Людський капітал України та розвиток бізнесу: як зберегти та примножити?
Перший і головний – це ЗСУ. Другий – міжнародна підтримка партнерів. І третій – український бізнес.
Саме він витримав ковід, пережив вторгнення, наслідки якого ще мають оцінити повною мірою, та енергетичний терор.
Українці мають сміливість під час війни будувати бізнеси з нуля на новому місці, релокувати підприємства, розширювати виробництво й створювати робочі місця, виходити на нові ринки.
Саме бізнес наповнює бюджет і заробляє гроші для нашого війська. І величезне значення в цей час для українських малих та середніх підприємств має урядова і міжнародна підтримка.
Гранти, кредити, консультації, допомога з пошуком партнерів та виходом на європейські ринки, сприяння стартапам й інноваціям дозволяють бізнесу виживати, зростати і залишатися працювати в Україні.
Але є фактор, без якого бізнес не зможе розвиватися, а економіка зростати, – це люди. Війна змусила виїхати з країни мільйони українців.
І вже сьогодні бізнес відчуває кадровий голод і скорочення внутрішнього попиту. Ми точно переможемо у війні, але – щоб не програти відновлення – Україні потрібна стратегія розвитку людського капіталу.
Нuman capital: ризики економіки
Як визначає Cвітовий банк, людський капітал (human capital) – це комбінація знань, навичок, здоров’я та соціального захисту, що впливає на потенціал і спроможність людини до генерації більшого економічного заробітку, розвитку і збагачення країни. В нашому випадку можна говорити про здатність і готовність до "успішної відбудови та відновлення країни" – війна вносить корективи у формулювання мирного часу.
За оцінками експертів EasyBusiness та Центру економічного відновлення для успішної відбудови й економічного відновлення ВВП України має зростати з темпом 7% на рік до 2032 року.
Для цього потрібні максимально ефективна робота уряду, участь приватного сектору, інвестиції, а понад це – люди, тобто трудовий ресурс.
Сьогодні ж, за даними НБУ щодо ділових очікувань підприємств, брак кваліфікованих кадрів – на 5-му місці серед факторів, котрі обмежують зростання виробництва.
Динаміка цього показника також поки не оптимістична: у другому кварталі 2023 року про стурбованість дефіцитом кадрів заявили понад 24% респондентів, тоді як у першому – 20%.
Якщо аналізувати брак фахівців за сферами діяльності, то він нерівномірний: найбільше їх потребує будівництво (40%), видобувна (31%) і переробна промисловість (30%), далі – транспорт, пошта і комунікації (23%), а наприкінці п’ятірки – роздрібна торгівля (21%). Очевидно, що саме на ці галузі ляже найбільше навантаження в період повоєнної відбудови країни, а в довгостроковій перспективі кадрові потреби різних секторів залежатимуть від перебігу війни.
Як свідчать дослідження, за негативного сценарію (війна триватиме наступні кілька років) найбільшої підтримки потребуватимуть видобувна промисловість, металургія, будівництво, транспорт і готельно-ресторанний бізнес; також матимемо дефіцит кадрів у харчовій промисловості й торгівлі.
За умов позитивного сценарію (Україна швидко перемагає у війні) відбудова й економічне відновлення посилять дефіцит кадрів у видобувній промисловості, металургії та будівництві. Харчова ж галузь може зазнати суттєвого кадрового дефіциту через відтік кадрів після відкриття кордонів. Аналогічний ризик торкнеться енергетики і транспорту. Також прогнозується значний дефіцит кваліфікованих працівників у сфері ІКТ – за умови стрімкого економічного відновлення і зростання.
Відтік капіталу
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців на 5 грудня 2023 року в світі налічувалося 6,3 млн вимушених українських мігрантів, які залишили Україну через повномасштабне російське вторгнення. З них 5,9 млн – у країнах Європи. Додому, як інформує Міжнародна організація з міграції, повернулися близько 1,1 млн. Через різні підходи до оцінки статусу і підрахунків показники можуть коливатися, але вони дають уявлення про загальні цифри.
Понад 80% вимушених мігрантів – жінки, третина з них – віком 25-49 років. Близько 70% з них мають вищу або незакінчену вищу освіту — порівняно з 29% осіб, старших за 25 років, що мають вищу освіту в середньому по Україні.
Отже, ми говоримо про економічно активних, освічених жінок, більшість із яких мають дітей і вивезли їх від війни в безпечні умови, а також можуть народжувати дітей – майбутнє будь-якої країни.
Тобто йдеться про реальний і потенційний потенціал держави.
Україна перебувала в стані демографічної кризи ще до початку вторгнення. Масова вимушена міграція і смертність через війну пришвидшили скорочення чисельності населення. За прогнозом Інституту демографії до 2033 року населення України в межах географічних кордонів 1991 року оцінюється від 26 до 35 мільйонів осіб. Отже, питання "Чи повернуться українці до України?" набуває життєво важливого значення.
Водночас чим довше українці перебувають за кордоном, тим більше інтегруються в тамтешнє життя, і тим менша вірогідність їхнього повернення.
Тому Україна має сформувати чітку й послідовну політику стосовно вимушених мігрантів, налагодити комунікацію та координацію з країнами-реципієнтами щодо перспектив їхнього повернення.
