Власне ядерне паливо є красивою ідеєю, покликаною збільшити енергетичну незалежність України. Адже, як відомо, АЕС виробляють близько половини української електроенергії, а паливом на 100% забезпечуються російською компанією ТВЕЛ, яка щороку отримує від України близько 600 мільйонів доларів.

Тільки з 2011 року три з п'ятнадцяти українських реакторів будуть забезпечені паливом американської Westinghouse.

Слід зазначити, що ядерна галузь значно слабше використовувалася російською стороною для політичного тиску, порівняно з постачанням газу. Експерти пояснюють це контролем з боку МАГАТЕ, яка слідкує за прозорістю цього ринку.

Проте монопольне становище Росії на ринку палива для вітчизняних реакторів ВВЕР все ж дозволяло Москві певною мірою маніпулювати ціною.

Якщо ж Україна реалізує державну програму "Ядерне паливо України", яку зараз завізувало більшість міністерств і незабаром розгляне Кабмін, то, за планом, має до 2014 року забезпечити себе паливними збірками на 80%.

Існує лише одна проблема. Задля реалізації програми необхідно закупити технології та залучити 13,6 мільярда гривень, з яких лише 4,3 мільярда передбачено у спецфонді держбюджету.

Інвестором та технологічним партнером, який отримає свою частку в підприємстві, можуть стати тільки ТВЕЛ або Westinghouse.

Акт про незалежність АЕС

У часи СРСР технологія збагачення була втілена у Дніпродзержинську на Придніпровському хімічному комбінаті. Однак Україна від неї відмовилася разом із ядерною зброєю і тепер користується послугами російських заводів.

Окрім того, вже кілька років ведуться переговори щодо участі України у консорціумі із збагачення урану на території Росії. Третьою стороною у ньому має стати Казахстан, який наразі гальмує співпрацю з Україною. Її частка в цьому підприємстві має скласти всього 10%, однак Мінпаливенерго вважає це суттєвим.

Виготовлення ядерних паливних збірок відбувається за наступною схемою. Уранова руда видобувається на родовищах у Кіровоградській, а в перспективі - і в Дніпропетровській області. Переробляється на Східному гірничо-збагачувальному комбінаті у Жовтих Водах, а потім вирушає на процедуру збагачення урану.

Нарешті, збагачений уран іде на монтаж паливних збірок, для яких ще необхідно зробити на окремому підприємстві цирконієвий каркас. Досі кінцеве паливо в Україні не виготовлялося, а всі попередні процедури здійснювалися у невеликому обсязі - не більше третини від потреб української атомної енергетики.

Як розповіла заступниця міністра палива та енергетики Наталія Шумкова, наразі уранове виробництво не є прибутковим, і в разі реалізації держпрограми вона окупиться лише у 2020-2025 роках, тобто, вже після її закінчення.

"Ми повинні бути готові у будь-який момент вилучити той уран з наших надр. Адже його запаси обмежені, а амбіційні програми розвитку є не тільки в Україні, вони є у багатьох країнах світу, особливо у країнах сходу", - зазначила чиновниця.

Разом з тим, вона не вважає, що збагачення урану на російських підприємствах не шкодить енергетичній незалежності. "Потужностей із збагачення сьогодні у світі більше, ніж треба. А центри створюються під егідою МАГАТЕ, яка гарантує для будь-якої країни доступ до цих послуг", - запевняє вона.

Одновекторна політика Мінпаливенерго

Вітчизняні експерти погоджуються, що ТВЕЛ може запропонувати вигідніші умови зведення заводу, ніж Westinghouse. Однак стратегічний радник іноземних інвесторів з енергетичних питань київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Файт Ханнебауер має іншу думку.

Він зазначає, що, на перший погляд, російська пропозиція не є поганою, особливо щодо ціни. Проте він вважає некоректним порівняння пропозицій без урахування політичної залежності і перспективи розвитку постачальника.

"Якщо Росія повністю охопить усі уранові родовища України і буде постачати свої типи реакторів, Україна втратить важливі козирні карти: власний уран і позицію критичного покупця, що має вибір. Крім того, є вимоги МАГАТЕ про диверсифікацію поставок палива", - стверджує експерт.

За його словами, надаючи ці переваги лише одному партнеру, Україна може зазнати суттєвих втрат.

"В Росії видобування урану коштує занадто дорого, щоб на довгий строк забезпечити шалені енергетичні витрати свого українського сусіда. Тоді чому не позбутися дешевого конкурента шляхом "товариських обіймів" і при цьому комплексно захопити весь уран України?" - міркує він.

