Українські "шахеди", снаряди та корупційні шпаринки в Укроборонпромі. Інтерв'ю з директором Германом Сметаніним
"Укроборонпром" – вотчина вихідців з радянської епохи або, як їх ще називають, "дідів". Вони десятки років обіймають керівні посади на державних заводах. Хтось усе життя чесно працював, а когось ловили за руку на корупційних схемах.
Кожен директор має свої інтереси. Окремі з них настільки впливові, що пережили всіх одинадцятьох очільників концерну та ще й примудрялися вступати з ними у відкриті конфлікти.
Знайти спільну мову та організувати роботу цих керівників випало 31-річному Герману Сметаніну, який у червні став генеральним директором Укроборонпрому, замінивши Юрія Гусєва. Його прихід – це частина великих кадрових перестановок в оборонній промисловості.
Словосполучення "промисловий націоналізм" та "власне виробництво зброї" стали лунати значно частіше від представників влади. Розуміючи мінливу природу західної підтримки, влада поставила завдання кратно наростити випуск озброєння і Укроборонпром відіграватиме в цьому ключову роль.
Не випадковою є і головна відмінність Сметаніна від його попередників: він – людина з виробництва. Сметанін працював на українських танкових заводах з 2014 року.
Після девʼяти років роботи над розбудовою танкової армії та доволі швидкого кар’єрного зростання він отримав новий виклик: запустити небачений за роки незалежності конвеєр виробництва зброї, "вичистити" жахливу корупційну репутацію концерну та перетворити його на сучасну холдингову компанію.
Як він це робитиме і що вже вдалося?
Про призначення, завдання від Зеленського та перевиконання планів
— За останні девʼять років ви встигли попрацювати на п'ятьох посадах на чотирьох бронетанкових підприємствах. Чому ви так часто змінювали місце роботи?
— Колеги бачили, що я можу працювати краще і брати на себе більше відповідальності. Але на керівних посадах, наприклад, уже були компетентні люди, тому я йшов на інше підприємство, де такі фахівці потрібні.
Якщо була пропозиція йти на підвищення, виконувати більш складні завдання, спробувати себе в новій ролі, то я її приймав. Це нормально для будь-якої людини. Утім, я завжди залишався в галузі.
— Які ваші головні досягнення за час роботи на виробництві?
— Перше – розробка броньованої ремонтно-евакуаційної машини (БРЕМ) "Лев" на базі Т-72. Це стало приводом для підвищення мене з головного конструктора до головного інженера. На цьому ж підприємстві за рік ми освоїли капітальний ремонт танків Т-64 з усією технічною документацією. Також освоїли капітальний ремонт Т-72 та виробництво БРЕМ на базі Т-55.
На іншому підприємстві випуск товарної продукції за рік мого керівництва зріс з 600 мільйонів гривень до 1,2 мільярда гривень. Ми виробили вдвічі більше танкових двигунів, почали робити гусеничні стрічки для БМП-2. На ще одному підприємстві зробили першу в Україні модернізацію Т-64 до командирського танка.
Усе це різні проєкти. Усіма ними пишаюся.
— Як ви стали директором Укроборонпрому? Хто вас рекомендував? Вас же не за конкурсом обирали.
— Так, під час воєнного стану конкурси скасували. Першим, з ким я проходив співбесіду, був наш міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін, бо це його компетенція. Потім була ще низка співбесід, у тому числі з президентом.
Україна не тільки розмінує землі, а й заробить на цьому. Як працюватиме новий ринок?
— Це була ваша перша зустріч із Зеленським?
— Ні. Раніше я вів проєкт, який був у сфері уваги першої особи.
— Які він поставив завдання?
— Реформування концерну, боротьба з корупцією та найголовніше – нарощування виробництва техніки й озброєння, у тому числі за стандартами НАТО.
— Хто затверджує план виробництва Укроборонпрому?
