуже легко переконати купити оцей крем чи отой костюмчик, чи&amp;nbsp;ті шикарні черевички на підборах, а щоб якось поєднати це із власними поглядами, жінки говорили собі -&amp;nbsp;це мій свідомий вибір. Для глобального капіталізму, власне, байдуже, що у вас за погляди, допоки ви продовжуєте споживати вироблене для вас.&amp;nbsp;І&amp;nbsp;що більше ви споживаєте, то краще. І тому, коли перед вами стоїть вибір: вищі чи нижчі підбори, довші чи коротші розрізи на спідниці, колір помади або ціна за крем від зморщок - це не вибір. Це ілюзія вибору, де за вас уже вирішено, чого ви хочете і як ви цього хочете, і вам лишається лише вибрати, яку конкретно річ купити для задоволення власних потреб - справжніх чи таких, що вам нав&amp;#39;язали. Ілюзію вибору життєвого шляху для жінок дуже чітко видно в рекламі: з одного боку, в рекламі краму для чоловіків їм пропонують, окрім, власне, товару, ще й до певної міри оголену молоду пані - із натяком, що варто придбати собі таку шикарну штуку, як&amp;nbsp;у рекламі,&amp;nbsp;чоловік зможе хизуватися перед друзями не тільки штукою, але й дівчиною, котра негайно самозародиться поблизу відразу після акту придбання. Реклама ж для жінок іще гірша - в ній ви практично не побачите гарних оголених чи напівоголених молодих красенів-легенів. Ні, у жодному разі. Тільки молодих струнких красунь, на яких глядачка реклами зможе перетворитись - якщо докладе зусиль - за допомогою рекламованого товару. Байдуже, що рекламується, - пральний порошок, мобільний телефон, автомобіль, комп&amp;#39;ютер, не кажучи вже про косметику - все спрямовано на одну мету: змусити глядачку перейматися тим, як збільшити власну вартість як жінки, як об&amp;#39;єкта на ринку конкуренції за чоловічу увагу. Одна з основних проблем із такою рекламою (і не тільки рекламою) полягає в тому, що чоловік сприймається та подається як норма, як еталон, як власне людина, а от жінка&amp;nbsp;- відхилення від норми, недочоловік і в чомусь недолюдина - об&amp;#39;єкт споживання, оцінки чи погляду, а не суб&amp;#39;єкт. На Заході&amp;nbsp;згадана пошесть почалася набагато раніше, ніж в Україні, і за ці роки там уже вироблені механізми, за допомогою яких реальність&amp;nbsp;у рекламі роблять менш глянцевою і ближчою до повсякденного досвіду - люди із різним кольором шкіри, різної ваги, віку, та, зрештою, статі з&amp;#39;являються в будь-яких рекламних матеріалах. А якщо хтось дозволить собі щось геть неприйнятне, на таких вар&amp;#39;ятів можна знайти раду, звернувшись до суду чи влаштувавши громадську акцію.&amp;nbsp;У вітчизняних умовах усе це має&amp;nbsp;значно сумніший вигляд. Те, що на Заході створюється як забавка, жарт, стьоб, без претензій на серйозне сприйняття, подається захопленими вітчизняними журналіст(к)ами як величезна увага до жіноцтва та їхніх потреб. Матеріал, який узагалі спонукав мене написати цю роздратовану діатрибу, &amp;quot;Жіноча горілка, або Як &amp;quot;зачепити&amp;quot; дівчину?&amp;quot; містить силу-силенну таких неприємних прикладів. Він належить перу&amp;nbsp; невідомого автора, котрий чесно зізнався, що скомпілював його (як то кажуть) &amp;quot;за матеріалами mmr.net.ua&amp;quot;. Заключна фраза цієї статті мене просто розлютила: &amp;quot;Але головне - сам факт появи товарів та послуг винятково для жінок зробив прекрасну чарівну стать не лише чарівною, але й подарував їй певну незалежність і рівноправ&amp;#39;я!&amp;quot; І тут ми повертаємось до того, із чого почали - незалежність та рівноправність прирівнюють до можливості купити собі &amp;quot;жіночу&amp;quot; горілку чи &amp;quot;жіночий&amp;quot; мобільник. Але ж будь-кому зрозуміло (якщо, звичайно, не вірити горе-рекламістам на слово): рівноправність жінкам дає законодавство, а незалежність - самостійний заробіток та власний рахунок у банку. Мені закортіло дізнатися, який це розумник сплодив&amp;nbsp;згаданий шедевр.