Більше вбитих ворогів за менші гроші. Як українська армія увірувала в “релігію” ISTAR, і чому не всі нею користуються
"Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне". (Матвія 6:22-23)
Усім відома проблема "інформаційного сміття" – коли у нескінченному потоці контенту та новин неможливо знайти щось цінне та важливе. Схожий тренд спостерігається на війні.
Раніше військові мали дуже обмежені дані про противника, який знаходився на відстані кількох кілометрів від них. Сьогодні ж завдяки дронам, сучасним системам зв’язку, радарам та супутникам штаб отримує величезні масиви інформації.
Це породило інший виклик: що робити з усіма цими даними? Невелика група людей у штабі має якимось чином за лічені години проаналізувати терабайти інформації про противника. Від такого важко не збожеволіти, адже отримані дані можуть бути хибними або просто некорисними.
У сучасній війні армія має два шляхи: або приручити інформаційні потоки та стати в рази ефективнішою, або потонути в купі excel-табличок, скріншотів, міток і розшифровок, які самі по собі не мають жодного сенсу.
Аби рухатись першим шляхом командири українських підрозділів на різних напрямках почали створювати у себе спеціалізовані підрозділи, які за допомогою сучасних технологій збирають та аналізують всю інформацію з фронту. Такі підрозділи називають центрами ISTAR, і це – практика країн НАТО.
У 13-й бригаді Нацгвардії "Хартія" диспетчери в центрах ISTAR цілодобово чергують перед моніторами з кількома трансляціями з безпілотників й перебувають на зв’язку із військовими на передовій. Вони записують усе, що бачать і чують: якими дорогами ходять росіяни, яка техніка поряд, на яких частотах літають дрони тощо. Після цього аналітики збирають із цих даних цілісну картину поля бою для штабу.
Якщо ж реагувати на рухи ворога потрібно негайно – диспетчери здатні за лічені хвилини викликати FPV або артилерію й спостерігати за знищенням росіян у прямому ефірі.
Правильно налагоджена система ISTAR наразі є далеко не в кожному підрозділі. Однак її впровадження – реальна можливість для України стати ефективною на полі бою, знищувати більше ворогів меншими ресурсами та берегти життя військовослужбовців.
Ціна інформації
Будь-якій сучасній армії потрібна мережа підрозділів, яка збирає та аналізує інформацію з поля бою. Сьогодні це здається очевидним, але так було не завжди.
"Раніше армії воювали піхотою на піхоту, танки на танки. Все вирішувала кількість. Але з появою сучасних технологій зв’язку та розвідки все змінилось. Американці замислились про побудову єдиної мережі, яка збиратиме й оброблятиме інформацію з поля бою, лише після поразки у В’єтнамі, а остаточно сформулювали її принципи після появи технології GPS.
Яскравий приклад ISTAR у дії – війна в Іраку, коли 250 тисяч американців за 21 день винесли 1,4 мільйона іракської армії. Операція пройшла як по нотах, США використали всю свою технічну перевагу, маючи всю інформацію про ворога. Після цього їх союзники почали перехоплювати цей підхід.
Україна відстала на десятки років від західного світу, але зараз це надолужує, бо не має іншого виходу", – розповів ЕП Ярослав Гончар, співзасновник ГО "Аеророзвідка", яка займається допомогою в розвитку процесу ISTAR в українському війську.
У Силах оборони з’являється усе більше підрозділів, які самотужки вивчають стандарти НАТО та будують систему ISTAR у своїх штабах. Один з них – 13 бригада НГУ "Хартія", що працює на Харківському напрямку.
Вона була заснована у 2022 році як добровольче формування з кількох десятків людей, а за два роки зросла до цілої бригади на тисячі військових.
