Лобізм, преференції, вбивства: як Україні приборкати агресивну тютюнову індустрію
На кінець 2023 року в Україні досі працюють чотири десятки компаній, визнаних Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) міжнародними спонсорами війни.
Два виробники тютюнової продукції Philip Morris International та Japan Tobacco International потрапили в список міжнародних спонсорів війни наприкінці серпня.
Вони не залишили свій бізнес в РФ після повномасштабного вторгнення та продовжують сплачувати в бюджет країни-терористки все більше і більше податків, які вже сягають мільярдів доларів на рік.
Ці гроші йдуть зокрема на російський ВПК – на виробництво ракет і безпілотників, якими терористи обстрілюють мирні міста України.
Чи має практичні наслідки перебування компаній у списку міжнародних спонсорів війни?
Та що робити з тютюновими виробниками, продукція яких вбиває десятки тисяч українців щороку? Пояснює ЕП спільно з Центром демократії та верховенства права.
Тютюнові компанії – міжнародні спонсори війни: які практичні наслідки
24 серпня стало відомо, що тютюнові компанії Philip Morris International та Japan Tobacco International потрапили до списку міжнародних спонсорів війни від Національного агентства з питань запобігання корупції.
Після початку повномасштабного вторгнення тютюнові виробники зберегли свій бізнес на території РФ та сплачують там шалені податки.
"За 2023 рік чотири найбільші компанії перерахували близько 65 млрд доларів в бюджет країни-терористки.
Ці гроші йдуть зокрема на воєнно-промисловий комплекс РФ.
Виникає дисонанс: з одного боку, тютюнові компанії позиціонують себе як добрі партнери України, інвестори в її економіку, у відновлення, але, з іншого боку, ті ж тютюнові компанії заробляють кошти в Росії і сплачують величезні податки в бюджет РФ", – пояснив ситуацію в коментарі ЕП керівник проєкту "Київ без тютюнового диму", юрист Центру демократії та верховенства права Гліб Колесов.
Як показали останні чотири місяці, присутність компаній у переліку міжнародних спонсорів війни не надто впливає на їхню діяльність в Україні.
Щодо практичних наслідків перебування компаній у переліку міжнародних спонсорів війни ЕП звернулась до НАЗК.
У відомстві пояснили, що такими наслідками є те, що даними порталу користуються світові лідери у світі комплаєнсу – Refinitiv WorldCheck та Doe Jones, дані яких використовують провідні банки, консалтингові, юридичні та аудиторські компанії всього світу.
Перебування компанії в переліку міжнародних спонсорів війни несе й репутаційні втрати: інформація потрапляє в світові медіа, що може суттєво вплинути на імідж компаній.
У НАЗК зазначили, що різні держави світу проявляють ініціативу і самі реагують на внесення до переліку міжнародних спонсорів війни окремих компаній.
Наприклад, у парламенті Фінляндії припинили подавати Pepsi, фінський залізничний перевізник VR припинив реалізацію продукції Nestle.
Авіакомпанії SAS і Norwegian Air, а також низка інших бізнесів припинили продаж продукції Mondelez.
В агентстві також додали, що перелік міжнародних спонсорів війни – це інструмент прямої демократії, який не несе жодних зобов’язань.
Співпрацювати зі спонсорами війни, чи ні – вибір кожного. У відомстві відмітили, що український бізнес та наші співгромадяни також долучаються до бойкоту компаній, що сплачують податки до бюджету країни-агресора: наприклад, Work.ua припинив надавати будь-які послуги компаніям та брендам, що не вийшли з російського ринку.
"Національне агентство також підтримує рішення Антимонопольного комітету України щодо заборони проведення державних закупівель через систему Prozorro продукції компаній, які є у переліку міжнародних спонсорів війни", – додали в НАЗК.
Чому українське законодавство лояльне до тютюнової індустрії
Водночас з 11 липня 2023 року в Україні почали діяти чергові обмеження щодо виробництва, продажу та реклами тютюнової продукції.
