Юрій Полунєєв - перший, хто наважився з команди Тимошенко оголосити вголос те, про що всі здогадуються. Полунєєв по-суті визнав: прем'єр не хоче переглядати бюджет, бо замість скорочення видатків є інший спосіб покрити дефіцит - через верстат Нацбанку.

Полунєєв - людина не публічна. Відразу зрозуміло, що йому не потрібна скандальна слава та місце в першій п'ятірці списку. Полунєєв спеціалізується на кабінетній роботі та прихованих переговорах.

Він складає економічні програми, має знайомих серед міжнародних банкірів чиновників та вміє розмовляти з бюрократами МВФ та Світового банку. Дається взнаки десятирічний досвід, отриманий у лондонському офісі Європейського банку реконструкції та розвитку.

Таким є один з головних економічних ідеологів БЮТ.

У розмові з "Економічною правдою" Полунєєв висловлювався досить дивно. На відміну від того ж Сергія Терьохіна, він не встав грудьми на захист усього, що робить Юлія Тимошенко.

Навпаки, він навіть припускає, що прем'єр може приймати неправильні рішення. Але при цьому Полунєєв намагається зрозуміти, чим керується Тимошенко, коли уряд обирає саме ту чи іншу лінію поведінки.

- Ви були автором програми "Український прорив", з якою Юлія Тимошенко ішла на вибори 2007 року і з якою набрала 31% голосів. Сьогодні очевидно, що прорив закінчився прірвою. Чому, на вашу думку, так сталося?

- Я переконаний, "Український прорив" залишається абсолютно актуальним проектом для України.

Криза, в якій опинилася Україна, показала - ні структура економіки, ні бізнес, ні менталітет влади виявилися невідповідними викликам часу. Але початок кризи - не привід говорити, що "Український прорив" відміняється. Бо тоді можна сказати, що "американська мрія", яку США будувала в 20 столітті, виявилася прірвою.

Сьогодні ніхто не буде заперечувати, що Україні потрібен якісний стрибок від сировинно-орієнтованої економіки до економіки, де ми зможемо конкурувати своїм інтелектом, сферою послуг, транспортною інфраструктурою, транзитом, сільським господарством.

Тобто, Україна має знайти іншу нішу в світовому господарстві. Проблема полягає в тому, що ніхто не зможе сказати, коли ми реально зможемо приступити до реалізації проекту "Український прорив".

Незважаючи на всю парадоксальність, але криза є унікальним шансом для того, щоб розпочинати такий проект. Тобто криза створює чистий папірець, на якому можна заново писати історію.

- Але ми не можемо рухатися далі, якщо не визнаємо помилок. Нинішній прем'єр звикла звинувачувати у всьому оточуючих, але не себе. Чи існує, на вашу думку, провина Юлії Тимошенко в нинішньому становищі України?

- А для чого нам шукати винних?

- Для того щоб уникнути помилок в майбутньому...

- Давайте тоді копати набагато глибше. Давайте почнемо з першого року незалежності і будемо шукати винних там. Ми так зайдемо в глухий кут.

Давайте я сформулюю цинічно і просто. Кого сьогодні можна звинуватити в тому, що Україна є одним із рекордсменів в світі по споживанню енергоресурсів? Кого? Давайте знайдемо якусь людину чи навіть політичну партію. Відповіді немає.

- Але, наприклад, саме нинішній уряд почав гасити полум'я кризи бензином. Згадайте, як рік тому відбулося збільшення нічим не забезпечених соціальних виплат, і як потім гальмували інфляцію шляхом ревальвації, як наслідок - депресія в четвертому кварталі...

- Я не хочу сказати, що в усьому погоджуюся з лідером політичної сили, до якої я належу в парламенті.

Я вважаю, що прем'єр-міністр має достатньо життєвого досвіду і економічної освіти для того, щоб настоювати на тих рішеннях, які вона вважає правильним.

Що стосується логіки дій уряду... Споживання є локомотивом економічного зростання в будь-якій країні. І це правило менш очевидно, коли відбувається зростання. А коли починається криза, всі без винятку країни шукають шляхи, як змусити людей споживати.

Логіка дій нашого уряду полягає в тому, щоб підтримувати рівень споживання. Тобто давати людям гроші, не дивлячись навіть на питання інфляційного характеру цих грошей.

- Чи існують позитивні приклади виходу з кризи через стимулювання споживання?

- Це - усі класичні приклади виходу з кризи, починаючи з Великої депресії і закінчуючи сьогоднішнім днем.

Уже зрозуміло, що поточна криза є безпрецедентною - і практично єдиним рецептом виходу з кризи є накачування економіки грошима. Подивіться на Велику Британію: уряд звернувся до центрального банку з проханням надрукувати гроші, щоб закачати ці гроші в економіку і передати споживачам.