"Принцип нашої бригади – піхота не має вступати у бій. Якщо піхота починає стріляти – значить ми вже десь недопрацювали. Ми маємо наносити ворогу превентивні удари, кошмарити, не давати накопичуватись, мінувати шляхи пересувань тощо. Для цього потрібно точно знати, що відбувається навкруги", – пояснює ЕП військовий із позивним "Біт" зі штабу "Хартії".
Зібрати повну картину поля бою бригаді допомагає новостворена система ISTAR. Це абревіатура, яка означає поєднання Intelligence, Surveillance, Target acquisition та Reconnaissance. В перекладі – аналітика, спостереження, цілевказання та розвідка. Що це означає на практиці?
Спочатку військові дістають десятки технологічних засобів для збору інформації. Це можуть бути розвідувальні дрони, які по черзі "пасуть" одну ділянку й фіксують пересування ворогів, снайпер, що слідкує у тепловізор за скупченням техніки, системи радіоелектронної розвідки, радари, супутники, камери тощо. Пріоритети для спостереження визначає командир підрозділу.
Координати побачених ворогів військові заносять у систему "Дельта". Це – цифрова мапа, яка оновлюється в режимі реального часу й фіксує історію змін. Якщо військовий фізично не може внести дані – за нього це зробить диспетчер ISTAR, який постійно на зв’язку і слідкує за трансляціями з безпілотників та іншими джерелами.
У Силах оборони є засоби, які роблять мітки на "Дельту" автоматично. Наприклад, є спеціальний контрбатарейний радар, який здатний приблизно виявити місце вильоту ворожого снаряду і за лічені секунди нанести координати на мапу.
Також у "Дельту" додаються інші дані: радіоперехоплення, інформація з чат-ботів, відкритих джерел, донесення агентурної розвідки. У підсумку на мапі нагромаджується величезний масив міток, у якому майже неможливо розібратись.
Саме на цьому етапі в роботу включаються аналітики. Їхня задача – відшукати у зібраній інформації сенс. Побачити закономірності, візуалізувати та швидко передати її головному замовнику – штабу підрозділу. І вже там командири думають, як зірвати плани ворога, спираючись на цю аналітику.
"Нещодавно наші айстарівці зібрали агреговані дані, як росіяни кілька днів ходять по цій дорозі", – показує "Біт" графік на своєму ноутбуці.
"Хлопці виявили, що росіяни тут регулярно ходять на ротацію пішки по кілька кілометрів. Ми робимо висновки і використовуємо цю інформацію проти них. Або відстежуємо, в який час у них найчастіше відбуваються ротації й заздалегідь піднімаємо FPV-дрони на полювання. Ми також фіксуємо закономірності в роботі їхньої артилерії, щоб виявити найбільш безпечний час для планування наших дій. Таких прикладів багато", – пояснює він.
Тіньовий ОПК. Як тисячі українців з 3D-принтерами побудували великий збройовий завод
За словами військового, зараз мета їхнього підрозділу ISTAR – збирати ще більше важливої інформації, яка може мати значення у бою. Наприклад, аналітики можуть збирати дані про ефективність дронів. Якщо техніка не показує бажаного результату – командування думає як вирішити цю проблему.
У підсумку управління бригадою стає схожим на управління великим бізнесом, де успіх операцій залежить від наявності інформації та правильно зроблених з неї висновків. Навіть інструменти використовують схожі – у штабі "Хартії" користуються відомою програмою, яка взагалі-то призначена для бізнес-аналітики.
Центри ISTAR можуть працювати на різних рівнях командування: батальйону, бригади або оперативно-тактичних угруповань. Кожен має свій рівень автономності, зону відповідальності та пріоритети. В ідеалі центри повинні спілкувались між собою, узгоджувати дії, обмінювались даними зі своїх джерел й допомагати з ураженням ворогів кожен своїми засобами.
При цьому технічно кожен підрозділ може будувати систему ISTAR по-різному. Найбільш ініціативні бригади навіть розробляють власне програмне забезпечення для аналітики. "ISTAR – це як релігія. Біблія одна, але кожен трактує по-своєму", – пояснює "Біт".