— У нас є укладені з Міністерством оборони контракти з чіткими графіками постачання, а Міноборони отримує запит від Генерального штабу, який точно знає, що потрібно ЗСУ. Наш перший пріоритет – боєприпаси, другий – безпілотники, третій – бронетехніка. Ну і, звісно, ПТРК та ППО.
— Вам вдається виконувати план виробництва?
— Так. Ми готові виготовляти ще більше озброєння, тож очікуємо нових контрактів. Якщо говорити про обсяги, то за чотири квартали 2023-го збільшимо випуск продукції на 62% порівняно з минулим роком.
Про українські "шахеди", дрони та ракету "Сапсан"
— Попереднє керівництво розповідало, що Укроборонпром розробляє безпілотник-камікадзе, здатний літати на тисячу кілометрів. Є дані, що він уже літав і вибухав. Однак інформації настільки мало, що люди почали сумніватися в його існуванні. Чи виробляється цей безпілотник серійно?
— Виробляється. Зокрема в кооперації з іноземними партнерами. Де саме – розповідати не буду з міркувань безпеки. Головне – що вони літають і вибухають, а Сили оборони їх замовляють. Це ж чудово!
— Це аналог іранських "шахедів"?
— В Україні багато державних та приватних виробників. У нас є аналог "шахеда", а є і більш потужні моделі, бо "шахеди" так далеко не літають. Ми зосередилися на виробництві більш складних та дорогих проєктів з високими характеристиками.
— Який рекорд за дальністю бойового вильоту ваших безпілотників?
— Приблизно тисяча кілометрів.
— Ви освоїли виробництво маленьких FPV-дронів?
— FPV-дронів потрібно дуже багато. Ми допомагаємо приватним фірмам масштабувати їхні розробки. Підписали ліцензійні угоди з трьома великими компаніями на виробництво їхніх моделей. У нас є люди, приміщення, нам завозять компоненти і ми виробляємо. Ми допомагаємо масштабувати розробки всім, хто до нас звертається.
— Укроборонпром нарощує виробництво боєприпасів. Наскільки довго ми можемо збільшувати обсяги виробництва і чи не впремося в певну "стелю" наших можливостей?
— Це питання дуже чутливе. Якщо я скажу, що в нас є дефіцит якогось компонента, який виробляється лише в кількох країнах, то Росія буде створювати нам проблеми. Її представники прийдуть туди з п’ятьма валізами і скажуть: "Ми куповуємо все до 2048 року". Тоді в нас не буде цього компонента. Не треба підказувати ворогу.
Що можу сказати? Ми успішно виробляємо в співпраці з іноземними партнерами мінометні міни, артилерійські й танкові снаряди. Наші виробничі потужності розташовані не тільки в Україні, а і за її межами.
— У 2022 році Міноборони замовило мало вітчизняних снарядів, тому їх і виробляли небагато. Зараз Міноборони замовляє у вас боєприпаси?
— Ми нарощуємо виробництво і вже готові робити більше, ніж передбачено чинними контрактами. Очікуємо на нові замовлення. Між Міноборони та Мінстратегпромом досягнута домовленість, що першочергово будуть контрактуватися потужності українських підприємств, тож, думаю, це питання найближчого часу.
Україна запустила виробництво дефіцитних 152-міліметрових снарядів. Чому тільки зараз?
— З 2014 року тягнеться історія з будівництвом патронного заводу. Різні політики обіцяли, але за девʼять років нічого не збудували. Чи освоює Укроборонпром виробництво патронів?
— В Україні є виробництво патронів, але не наше і його недостатньо, щоб покрити потреби Збройних Сил. На 2024 рік з бюджету буде виділено в сім разів більше коштів на освоєння, модернізацію і розвиток оборонної промисловості, ніж цьогоріч. Частина цих грошей піде на розвиток спроможностей з виробництва патронів.
