Бронетехніка, власний завод та повернення біженців. Як канадська Roshel заходить в Україну
Канадського виробника бронетехніки Roshel можна назвати частиною українського оборонно-промислового комплексу (ОПК). Кожен другий бронеавтомобіль цієї компанії відправляють до ЗСУ чи інших силових відомств, а третина працівників на її заводах є вимушеними переселенцями з України.
У Сили оборони Roshel відправила уже 1 140 машин Senator, що робить їх однією з найпоширеніших моделей бронеавтомобіля на російсько-українській війні. За два роки канадська фірма обросла в Україні партнерами та зв’язками, а її продукція – неабияким бойовим досвідом.
Зовсім скоро компанія стане частиною українського оборонного комплексу вже юридично і приноситиме користь вітчизняній економіці. Roshel планує інвестувати десятки мільйонів доларів у свій завод в Україні і навіть повернути на нього частину українських мігрантів з Канади.
Гендиректор Roshel Роман Шимонов переконаний, що майбутнє підприємство зможе не тільки конкурувати на українському ринку з місцевими виробниками, а й продавати бронемашини у Європу, приносячи в Україну валюту.
Як Roshel підкорював український ринок
Роман Шимонов жив в Ізраїлі, був військовим, але 12 років тому переїхав до Канади. У 2016 році він заснував там компанію Roshel, яка модернізовувала автопарки, продавала інкасаторські та броньовані машини. Новий виробник доволі швидко опанував ринок Сполучених Штатів.
Клієнтами Roshel є різні американські структури. Поліція Техасу, Державний департамент, Прикордонно-митна служба і навіть NASA. Як виявилося, дослідникам космосу теж потрібні бронеавтомобілі, щоб захищати своїх космонавтів і технології на сотні мільйонів доларів.
Фірма також має клієнтів з Канади, Ізраїлю та низки транснаціональних компаній. До 2022 року Roshel щорічно виробляла 1 200 машин включно з інкасаторськими. Зараз планує збільшити випуск до 2 тис.
Звідки таке різке зростання виробництва бронемашин, здогадатися неважко. Запит на них у Силах оборони України величезний. Їх використовують для медичної евакуації, переміщення особового складу, доставки вантажів і навіть штурмів. Купувати їх готові і західні партнери, і Україна за власні кошти.
Перші вісім машин придбав для українців уряд Канади на початку великої війни. Згодом закупівлю ще 70 штук профінансувала Чехія. Senator тоді позиціонували як машини для перевезення персоналу, а не для бойових умов.
Щоб закріпитися на українському ринку, Senator повинен був змінитися. З броньовика для космонавтів та мирних американських міст машина мала перетворитися на справжню бойову одиницю, здатну постійно їздити багнюкою і під обстрілами.
Для цього Шимонов направив своїх людей в Україну, які б збирали відгуки операторів, фотографували та робили звіти для головного офісу. Уже через рік Roshel презентувала Senator у версії МРАП, тобто фронтового автомобіля. Раніше компанія цього не робила. За словами Шимонова, машина отримала багато змін порівняно з базовою версією.
МРАП Senator – військовий броньовик на базі цивільного Ford F550. Через свою доступність та надійність це найбільш популярне шасі для створення бронеавтомобілів. На таких же фордах "Українська бронетехніка" робить "Новатори", а НВО "Практика" – "Козак-5".
"Сенатори" у варіанті МРАП пройшли випробування за стандартами НАТО і мають сертифікати балістичного захисту STANAG 2 та противибухового захисту – STANAG 3. Це означає, що вони витримують влучання 7,62-міліметрового патрона з 30 метрів, підрив 8 кг вибухівки та падіння 155-міліметрового фугасного снаряда за 80 метрів. Більше витиснути з бронемашини на цивільному шасі важко.
МРАП Senator наразі головний продукт компанії. Менш захищену цивільну версію броньовика для України також модернізували: посилили мости, додали протимінні сидіння та змінили двигун на менш "екологічний" для заправки звичайним армійським дизпальним. Україна має на озброєнні і цивільний, і воєнний варіанти цих авто. Деякі з них переробляють на командно-штабні машини.
Відгуки військових про Senator різні: і схвальні, і критичні. Щоб отримати хорошу репутацію та посісти місце на ринку, важливі не лише характеристики машин, а й спроможність швидко їх ремонтувати. Для цього Roshel знайшла партнерів і розгорнула в Україні великі майстерні для ремонту та модернізації сотень одиниць бронетехніки.
З маленького гаража до бронеавтомобіля. Як студенти КПІ створили оборонний бізнес
Сильною стороною Roshel є і великі запаси. Компанія постійно тримає на зберіганні 100 броньовиків, тож з моменту замовлення вже за місяць може доставити їх в Україну.
Схоже, що в Генштабі канадську машину вважають потрібною, а виробника – достатньо надійним, оскільки Міноборони купує його продукцію напряму разом з українськими "Козаками" та "Новаторами". Щоправда, більшість канадських броньовиків Україні постачають за кошти західних партнерів.