"Біблією" ISTAR можна вважати НАТОвський документ AJP-2.7. Там зібрані загальні принципи та рекомендації, як має будуватись ця система.
За цим документом, головна задача для армії – запустити єдину синхронізовану мережу "центрів" для збору та обробки даних. Щоб усі підрозділи спілкувались між собою, знали слабкі та сильні місця у ворога та у себе, і на основі цього приймали правильні й своєчасні рішення.
Тепер не тільки "шахеди". Як Росія наростила виробництво ударних БПЛА і чим відповідають українські інженери
А от якими технічними інструментами цього досягти – кожен вирішує сам. Наприклад, у Канаді, США та Великій Британії системи ISTAR між собою відрізняються. Свої особливості має і Україна.
"У порівнянні із західними країнами, ISTAR в Україні характерний сильною тактичною обізнаністю завдяки масовому використанню різнотипних дронів та інших сенсорів, а також більш слабкою стратегічною обізнаністю, бо наша армія значно відстає від західних партнерів в оперуванні супутниками або специфічними дорогими радіоелектронними засобами", – сказала ЕП Марина Ціркун, керівниця напрямку підтримки ISTAR в ГО "Аеророзвідка".
На думку опитаних ЕП військових та аналітиків, впровадження ISTAR в Україні стало можливим завдяки супутниковому зв’язку Starlink, розвідувальним дронам та вітчизняній системі ситуаційної обізнаності "Дельта".
При цьому всім цим технологіям намагаються заздалегідь шукати альтернативу, щоб не паралізувати роботу у випадку втрати однієї з них. Стійкість системи та взаємозамінність її елементів – один з основоположних принципів ISTAR.
ISTAR у бою
Якщо відео зі знищенням російських військових називати фільмом, то диспетчерська ISTAR – це кімната режисера. Ще одна важлива функція цих центрів – координація підрозділів у бою.
У бригаді "Хартія" на пересування ворога першими реагують саме диспетчери ISTAR. В одній кімнаті одночасно чергує по кілька людей. Кожен має свою невелику зону відповідальності – наприклад, якась важлива дорога, село або ворожі посадки у так званій сірій зоні.
Кожен диспетчер одночасно дивиться на кілька екранів з трансляціями з безпілотників. Якщо росіяни скупчуються під камерою, і їх можна знищити – диспетчер знає, як саме це можна зробити.
Під рукою завжди є зв’язок із пілотом FPV-дрона або артилеристами, які вражають ціль за лічені хвилини. Якщо можливості або наказу на знищення немає – диспетчер просто заносить дані у "Дельту" й продовжує слідкувати за екранами.
Позаду диспетчерів у кімнаті чергує battle captain. Це – досвідчений офіцер, який управляє боєм. За правилами, саме він має приймати рішення про ураження ворога, якщо диспетчер бачить його на камерах. Але досвідчені диспетчери зазвичай і самі розуміють, кому потрібно віддати наказ у своїй зоні відповідальності, тож часом діють на власний розсуд для більшої швидкості.
Диспетчер ISTAR може діяти і проактивно. Наприклад, віддавати команди оператору розвідувального дрона, щоб збирати більше інформації. Або допомагати у плануванні якихось локальних операцій. ЕП поговорила з Дмитром, диспетчером ISTAR бригади "Хартія", який описав кілька реальних бойових ситуацій.
Перша – FPV-дрон вилетів на завдання, але втратив свою ціль. В той самий час диспетчер побачив на сусідній ділянці ворожий мотоцикл з коляскою. Він розраховує напрямок його руху і швидко передає дані пілоту. У підсумку останній змінює маршрут і вражає мотоцикл.
Друга – диспетчер побачив російських військових, які засіли в підвалі будинку за закритими дерев’яними дверима. Він швидко направляє туди два FPV-дрони. Перший підриває двері, а другий – залітає всередину.