&amp;nbsp;Першоджерелом виявився матеріал &amp;quot;Исключительно женский маркетинг&amp;quot; Дарії Вінникової з Української асоціації видавців періодичної преси. Але авторство належить не їй, а Анастасії Кудрявцевій (голові відділу іміджу торговельних марок компанії &amp;quot;Національні алкогольні (sic)&amp;nbsp; традиції&amp;quot;). Її репліка, процитована в статті, заслуговує на трішечки більше уваги. Вона така жахлива, що її можна брати до підручників за зразок викривленої сексистської логіки. &amp;nbsp;&amp;quot;Разумеется, женщина является своеобразным потребителем. Ее запросы отличаются от мужских&amp;quot; - класичне: чоловік як норма, жінка як відхилення. &amp;nbsp;&amp;quot;Именно в этом и заключается особенность товаров, спроектированных специально для женщин. Другими словами - они призваны удовлетворять запросы современных женщин&amp;quot; - дивіться, що відбувається. Цією фразою жінок підводять до думки, що продавець краще за них знає їхні запити. За жінок формулюють, чого вони хочуть, розповідають їм, які в них потреби, а потім життєрадісно пропонують купувати товари на задоволення&amp;nbsp;вказаних потреб. &amp;nbsp;&amp;quot;Здесь стоит ответить на один очень важный вопрос - а чего на самом деле хочет каждая женщина? В большинстве случаев она хочет выглядеть женственно, подчеркнуть свою изящность и оригинальность и при этом оставаться независимой&amp;quot; - не знаю, звідки в них такі дані. Ті жінки, котрих я знаю, хочуть, щоб&amp;nbsp;у них та в їхніх близьких та рідних було гарне здоров&amp;#39;я, щоб була робота, щоб було, що їсти, і не траплялося лиха ні з ким. Вони будуть раді&amp;nbsp;мати витончений та оригінальний вигляд, ніхто не сперечається, але чи всі? І чи тільки цього вони хочуть? Звичайно, тут ідеться не скільки про дійсність, скільки про уявлення про бажану дійсність - причому бажану не для нас із вами, а для тих,&amp;nbsp;що намагаються втулити нам свій товар під виглядом турботи про наші потреби. Ось тут і є той важливий пункт, де нам замість власного вибору намагаються підсунути вибір продавця товару. &amp;nbsp;&amp;quot;Согласитесь, выглядеть изящно с большим мобильным телефоном или ноутбуком сложно!&amp;quot; - передбачається, що кожна жінка прагне бути витонченою. І що витонченість не сумісна із великим мобільником. Дуже спірні твердження, як на мене. &amp;nbsp;&amp;quot;Подчеркнуть женственность и оригинальность, употребляя обычную водку, тоже вряд ли удастся!&amp;quot; - теж цікава новина. Звичайно, через споживання ми декларуємо свої погляди та розкриваємо свою індивідуальність, однак я дуже хочу подивитися на жінку, котра п&amp;#39;є горілку з метою підкреслити власну жіночність. &amp;nbsp;&amp;quot;Но главное - сам факт появления товаров и услуг исключительно для женщин сделал прекрасный пол не только прекрасным, но и подарил им некую независимость. Или равноправие, если хотите!&amp;quot; - очевидна&amp;nbsp; підміна: розширення вибору товарів не означає рівноправності. &amp;nbsp;&amp;quot;Бум на женские товары освободил женщин от навязчивого мира мужчин, от мужских запросов&amp;quot; - якби ж то. Жінки як існували, так і продовжують існувати в чоловічому світі. І поява рожевої клавіатури чи дамської горілки аж ніяк не спроможні цього змінити. На відміну від свідомих зусиль жінок і чоловіків у справі досягнення рівності - в тому числі й&amp;nbsp;рівності у задоволенні власних потреб. Які горілкою не обмежуються.&amp;nbsp; &amp;nbsp;У статті ще повно таких-от промовисто-пришелепкуватих заяв, але ця була найпоказовішою. Не те, що я маю якісь особисті претензії до Кудрявцевої. Особливо якщо вона цього не казала, а процитований тут пасаж є вигадкою журналістки. Мені просто цікаво, чи колись&amp;nbsp;у нас люди візьмуть за правило думати, перш ніж ляпати язиком. &amp;nbsp;P.S.Ні як людина, ні як феміністка я не маю нічого проти споживання. Це корисний та приємний процес, здатний принести купу задоволення. Я просто не хочу,&amp;nbsp;щоби будь-хто вирішував за мене, чого я хочу, чого я прагну і на що я маю витрачати свої кревні гроші. А ще більше не хочу, щоб мене - і решту жіноцтва України - вважали за розумово обмежених шопоголіків.&amp;nbsp;&amp;nbsp;</fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/480c582dc3f41/</guid>
</item>

<item>
<title>Узаконена корупція</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/480743d59577b/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Алла Ковтун, для ЕП)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/2c304-a.kovtun.jpg" type="image/jpeg" length="1960"/>

<pubDate>Thu, 17 Apr 2008 15:34:29 +0300</pubDate>
<description>Є ще  корупційно-прекрасна стаття видатків: надання дотацій  роботодавцям шляхом створення додаткових робочих  місць  - 208  млн. грн.  Досить оприлюднити перелік цих підприємств, щоб зрозуміти, що під дахом фонду на випадок безробіття створені розгалужені схеми підтримки корупційного бізнесу. Звичайно, в масштабах країни не багато, але це та іржа, яка знищує нормальні конкуренцію...