План Обами і план Буша зводився до того, що людям через податки повертали гроші. Просто видавали кеш 500 доларів кожному - з надією, що люди витратять отримані гроші в магазинах.

Сьогодні США ставлять перед собою завдання не просто відновити кредитування реального сектору через економіку. Це - лише одна сторона. Інша сторона - можна накачувати реальний сектор грошима, але якщо вироблене не буде купуватися на споживчому ринку, то ми робимо дурну роботу.

Ще одна складова - фінансування споживчого та іпотечного кредитування, яке Америку і завело до кризи. Тобто криза лікується тими методами, якими вона була створена.

- Слухаючи вас, стає зрозумілим небажання Тимошенко скорочувати бюджет...

- І це абсолютно логічно!

- Але чим компенсувати недоотримані гроші до бюджету?

- Надрукувати. У нас просто немає іншого виходу.

Я хочу підкреслити - зараз не працюють класичні макроекономічні підходи а-ля Пинзеник, який говорить: "Головна функція держави - це створити макроекономічну стабільність. Значить, грошова маса має бути збалансована з товарною масою для того, щоб інфляція була на низькому рівні і таким чином стабільне макроекономічне середовище дало б бізнесу відповідну прогнозованість для планів".

Це все - ідеальна картинка, якої немає...

Криза для України була швидше зовнішнього характеру, ніж внутрішнього. Вона виникла внаслідок того, що Україна залежна від зовнішніх ресурсів просто перестала отримувати кредитування.

І вже потім почали з'являтися проблеми, пов'язані з експортом. Так фаза зростання змінилася на фазу падіння: впав експорт - впали доходи, і далі потягнули за собою весь ланцюг.

Як в цих умовах виглядає класичний макроекономічний підхід? Це рецепт МВФ - ужатися у видатках до рівня реальних можливостей. Що ми будемо мати на виході? Аргентину!

- Але зараз уряд Тимошенко пропонує збільшити грошову масу попри те, що жодних ініціатив зі збільшення товарної маси та відродження виробництва немає!

- Дійсно, є невідповідність між товарною і грошовою масою. Бізнес втратив зовнішній попит. Психологія кризи - люди в умовах невизначеності починають зберігати гроші. Вони виймають їх з банків і ховають по кишенях. І так роблять всі!

- А де, до слова, зараз ваші гроші?

- Не в банку. Я їх особливо в банках і не тримав. Мої заощадження вкладені в активи - це пару об'єктів нерухомості.

...Не всі до кінця розуміють, що відбувається в Україні. Моя концепція зводиться до наступного. Ми маємо декілька неминучих зол і маємо обрати найменше.

Давайте уявимо ваги. На одну чашу ми покладемо безробіття, яке може виникнути в Україні, з усіма його соціальними вибухами і відсутністю грошей взагалі. А на другу чашу давайте покладемо гроші, які є знецінені. Для бізнесмена очевидно: якщо з'являються гроші в економіці, то вони будуть на щось витрачені. Людям все одно щось потрібно купувати.

Тому не можливо витримати класичну парадигму, що "спочатку макроекономічний баланс, а потім будемо стимулювати виробництво" - він просто не працює. Ціною моєї концепції є контрольована інфляція.

- Але які є стимули, щоб піднімати виробництво? Податковий тиск залишається? Залишається! Приватні інвестиції? Їх немає! Державне замовлення? Його теж немає, бо всі кошти з'їдаються соціалкою. Тобто надруковані гроші пройдуть через кишені і не викличуть реального росту виробництва!

- Але я переконаний, що сьогодні альтернативи такому шляху немає! І цим шляхом ідуть всі країни, що виходять з кризи.

- МВФ каже: скоротіть соціалку і спрямуйте кошти в державні інвестиції - будуйте дороги, мости, перерозподіліть структуру державних видатків!

- Одне іншому не заважає. 24 мільярди в бюджеті - це стабілізаційний фонд, він піде на капітальні видатки. Це кошти, які є додатком до реабілітації банківської системи - 44 мільярди, на які погодився МВФ.

Все інше - це створити умови для бізнесу, щоб він виживав. Я не бачу ніякої провини Тимошенко в тому, що вона збирається надрукувати мільярди грошей. Вона хоче захистити доходи.

А оскільки ви постійно апелюєте до МВФ, то покажіть мені хоча б одну країну, яка повністю скористалась їхніми рецептами, і де б програма стабілізації призвела до швидкого виходу з кризи? Хоча б одну!

- Але ви теж дієте нечесно: однією рукою тримаєтеся за МВФ та їхні кошти, а іншою відмовляєтеся виконувати їхні вимоги!

