Мабуть, найважливіше в газовій угоді, підписаній 19 січня 2009 року головами правлінь "Газпрому" та "Нафтогазу" - це те, що її, насправді, може й не бути в тій формі, яка пропонується публіці.

Контракт, що його було опубліковано - лише частина домовленостей, частина, яка може міняти своє реальне значення залежно від певних зовнішніх чинників.

 Інакше не можна пояснити значні збитки, які Україна продовжуватиме нести внаслідок незбалансованої системи цін на газ та тарифів на його транспортування.

Що ясно

Аналітик російської агенції Rusenergy Михаїл Крутіхін вважає, що використана у контракті формула - зовсім звична й типова. "У Газпрому така формула використається в розрахунку з усіма регулярними агентами", - стверджує експерт.

За його словами, в Європі діє 6 формул - Норвезька, Алжирська, Російська, Об'єднаного Королівства тощо. Російська формула, як каже Крутіхін, "нормальна", і в ній дійсно більше 90% посідають два види палива: важкі й легкі сорти мазуту.

Щодо включення у формулу цін на вугілля, як це пропонувалося деякими експертами (оскільки в Україні вугілля теоретично є замінником газу) - то така практика існує лише у Великобританії.

"Для російського газу такої практики (включення ціни на вугілля - Фінансист) не існує, дуже велику частку вугілля займає в британському кошику, а в інших його немає. У деяких випадках включається вартість електроенергії, вартість сирої нафти, навіть вартість самого газу включається", - розповідає Крутіхін.

У той же час, зі слів експерта, можна зробити висновок, що Тимошенко поставила Україну в досить ризиковане положення. На думку Крутіхіна, ціна на нафту у поточному році практично не піддається прогнозуванню - "вилка" прогнозів сягає від 20 до 70 доларів на рік.

Таким чином, непередбачуваність ціни на газ для українських споживачів, як це можна бачити з формули, зросла.

Міфічна ринкова ціна

Тепер -  практично головне. Незрозуміло, а) за які такі блага і б) ради чого - "Нафтогаз" має тримати колосально низьку ставку транзиту в 1,7 долара за 1000 кубів на 100 км.

Заради компенсації тієї знижки, що Україні надав Газпром?

Але з таблиці нижче ми бачимо, що ціна ця - може, ще й зависока.

Орієнтовні оптові середньорічні ціни на російський газ, дол. США за 1000 куб.м

* - Повна "ринкова" вартість для України, за приблизним вирахуванням мінімальних видатків на транзит за ринковою ставкою у 4 долари

Джерело: Блог екс-радника президента РФ Андрія Ілларіонова aillarionov.livejournal.com, розрахунки автора.

Бачимо, що з урахуванням справжніх європейських цін вартість зі розрекламованою знижкою в 20% мала б бути десбь на рівні 170-180 доларів, тобто - майже не мінятися у цьому році.

Отже, ніякої реальної знижки Росія Україні не надала!

Скоріше навпаки.

Але - вона міняється, росте, та ще й - невідомо наскільки. Бо ясно, що Тимошенко, заявляючи про 228 доларів, керується власним політичним оптимізмом.

Транзитні втрати

Сума ж недоотриманого доходу від транзиту газу складає значні цифри, залежно від того, якою вважати справедливу ціну транзиту.

Нижче наведено 3 підходи до визначення справедливої ціни. Перший - це компромісна позиція сторін. Путін називав ринковою ціну на український транзит в 3-4 долари, голова "Нафтогазу" - 4-10. Отже, точка дотику - це 4 долари.

При такій ціні, як видно, Україна недоотримує близько 2,9 млрд. долл.

Якщо ж брати середньоєвропейську ціну на транзит (а саме до середньоєвропейських показників апелює формула на газ) - тоді маємо цифру 7, це співставні з Україною країни-транзитери газу.