</description>
<fulltext>Президент закликав боротися з корупцією. Треба думати, що&amp;nbsp; тепер міліція, Служба безпеки, Генеральна&amp;nbsp; прокуратура розроблять&amp;nbsp;найбільш ефективний за всю історію&amp;nbsp; України&amp;nbsp;план боротьби з цим &amp;quot;ганебним явищем&amp;quot;. Можливо,&amp;nbsp;під час&amp;nbsp;священної боротьби спіймають невдаху,&amp;nbsp; що намагався дати десятку інспекторові ДАІ, котрий не &amp;quot;піднімає&amp;nbsp; улов наверх&amp;quot;, тобто відмовляється ділитися хабарями зі&amp;nbsp; своїм керівництвом,&amp;nbsp; чи такого ж нетипового податківця. Ті, кого не &amp;quot;здадуть&amp;quot;, відкуповуватимуться значно більшими сумами: за ризик. Ну, ще&amp;nbsp;покажуть картинку&amp;nbsp; в телевізорі:&amp;nbsp; всі як один наші депутати засуджують корупцію і обіцяють віднині не допускати... Судді ж, прокурори, міліцейські начальники продовжуватимуть будувати котеджі в Кончі Заспі.Ну скільки&amp;nbsp; можна про це говорити? Хто платить, той замовляє...&amp;nbsp;конверти Невже серед усіх наших високопосадовців та&amp;nbsp;депутатів немає людини, яка бИ згадала те, що вбивалося в голови ще в середній школі: буття&amp;nbsp; визначає&amp;nbsp; свідомість? За логікою, корупція наша - наслідок системи,&amp;nbsp; узаконеної відповідними актами. І перший її рівень,&amp;nbsp; основа корупції&amp;nbsp; - шляхи&amp;nbsp; збору&amp;nbsp; коштів на забезпечення діяльності держави і суспільства, тобто&amp;nbsp;податкова система. Візьмемо&amp;nbsp;ту її частину, про яку знають усі: &amp;quot;тіньова&amp;quot; зарплата, гроші в конвертах.&amp;nbsp;Не секрет, що 35&amp;nbsp;млрд грн дефіциту&amp;nbsp; Пенсійного фонду&amp;nbsp; значною мірою пояснюються тим, що 80-90%&amp;nbsp; українського бізнесу офіційно&amp;nbsp;виплачує мінімальні зарплати,&amp;nbsp;а основні гроші видаються в конвертах.&amp;nbsp;Заклики податківців до всіх нас думати про соціальні гарантії звучать як знущання, адже хто платить - той і конверти замовляє. Найманий працівник не має важелів упливу на свого роботодавця. Отже, не може примусити того&amp;nbsp;сплачувати з фонду заробітної&amp;nbsp; плати щонайменше 37,7%. А якщо роботодавець&amp;nbsp;і вирішить раптом сплачувати всі податки - триватиме це недовго, бо такий підприємець швидко збанкрутує. Це аксіома, яку&amp;nbsp; може&amp;nbsp;підтвердити будь-який бухгалтер. Надто погана система&amp;nbsp;оподаткування, вузька база оподаткування, з одного боку,&amp;nbsp; і, з іншого - надто високі відрахування доводиться сплачувати на користь держави. Тому й процвітають схеми мінімізації податків і &amp;quot;тіньові&amp;quot; зарплати.&amp;nbsp;Так буде доти, поки не відбудеться пенсійна реформа, допоки не&amp;nbsp;почнуть функціонувати&amp;nbsp;персоніфіковані&amp;nbsp; пенсійні рахунки громадян. Уже той факт, що&amp;nbsp;пенсійне законодавство в Україні&amp;nbsp; регламентується&amp;nbsp;29-ма (!) законами, дає&amp;nbsp;всі підстави підозрювати&amp;nbsp;&amp;quot;можливість корупційних діянь&amp;quot;. Насправді&amp;nbsp;після кількох років імітації бурхливої діяльності&amp;nbsp;та&amp;nbsp;запровадження ідентифікаційних кодів ми маємо всього лише облік&amp;nbsp;наших пенсійних&amp;nbsp; платежів&amp;nbsp; - не більше.&amp;nbsp; Втім, про це&amp;nbsp;вже&amp;nbsp;УП&amp;nbsp; писала.&amp;nbsp; (Детальніше - тут і тут)От і &amp;quot;народний&amp;nbsp; уряд&amp;quot;, що має чи не найбільшу за всю історію&amp;nbsp;нової України&amp;nbsp;підтримку населення, з невідомої причини обдурює виборців, відкладаючи запровадження персоніфікованих пенсійних рахунків,&amp;nbsp;тобто другого рівня&amp;nbsp;пенсійної системи. Годі сподіватися, що це станеться, як планувалося раніше, з 1 січня 2009 року.&amp;nbsp; А якщо так - і далі&amp;nbsp; процвітатимуть зарплати в конвертах,&amp;nbsp;конвертаційні центри,&amp;nbsp; &amp;quot;кришування&amp;quot; яких, до речі,&amp;nbsp;розподілене&amp;nbsp;між різними гілками&amp;nbsp; правоохоронних органів. (Викриття якогось із цих конвертаційних центрів, про які ми іноді чуємо, означає, що силовики або не зуміли між собою домовитися, або &amp;quot;здали чужака&amp;quot;). А наймані працівники, звісно, змушені&amp;nbsp;погоджуватися на умови, продиктовані роботодавцем, свідомо відмовляючись від соціального захисту&amp;nbsp; та нормальних, а не мінімальних пенсій. Не хочуть наші титани економічної думки віддати інтимний процес сплати&amp;nbsp; пенсійних відрахувань&amp;nbsp;самим&amp;nbsp;працівникам. Легше вчергове заявити&amp;nbsp; про&amp;nbsp; підвищення мінімальних пенсій на 10-20 гривень. Три комплекти бюрократів&amp;nbsp; при одній годівниціВтім, якщо Пенсійний&amp;nbsp;фонд&amp;nbsp;ще можна якось&amp;nbsp;реорганізувати, пояснивши труднощами зростання,&amp;nbsp;три інші: Фонд&amp;nbsp; із тимчасової втрати&amp;nbsp;непрацездатності, Фонд&amp;nbsp; страхування&amp;nbsp; на випадок&amp;nbsp;безробіття&amp;nbsp;та Фонд&amp;nbsp;страхування від нещасних випадків на виробництві&amp;nbsp; - не що інше,&amp;nbsp; як корупційні&amp;nbsp;годівниці для своїх.