- Вимоги МВФ - це не догма! МВФ любить консолідовану позицію всіх гілок влади. Потрібно, щоб уряд, НБУ, парламент зайняли консолідовану позицію. Можливо, в чомусь вона буде неправильна, але вона - одна!

...Місія МВФ діє в рамках технічного завдання, яке стереотипне і однозначне для всіх. Воно дуже просте - ми вам дамо гроші, для цього ви маєте жити по коштам. Але, як правило, всі живуть не по коштам, всі мають внутрішній борг, дефіцит бюджету.

МВФ каже - приведіть витрати у відповідність. Як правило, це означає скорочення соціальних витрат. Теоретично це абсолютно правильна концепція, але ми маємо абсолютно інакші зовнішні умови.

Ми не можемо розраховувати на те, що рік-два затягуємо пояси, девальвуємо, робимо плаваючий курс і через пару-тройку років виходимо на нормальну ситуацію.

Зараз ми не можемо нічого прогнозувати, тобто маємо ситуацію повної невизначеності!

- Однак Україна не може стрибнути вище голови, і ми маємо здійснити хоч якесь скорочення соціальних витрат!

- Добре, але хто тоді візьме на себе відповідальність за людей, що в цих умовах втрачають роботу, за підтримання інфраструктури в належному стані, коли за неї перестануть сплачувати?

Я не хочу, щоб ви думали, що я є адвокатом гіперінфляції. Але моя точка зору: найменше зло - це сценарій друкування грошей і контрольованої інфляції.

Бо найбільше зло - це масове зростання безробіття, неконтрольована соціальна ситуація, зупинки ключових, стратегічних сфер існування країни. І це приведе країну на грань революції!

- Але що значить "контрольована інфляція"? Коли вона вийде з-під контролю, як можна втримати цунамі? Уряд тоді знову покладе відповідальність на НБУ, бо за законом центробанк відповідає за стабільність гривні!

- Подивіться на США - американський уряд друкує 782 мільярди доларів. Вони не забезпечені нічим! Яка різниця нам з вами, що вони випускаються у вигляді t-bills (короткотермінові боргові зобов'язання держказначейства США)?

Ми б теж могли випустили гроші у виглядів t-bills - це нормально. Тим більше що у нас співвідношення боргу до ВВП складає 11-13%. Це найнижчий в світі показник.

Ви ж згодні, що в США економісти краще наших? Чому опозиція в Америці не дає альтернативного шляху? А все зводиться до наступного - ми друкуємо 782 мільярди доларів, ці гроші ідуть на частковий викуп банківської системи, гарантування кредитів, вливання ліквідності і на пряму підтримку певних секторів економіки, що є також інфляційною...

Я уважно вивчаючи всі антикризові заходи в світі й не побачив жодної програми, яка би суттєво відрізнялася по характеру і нагадувала заповіти МВФ про затягування поясів та зменшення соціальних видатків.

- Але на Заході гроші вливаються через стимулювання бізнесу, а в нас - через соціальні видатки. А це - інфляція!

- У нас іде стимулювання бізнесу, іде, весь час приймаються закони, в тому числі спрощується оподаткування. Кабмін ініціює діалоги з цілими експортними секторами, пропонує пільги для їхньої підтримки.

Але я підкреслю - сьогодні МВФ готовий бути гнучким і скоригувати свої погляди на нашу ситуацію.

- Наприклад?

- Наприклад, дайте відповідь, чому МВФ закриває очі на 44 мільярди, які підуть в рекапіталізацію банків? Це ж теж емісія! Ці гроші підуть на виплату депозитів, рефінансування системи!

- Ви б могли спрогнозувати, що буде наприкінці 2009 року, якщо ми підемо тим чи іншим шляхом - МВФ або уряду Тимошенко?

- Я не оракул і ретельних прогнозів давати не буду. Якщо нам вдасться за допомогою МВФ, а також завдяки координації між гілками влади запустити програму оздоровлення банківської системи - то ми зробимо вже пів-справи.

Якщо банки будуть здатні перетравити всі "погані" кредити і разом з тим фінансувати реальний сектор - то пів-проблеми ми вирішили.

Я думаю, сценарій Тимошенко не призведе до катастрофи. Я прогнозую в такому разі 17% інфляції. Це - не біда!

- Скільки ви прогнозуєте падіння українського ВВП при інфляції 17%?

- Це залежить від того, яка буде ціна на метал та хімію наприкінці року.

- Припустимо, ціна буде така ж, як і зараз.

- Тоді падіння ВВП в Україні складе 3-5%

- Це ви вважаєте досягненням?

- В Японії ВВП мінус 12%. Тому складно сказати, мінус 3-5% - це погано чи добре? Це як в тому анекдоті: "Мойша, в тебе на голові три волосини! - Це багато чи мало? - Мало! - А якщо в супі? - То це багато!"

Продовження читайте незабаром.