Однак, попри ці заборони, компанії-виробники все одно знаходять способи просувати власні продукти, використовуючи лазівки в законодавстві або ж навіть прямо порушуючи його.
Як приклад агресивного маркетингу Гліб Колесов наводить залучення топ-виробниками тютюнової продукції зірок та інфлюенсерів для просування своєї продукції. За його словами, таким прикладом в Україні є телеведуча Леся Нікітюк, яка на багатьох заходах і в соцмережах з’являється з продукцією GLO.
"Попри заборону реклами тютюнових виробів, зокрема в інтернеті, тютюнова індустрія рекламує власні продукти через соціальні мережі та інші платформи.
Наприклад, під час перегляду футболу на МEGOGO часто з’являється банер IQOS – реклама продукту тютюнової компанії Philip Morris.
Це не є законно, оскільки реклама будь-якої тютюнової продукції, зокрема в інтернеті, заборонена відповідно до норм закону 1978-ІХ, які набули чинності 11 липня цього року", – каже фахівець.
Інший інструмент, що активно застосовують виробники тютюнової продукції, – прихована реклама. Наприклад, вони розміщують QR-коди з посиланнями на власні сторінки або нібито соціальні меседжі в стилістиці та кольорах власної продукції.
Гліб Колесов наводить приклад з минулого року, коли у Києві, зокрема на led-панелях "Гуліверу", висіли величезні банери мотивуючого та надихаючого змісту.
Як потім з’ясувалось, це була прихована реклама IQOS – в стилістиці та в кольорах продукту.
Як працює тютюновий лобізм та що вони лобіюють
Ухвалити більш жорстке законодавство стосовно виробників тютюнової продукції – завдання з зірочкою для Верховної Ради.
Компанії витрачають величезні ресурси на власних лобістів як довкола влади, так і всередині неї.
"Тютюновий лобізм" є як відкритим, так і прихованим.
Під час голосування будь-якої обмежувальної норми щодо виробників тютюнової продукції з’являються один або кілька альтернативних законопроєктів з більш слабкими нормами або взагалі з їх відсутністю.
Це робиться з метою затягування процесу, адже є вимога розглядати альтернативні законопроєкти на рівні з основним.
Іншим прикладом є "поправковий спам" – коли основний законопроєкт завалюється купою правок від різних народних депутатів.
Ці інструменти працюють в різних сферах", – пояснює Гліб Колесов.
Він додає, що іншими проявами "тютюнового лобізму" є заяви від різних неурядових організацій, які зазвичай відстоюють інтереси тютюнової індустрії.
Законопроєкти чи урядові ініціативи щодо підвищення акцизів на тютюнову продукцію щоразу супроводжуються критичними заявами від різних "громадських" організацій, мовляв, нововведення шкодять інвестиційному клімату, вони не на часі, не потрібні, призведуть до збільшення контрабанди тощо.
"Тютюновий лобізм" є й в інших органах державної влади. Він може бути прихованим, або ненавмисним, – наприклад, коли тютюнова індустрія з благими намірами пропонує свою допомогу чи-то у вигляді купівлі апаратів ШВЛ під час пандемії коронавірусу чи то з купівлею амуніції для військових, але, попри заборону реклами тютюнової продукції, рекламує у такий спосіб власні бренди.
Це викликає позитивні асоціації у потенційних споживачів", – каже юрист.
При цьому українська влада подекуди "стріляє собі в ногу" – надає тютюновій індустрії нелогічні, але дуже приємні преференції.
Одним з таких прикладів є меморандум між Кабінетом міністрів та чотирма найбільшими виробниками тютюнової продукції, підписаний в 2019 році.
"Український уряд, фактично, надав тютюновій індустрії гарантії у безперешкодній діяльності, у зменшенні тиску, фактично, пообіцявши не впроваджувати заборони на розповсюдження тютюнової продукції у майбутньому.
З іншого боку, цей меморандум був суто декларативним документом і на практиці не виконувався: були підвищені акцизи, ухвалені важливі закони, зокрема щодо заборони реклами тютюну.