Експерт радить також брати до уваги зацікавленість інших компаній - французьких, канадських та японських. Однак заступник міністра палива та енергетики Наталія Шумкова розповіла, що Україна пропонувала цим компаніям розпочати переговори, і ті "ввічливо відмовилися".

Секретаріат президента також наполягає на необхідності диверсифікувати поставки.

"Оскільки ми маємо двох постачальників ядерного палива і технологій його виробництва, то було б логічно провести між ними тендер. Треба було б детально вивчити ці пропозиції і порівняти їх", - розповів уповноважений президента з питань міжнародної безпеки Богдан Соколовський.

Однак підписання меморандуму про спільне виробництво ядерного палива означатиме вибір на користь фірми ТВЕЛ.

"Освоївши виробництва палива за однією з технологій, ми зможемо легко освоювати й інші. Машинний парк та цикл виготовлення - практично однакові, різниця лише у розмірі збірок", - запевняє Шумкова.

Більше того, цей документ Росія намагається протягнути в пакеті з іншими, більш насущними для України домовленостями: контрактом на 15 років щодо постачання ядерного палива та документами щодо участі України у Центрі збагачення урану.

В "Енергоатомі" вважають існуючий проект контракту абсолютно прозорим, а участь у центрі - дуже вигідною, адже навіть невелика частка у цьому центрі може забезпечити певні знижки і право збагачувати уран поза чергою. Такі умови ТВЕЛ і хоче обміняти на меморандум.

"У нас дуже українська позиція: ми хочемо, щоб нам росіяни збудували реактор, та ще й дали кредит під символічний відсоток, а контрольний пакет у майбутньому заводі не отримали. Американці на це не підуть - це прагматична компанія", - поділилося міркуваннями джерело "Економічної правди" у Мінпаливенерго.

Таким чином, підписання пакету документів постійно відкладається, і побутує думка, що до 15 липня його теж не буде підписано. Серед причин у ЗМІ згадується суперечка Кабміну з Секретаріатом президента, який більше переймається диверсифікацією постачальників.

Однак аналітики називають головною причиною можливої затримки з підписанням контракту загальну економічну кон'юнктуру.

Так, експерт Національного екологічного центру Олексій Пасюк взагалі вважає ідею створення в Україні повного ядерного циклу нереалістичною. За його словами, жоден з потенційних партнерів зараз до такої співпраці не готовий.

"Спроби Чехії, Словаччини та інших країн відмовитися від поставок російського палива і укласти контракти з Westinghouse закінчилися нічим. А старатися тільки заради України американській корпорації нецікаво, бо виходять не ті об'єми", - зазначає експерт.

Що ж до Росії, то вона, за його словами, зацікавлена у тому, щоб мати підконтрольне підприємство виробництва палива безпосередньо біля споживачів - атомних станцій України та країн східної Європи. Проте коштів на це у неї нема.

"А приватним інвесторам атомна енергетика взагалі нецікава, тому що це дуже великі інвестиції, які повертаються нескоро. Зараз в енергетиці є чимало проектів, які окуповуються набагато швидше", - запевнив Пасюк.

За його даними, до початку кризи у світі приріст потужності АЕС складав лише 0,5 гігавата, та й то за рахунок підвищення ефективності роботи станцій, а не будівництва потужностей. В той же час, вітрова енергетика зросла на 20 гігават. Експерт пов'язує такі дані, перш за все, з розміром інвестицій.

Залишаємось при своїх

Таким чином, єдиним фінансовим донором майбутньої програми "Ядерне паливо України", окрім напівпорожнього спецфонду держбюджету, залишається НАЕК "Енергоатом".

"Він постійно викуповує певні обсяги добутого урану. Щороку у його тарифі передбачена надбавка до 250 мільйонів гривень на підтримку ядерно-паливного циклу. В наступні роки ми сподіваємося на її збільшення", - говорить Шумкова.

Так чи інакше, старт амбіційної програми поки-що відкладається. Принаймні, це має потішити екологів, які вважають нарощування видобутку урану небезпечним для українського довкілля.

"Програми роботи з радіоактивними відходами, які діють в Україні, фінансуються за залишковим принципом. Відходи уранового виробництва лежать просто на відкритому повітрі", - стверджує Олексій Пасюк.

За його словами, програма "Ядерне паливо України" передбачає інвестиції у значне збільшення видобутку урану і розробку нових родовищі, тоді як проблеми екології залишаються невирішеними.

Екологів турбує також збільшення транспортування радіоактивних матеріалів залізницею.

"У нас такі перевезення жодним чином не афішуються, вони здійснюються тими ж коліями, якими ходить пасажирський транспорт. Хоча у більш цивілізованих країнах, наприклад, у Німеччині, це викликало б чимало запитань з боку місцевого населення", - зазначає експерт.