"Війна чипів": чому бізнес-виданням року від FT стала книжка про мікросхеми
Уже понад 15 років одне з головних фінансових видань світу Financial Times обирає найкращу бізнес-книгу року – ту, яка "дає найбільш переконливий і приємний інсайт проблем сучасного бізнесу".
Цього разу перемогла книжка "Війна чипів: боротьба за найважливіші у світі технології" американського професора Кріса Міллера.
Що це за премія і хто ще її отримував? Про що книга тріумфатора 2022 року і чому Financial Times відзначило саме її?
Коротка історія премії
Премію "Бізнес-книга року від Financial Times" заснували у 2005 році. Ця щорічна нагорода покликана знайти книгу, яка має "найбільш переконливий і приємний погляд на сучасні проблеми бізнесу".
Автор книги-переможця отримує нагороду 30 тис фунтів стерлінгів. Починаючи з 2010 року, пʼять авторів-фіналістів отримують також по 10 тис фунтів стерлінгів, раніше ця сума була вдвічі меншою.
У 2005-2013 роках партнером нагороди був банк Goldman Sachs, вона називалася "Премія "Бізнес-книга року" за версією FT і Goldman Sachs".
У 2014-2021 роках партнером премії була McKinsey & Company. З 2014 року премія Financial Times Business Book of the Year Award вручається одночасно з премією Брекена Бауера для молодих бізнес-авторів.
Як обирали переможця 2022 року
Автори та видавці могли подавати книги на здобуття премії на спеціальному сайті. Переможця 2022 року обрало журі, яке очолила редакторка FT Рула Халаф. Надійшло майже 600 заявок. У серпні журі оголосило довгий список з 15 претендентів на перемогу, а через місяць – імена шістьох фіналістів.
У короткому переліку представлені дослідження енергетичної геополітики та розвитку вільних ринків, венчурного капіталу, судноплавства і техноіндустрії.
Фіналісти
"Мертві у воді: убивство і шахрайство в найсекретнішій індустрії світу". Метью Кемпбелл і Кіт Челлел, досліджуючи викриття шахрайства і нерозкритого вбивства, пов'язані з нападом на танкер, проливають світло на світову судноплавну індустрію і на те, як вона фінансується.
"Імперія впливу: історія Tencent і технологічних амбіцій Китаю". Лулу Чен пише про компанію Tencent, розробника китайського "додатку про все" WeChat та її засновника Поні Ма, а також про їх місце в китайській технологічній економіці.
"Злет і падіння неоліберального порядку: Америка і світ в епоху вільного ринку". Генрі Гестл описує, як перехід до неолібералізму в 1970-х змінив світ, чому цей порядок досяг піку після розпаду СРСР і почав руйнуватися в середині 2000-х.
"Венчурний капітал і мистецтво підриву". Себастьян Маллабі досліджує роль венчурних капіталістів в успіху Кремнієвої долини.
"Безлад: важкі часи у 21 столітті". Хелен Томпсон аналізує наслідки недавньої енергетичної нестабільності, яка продовжує провокувати глобальну напруженість, визначати міжнародну політику і процес ухвалення рішень.
Книга-переможець "Війна чипів".
"Наш клієнт номер один – наш конкурент номер один". Про що книга
Американський професор Кріс Міллер – доцент кафедри міжнародної історії Школи права і дипломатії Флетчера Університету Тафтса – отримав нагороду і 30 тисяч фунтів стерлінгів призових на церемонії в Лондоні 5 грудня.
У Financial Times визнали конкурс 2022 року одним з найкращих з моменту заснування премії. За словами голови журі Рули Халаф, основна боротьба за головну нагороду точилася між "Війною чипів" та "Венчурним капіталом" Себастьяна Маллабі, який виграв премію у 2016 році.
Халаф назвала "Війну чипів" однією з найважливіших книг, які вона прочитала у 2022 році. "Боротьба за напівпровідники та пошук стійкості ланцюгів постачань є одними з найбільших економічних та бізнес-історій нашого часу і будуть такими протягом більшої частини найближчого майбутнього", –визнала вона.
Кріс Міллер – економічний історик, науковець та викладач, який досліджує, зокрема, тектонічні зсуви в міжнародній політиці та економіці.
У попередніх роботах він вивчав роль енергетики в Росії. У 2013 році вийшла його праця "Путіноміка: влада і гроші в Росії, що відроджується". Там він описує причини стійкості державного капіталізму, який виник в РФ на початку 2000-х.
У 2016 році він написав книгу "Боротьба за порятунок радянської економіки", де показав, чому СРСР не зміг створити систему контрольованого комуністичною партією капіталізму, і чому цього досяг Китай.