&amp;nbsp; І навіть якщо там&amp;nbsp;працюють чи коли-небудь&amp;nbsp; працюватимуть найчесніші люди, в&amp;nbsp;наявному вигляді&amp;nbsp;ці структури є шкідливими для суспільства. Про них знають начебто всі, але як і куди вони витрачають зібрані з нас внески - дізнатися не так просто. Я не пам&amp;#39;ятаю, щоб Верховна Рада, наприклад, проводила слухання&amp;nbsp;з використання цих грошей. Почати&amp;nbsp;б із того, що всі&amp;nbsp;три &amp;quot;фондики&amp;quot;&amp;nbsp;мають власний бюджет, управлінський апарат, приміщення, автомобілі тощо. Чому&amp;nbsp; підприємець має утримувати три комплекти&amp;nbsp; бюрократів, платити на&amp;nbsp;три рахунки? Чи не прийшов час&amp;nbsp; замість того, щоб годувати армію чиновників, запровадити єдиний&amp;nbsp;соціальний&amp;nbsp;податок,&amp;nbsp;бажано - розумний? А вже далі нехай гроші розподіляються за потребою:&amp;nbsp;чи то на виплату дітям-сиротам, новонародженим немовлятам чи безробітним.&amp;nbsp;Мільйони бухгалтерів, що заповнюють платіжки на ці збори, зітхнуть із полегшенням.&amp;nbsp;Окрім того, у згаданих структурах процвітає&amp;nbsp;радянська планова система: мовляв, якщо гроші є, то їх треба&amp;nbsp; витратити, інакше наступного року запланують менше... Щоправда, немає гарантії, що навіть при об&amp;#39;єднанні цих &amp;quot;фондиків&amp;quot;, наприклад із Пенсійним, кількість керівних чиновників&amp;nbsp; (згідно із законами Паркінсона) не розростеться.&amp;nbsp; Наскільки виправдана у нас, скажімо, боротьба з безробіттям?&amp;nbsp; Так, існує міжнародна&amp;nbsp;практика, але чому мій роботодавець повинен платити замість мене 0,5%, навіть не спитавши дозволу&amp;nbsp;в мене?&amp;nbsp;Чому не зробити ці відрахування добровільними?&amp;nbsp;Нехай сам працівник вирішує, потрібен йому цей податок -&amp;nbsp;чи ні.&amp;nbsp;Я, до прикладу,&amp;nbsp;не збираюся&amp;nbsp;бути безробітною і не боюся втратити роботу. Навпаки, як і більшість&amp;nbsp;моїх друзів: лікарів, викладачів,&amp;nbsp; юристів, бухгалтерів протягом останніх десяти-двадцяти років працюю на двох роботах. Ба більше, за свідченнями очевидців,&amp;nbsp;протягом останнього часу&amp;nbsp;Центр занятості&amp;nbsp;перетворився на&amp;nbsp;відстійник&amp;nbsp; високопоставлених чиновників. Як тільки змінюється уряд (чи керівництво&amp;nbsp;області, району) - чиновники&amp;nbsp;поспішають стати на облік у цій установі. І чекають, доки Центр занятості&amp;nbsp;запропонує&amp;nbsp;роботу, рівнозначну&amp;nbsp; посаді&amp;nbsp;міністра, народного депутата чи керівника департаменту. Враховуючи офіційні зарплати цієї категорії чиновників, можна протягом решти життя їсти бутерброди з ікрою. Тут&amp;nbsp; можна ознайомитися,&amp;nbsp;як&amp;nbsp;розподіляються&amp;nbsp;кошти, зібрані чиновниками на&amp;nbsp;випадок безробіття&amp;nbsp;2006 року.&amp;nbsp;Вони були оприлюднені&amp;nbsp; лише в&amp;nbsp;червні минулого року, отож дані за 2007 рік, очевидно, оприлюднять із такою ж &amp;quot;оперативністю&amp;quot;. Зокрема, на допомогу по безробіттю було витрачено 1 млрд 723 млн 750 тис. грн. Дуже цікаво, як розподілилися ці величезні кошти по регіонах, яким категоріям фахівців їх роздали. З-поміж&amp;nbsp;багатьох цікавих статей видатків, 96 млн грн - одноразові виплати на&amp;nbsp;зайняття&amp;nbsp;підприємницькою діяльністю, ще професійна перепідготовка - 134&amp;nbsp; млн грн. Як розповідають утаємничені - теж непогана годівниця для своїх.&amp;nbsp; Є ще&amp;nbsp;корупційно-прекрасна стаття видатків: надання дотацій&amp;nbsp;роботодавцям шляхом створення додаткових робочих&amp;nbsp; місць&amp;nbsp; - 208&amp;nbsp; млн грн.&amp;nbsp;Досить оприлюднити перелік цих підприємств, щоб зрозуміти, що під дахом фонду на випадок безробіття створені розгалужені схеми підтримки корупційного бізнесу. Звичайно, в масштабах країни гроші не такі вже й великі, але це та іржа, яка знищує нормальні конкурентні відносини в сфері економіки... &amp;nbsp;442,5 млн грн було спрямовано&amp;nbsp;на утримання апарату, на ці самі цілі&amp;nbsp;витрачено&amp;nbsp;ще 70 млн грн, замаскованих&amp;nbsp; під &amp;quot;створення умов&amp;nbsp;та надання&amp;nbsp;соціальних послуг робочими органами&amp;nbsp;виконавчої дирекції&amp;nbsp;Фонду&amp;quot;. Тобто на своє&amp;nbsp;утримання чиновники витрачають 19,1%&amp;nbsp;від суми зібраних податків, призначених на боротьбу з безробіттям. Щоб ніхто не&amp;nbsp; сумнівався,&amp;nbsp;найбільші надбавки до зарплати отримали вищі чиновники, натомість інспектори, які ведуть прийом відвідувачів, отримали із цих 70 млн у&amp;nbsp;ліпшому разі&amp;nbsp;по 5-10 гривень надбавки до невисокої зарплати. Не менше корупційних схем існує&amp;nbsp;й під дахом&amp;nbsp;Фонду соціального страхування населення&amp;nbsp;від&amp;nbsp;нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з даними Міністерства праці та соціальної політики, 2007 року&amp;nbsp;фактичний бюджет Фонду становив 3&amp;nbsp;113,1&amp;nbsp;млн грн, або акумульовано 103% платежів.&amp;nbsp; Найбільша стаття видатків - 2&amp;nbsp;513&amp;nbsp;млн грн - це відшкодування шкоди, заподіяної здоров&amp;#39;ю та у випадку смерті&amp;nbsp;(в народі - &amp;quot;лікарняні&amp;quot; і &amp;quot;гробові&amp;quot;). На організацію роботи фонду витрачено 259,5 млн грн: 8% зібраних коштів. Охочим пропоную&amp;nbsp;самостійно пошукати, за якою графою найбільше крадуть. Як і з фонду з тимчасвої втрати непрацездатності.Отож краще не треба боротися з корупцією. Запровадьте більш ефективну податкову систему, яка б не стимулювала тіньової корупційної економіки. І не заважайте&amp;nbsp;робити трудові заощадження.&amp;nbsp;А далі ми вже якось самі із заробленими грошима розберемося. &amp;nbsp;</fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/480743d59577b/</guid>
