"Якщо уряд отримує більше фінансових ресурсів, законотворці підуть не тільки на витрату усіх додаткових податкових надходжень, але і витратять "трохи більше".

Більшість членів уряду не визнає існування листа міністра фінансів Віктора Пинзеника, якого він написав прем'єр-міністру, а, діставши від воріт розворот, пішов до президента. Та у підсумку документ наробив багато галасу.

Але, нажаль, більшість дискусій звелося до споглядання графіків з цього листа. Всі вони прямували донизу. Поставав тільки один висновок: "Нам кінець". Почалася істерика. Але не з того приводу варто було побиватися.

Налякати ляканого

Нажаль, нам не відомі справжні мотиви, які змусили міністра написати цього листа таким тоном і в такій формі. Але перед читачами був не лист економіста, а лист політика. Вочевидь, автор писав його не з метою порятунку економіки, а з метою звернути увагу адресатів на те, що в економіці є проблеми, і що їх можна обернути на користь керівництва держави. Не більше.

На початку документу Пинзеник надає власні прогнози відносно ВВП, промвиробництва, споживання енергоносіїв, тощо. І прогнози ці дійсно страхітливі, хоча не зовсім зрозуміло, на що вони спираються.

Дійсно, тренд промвиробництва прямує вниз, але немає пояснень, чому в листопаді 2009 року падіння складе майже мінус 28,6%, а не мінус 35,74%. Вірогідно, лист було складено на основі розрахунків Мінфіну, але, щоб не напружувати прем'єра, Пинзеник знехтував подробицями.

Юлія Тимошенко повернула листа автору, він поніс його до президента, і Віктор Ющенко використав цей документ у своєму останньому телезверненні до... Тимошенко, заявивши, що в усьому винна саме вона, що все буде погано, і про все це голові держави доповів Мінфін.

Не відомо тільки, чому Тимошенко відмовилася прийняти до відома лист Пинзеника. Можливо, вона злякалася паніки. А можливо, вона, як і, мабуть, багато інших людей, здивувалася прочитавши наступну фразу: "Не дай Бог, заваляться інфраструктурні галузі (енергетика, транспорт)".

Будь-який прем'єр-міністр, читаючи це, подумав би: "Не дай Бог, це прочитають люди з неврівноваженою психікою". Президент, наприклад.

А аналітики країни почали обговорювати обіцяний Мінфіном колапс економіки.

При тому, що лист повний цифр, які нам залишається вважати офіційними і безсумнівними (вибору немає, тому що інших цифр також немає), міністр фінансів використовує засіб, що зазвичай більш характерний для політика, а не для економіста.

Справа у тім, що особливе емоційне напруження у листі досягається у тому місці, коли мова йде про бюджетників, учителів, лікарів і працівників культури. І, звичайно, згадуються пенсіонери, яким не буде що платити через істотне скорочення фонду оплати праці і, як наслідок, надходження податку з фізичних осіб.

На додачу до цього, Пинзеник відзначає, що нічим буде фінансувати і так звані незахищені статті бюджету, і, як наслідок, автор приходить до найбільш нищівного висновку - наступить параліч влади. Немає коштів.

Десь на цьому місці документу більшість аналітиків його аналіз закінчили. А далі було найжахливіше, тому що міністр фінансів Пинзеник, як економіст, розповів, що ж тепер робити. Він запропонував "почати з себе".

Я більше не буду. І менше теж

Одна з функцій уряду - стабілізація економіки. Ключовий момент цієї функції зводиться до того, що рівень виробництва в країні напряму залежить від рівня витрат: чим більше ми (приватні особи, компанії і держава) готові витратити, тим більше виробники готові працювати, з метою отримання коштів.

Задача уряду - підтримати приватні і державні витрати, аби виробництво зростало і забезпечувало зайнятість. У протилежному випадку зросте безробіття. І, як відомо, кожна непрацююча людина або кожен, хто втратив роботу - це не вироблений товар чи послуга.

Це те саме падіння ВВП і промислового виробництва. Так стверджують автори усіх підручників з економіки для студентів, наприклад, найбільш відомого - "Економікс".

"Починаючи з себе", Пинзеник запропонував скоротити фонд заробітної плати в органах влади не на 10%, як хтось начебто пропонував, а на 20%. Зарплати міністрів і депутатів Пинзеник запропонував скоротити на 40-50%, також можна було б скоротити пільги, витрати на дорогі машини і телефони.

Це - перше(!), що запропонував міністр фінансів уряду, після того, як він описав помирання промисловості, спад ВВП, дефіцит пенсій та інше. Для того, щоб краще зрозуміти весь драматизм та комізм ситуації, достатньо уявити, що цього міністра будуть розпитувати інші економісти, бажано з інших країн:

- Пане, міністре, якщо у країні все так погано, то що ви пропонуєте?

- Я готовий працювати за пів зарплати! - так відповів би міністр фінансів України.