— Раніше співрозмовники ЕП в уряді казали, що попереднього директора Укроборонпрому змусили піти зокрема через проблеми з ракетною програмою. Ви вже знаєте, що робити, аби українські ракети "Сапсан" встигли на вирішальну битву?
— Скажу загально. Є держпрограма з нарощення виробництва ракет. Люди працюють, усі вмотивовані та хочуть у*бать по тій Москві, щоб там мало нікому не здалося. Але під час війни це надсекретна інформація.
— Наскільки відчутний дефіцит працівників на підприємствах Укроборонпрому?
— Коли я був на конкурсах директорів, приходили дуже серйозні люди: зубри, монстри. Приносили стратегії розвитку підприємств. А зараз приходять десять людей, з яких тільки половина хоч чимось займалася в галузі. Можливо, повиїжджали професіонали, може, бояться, але через це в нас значний дефіцит управлінців.
На підприємствах дефіцит робітників теж є. Щомісяця треба робити більше, тому і людей щомісяця треба набирати більше. Якщо ми вам скажемо, що дефіциту кадрів немає, значить, у нас немає росту виробництва.
— До 24 лютого 2022 року Укроборонпром мав портфель експортних контрактів на сотні мільйонів доларів. Що з ними зараз?
— Наші експортні контракти в силі, ніхто їх не скасовує. За деякими з них уже були внесені аванси. Після війни, щойно ми сформуємо резерви української армії та інших відомств, зможемо відновити виконання цих договорів. Ми від них не відмовляємося, просто є таке поняття як форс-мажор і це розуміють наші клієнти. Зараз техніка Укроборонпрому за кордон не продається. Усе йде на потреби ЗСУ.
Про корпоратизацію, наглядові ради на заводах і корупцію
— Багато людей з галузі вважають, що Укроборонпром не повинен існувати, бо він з часів Януковича був іграшкою для "розпилу" грошей і нібито заважає військовим підприємствам розкрити свій потенціал. Навіщо потрібен Укроборонпром і навіщо збирати весь ОПК під одним дахом?
— Під час війни контроль та координація в ОПК – пряма необхідність. Наприклад, Міноборони дає замовлення на постачання якоїсь продукції. Генштаб каже, що її треба віддати завтра, а директор підприємства каже: "Я на завтра не можу зробити, у мене потужності завантажені". Ми дивимося, чи може інший завод поставити цю продукцію, чи слід якось інакше задовольнити потребу.
З 10 тисяч нових снарядів потрібно відстрілювати 40 штук для випробування партії. Я кажу директору: "У вас на складі лежать 2 тисячі, їх треба терміново відправити на фронт". А директор каже: "Якщо я зараз відвантажу 2 тисячі, то все одно доведеться з них 40 штук відстріляти. Тоді в мене баланс не зійдеться". І ми разом знаходимо, як цей баланс звести.
Тобто окремі керівники підприємств бачать ситуацію лише на своєму заводі і думають, що в них усе нормально, забуваючи про глобальні виклики. Існування державного оборонного холдингу – це нормальна практика в цьому світі. Єдиний момент, на який нам треба звернути увагу, – якісне корпоративне управління.
— Зараз проходить корпоратизація Укроборонпрому. Що це дасть?
— Світ працює так: є завод, що входить до холдингу. Холдинг створює для них єдині стандарти та процедури, систематизує їх: аудиторські звіти, наглядові ради, портфелі замовлень. При цьому в кожного заводу є директор, а в директора – своя наглядова рада, яка контролює його щодня.
У нас же досі є державне підприємство, а в нього – директор. А хто контролює директора? Укроборонпром. А хто такий Укроборонпром? Ми як одна велика незрозуміла наглядова рада.
Зараз ми працюємо над переходом до цивілізованих стандартів. 28 наших підприємств уже перетворені на господарські товариства, ще сім перебувають у стані трансформації. Велике досягнення останніх місяців – створення на місці державного концерну "Укроборонпром" акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" і випуск його акцій, які перебувають у власності держави.