Україна продовжує дотримуватись семирічного плану підвищення акцизного податку на тютюнову продукцію, який є важливим з огляду на інтеграцію нашої економіки та вступ України до Євросоюзу", – пояснює Гліб Колесов.
Лобіювання в Україні існує у прихованому вигляді та наразі не врегульовано на законодавчому рівні, пояснили в Національному агентстві з питань запобігання корупції у відповідь на запит ЕП.
"Лобіювання впливає на результати державної політики, просуваючи інтереси різних груп чи осіб.
У випадку, якщо цей вплив непрозорий чи неправомірний це може завдати шкоди суспільству.
НАЗК виступає за якнайшвидше законодавче врегулювання лобізму та є відповідальним державним органом у цьому питанні.
Станом на сьогодні вже проводяться громадські обговорення законопроектів про доброчесне лобіювання та адвокацію в Україні з метою напрацювання ефективних та дієвих норм законодавства", – додають у відомстві.
Як змінити законодавство, щоб тютюновим виробникам було непереливки
Регулювання втручання тютюнової індустрії в державну політику України сьогодні стає актуальним як ніколи. Рішення є.
Одним із кроків має бути імплементація в українське законодавство Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби проти тютюну, яку Україна ратифікувала ще в 2006 році, на чому процес і зупинився.
"Цей документ створено з метою зменшення поширення тютюнової продукції, оскільки ВООЗ визнає нікотинову залежність однією з провідних хвороб, що повинна підлягати лікуванню.
Всі держави мали його ратифікувати і імплементувати у своє законодавство, регулюючи як виробництво тютюну (вміст нікотину, смол, інших небезпечних речовин), так і окремі аспекти діяльності тютюнової індустрії (рекламу продукції, її продаж дітям)", – пояснює Гліб Колесов.
Стаття 5.3 Регламенту передбачає повну заборону втручання тютюнової індустрії в державну політику щодо охорони здоров’я.
Також, відповідно до дорожньої карти імплементації РКБТ ВООЗ, забороняється втручання тютюнової індустрії в державну політику щодо оподаткування, щоб тютюнова індустрія не могла впливати на регулювання податків та підвищення акцизів.
"Чому саме зараз на часі імплементація статті 5.3 в українське законодавство?
Ми бачимо величезний вплив тютюнового лобі на ухвалення рішень щодо охорони здоров’я та оподаткування.
Рішення відоме: слід посилити державний контроль, а також обмеження партнерства держави і тютюнової індустрії.
Регламент забороняє корпоративну соціальну відповідальність тютюнового бізнесу: представники індустрії не зможуть під добрими намірами відмивати репутацію та робити імідж гарного партнера держави.
Виробник продукції, яка щорічно вбиває 85 тисяч українців, не може бути таким партнером апріорі.
Кожна копійка, сплачена тютюновим бізнесом як податок, стане гривнею, яку держава витратить на лікування захворювань, викликаних тютюнопалінням", – каже юрист.
За його словами, імплементація статті 5.3 РКБТ ВООЗ і законодавча заборона втручання тютюнових компаній в державну політику країни допоможе змінити логіку відносин держави та тютюнових виробників, яка не передбачатиме жодних преференцій та конкурентних переваг для останніх..
Загалом Україна, будуючи свою політику щодо тютюнової індустрії, повинна орієнтуватись на досвід провідних країн світу, каже Гліб Колесов.
"Можу навести приклад Нової Зеландії, Австралії і деяких європейських країн, які повністю заборонили викладку тютюнових виробів у місцях продажу, щоб діти та потенційні покупці не бачили цю продукцію.
Також хороша практика – введення для всіх виробників стандартизованої упаковки однакового зеленого кольору з величезними картинками і попереджувальними написами.
Деякі країни пішли ще далі: наприклад, Данія загалом заборонила продаж тютюну для людей, народжених після 2008 року. Ці всі ідеали можна впроваджувати в Україні за наявності політичної волі та підтримки в суспільстві.
Громадськість підтримує такі ініціативи, адже усі розуміють, що для успішного майбутнього нам потрібна здорова нація", – резюмує експерт.