З 2001 року змінилося кілька схем поставки блакитного палива в Україну, але компанія "Донгаздобича", яка експлуатує частину Марківського родовища в Ростовській області Росії, продовжує постачати газ в Україну напряму, в обхід захищених законами монополій "Газпрому" та "Нафтогазу України", користуючись спеціальними поправками до цих законів.

Правда, щоразу доводиться пристосовуватися до нових умов. Спершу один із власників "Донгаздобичі", депутат від Партії регіонів Володимир Вечерко продавав імпортований газ самостійно, згодом почав його збувати трейдеру RosUkrEnergo, який імпортував газ в Європу.

З початку 2009 року, коли швейцарського посередника усунули із схеми імпорту, експорт в обхід газових монополій на якийсь час припинився.

"Ми проводили ремонт свердловин, обробку. Це ж живий організм", - пояснив у коментарі "Економічній правді" Вечерко.

Тим часом депутат шукав виходи на діючу владу для того, щоб поновити поставки газу в Україну. Адже після підписання 19 січня 2009 року газового договору продавати газ промисловості України стало вигідніше, ніж Німеччині.

Допомогти у цій справі зміг депутат від БЮТ Руслан Богдан, член партії "Реформи і порядок" і власник відомого українського трейдера "Промгаз України".

Як свідчать учасники ринку, у березні-квітні 2009 року він бурхливо дискутував з керівниками "Нафтогазу", які, звісно, були незадоволені черговим втручанням у газовий баланс.

Але у травні "Промгаз України" імпортував 13,5 мільйона кубометрів газу, а в червні - 13 мільйонів. Це дорівнює офіційному рівню видобування на свердловинах "Донгаздобичі". Ці обсяги закуповувалися у швейцарського трейдера Metcoal, який контролюється Вечерком.

Водночас, депутат без ентузіазму говорить про свого партнера-бютівця.

"Ми і самі можемо працювати, у нас є ліцензія на реалізацію. Ми маємо право це робити за міжурядовою угодою від 1997 року, за транскордонною угодою. Мені немає різниці, з ким я буду працювати, хоч із Чуком та Геком", - зазначив депутат.

Дубину возом не об'їдеш

Схоже, "Нафтогазу України" якось не щастить із ринком збуту імпортного газу.

Мало того, що криза у промисловості змушує НАК просити "Газпром" зменшити обсяги поставок 2009 року з 40 до 33 мільярдів кубометрів газу, так ще й хіміки прагнуть самостійно купувати майже 6 мільярдів кубометрів із цих 33, що додатково збільшує недобір.

На цьому тлі 160 мільйонів кубометрів газу на рік з Марківського родовища - майже дрібниця. Однак учасники ринку з радістю зазначають, що вона створює прецедент порушення монопольних поставок.

"Прецедент створюється, в першу чергу, по той бік кордону. Там діє закон про єдиний експортний канал газу. І всі російські компанії, які продають газ "Газпрому" по 30-40 доларів, з радістю тягли б його прямо в Європу. Тепер їм можна іти і лобіювати", - розповів "Економічній правді" представник однієї з компаній-трейдерів.

Щоправда, за вісім років, протягом яких "Донгаздобича" оминає "Газпром", більше нікому досягнути того ж не вдалося.

У російській пресі кілька років тому було чимало публікації щодо того, яким чином Вечерко отримав контроль над "Донгаздобичею". У цих матеріалах ексклюзивний успіх компанії пояснюється зв'язками між українським депутатом та екс-керівником бюро Інтерполу в Росії, колишнім головою служби безпеки "Газпрому" Іваном Сардаком.

З українського ж боку імпорт в обхід "Нафтогазу" заборонено не законом, а лише постановою Кабінету міністрів від 5 березня 2008 року.

"Державній митній службі проводити, починаючи з 1 березня 2008 року попереднє митне оформлення природного газу, який надходить в газотранспортну систему України для задоволення потреб споживачів України, винятково Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", - говориться у документі.

Проте прес-служба "Промгазу України" повідомила "Економічній правді", що у своїй діяльності компанія керується постановою Кабміну від 27 грудня 2001 року.

У ній зазначено, що потреба у газі задовольняється за рахунок обсягів: "Нафтогазу", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу, суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, та отриманих з Марківського газоконденсатного родовища.

Можна по-різному трактувати взаємодію двох букв закону. Але, так чи інакше, паливо для "Промгазу України" розмитнюється, а "Нафтогаз" вважає себе єдиним законним імпортером.

140 доларів на тисячі кубометрів

Водночас, порівняно з приватними компаніями, які видобувають газ в Україні, обсяги в 160 мільйонів кубометрів на рік є досить суттєвими. За оцінками учасників ринку, отримати тут ліцензії на таке родовище досить проблематично - за них змагаються великі олігархічні групи.

Саме цим можна пояснити той факт, що Вечерко вирішив обзавестися свердловиною у Росії, а не в Україні. Окрім того, в Ростовській області газоносні пласти досить неглибокі порівняно з Харківською або Полтавською областю, видобуток проводиться навіть з горизонту 400 метрів.

"Операція, звичайно, суперрентабельна. От ви порахуйте: собівартість видобування газу у Росії - 18-20 доларів за тисячу кубометрів. На кордоні вони декларують ціну у 272 долари. Навіть якщо вони платять 30-відсоткове експортне мито, то все одно по той бік кордону заробляють доларів 100. І по цей бік кордону - ще 30-40 доларів", - зазначив один з учасників ринку.

Як пояснила прес-служба "Промгазу України", компанія постачає природний газ близько 500 споживачам.

"Вони належать до багатьох галузей: хімічної, металургійної, харчової промисловості, підприємств будіндустрії, машинобудування, агропромислового комплексу, госпрозрахункового компобуту," - стверджує прес-служба.

Ще одним вигідним для Вечерка фактором є те, що газопровід, по якому цей газ перекачується з Ростовської області у Луганську, з обох боків кордону контролюють його структури. Цю трубу середнього тиску було збудовано спеціально для Марківського родовища.

Проте, кажуть досвідчені трейдери, навіть приватні газопроводи не можуть працювати в обхід диспетчерської служби "Укртрансгазу". Але завищити обсяги перекачки, за їхніми словами, цілком можливо до 20 мільйонів кубів на місяць, адже вимірювальна станція також розташована на приватній ділянці труби.

"Вони будували трубу потужністю 1 мільярд кубометрів на рік. Очевидно, на такі обсяги в перспективі і розраховують. А Польщі на початку року компанія Metcoal взагалі пропонувала 3 мільярди газу на рік", - зазначив представник однієї з компаній.

Однак гіпотези щодо того, що цим каналом можна буде імпортувати в Україну шалені обсяги газу, закуплені у середньо-азійських або приватних російських видобувників, - сильно перебільшені.

"Це одиничний випадок. На розгляді російської Думи давно перебуває законопроект про скасування єдиного експортного каналу. І вже протягом тривалого часу їхні депутати не можуть його прийняти. Я думаю, що це станеться нескоро", - резюмує експерт енергетичного ринку Олександр Нарбут.