Третя ситуація – на позицію летить ворожий FPV-дрон і для його подавлення включається український РЕБ. Диспетчер зупиняє запланований виліт українських дронів на цій ділянці, щоб не придушити їх власним же РЕБом.
У "Хартії" диспетчер – це одна з ключових ланок процесу ISTAR. Зараз бригада в процесі розбудови системи й шукає нових людей на відповідні посади.
Користуються далеко не всі
"Всі ці сотні людей, які обробляють величезні масиви інформації, з’явились лише у 2022 році. До повномасштабної війни всього цього не було. Нікого не хвилювало, що батальйони оперували мапами, які відстають від реальних подій щонайменше на 72 години.
Щоб отримувати інформацію про стан речей, розвідникам бригади треба було їздити по 200 кілометрів на наради угруповання й перемальовувати карти. Потім вони повертались до свого штабу й приймали розвідку батальйонів, які теж перемальовували. І це – наша буденність до 24 лютого 2022 року", – зазначив Гончар.
За його словами, зараз все потроху змінюється. У Силах оборони є багато бригад, які роблять успіхи в налагодженні системи ISTAR.
"Буває, що у штаб прогресивної бригади заходять офіцери суміжного підрозділу з паперовою мапою та застарілими підходами в управлінні, і їм потім пояснюють, що так діла не буде, навчають користуватись "Дельтою" та іншими інструментами для збору інформації. І після цього ці командири часто теж стають "свідками ISTAR" або хоча б переймають для себе частину процесів", – розповідає Ціркун.
В Україні навіть є підрозділ, який займається впровадженням ISTAR на всіх щаблях управління. Це – окрема військова частина.
Водночас імплементація стандартів ISTAR йде набагато повільніше, ніж могло б бути, особливо в умовах відступу української армії під тиском чисельнішого ворога. На думку Ціркун, гальмують процес три ключові фактори.
Перший – застаріле законодавство. В українських документах майже ніде не регламентовано використання сучасних систем ситуаційної обізнаності та не прописані процеси обміну даними всередині таких систем.
Серед командирів може бути страх, що вони зроблять щось неправильно, не за статутом, а потім будуть за це відповідати.
Другий – людський фактор. Не всі командири сьогодні розуміють принцип mission command, який означає, що кожен підрозділ є інтелектуальним і може самостійно приймати рішення в межах своєї зони відповідальності.
Тож вони неохоче змінюють свої підходи до управління інформацією й продовжують воювати за старими та неефективними методичками.
Третій – навчання. Освітні програми в офіцерських навчальних закладах еволюціонують, але до відповідності стандартам НАТО у взаємодії між підрозділами та сучасним викликам поля бою їм ще треба працювати.
"Перейти на принципи ISTAR виходить у тих командирів, які знаходять правильних людей для розбудови системи, дають їм певну свободу дій і мають можливість забезпечити цих людей робочим місцем з потужними комп’ютерами, зв’язком, гарнітурою, додатковими екранами тощо.
Бронетехніка, власний завод та повернення біженців. Як канадська Roshel заходить в Україну
Середній час налагодження процесів ISTAR у бригаді та її батальйонах – приблизно місяць-півтора. Але все залежатиме від того, наскільки командири приймають цей процес і хотітимуть змін", – зазначила Ціркун.
За її словами, у деяких підрозділах побудова ISTAR відбувається органічно, навіть без усіляких західних методичок, відповідно до їхніх потреб. А деякі підрозділи ще в цьому слабкі і їм тільки належить налагодити ці процеси.
Чим швидше українська армія наблизиться до стандартів НАТО, тим менше Сили оборони будуть схожими на "маленьку радянську армію", яка неминуче програє "великій" через обмеженість ресурсів.
Неефективність управління підрозділами призводить до смертей українських захисників, тож технологічна система взаємодії має будуватись якомога швидше. Тим паче, що Україна має для цього кваліфікованих людей та технології.