Зараз на заводах Roshel щомісячно збирають 140 броньовиків, половину з яких відправляють в Україну. До кінця травня 2024 року вже поставлено 1 140 бронемашин.
Завдяки українському ринку та набутому досвіду на великій війні Roshel отримала потенціал зростання і почала активно інвестувати. У березні 2024 року компанія оголосила про виділення 65 млн дол на будівництво нової штаб-квартири та промислового об’єкта в Канаді.
Виробник також не приховує плани експансії США та ЄС. Наприклад, Roshel намагається перехопити контракт Німеччини на 400 бронемашин для України, тому що місцева компанія FFG зриває терміни постачань.
У розмові з німцями Шимонов одразу пішов з козирів: запропонував створити підприємство на території Німеччини, наголосив на вдвічі меншій ціні його броньовиків та наявності великих запасів, завдяки яким частина машин може одразу рушити в Україну.
Що відповіли німці, Шимонов не розповідає, але Німеччина – не єдина можлива точка входу на європейський ринок. Зокрема Roshel планує відкрити підприємство в Україні, щоб виробляти броньовики для вітчизняного ринку, а згодом експортувати їх в інші країни.
Яким буде українське підприємство Roshel
Конкурувати на українському ринку канадцям буде непросто. За словами директора "Української бронетехніки" Владислава Бельбаса, вітчизняні виробники здатні самотужки задовольнити потребу ЗСУ в бронеавтомобілях, а коштують вони на 20-30% менше за імпортні. Українські конструктори так само близькі до фронту і постійно покращують свій продукт.
Однак Roshel конкуренції не боїться. За словами Шимонова, рішення про локалізацію виробництва в Україні вже ухвалене. Деталі він не розкриває, проте компанія розраховує інвестувати "десятки мільйонів доларів" та створити "сотні" робочих місць на новому підприємстві.
Окрім близькості до основного оператора, компанія бачить в Україні сприятливий бізнес-клімат для побудови оборонних підприємств та подальшої експансії європейського ринку.
"Україна має потужну інфраструктуру, яка залишилася після розпаду СРСР, і не вся вона використовується ефективно. У вас є дешева електрика, робоча сила, виробничі ланцюги, які вибудовуються, багато людей з вищою освітою. Набираючи українців на роботу, ми бачимо велику різницю порівняно з вихідцями з інших регіонів, де немає культури виробництва.
Після війни Україна посяде центральне місце в регіоні і в неї вкладатимуть гроші. Ті компанії, які зможуть тут закріпитися, стануть максимально конкурентноспроможними на європейському ринку", – зазначив Шимонов.
Хованки від ракет, російські шпигуни і багато української зброї. Інтерв'ю з директором "Української бронетехніки" Бельбасом
Що таке працювати з українцями, Roshel знає не з чуток. 200 з понад 500 співробітників компанії є вихідцями або тимчасовими переселенцями з України. Компанія активно набирає співробітників, а українці після переїзду в Канаду шукали роботу. Серед них є багато технічних спеціалістів, які потрібні на заводах Roshel.
"У нас є працівник з України, який з початку вторгнення задіяний у виробництві бронеавтомобілів. Після атаки на одне з українських міст його матір евакуювали на нашій машині. Таким чином коло замкнулося", – розповідає Шимонов.
За його словами, багато українських співробітників висловлюють бажання повернутися на Батьківщину і бути корисними тут. Частина з них зможе влаштуватися на новому українському підприємстві.
До можливих російських ударів по новому заводу в компанії ставляться відповідально: готові робити все, аби ворог не дізнався, як влаштовані виробничі ланцюги.
"Козаки" йдуть. Як у конкуренції двох приватних компаній народилися українські броньовики
Шимонов розповів, що щойно компанія почала працювати в Україні, одразу почала отримувати дивні пропозиції. "Ми отримуємо багато листів та дзвінків. Мовляв, нас з кимось познайомлять або дадуть якусь можливість, але ми ведемо перемовини лише з офіційними представниками в письмовому вигляді", – сказав він.
Це аферисти чи реальні представники певних груп чиновників, невідомо. Roshel дає зрозуміти, що вестиме бізнес за стандартами західних країн.
Довідка. За інформацією канадської газети National Post, колишній менеджер компанії Антон Сестріцин після звільнення звинуватив керівництво Roshel у сплаті хабаря українському чиновнику для сприяння в укладенні одного з контрактів. ЕП перепитала про цей випадок. Шимонов відповів, що канадська влада після скандалу провела аудит компанії і не виявила порушень, а проти Сестріцина подали зустрічний позов за наклеп.
Спочатку ЗСУ отримує західну техніку, потім компанія-виробник починає її обслуговувати на місці і зрештою будує тут свій завод. За такою схемою в Україні відкриється ще не одне західне оборонне підприємство. Щоб утримати ці інвестиції, влада повинна захищати українські оборонні заводи не тільки від російських ракет, а й від необґрунтованих обшуків, розкриття даних та корупційних історій.