У своїй новій книзі Міллер говорить, що людство живе у світі, створеному чипами, адже мікросхеми живлять кожний гаджет.
На церемонії вручення нагороди він розповів, що зацікавився темою напівпровідників пʼять років тому, коли з’ясував, що Китай витрачає на імпорт мікросхем більше, ніж на нафту.
Недавня глобальна напруженість і труднощі в ланцюгах постачань, посилені пандемією коронавірусу, тільки підкреслили цю залежність і своєчасність аналізу Міллера, заявили члени журі премії.
Особливу увагу автор приділяє тайванській напівпровідниковій компанії TSMC, яка "базується в геополітичній гарячій точці біля материкового Китаю".
Своєчасність книги Міллера підтверджує і те, що наступного дня після вручення премії президент США Джо Байден відвідав церемонію відкриття заводу TSMC в Аризоні разом з керівниками Apple та Nvidia, двох його найбільших клієнтів.
Цей візит, підписаний влітку закон про субсидії на випуск напівпровідникових мікросхем, дослідження на 52,7 млрд дол і санкції на імпорт китайських мікросхем описують кроки США з підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку чипів порівняно з науково-технічними зусиллями Китаю.
Пекін же не сидить на місці і готує пакет підтримки своєї напівпровідникової промисловості на понад 1 трлн юанів (143 млрд дол). Це робиться для більшої самодостатності у сфері чипів та протидії планам Сполучених Штатів.
"Глобалізація була б неможливою без торгівлі напівпровідниками та електронними товарами. Інші ніші економіки не настільки залежні від маленької кількості компаній.
Так, чипи з Тайваню забезпечують 37% світової обчислювальної сили, в дві корейські компанії виробляють 44% світової кількості чипів пам’яті", – пише Міллер у своїй книзі.
Він наголошує: Тайвань розташований на геополітичних розломах, що лише загострює конкуренцію на технологічному ринку.
За словами науковця, донедавна компанії вірили, що безперебійні глобалізовані мережі будуть підтримувати їхні поставки чипів.
Однак ради директорів занепокоїлися "тайванським ризиком". Вони розглядають можливість військової конфронтації між США та Китаєм і хочуть впоратися з наслідками торгової війни за розробку і постачання мікросхем.
"Виробники на зразок TSMC мають безліч причин для перегляду географії поставок. До цього їх закликають не лише політики, а й клієнти", – пише Міллер.
Учені називають цю ситуацію "озброєною взаємозалежністю", у якій "замість того, щоб вирішувати конфлікти і заохочувати співпрацю", переплетені інтереси створюють "нові майданчики для конкуренції".
Заохочення більших інвестицій у місцеве виробництво мікросхем, як це намагаються зробити США, Китай та ЄС за допомогою субсидій і податкових пільг, є одним із способів компенсувати ці ризики.
Міллер вважає, що ризик "взаємно гарантованого економічного знищення" завадить наддержавам використовувати своє становище в ланцюжку постачань чипів для тиску одна на одну.
Пандемія, за його словами, мала надзвичайний вплив на попит на мікросхеми, створюючи дефіцит і підкреслюючи залежність від їх виробників, а вторгнення Росії в Україну підірвало очікування щодо геоекономічної стабільності.
Міллер описує показовий приклад технологічної та геополітичної гонки Вашингтона та Пекіна. У серпні 2020 року ескадрений міноносець USS Mustin прослизнув до північного краю Тайванської протоки. Він мав завдання пройти через протоку і переконатися, що ці міжнародні води не контролює Китай.
Тоді ж народно-визвольна армія Китаю оголосила про серію навчань з бойовою стрільбою навколо Тайваню. Усе це відбувалося на тлі запровадження Штатами суворіших правил щодо важливих для армії комп’ютерних чипів.
Головна ціль США – китайський технологічний гігант Huawei. Вашингтон побоювався, що продукти компанії матимуть таку привабливу ціну, що швидко стануть основою телекомунікаційних мереж наступного покоління.
Побоювання США виправдані, наголошує науковець. Штати досі тримають кремнієві чипи "мертвою хваткою", але Китай збільшує інвестиції в технологію мікросхем з метою повністю позбутися залежності від Америки.
Міллер наголошує, що це може змінити не лише світову економіку, а й похитнути баланс військової сили. Річ у тім, що військова міць США зумовлена переважно умінням країни використовувати чипи з мілітарною метою. Однак швидкий підйом Азії за останні 50 років може похитнути позиції Штатів.
Автор книжки цитує одного з американських керівників напівпровідникової галузі. За його словами, проблемою для політиків США в тиску на КНР у сфері чипів є те, що "наш клієнт номер один (Китай) є нашим конкурентом номер один".