Коли екс-президент Ford Motors Лі Яккокка прийняв під керівництво майже збанкрутілий Chrysler, він, як голова компанії, призначив собі заробітну плату в один долар. Міністр фінансів України погодився "утиснутись" лише на 20%.

Хоча, зекономлені кошти все одно можна використовувати на благо країни. Але як?

Другим пунктом своєї "програми" Пинзеник запропонував усунути зрівнялівку в нарахуванні пенсій. Казали, що уряд Тимошенко вже скасовував зрівнялівку, але, мабуть, не скасував. І Віктор Янукович теж щось казав про це.

І сьогодні (звичайно ж!) найбільш вдалий момент, щоб довести почате до кінця. Якщо одна частина отримує пенсію в розмірі 1,35% за кожен рік роботи, а інші - 90%, то ідею міністра можна сформулювати так: "Ми за те, щоб не було багатих!".

Судіть самі: тим, кому платять мало, урізати пенсію якось не зручно, а тим, кому платять багато - підріжемо і направимо гроші... куди? Міністр фінансів не каже! Відповідь відсутня. Головне, що багатих не буде.

Третім пунктом міністр, який вимагає скасувати пільги чиновникам, вважає, що зараз, знову-таки, найкращий час, щоб ці пільги отримали інші. Бідні. Але наскільки співмірні витрати чиновників і бідних? Відповіді знову немає. Але звучить гарно, чи не так? Мабуть, тому президент і "підписався" під листом.

Четверта пропозиція Пинзеника звучить як дзвін навіть для завсідників Давосу і Кремлівських "дзержинців-газпромівців": "Не нормально, коли дешевий український газ споживають і бідні, і багаті громадяни". Але чому це не нормально? А хто має споживати цей газ? А хто не має?

П'ята пропозиція - те саме, що й четверта, тільки мова йде про комунальні послуги. Що ж мається на увазі? Як "Це" реалізувати на практиці? Що це дасть?

Шоста пропозиція - збільшити кількість платних місць у ВНЗ.

Сьоме - безкоштовні підручники тільки для малозабезпечених.

"Саме ці рішення дозволять отримати той немалий ресурс, який створить можливість поновити фінансування, а, відповідно, і функціонування бюджетної галузі", - резюмував міністр.

Це майже кінець листа. Це фінал, резюме, це головне, що хотів сказати міністр фінансів. Але якщо це головне - підручники, зарплатня міністрів, пільги, то навіщо на початку листа треба було писати про те, що третина промисловості України зникла?

Невже відібраний у дитини підручник допоможе "Криворіжсталі" чи ММК Ілліча? Це якась помилка, дурниця...

Єдина дієва пропозиція, оголошена головою Мінфіну - не піднімати податки (крім податків на споживання). Але давайте хоча б цю єдину в усьому листі корисну думку Пинзеника розвинемо до більш практичної.

Важко давати власні рецепти виходу з кризової ситуації. Але Пинзеник це робить...

А рецепт, між тим, існує, і не треба далеко ходити, можна, наприклад, звернутися до класичних підручників з економіки.

Дати їм один строк

Вищі податки не знизять розмір дефіциту бюджету, а, скоріш за все, збільшать його. Тільки на перший погляд здається очевидним, що зростання податків - найпростіший спосіб скорочення та ліквідації дефіциту. Але насправді, зростаючи, податки можуть викликати лише зростання дефіциту.

Економісти з університету Огайо (США) Лоуелл Галауей і Ричард Ведер вважають, що "офіційні особи, яких вибрали на свої пости, в першу чергу зацікавлені в тому, щоб бути переобраними, і для досягнення цієї мети весь час мають бажання збільшити фінансування саме тих програм, які будуть високо оцінені їх виборцями".

Таким чином, політичні діячі можуть обґрунтовувати збільшення податків такою суспільно важливою метою, як скорочення дефіциту, а насправді "додаткові податкові надходження будуть направлені на фінансування програм, що задовольняють інтереси тих груп, чия політична підтримка найбільш важлива".

"Якщо уряд отримує більше фінансових ресурсів, законотворці підуть не тільки на розподіл усіх додаткових податкових надходжень, але і витратять "трошки більше".

Тоді постає питання, які ж альтернативні стратегії для скорочення або ліквідації дефіциту можуть бути відпрацьовані?

Одна з них - "обмежити перебування законотворців на посту одним строком, для того аби змінити характер взаємних відносин "законотворець - виборець" і істотно зменшити спрямування політичних діячів здійснювати витрати в інтересах окремих верств виборців".

Все вищесказане написано в підручнику "Економікс". У перекладі на вітчизняну політико-економічну мову, це може означати тільки дві речі: під час кризи варто знизити податки і терміново провести конституційну реформу, підсумком якої стане один строк президента і один строк уряду.

Ну, а якщо ні, то можна змусити усіх школярів і студентів платити за навчання і відібрати у них підручники. Наприклад, "Економікс".