Це не просто поміняти таблички. Концерн не міг створювати спільні підприємства із західними партнерами або обмінюватися технологіями. Поява спільного підприємства з німецьким Rheinmetall стала можливою лише після перетворення Укроборонпрому на акціонерне товариство.
Війна інженерів. Як оборонна промисловість потерпає від браку кадрів
— Коли сформують наглядові ради на підприємствах?
— Зараз формуються наглядові ради в Укроборонпромі та на його підприємствах. Як керівник товариства я не беру безпосередньої участі в цьому процесі. Щодо Укроборонпрому це має робити Кабінет міністрів, щодо конкретних підприємств – новообрана наглядова рада концерну.
Тобто створення наглядових рад на підприємствах стане наступним кроком після формування наглядової ради Укроборонпрому. Сподіваємося, що до кінця року їх оберуть.
— Чи можливе залучення в наглядові ради іноземних фахівців?
— Якщо іноземець бажає взяти участь у конкурсі та відповідатиме критеріям, які встановлює законодавство, його кандидатура буде розглянута. Не менше третини складу наглядової ради мають становити незалежні члени. Однак треба враховувати, що, за законом, іноземець не може стати незалежним членом наглядової ради Укроборонпрому, лише представником держави.
— На презентації антикорупційної стратегії ви обіцяли, що будуть "посадки" та затримання на ваших підприємствах. Вони вже почалися?
— Те, що можу зараз розповісти: на двох наших підприємствах були відсторонені керівники та проведені обшуки. На їх місце призначили виконувачів обов’язків, тривають слідчі дії.
— Укроборонпром має дуже погану репутацію щодо корупції. Якими аргументами ви переконаєте ваших потенційних партнерів та українців, що епоха "розпилів" залишилася в минулому?
— У нас три головні корупційні ризики. Перший ‒ коли хтось бере кошти за призначення директора підприємства, другий ‒ коли керівники заводів щось купують за завищеними цінами, третій ‒ коли менеджери здають в оренду за тисячу гривень те, що можна здати за 10 тисяч гривень.
Щодо призначень. Ми відновили та вдосконалили конкурсний підбір кандидатів на посади керівників підприємств. На останньому конкурсі були чотири представники іноземних посольств.
Як це відбувається? До нас приходять кілька десятків кандидатів. Наші кадровики обирають з них десять найбільш фахових та освічених. Потім сідають за стіл, напевно, людей двадцять: представники Кабміну, Мінекономіки, Мінстратегпрому, іноземні дипломати. Приходить кандидат і йому починають ставити питання.
Незалежна антикорупційна комісія (НАКО) і StateWatch дивляться, щоб у нього не було "лівих" фірм, корупційних ризиків. У підсумку з десяти кандидатів залишають двох. Під час особистої співбесіди я обираю того, хто з них більше підходить.
Щодо закупівель. Ми моніторимо всі найбільші закупівлі на підприємствах, щоб ніхто не купував принтер за ціною джипа. Ми активно повертаємо закупівлі в Prozorro, хоча ця практика була зупинена з початком повномасштабного вторгнення. Ми спільно купуємо електроенергію та газ для підприємств. Завдяки цьому зекономили майже 50 мільйонів гривень. Проводимо тендери на послуги і товари невійськового призначення.
І щодо зловживань у використанні майна. Ми розробляємо політику, що під час продажу чи оренди майна має бути незалежна оцінка, яка визначить стартову ціну. Потім ці угоди будуть проводити через Prozorro Sale.
Усе, що нам рекомендували НАЗК, НАКО, StateWatch, ми врахували в нашій стратегії. Незабаром відзвітуємо, як ми це впроваджуємо і використовуємо. Можливо, хтось шукатиме шпаринки. Але наше завдання – не лише шукати, де хтось щось краде, а зробити систему такою, щоб украсти в принципі не було можливості.
Усі фото пресслужби Укроборонпрому