</item>

<item>
<title>Нация равнодушных</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/48037421a488d/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Михайло Соколов, для ЕП)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/1306b-sokolov.jpg" type="image/jpeg" length="3219"/>

<pubDate>Mon, 14 Apr 2008 17:51:29 +0300</pubDate>
<description>Когда у всех на глазах сильные мира сего попирают закон, политики подменяют решение проблем популистскими манипуляциями, свободу слова продают оптом и в розницу, наше общество остается равнодушным. В результате страна медленно, но верно превращается в "другую Украину", где герои - рейдеры-бизнесмены, коррупционеры и нечестные политики.</description>
<fulltext>Крылатое выражение &amp;quot;моя хата скраю&amp;quot; по праву может считаться девизом украинской интеллектуальной элиты. Несмотря на происходящие в стране драматические события, голос людей, которые должны быть совестью нации, либо не слышен, либо превращается в рупор политиков.Порой складывается впечатление, что подавляющее большинство представителей &amp;quot;мыслящего класса&amp;quot; воспринимают себя не как интеллектуальную гвардию нации, а как профессионалов-наемников, продающих свои мозги любому, кто больше заплатит: только бизнес, ничего личного!Может ли существовать страна с равнодушной элитой или ее ждет крах? Возможно, мы уже переживаем крах, просто &amp;quot;часовые нации&amp;quot; его не замечают - им его плохо видно из шикарно упакованных хат, рассованных по углам рекреационных зон украинской действительности.&amp;nbsp;Крах другой УкраиныСлушая радио и телевидение, читая газеты и интеренет-сайты, мы каждый день узнаем, что страна уверенно идет в &amp;quot;светлое будущее&amp;quot;: вступает во ВТО, просится в НАТО и ЕС, при этом правительство возвращает вклады в Сбербанке, повышает пенсии и зарплаты госслужащим, борется с коррупцией и инфляцией, развивает экономику... Видимо, речь идет о какой-то другой Украине. Ее страна-двойник опустилась по уровню конкурентоспособности ниже Литвы, Польши, Казахстана, России и даже Румынии (данные World Economic Forum), по уровню коррупции заняла почетное место между Боливией и Мозамбиком (данные Transparency International) и - вдобавок - разработала и внедрила одну из самых сложных в мире систем налогового администрирования.Индия и Китай, забыв о пенсиях и социальных выплатах, вкладывают деньги в образование и развитие науки. ЕС еще в 2000 году в качестве главного инструмента повышения конкурентоспособности избрал инвестирование в научные разработки. Доля же &amp;quot;другой Украины&amp;quot; на мировом рынке наукоемкой продукции составляет аж 0,1%, или 1% национального ВВП, хотя в 1991 году в ней было сосредоточено 6,5% мирового научного потенциала. Иностранные эксперты наперебой говорят о том, что для успеха проекта &amp;quot;Украина&amp;quot; необходимо эффективно бороться с коррупцией, проводить дерегулирование внутреннего рынка, усилить судебную систему, снизить налоговое давление на экономику. В ответ наше общество аплодирует правительству, которое административными мерами снижает цены, вводит квоты и увеличивает социальные расходы.Европа переживает кризис, не зная, как выполнить уже принятые на себя социальные обязательства. Цены на энергию и продовольствие растут, высококвалифицированные специалисты и бизнесмены прячут свои доходы от родного государства в странах с низкими налогами (чего стоит недавний скандал с высокопоставленными немецкими чиновниками), корпорации переносят производства в регионы с дешевой рабочей силой. Эксперты признают, что &amp;quot;новый мир&amp;quot; безжалостен к людям, не обладающим высокой квалификацией и образованием, а таковых 96% даже в США (Метью Слоттер).В ответ украинская государственная пропаганда убеждает доверчивых граждан, что еще немного, и мы будем жить &amp;quot;как в Европе&amp;quot;, да что там - как в раю. Главное - отобрать деньги у &amp;quot;олигархов&amp;quot; и раздать их народу. Чего стоят постоянные разглагольствования о необходимости повышения заработной платы до европейского уровня. Действительно, оставим производительность труда такой, какая она есть, и повысим зарплату - очевидно, что весь мир будет покупать наши дорогие и некачественные товары просто из чувства солидарности с украинцами, назло китайцам и другим непритязательным трудоголикам.А что же &amp;quot;интеллектуальная элита&amp;quot; и журналисты, чем они озадачены, что обсуждают? Спасают деревья, восхищаются искусством, участвуют в &amp;quot;толоках&amp;quot;, &amp;quot;субботниках&amp;quot;, политических баталиях, спорят о ПДЧ, обсуждают наряды и фотографии голых звезд. Говорят о чем угодно, кроме того, о чем действительно надо говорить и думать, - ведь приятнее заниматься тем, что с восторгом потребляется обществом. А завтра, кого волнует завтра этой &amp;quot;другой Украины&amp;quot;?!&amp;nbsp;Запретные темыСкандал, как много в этом слове для сердца &amp;quot;райтера&amp;quot; слилось. Действительно, скандалы повышают тиражи, о них охотно пишут, однако есть набор очевидно &amp;quot;скандальных&amp;quot; тем, которые вряд ли будут освещены в украинских СМИ, если за них, конечно, не заплатят деньги. А ведь именно широкое обсуждение этих тем так необходимо стране для ее дальнейшего развития. Вот примеры...