Ставки транзиту газу деяких операторів у європейських країнах в 2007 р., діл. США за 1000 куб.м на 100 км

aillarionov.livejournal.com, заяви представників "Нафтогазу"

В такому разі Україна втрачає 6.9 млрд. доларів, або близько 50% прогнозної вартості російського газу - вказаної у контракті, між іншим.

Нарешті, остання і головна цифра - це 9 доларів за транзит 1000 кубів на 100 км. Чому більше, ніж середньоєвропейська? Тому що вартість капітальних затрат в Україні в півтора-два рази більше, ніж у Європі - ставка запозичення у нас традиційно вище.

Така різниця жодним чином не може бути компенсована нижчою вартістю робочої сили - вона в структурі собівартості складає мізерні проценти. ГТС - це труба і автоматика. Це - майже повністю капітал, а він в Україні - дорожчий, ніж у Європі, тому і ціна за транзит має бути більше.

За такої ставки сума втрат української сторони, на які вона добровільно йде ради невідомо чого - 9,3 млрд.

Висновок: Дуже схоже на те, що - Україна субсидує своєю газотранспортною системою транзит російського газу, який при цьому продається в Україні по ринкових цінах.

Невеличка ремарка - така тарифна несправедливість існувала завжди. Просто зараз, з наближенням контрактної бази до прозорих ринкових формул, цю упущену вигоду - котру країну втрачала протягом багатьох років - все простіше оцінити та порахувати.

Що неясно

Поки що нез'ясованими є два істотних моменти. По-перше, яким шматком свого внутрішнього газового ринку поступився "Нафтогаз" "Газпрому" в обмін на... на що - важко і сказати, оскільки ціна на газ для України виглядає цілком ринковою, і навіть, можливо, задорогою, як для такого важливого покупця газу.

Тут явна суперечність заяв, а також незрозуміло, чи є відповідні документи, підписані між урядами чи компаніями, чи це просто усна змова Тимошенко та Путіна, від якої обоє можуть легко відійти (і вже відходять?).

Ось це пункт, який дві сторони трактують діаметрально протилежно

 Порівняймо заяви:

Як видно, "Газпром" та Тимошенко роблять діаметрально протилежні заяви. Отже, чітких домовленостей у цій царині немає - якщо й є якісь, то трактуються вони сторонами занадто вільно.

Другий суперечливий момент - це доля газу, який належав RosUkrEnergo.

Мабуть, крім опублікованого контракту, пакет домовленостей включає ще багато чого - того, що станом на третю добу після їх укладення було невідомо й президенту держави.

Цікаво, що домовилися про умови та тарифи на зберігання палива в вітчизняних газосховищах тощо...

Цілком імовірно, що Путін та Тимошенко домовились про щось таке, що не сподобається громадськості.

Замість постскриптуму. Підозри

Мабуть, були письмові домовленості, є усні. Як одне, так і інше могло коригуватися протягом паузи між його підписанням і оприлюдненням контракту . Власне, про це і свідчить заява Юлії Тимошенко, що переговори щодо ціни на газ наступного року триватимуть - навіщо тоді цей весь пафос щодо 10-річного контракту - чи не спроба це заретушувати прощальність газових угод?

Основа угоди - політична надбудова над економічним базисом - імовірно, стосується взаємодії Путіна та Тимошенко як політиків. Усе інше - деталі, які, судячи з усього, ці дві особи вирішили узгодити (або зрозуміти) пізніше - адже ці деталі їх цікавили менше.

Приміром, Тимошенко не знала ціни, про яку домовлялася з Путіним! Її, мабуть, більше цікавило усунення RosUkrEnergo з газового ринку. Чи ще щось...

Про головний параметр газових домовленостей, вартість блакитного палива для України, вона дізналася вже після того, як завершились її перемовини з російським прем'єром, і як під наглядом голів виконавчих властей Росії та України було підписано контракти.

Недарма ціну на газ у першому кварталі прем'єрка не змогла назвати одразу - лише після того, як папери було підписано і українські експерти змогли прорахувати вартість палива.

Ігор Луценко, financist.org.ua