Зрозуміло: людям потрібні гарантії безпеки, задоволення базових соціально-економічних, освітніх та культурних потреб, підвищення якості життя, наявність мотивацій та стимулів, зрештою, допомога з поверненням. І вирішальним для багатьох буде стабільне функціонування ринку праці, сприятливий бізнес-клімат і діючі реальні механізми підтримки підприємництва, особливо в регіонах з високим відтоком громадян.
Можливості для розвитку: внутрішній потенціал і міжнародна підтримка
Навіть за умови повернення українців з-за кордону Україна матиме потенційний дефіцит робочої сили у 3,1–4,5 млн осіб, який неможливо подолати винятково внутрішніми ресурсами. Політика розвитку людського капіталу має бути спрямована на утримання й розвиток працездатного населення та молоді в Україні, повернення українців з-за кордону і, безумовно, на залучення іноземної робочої сили.
Але чи повністю задіяно внутрішній потенціал? Частково вирішити питання можна за рахунок підвищення продуктивності праці та кваліфікації.
У контексті подолання дефіциту фахівців та прогалин у навичках неоціненними є допомога Європейського Союзу та досвід наших партнерів. На це, зокрема, спрямована низка фінансованих ЄС програм і заходів, які мають широкий спектр цілей: від розвитку й набуття нових навичок – до налагоджування партнерств і подолання бар’єрів для виходу на європейські ринки, включаючи ринок праці.
Оперативно реагуючи на тренди і виклики, Європейський Союз надає українському ММСП всебічну допомогу також у розвитку жіночого бізнесу й молодіжного підприємництва, активно підтримує розвиток стартапів та інновацій.
Ось три ключові напрямки допомоги ЄС, які вже сьогодні дають можливість частково нівелювати кадрові проблеми або долати їх:
- покращення доступу до фінансування для малого і середнього бізнесу України – йдеться про гранти ЄС, гарантії для міжнародних фінансових установ та допомогу в кредитуванні через українські банки;
- взаємодія з урядом України задля поліпшення бізнес-середовища й інвестиційного клімату;
- підтримка ММСП через нефінансові інструменти: бізнес-коучинг, консультації тощо. У цьому напрямку також працює програма, яка впроваджувалася до початку повномасштабної російської війни, і має на меті допомогти ММСП України адаптуватися до норм, вимог і стандартів ЄС задля виходу на європейські ринки.
Флагманська програма ЄС з підтримки МСП "EU4Business: відновлення, конкурентоспроможність та інтернаціоналізація МСП" спрямована на підтримку економічної стійкості, відновлення і зростання України, створення кращих умов для розвитку українських МСП, а також підтримку інновацій та експорту.
Програма спільно фінансується Європейським Союзом та урядом Німеччини й реалізується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Вона стартувала у 2020-му році й триватиме за планом до 2025 року.
Разом з тим є спеціальні програми ЄС, орієнтовані на заохочення й розвиток молодіжного підприємництва, – як, наприклад, EU4Youth та інші.
Можливі сценарії
За оцінками EasyBusiness без ефективної державної політики у сфері повернення мігрантів та внаслідок негативного впливу війни на людський капітал, а саме на такі його компоненти, як освіта й здоров’я, за 10 років Україна може втратити до 272 млрд доларів США у ВВП (або 255 млрд доларів США валової доданої вартості).
За будь-якого сценарію після перемоги Україні бракуватиме кваліфікованої робочої сили. Повернення вимушених мігрантів і залучення іноземців могли б суттєво скоротити або повністю закрити розрив у робочій силі. Проте Україна також потребує використання інноваційних рішень і передових технологій на виробництві. Адже генерація ВВП можлива і за рахунок великої кількості робочої сили, і за рахунок високої продуктивності праці при меншій чисельності працівників.
Тому Європейський Союз та Україна тісно співпрацюють у рамках наукових та високотехнологічних програм Digital Europe ("Цифрова Європа"), Horizon Europe, Euratom та інші, ЄС підтримує українські стартапи і сприяє формуванню сприятливого інноваційного середовища в регіонах.
Системна взаємодія України з європейськими та міжнародними партнерами й організаціями є дієвим чинником розвитку національного людського капіталу.
Варто враховувати, що майбутнє приєднання України до ЄС потребує відповідних змін у роботі з людським капіталом, і саме зараз час для реформ у цій сфері.
Йдеться не лише про грошову підтримку для відновлення і забезпечення макрофінансової стабільності, а й про кооперацію з партнерами у царині інвестицій, обміну досвідом та науковими розробками, гармонізацію підходів до набуття навичок та підвищення кваліфікації робочої сили, посилення інституційної спроможності, підтримки торгівлі, інтеграцію в глобальні ланцюги доданої вартості, подолання бідності, покращення якості освіти й медицини тощо.
Така співпраця здатна збагатити усі сторони новими можливостями для розвитку та модернізації, мотивувати людей до навчання і вдосконалення і, як наслідок, забезпечити впевнений поступ і гідне спільне майбутнє.
Дмитро Ливч, виконавчий директор ГО EasyBusiness, партнер CIVITTA
Ярослав Ященко, старший аналітик аналітичного центру EasyBusiness