&amp;nbsp;Тема 1:&amp;nbsp; рейдерство и &amp;quot;большие люди&amp;quot;Когда судья Горяйнов в деле &amp;quot;1+1&amp;quot; решил, что закон ему позволяет принять во внимание только показания истца, но не ответчика, никто особо не возмутился. Где были наши видные журналисты, правозащитники, эксперты - совесть нации? Где были их личное мнение и гражданская позиция? Или нужно иметь юридическое образование, чтобы понять - принцип равенства перед судом является базовым, и общество не может позволить его нарушить. Кто-нибудь из тех, кто претендует на право говорить от имени народа, выступил открыто, сказал о том, что считает Горяйнова преступником, его решение - неправосудным, что таким людям не место в украинском судейском корпусе, что он дискредитирует Украину и разрушает ее экономику? Ничего такого, как воды в рот набрали. И действительно, зачем возмущаться: Коломойский хотел забрать канал у Фуксмана с Роднянским, разве это наша проблема? Нет - их. Пусть они ее и решают. Они решили, а мы - нет. Теперь Горяйнов продолжает судить нас, а не совладельцев канала.Случай &amp;quot;плюсов&amp;quot; не единичный, их масса. Вот судья Кощеев решает вопросы с киевской землей в Днепропетровске. Да, это запрещено, да, он не имел права даже принимать к рассмотрению спор об участке в селе Счастливое Бориспольского района, но... Все молчим, контора пишет...Наверняка и владелец &amp;quot;Милкиленда&amp;quot; Анатолий Юркевич решит свои проблемы в Счастливом - средства позволяют. А молчаливое украинское общество снова останется наедине с судьями, готовыми и дальше нарушать закон, и их заказчиками, считающими нас бесправными холопами, ведь &amp;quot;горяйновщина&amp;quot; и &amp;quot;кощеевщина&amp;quot; нужны коррупционной системе - это ее топливо, ее деньги, ее плоть и кровь. А мы? А кто такие мы? Голосов-то не слышно.&amp;nbsp; &amp;nbsp;Тема 2:&amp;nbsp; цены и популизмУра и анафема регионалам! Они единственные, как мантру, повторяют слова о необходимости инвестировать в развитие национальной экономики, а не поедать все то, что можно проесть. На практике, правда, госинвестиции часто превращаются в &amp;quot;откаты&amp;quot; и бессмысленные проекты. Получается, что &amp;quot;оранжевые&amp;quot; - за народ, а регионалы - за его, &amp;quot;народа&amp;quot;, будущее. Странная картина, в которую, опять же, не хотят вмешиваться украинские эксперты.Наверное, это ложь, что административные меры по снижению цен на внутреннем рынке - не что иное, как очередная продразверстка украинских крестьян. Иначе почему не нашлось людей, готовых с высоты своего морального авторитета заявить, что мы должны платить справедливую цену на труд на земле и что эра &amp;quot;дешевой еды&amp;quot; закончилась? Экспертное сообщество так живо обсуждает газовые войны с Москвой, но молчит о том, что любой успех Украины - лишь отсрочка, за которую мы должны быть благодарны тотальной неэффективности путинского режима, а не нашим политикам. Газовые войны длятся уже третий год, любое другое правительство за это время построило бы газопровод если не в Европу, так в Китай, и еще пару десятков заводов по сжижению газа для поставок в Америку и Японию. Вот тогда действительно все договора о поставках по 50, 100, 200 долларов за 1 тыс. куб. м газа превратились бы в бумагу. А ведь, в конце концов, так и произойдет, или мы действительно думаем, что &amp;quot;клятые москали&amp;quot; осознают свою &amp;quot;историческую вину&amp;quot; и будут дотировать нас до конца жизни? &amp;nbsp;Тема 3: &amp;quot;черноветчина&amp;quot;, или Правда о друзьях Сколько копий и стрел разбилось о голову Черновецкого. Действительно, осуществленная его командой раздача земли, как по масштабу, так и по качеству организации процесса должна войти в анналы истории если не Украины, то Киева.Однако есть и другая сторона медали, о которой молчат как экспертное сообщество, так и журналисты. Если Черновецкий смог буквально за два года увеличить городской бюджет в четыре раза, то сколько же воровалось и разбазаривалось до него? Кого стремятся привести к власти &amp;quot;оранжевые&amp;quot; (или бывший мэр Омельченко -&amp;nbsp;теперь не член пропрезидентского блока?)? Такое избирательное зрение может стоить Киеву избрания новой, еще более никчемной и вредной власти - или это такое национальное правило хорошего тона - говорить правду только об оппонентах, но не о своих друзьях?&amp;nbsp;Нет совести - нет страны В физике известен принцип, согласно, которому пока с каким-либо физическим объектом не наблюдается взаимодействие, он считается несуществующим. Если применить этот принцип к украинским реалиям, окажется, что у нашего общества нет совести, или эта совесть проявляет себя как-то очень избирательно, как бы не замечая самых неприятных и конфликтных, а потому запретных тем.Когда у всех на глазах сильные мира сего попирают закон и грабят слабых, когда политики подменяют решение реальных проблем популистскими манипуляциями, когда свободу слова продают оптом и в розницу, наше общество продолжает молчать и оставаться равнодушным. В результате наша страна медленно, но верно превращается в ту самую &amp;quot;другую Украину&amp;quot;, где героями, лучшими членами общества и примером для подражания являются рейдеры - бизнесмены, коррупционеры и нечестные политики. И если они - рейдеры по закону, то те, кто должен говорить и молчит, - &amp;quot;рейдеры&amp;quot; в душе. Ведь их (и наше) равнодушие отнимает у нас надежду на лучшее, веру в то, что все может быть по-другому, что мы будем жить в действительно сильной и богатой стране, все то, что отличает настоящую Украину от той другой бесхозной страны, расположенной где-то между Россией и Европой.