Професор вважає, що найбільшим викликом для адміністрації Байдена в дипломатії чипів є переконання своїх союзників у тому, що вона може "досягти балансу між міркуваннями безпеки та економічними міркуваннями".
Не виключено, резюмує Міллер, що "ризики економічного самоспалення" збережуть мир між Китаєм і Тайванем і між США та Китаєм. Проте особливої впевненості щодо такого розвитку подій у нього нема.
"Війна чипів" – це не лише геополітична і технологічна історія. Це також книга про видатних інноваторів та підприємців, таких як уродженець Китаю Морріс Чжан. Він утік з Китаю через Гонконг і піднявся кар’єрними сходинками в компанії Texas Instruments, яка була піонером ранніх чип-технологій.
"У 1970-х роках Чжан запропонував ідею "ливарного заводу", який виробляє напівпровідники для кількох клієнтів. Ця ідея згодом змінила світ. Texas Instruments тоді відкинула цей план, а пізніше перешкодила амбіціям Чжана стати головним виконавчим директором. Він опинився у безвиході.
У 1985 році уряд Тайваню дав йому кошти на розвиток ідеї… Масштаби його творіння – TSMC – зараз важко порівняти з конкурентами", – пише Міллер.
Чжан заснував TSMC у 1987 році. З роками корпорація стала одним з найприбутковіших виробників мікросхем у світі. Підприємець очолював фірму до 2005 року. У червні 2009 року він повернувся на посаду гендиректора, на якій пропрацював ще дев'ять років. У 2018 році бізнесмен пішов на пенсію.
Forbes оцінює статки 91-річного засновника TSMC 1,9 млрд дол.
Хто вигравав премію у попередні роки
Першу премію отримав американський журналіст, триразовий лауреат Пулітцерівської премії Томас Фрідман за книгу про глобалізацію "Світ плаский: коротка історія 21 століття".
Наступного року володарем призу став журналіст Джеймс Кінг, колишній голова китайського бюро Financial Times, який обіймав цю посаду протягом семи років. Його книга "Китай, який потряс світ" описує розвиток КНР як світової держави.
У 2021 році видання відзначило книгу журналістки The New York Times Ніколь Перлрот "Ось як мені розповідають про кінець світу". Вона досліджує ринок кіберзброї, де "хакери щодня продають секрети тому, хто більше заплатить".
"Нульовий день" – помилка в програмному забезпеченні, яка дозволяє хакеру зламувати пристрої і бути непоміченим.
Один з найбажаніших інструментів в арсеналі зловмисника може непомітно шпигувати за iPhone, вивести з ладу систему безпеки на хімзаводі, змінити результати виборів і вимкнути струм.
Прикриваючись секретністю та угодами про нерозголошення, уряд США став провідним світовим накопичувачем "нульових днів". Урядові агенти платили хакерам тисячі, а згодом мільйони доларів за код і мовчання.
Потім Штати втратили контроль над своїм сховищем і ринком. Тепер "нульові дні" перебувають у руках ворожих країн та найманців, яким байдуже, чи зникне ваш голос, чи забрудниться ваша вода", – так описує роботу Перлрот FT.
Розслідування-трилер авторка написала на основі сотень інтерв’ю для NYT.
У 2020 році FT віддало головну нагороду журналістці Bloomberg Сарі Фрієр за книгу "Без фільтрів". Вона розповіла, як за десять років Instagram пройшов шлях від простого додатка для фотографій до компанії вартістю 100 млрд дол.
У книзі досліджується, як Instagram створив економіку "інфлюенсерів" і почав продавати "стиль життя, до якого прагне кожен". Авторка пов'язує зростання однієї компанії з глобальною революцією в технологіях, культурі та бізнесі.
"Рішення Facebook купити Instagram було її найкращою інвестицією, але ми досі дізнаємося про те, чого це коштувало решті з нас", – резюмує Фрієр.
Лауреатом 2018 року стала книга "Погана кров" журналіста WSJ Джона Каррейру. Він викрив обман і розповів історію краху колись багатомільярдного біотехнологічного стартапу Theranos.
FT часто відзначає авторів, які описують та аналізують епохальні зміни у світовій економіці. У 2013 році тріумфатором став журналіст Бред Стоун. Він розповів, як Amazon перетворився з невеликого сервісу з доставки книг на світового гіганта інтернет-торгівлі ("Магазин усього необхідного").
У 2008 році переможцем визнали роботу американського економіста Мохамеда Ель-Еріана "Коли ринки зіштовхуються" про світову фінансову систему напередодні великої фінансової кризи.