&amp;nbsp;P.S.: Мой личный вклад? Во-первых, эта статья, а во-вторых, проект &amp;quot;Рейтинг черных судей&amp;quot;, см. BlackJudges.com.ua, который я предлагаю обсудить всем заинтересованным и неравнодушным, а также обязуюсь реализовать, если он найдет поддержку среди экспертного и юридического сообщества. </fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/48037421a488d/</guid>
</item>

<item>
<title>Реформування тютюнового акцизу: правильна мета, але хибні засоби</title>
<link>http://www.epravda.com.ua/columns/47fdecb78ed70/</link>
<author>support@epravda.com.ua (Сергій Старицький, для ЕП)</author>
<category>Колонки</category>

<enclosure url="http://www.epravda.com.ua/images/doc/20dd7-starickiy.jpg" type="image/jpeg" length="2336"/>

<pubDate>Thu, 10 Apr 2008 13:32:23 +0300</pubDate>
<description>Запропоновані зміни до системи акцизних зборів із тютюнової галузі збільшать контрабанду сигарет в Україну, але не досягнуть своєї основної декларованої мети - вони не зменшать доступності тютюнових виробів і, відповідно, не скоротять їхнього споживання.</description>
<fulltext>Відповідь на статтю Ганни Гопко &amp;quot;Тимошенко - за підвищення тютюнових акцизів, Пинзеник - проти&amp;quot;.Про благі наміри і прості рішенняЩо поганого в тому, щоб запровадити фіксовані ціни на будь-який товар і таким чином побороти інфляцію? Що поганого в скасуванні ПДВ (і таким чином - у&amp;nbsp;зменшенні податкового тягаря на бізнес і населення)? Що поганого в тому,&amp;nbsp;щоби суттєво підвищити ціни на тютюнові вироби і, як наслідок, - зменшити кількість курців?Утім, суміш благих намірів (відомо куди ними вистеляють дорогу) і простих рішень часто стає гримучою. І призводить не до очікуваних, а до зовсім протилежних результатів.Так може статися із законопроектом про внесення змін до Держбюджету-2008 (№2272 від 25.03.2008 року, поданим депутатами фракцій БЮТу, НУ-НС і Блоку Литвина) щодо суттєвого підвищення ставок і зміни основних принципів системи акцизів на тютюнові вироби.Проаналізувавши законопроект, автор не сперечається із його заявленою метою (зменшення споживання тютюнових виробів і поліпшення здоров&amp;#39;я населення), але вважає, що, по-перше, досягнути цієї мети за допомогою запропонованих&amp;nbsp;у законопроекті механізмів не можливо.По-друге,&amp;nbsp;подані зміни до закону про Держбюджет на 2008 рік призведуть до значних негативних &amp;quot;побічних ефектів&amp;quot; для української економіки.&amp;nbsp;Результат №1 - сигарети не стануть менш доступнимиУ законопроекті є норма, яка не дозволить зробити сигарети менш доступними для населення (передусім для молоді, дітей), навіть незважаючи на кардинальне підвищення акцизу. Йдеться про запропоновану зміну моделі мінімального податкового зобов&amp;#39;язання.Вимірюватися це зобов&amp;#39;язання може або у фіксованій сумі (наприклад, у Росії в перерахунку на гривні вона становить 30,28 грн на 1000 шт.), або у відсотках від максимальної роздрібної ціни. Зараз діє фіксований мінімум. Пропозиція законопроекту - перейти на відсотковий (35% від максимальної роздрібної ціни). &amp;nbsp;Не сперечаюся: фіксований мінімум можна і треба підвищувати (чинний&amp;nbsp;розміром 18 грн - це занадто низький показник навіть порівняно з Росією, не&amp;nbsp;кажучи вже про Євросоюз). Але в жодному разі не варто переходити на відсотковий мінімум, бо це призведе якраз до збільшення доступності сигарет. Оскільки для найдешевших марок сигарет (а саме їх, як правило, палять діти і тінейджери) мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання, розраховане у відсотках, буде занадто низьким.Не випадково і законодавство Європейського Союзу (Директива Ради 92/79/ЄЕС та Директива Ради 95/59/ЄС), і позиція Всесвітньої організації охорони здоров&amp;#39;я передбачають обов&amp;#39;язковість саме фіксованого мінімального податкового зобов&amp;#39;язання у твердій сумі: воно попереджає встановлення низьких цін на тютюнові вироби (в ЄС мінімальне податкове навантаження становить 64 євро на 1000 сигарет) і сприяє зменшенню споживання тютюну, особливо молоддю,&amp;nbsp;а також&amp;nbsp;охороні здоров&amp;#39;я.До того ж, мінімальне податкове зобов&amp;#39;язання у фіксованій сумі забезпечує стабільність та прогнозованість надходжень до бюджету від сплати акцизного збору з сигарет. Що є цінним&amp;nbsp;у процесі і планування, і виконання Державного бюджету. Так, завдяки новій системі акцизних зборів, яка діє з 1 січня 2008 року, доходи Державного бюджету України від тютюнового акцизу значно зросли. За даними Міністерства фінансів, за І квартал обсяг зібраного акцизу із сигарет, вироблених в Україні, зріс на 26,4% (тобто на 128,62 млн грн, і це навіть ще без результатів надходжень акцизних зборів&amp;nbsp;із Автономної Республіки Крим за І квартал). А із сигарет, завезених в Україну, обсяг акцизу зріс на 97,6% (на 18,86 млн грн).&amp;nbsp;Результат №2 - зростання контрабандиНещодавно українська митниця відрапортувала про збільшення щоденних перерахувань до Державного бюджету на 80%. За перші два місяці 2008 року обсяг надходжень до бюджету від митниці зріс на 5,3 млрд грн. Причини таких успіхів полягали не тільки&amp;nbsp;у скасуванні ПДВ-векселів, але й (із огляду на нормальне виконання плану податківцями в перші місяці 2008 року) у реальній боротьбі із &amp;quot;сірим імпортом&amp;quot;&amp;nbsp;та контрабандою.Успіхи ставляться під загрозу законопроектом №2272, бо заплановане підвищення акцизу на тютюнові вироби призведе до того, що податкове навантаження (а відповідно&amp;nbsp;й ціни) в Україні стане значно вищим, ніж&amp;nbsp;у РФ, Білорусі, Молдові. Наприклад,&amp;nbsp;у Росії зараз сплачується акциз на сигарети на рівні 25,59 грн на 1000 штук плюс 5,5% від їхньої максимальної роздрібної ціни. В Україні після запропонованих змін навантаження становитиме 50 грн за 1000 шт. плюс 10% від максимальної роздрібної ціни.&amp;nbsp;Реальна різниця в податковому навантаженні на українські тютюнові вироби буде втричі вищою, ніж&amp;nbsp;у Росії і в 9 разів вищою, ніж у Молдові. При цьому слід урахувати, що&amp;nbsp; у РФ надвиробництво тютюнових виробів щорічно становить близько 100 млрд сигарет.Ураховуючи &amp;quot;прозорість&amp;quot; українсько-російського кордону, цей величезний обсяг російської (а також молдавської, білоруської) продукції контрабандою хлине в Україну вже в найближчі місяці після прийняття законопроекту.Різке підвищення цін стимулюватиме також зростання реалізації контрафактної продукції, яка навряд чи буде&amp;nbsp;кориснішою для здоров&amp;#39;я українців, аніж та продукція, яка виробляється легально. Тому оприлюднений висновок співробітника бюро ВООЗ в Україні Костянтина Красовського про те, що, мовляв, &amp;quot;для Держбюджету і суспільного здоров&amp;#39;я краще мати високі податки і контрабанду в країну, ніж низькі податки і контрабанду із країни&amp;quot;, видається вкрай суперечливим.До того ж, контрабанда сигарет із України в Європу у разі підвищення українського акцизу також не припиниться. Просто якщо зараз у Польщу&amp;nbsp;нелегально вивозять українські сигарети, то після прийняття згаданих змін в Європу транзитом через Україну хлине російська (білоруська, молдовська) контрабанда. &amp;nbsp;&amp;nbsp;Результат №3 - віддалення українських законів від європейських Ст.51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та&amp;nbsp;його державами-членами (УПС) визначає, що важливою умовою для зміцнення економічних зв&amp;#39;язків між Україною і ЄС є зближення українського&amp;nbsp;та європейського законодавства.У той же час, принципи, які закладаються авторами в зміни до профільного закону (в т. ч. і згаданий принцип відсоткового мінімуму), де-факто передбачають повернення до старої системи акцизних зборів із тютюнової продукції, яка існувала до 1 січня 2008 р.&amp;nbsp; А ця система ще в 2005 р. була офіційно визнана Департаментом із питань адаптації законодавства Мін&amp;#39;юсту України такою, що не відповідає принципам і засадам Acquis Communautaire.Окрім уже згаданої моделі відсоткового мінімуму, яка повністю суперечить ст. 2 Директиви Ради 92\19\ЄЕС, із європейським законодавством не узгоджується вимога сплачувати адвалорну (відсоткову) частку акцизу, відштовхуючись від повної ціни сигарет (тобто включно із ПДВ і акцизом). Фактично, ця пропозиція - це спроба нараховувати податок на податок, яка суперечить на тільки європейським принципам, але і здоровому економічному глузду.&amp;nbsp;&amp;nbsp;Результат №4 - порушення Бюджетного кодексу і податкових законівЕксперти Науково-експертного управління Верховної Ради у своєму висновку офіційно наголосили на тому, що законопроект №2272 напряму суперечить ст.27 Бюджетного кодексу України. І передусім, частині 3 цієї статті, яка чітко передбачає: &amp;quot;Закони&amp;nbsp; України, які впливають на формування дохідної чи видаткової&amp;nbsp; частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня&amp;nbsp; року,&amp;nbsp; що&amp;nbsp; передує&amp;nbsp; плановому.&amp;nbsp; В&amp;nbsp; іншому&amp;nbsp; разі&amp;nbsp; норми відповідних&amp;nbsp; законів,&amp;nbsp; що&amp;nbsp; впливають на формування дохідної та/або видаткової&amp;nbsp; частини&amp;nbsp; бюджетів,&amp;nbsp; застосовуються&amp;nbsp; не&amp;nbsp; раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим&amp;quot;.Схожі вимоги щодо завчасності прийняття податкових змін ставить і ч. 8 ст. 1 Закону України &amp;quot;Про систему оподаткування&amp;quot;.Ці норми законодавці придумали не випадково. Адже їх виконання гарантує, що, по-перше, у органів державної влади, і передусім у Державної податкової адміністрації, буде достатньо часу, щоби підготувати свої підзаконні акти для реалізації нових законодавчих норм. І, по-друге, досить часу буде у підприємств, щоб підлаштувати свою стратегію розвитку до нової норми. Як свідчить досвід &amp;quot;поточних&amp;quot; змін до податкової системи, вони лише вносять хаос у відносини бізнесу і влади.Безсумнівно, ставки акцизу мають підвищуватися, сигарети (і всі тютюнові вироби взагалі)&amp;nbsp;повинні дорожчати і ставати менш доступними. Але слід робити це цивілізовано, не наносячи шкоди економіці країни. </fulltext>
<guid>http://www.epravda.com.ua/columns/47fdecb78ed70/</guid>
</item>

</channel>
</rss>